Сон 130824 "Розуміння мистецтва"

Знаю, що десь поза домом коїться якийсь "армагедон", на який не в силах якось вплинути. (Схоже на відчуття з реалу, пов'язані з війною росії проти України, коли українські війська ввійшли в Курську область). Я займаюсь книжками і збірками, що видавали автори в часи, про які вже дещо призабув. Тому таке перекладання книжок мені повертає пам'ять про щось забуте. Десь поряд збираються якісь чоловіки і починають співати... Співають багато і довго. Сприймаю їх, як далеке відлуння (в реальному житті, колись давно, під квартирою, в якій жили, був музична авдиторія з фортепіано, отож, асоціації доволі подібні). На якомусь етапі з'являється мати і пропонує їм заспівати пісню інакше. Десь на ці слова покидаю книжки, які вже якось упорядкував, підходжу до них і слухаю, що починає розказувати мати. Подумки зауважую, що образ матері якось не похожий на себе: сива, але з акуратно зібраним волоссям. (В реалі - це зовсім інша жінка, але уві сні я її сприймаю, як свою мати, наче був героєм якогось фільму. Певні асоціації з образом директорки класичної школи з фільму "Усмішка Мони Лізи). Починає співати і доволі гарно. Пригадується, що за стільки років не згубила свій голос, адже з дитинства пам'ятаю, як ходила до заводського хору. (Спогад з реальности). Але тут починає свій спів ілюструвати рухами те, про що співає. Так вона хоче показати цим чоловікам, як треба співати. Я кажу до неї, що це давня (гротескна) театральна школа і вона давно еволюціонувала, і починаю показувати, як треба, адже маю сучасне розуміння театрального мистецтва. Розповідаю, що треба працювати менше рухами, а більше емоційним контактом, зокрема очима. (Професійний досвід з реалу). Вона мене перебиває на півслові і починає говорити до цих чоловіків щось своє. Отже, (яке знайоме відчуття, коли мене перебивають!) - ігнор мого розуміння мистецтва.

P.S. На ранок дружина сказала, що я мав храп, отже, слухав свої співи.