З якимось колективом людей приходимо до якогось квартири, де люди в час нашого візиту проводять дивний обряд. Наче все на повному серйозі, а поклоняються якомусь невеликому срібному кулончику у формі пера до писання, якби прямого нігтика, з одного боку та обручем (мініперстнем) з другого. Незвична, важка до описання форма, та непрактична, але для когось доволі символічна. Дивлюсь на цей обряд уважніше і розумію, що це більше театральна вистава ніж ритуал. Все припиняється і нас запрошують сісти на стільці, що стояли попід стінами в тій же порожній кімнаті з лише одним тим предметом "культу", що лежав на невеликому столику. Я ще стою, коли вже всі сіли. Хтось питає за капці. Дивлюсь уважніше, а лише один з присутніх роззутий, коли всі в тому, в чому прийшли. Перепитую когось з хазяїв дійства: чи є капці? Відповідає, що тут всі ходять узуті. Я кажу, що вдома ходимо перевзутими. Виникає коротка словесна дискусія. Хтось каже: "А ми вдома взуті", - інші: "А ми перевзуваємось".
Немає коментарів:
Дописати коментар