Сон 210918 "Забуте чаїть несподіванки"

Тягнемо довгі та грубі кабеля. Знаходжу місце їхнього обриву, що має "дикий" вигляд: з десяток кабелів розпанахано в одному місці в різні сторони. Трохи розбираємось в тих переплетіннях, аби дотягти нові до кінця. 0119'

Я у великій родині баби Дусі. Залишковий настрій по закінченню свята...
Тепер я біля батьківської хати. Обходжу її. Заходжу за ріг дому, той, що блище до дороги. Помічаю біля воріт бабу Марію (нині покійна). До неї підходить батько, підтримує її в ході та жартує, як до дитини. Баба Марія каже мені, що домовилась з хорошою людиною продавати їй всякий "непотріб". Особливо не сильно второпав який, але запитує: чи гарна ідея, в прагненні, аби я її просто похвалив? Підходить до воріт мати й гукає назад ту машину з "хорошою людиною", яка від'їхала трохи від дому. По ходу мені розповідає, що речі, які їм заважають, вона передає на оплатне зберігання. Я подивований, адже на неї це не схоже, адже завжди знайде місце речам у великій хаті. Підходить батько і вони разом домовляються з тією жінкою, із якою в подальшому будуть співпрацювати. Дуже від того тішаться, дякують, і прощаються "до нових зустрічей". 0152'

Дзвонить клієнт і питає: то коли ж ви відремонтуєте телевізор? Одразу пригадую про кого йде мова. Пам'ятаю, що несправність зводилась до заміни блока живлення. Видно, що клієнт ще відтоді не прагнув вкладати гроші в ремонт. Кажу ОК - сьогодні! Домовлявся з клієнткою через її доньку, кажу їй, що можу до обіду і продовжив займатися чимось своїм. Десь за годину знову телефонує вже безпосередньо замовник і каже: то коли вас ждати, вже десята година? Кажу: скоро маю виходити! По дорозі зустрічаю її доньку, ту, яка за першим дзвінком домовлялась за ремонт. Пригадую її, що трохи знаю. На моє питання: чим вона займається, якось неочікувано відповіла: проституцією. Легко вловив її нездоровий інтерес звернутися не до батька, а до мене. Кажу їй, що вже їду до її матері, тільки не знайшов у записах номер квартири: дім пам'ятаю, а квартиру - ні. Вона сказала, що теж не пам'ятає. Попросив, поки їхатиму, аби її мати сама мені зателефонувала та зробила уточнення. Сідаю в тролейбус, бачу є вільні місця, але весь час якась "движуха". За пару зупинок сідаю. Заїжджаю в магазин, купую блок живлення. Мені дають чек. Добре: їхати недалеко. Клієнтка живе на самому верхньому поверсі дому. Мені знайомий вхід до її квартири - так би мовити, через дах. Є дві кватирки на вентиляцію, одна за другою, які мені запам'яталися ще з минулого разу. Але виконані вони у вигляді дерев'яних ґраток. Клієнтка зустрічає мене. Я готую робоче місце. Для підтримки розмови питаю її на різні теми. Десь заходить розмова за вартість блока живлення, я пригадую ціну, але шукаю чек, аби побачити повну собівартість. Є в одному чекові ще дві покупки - з їжі. Дивлюсь на вартість блока: 49 грн з копійками. Кажу: можете самі подивитися і даю їй чек. 0515'