Стою біля широкого підвіконня біля довгих ринок, які більше нагадують "мінігорóд на балконі". Пригадую, як я тут був минулого разу (однозначний повтор забутого сну) і як влітку садив тут квасолю, а вона так і не виросла, і останні рази відзначав то само. Аж тут дивлюсь уважніше на ґрунт і бачу паростки, які проклюнулися з землі, й дивуюсь: невже потрібно було майже пів року, аби квасоля звістила про своє існування? Дивлюсь за вікно на електричний стовп, який знаходиться на першому плані (жодних асоціацій з реальністю, де б таке бачив), а вверх по ньому біжить великий чорний павук, тягнучи за собою грубу чорну павутину. Так, наче я ще чую його тупотіння лапками, настільки він великий і вражаючий. Комусь, хто стоїть обок мене по лівій стороні, показую на нього: "дивись, дивись, який великий павук!" (Жодного страху чи неприємних відчуттів він не викликає, можливо тому, що був на безпечній для мене відстані, лише здивування).
Немає коментарів:
Дописати коментар