Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".