Сон 210919 "Очевидні й неочевидні заковики"

Сам вдома. Займаюсь творчими справами, упорядковую архів пов'язаний з художником і поетом М.Р., а в результаті думаю за Ю.Ґ. Не можу знайти оригінал одного складня. У руках тримаю його ксерокопію. Вирішую подзвонити одній авторці Н.Д., яка займалася деякими питаннями, дотичними до цієї справи. (Головне, що в реальному житті з Н.Д. ніколи не спілкувався, хоча знаємо один одного по різних організаціях). Телефоную, кажу, що багато не займу часу, розмова на пару хвилин, від сили десять. Питаю за складень. Каже, що має виставляти його на сайт, але потрібно дещо в ньому змінити, зокрема титульний малюнок. На якому намальоване автором обличчя з характерно відкритим ротом. Так, як це ксерокопія рисунку, втрачені напівтіні в районі губ і язика. Просить мене його доробити для свого сайту, який запускає в роботу, відтворивши його первинний вигляд. Зійшлись на тому, що малюнок доведеться частково, якщо не більшою мірою, удосконалити, вказавши на співавторство, таким чином вийде щось на зразок оновленого видання. Дивлюсь на текст, а кінцеві букви деяких речень завершуються на інших полях. Я ж питаю в якому форматі їй зберегти переверстаний варіант? Вона вибачається, що сайтом займається вперше і не до кінця розуміє мого питання. Я ж пробую щось пояснити, але спиняюсь. Резюмую, що по ходу роботи зрозуміє в чому суть питання. Ще питаю за літературні зустрічі: чи проводяться вони ще в нашому місті? Серед всього іншого пробує мені дорозповісти щось особисте, пов'язане зі мною, зокрема, що я не раз приходив у її сни. Дивуюся, адже я її більше знаю заочно, аніж мали коли-небудь спілкуватися наживо. Дивлюсь на годинник, кажу, що наша десятихвилинна розмова затяглась на півгодини. Цієї миті додому приходить дружина. Прощаюсь, завершуючи на тому. Дивлюсь, а дружина так само спілкується з кимось по телефону. На кріслі лежить телефон сина з увімкненим екраном, так, наче хтось телефонував або тільки-но був разом із ним. Сина не бачу, хоча знаю, що дружина мала прийти з ним. Цікаво, що кімната тепер нагадує батьківську спальню, адже з неї одразу потрапляю в бібліотеку. Питаю за той телефон: "Хтось телефонував?" Також пробую зрозуміти: "Де син?" А він подає голос із темряви бібліотеки. Принишк, як "мишик" - це в нього така гра. Питаю: чи вмивався? - зокрема обличчя. Розповідаю як. Тепер спілкуюсь із дружиною за те, хто кому телефонував, творчі справи. 0250'

Я на кухні в баби Марії. Разом із найближчими родичами очікуємо приїзд двоюрідного брата, можливо, й не самого. Ми знаємо, що їхня родина заможна, можуть собі дозволити більше за інших. Отже, в самому очікуванні та упереджувальній оцінці присутній певний пієтет. Ось він заходить у дім, а я його не впізнаю, це все при тому, що він мене - сходу. Очі маленькі, посаджені близько та в глибоких очницях, ще й з косиною, обличчя широке. Дивлюсь, а мені важко розпізнати в ньому знайомі риси двоюрідного брата О. Хтось каже, побачивши його вперше в житті, що схожий на бабу Марію. Дивлюсь за стіл, а там вона сидить. (У реальності: померла). Міркую: можливо і є якась схожість. Якийсь на вигляд п'яний. Показує моєму батькові, що можна відзначити зустріч, потім пропонує мені. Ми віднікуємось, адже його стан вражає. Характерно, що дуже мало слів, практично все на мигах. Ось він показує, що хоче висякати носа, про що всім важко зрозуміти. Не дочекавшись хустинки, вилазить на холодильник. Там стосами лежать видрукувані складні. Він бере той папір і в нього сякається. Батько нарешті знаходить хустинку і дає йому. Виходять разом із дому. За пару хвилин приходить другий брат - старший. (Із реальністю не узгоджується взагалі). Спроба впізнати його в обличчя така ж. Якісь вони різні й занадто виглядають у роках! Щось питає за першого. Іде. Всі, хто їх знав у минулому, трохи в шоці. Дивлюсь на іншого двоюрідного брата, що сидів за столом зі своєю дружиною. І по ньому бачу таке ж зніяковіння. Я ж переймаюсь питанням: а взагалі, на якого брата схожий перший та другий? Замислююсь. Намагаюсь дійти логічного висновку. Але ж в тій родині є ще сестра - старша? Якась у всьому цьому закралась заковика! 0500'"