Ділянка дороги від гастроному до батьківського дому. Проходжу нею і дивлюсь на обійстя в часовому зрізі: рік, два... п'ять... Насамкінець розчаровуюсь: життя в людей не поліпшується, а гіршає.
Розумію по зовнішньому вигляду дворів: це свого роду фінансовий стан родини. Ось один двір: геть змарнів, а скільки було надій на поліпшення, пам'ятаю, як то все робилось! Ось другий двір: навіть залишилась вивіска, яка від часу вицвіла: "Лариса Палімарчук _ Бюро перекладів". Для себе зауважую, що в прізвищі присутня явна помилка. Наче, подібні помилки, допущені від початку хороших часів, і призвели до відчуження - відвадження клієнтів і позитивного тренду.
Протягом сну існує герой - інформатор. Час від часу доносить нам певні істини про життя людей, які виявились безвартісними, адже постійно прикрашав оповідки перебільшеннями, такою собі напівправдою. 0010'
Сюжет про батьків, які роблять дітям шоколад. У цьому їм допомагають домашні тварини: кіт і собака. Все відбувається доволі весело та радісно, під музику та підтанцьовування, гармонійно та синхронно, як то люблять нині змальовувати в багатьох гастрономічних рекламах, поки мама не каже, або вдіює так, що говорить за неї: "Стоп, з мене досить!" - і "сходить із дистанції".
Сюжет де чоловік у телеефірі розповідає про себе і свою роботу. Все б нічого, але вирішив похвалитися, що "тирив" на роботі мідь. Режисери, ще ті гумористи: знайшли кадри, які ілюструють його професійну діяльність (будні) та процес "видобутку" міді (святкові дні). Не полінувались і змонтували з ним цікавий відеоряд: як "наївні" слова стають "гіркою правдою" про саму людину. 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар