080223 - Подорожуючи туристами, потрапляю з дружиною в цікаве краєзнавче музейно-розважальне місце. Доставили нас туди водною артерією. Саме місце побудувала якась багата людина, яка вже відійшла в засвіти, а його маєток став історичною гордістю самого міста. На її території розташовувалась копія статуї Свободи, яку було видно вже наближаючись до місця призначення, а біля неї одразу непримітно статуя її батька, яку називали "статуя Отця". У мене ця статуя більш асоціювалась з метафорою "Бога", де "Свобода", як донька, постає більшою за Нього. На території цього комплексу головна споруда (маєток) є основним музеєм. Так як приїхали туди вже під кінець дня, першим ділом почали оглядати архітектуру, фонтан, а в самому домі якісь перші виставкові експозиції. Йшла розмова за якусь пані. Наче конкретно не ми за неї питали. Фігурувало її прізвище, щось на зразок Ригель, яке асоціювалось у мене з якимось предметом, а не людиною. На одній рухомій виставці, на якій їздили іграшкові машинки за певною крученою траєкторією, вирішив щось поправити, а вийшло, що частково розсипались з трьох два транспорти. Цікаво, що сконструйовані були на магнітах і елементи, які розпалися і тепер лежать одна від одної, трималися за рахунок магнітної сили. Приходить якась інтелігентна і поважна жіночка, одразу було ясно, що старший працівник музею, і каже: чи не шукали "Ригель"? - а я знову думаю про якийсь предмет, а сам майже знаходжусь ув обширі тієї виставки і ще думаю, як зібрати до купи ті "магнітні" машинки. Тепер "доходить", що вона і є "Ригель", а дружини десь немає, щоб з нею поговорити, як і тих, хто про неї питав. Дивлюсь на цю пані, а вона вагітна. Ніби животик гострий, як кажуть "має бути дівчинка", а разом із тим "великий, отже - хлопчик". Починаю так і філософствувати: хто в неї буде. Так у розмові й не встигаю зауважити, що я зробив їм школи щодо виставкового об'єкту. 0500'

Немає коментарів:
Дописати коментар