Спілкуюсь з дружиною. Так постає розмова, що більше говорю я, поки це не переростає в мій монолог. А все не просто так: той час дружина перетворює нашу самість у близькість.
Я із дружиною у великій кімнаті, в якій стоїть просторе ліжко, а біля нього великий стіл, на якому розставлені різні бокали прозорого і зеленого кольорів. Вся кімната освічується мерехтливим світло-синім кольором, який нагадує віддалену роботу чорно-білого телевізора або запалені свічі у поодиноких бокалах характерного кольору. Жінка каже: "Як тут добре! Прикро, що нам звідси треба виїжджати."
Немає коментарів:
Дописати коментар