Я зі своєю донькою десь в подорожах і гостях. Приходимо на чергові гостини, але на лоні природи і елементів міських споруд. Я ловлю себе на тому, що дитина стоїть в доволі прикольному ракурсі, і прагну її сфотографувати. Вона стоїть далеко, гукаю як їй треба стати, хтось поряд догукує мною сказане. Я роблю світлину і дивлюсь, що на другому плані, за дитиною, все в червоних кольорах, так, наче у вогні. Дитина потроху йде до мене стежкою, щось дрібне підбирає від краю дороги, аби роздивитися, йде до мене далі, а я комусь кажу: життєва дорога.
Немає коментарів:
Дописати коментар