Із якимись людьми опиняюсь біля землянистої гори. Дивлюсь на її схили, а з неї починає сипатися земля і щоразу інтенсивніше: раз, другий, третій... Дивлячись на певну до неї близькість, дивним чином дістаю рукою десь із-за своєї спини, наче іграшку, легкову машину, і ставлю перед собою, наче у фокусі, в реальний розмір. Запрошую тих з ким був до неї, сідаю за кермо і ми їдемо.
Немає коментарів:
Дописати коментар