11.02.26.
Кримінальна історія. Я з двома чоловіками приходимо до будинку десь в центрі міста (жодних асоціацій з реальністю чи снами). Там маємо знайти певні докази щодо одного бізнесмена з кримінальним минулим. Якось вже там були, навіть мали якісь підозри до себе, адже залишали сліди і з якоїсь невідомої причини криміналісти мали нас на прослуховуванні, але це було в минулому. Вишукуючи якісь докази, пройшли весь двоповерховий будинок, але так нічого потрібного для нас не знайшли. Метою візиту було встановлення певної правди. Раптом до будинку увірвалися двоє знайомих нам людей азійської зовнішности: чоловік і дівчина. Почали випитувати, що ми тут робимо та погрожувати. Раптом дівчина дістала довгу рушницю та націлилась на нас. Не відчуваючи будь-якої вини та пояснюючи це, вирішили уникнути конфліктної ситуації, але події почали розвиватися стрімко та неочікувано гостро. Аби боронити себе та своїх друзів (конкретика відсутня), я вловив її слабинку, що тією рушницею бере нас на "понти". З можливим непередбачуваним ризиком спрямував її увагу на себе і, як кажуть, пішов на амбразуру: почав наближатися до цієї дівчини, в розмові заспокійливій, а потім - різкі́й сказав, що якщо хоче вбити, то нехай стріляє. Навіть, наблизившись у притул, спрямував дуло рушниці прямо собі в рот, аби вона переконалася, що кажу правду, а її поведінка неприпустима. Таким чином, її, перелякану, вивів на вулицю. За якусь мить рушниця опинилася в моїх руках. Зауважив наскільки зброя є незвично легкою та тендітно-жіночною. І від сраху, не забуваючи про можливий подальший ризик для нас усіх, вистрелив у неї. Від пострілу впала. Я повернувся в будинок, її партнер також був мертвий (подробиця забулась, як саме, можливо, його також довелось від страху пристрелити, а можливо, з ким я прийшов, впорались своїми силами). Тепер вирішуємо тікати звідси накнайшвидше, але перед цим витерти сліди своєї присутности. Почали з першого поверху. У мене в кишені була паперова серветка, якою і почав прибирання. Акуратно проходив усі можливі тумбочки, до яких ми могли торкатися. В голові роїлися різні думки. На другому поверсі зауважив, що пилу на меблях було більше, аніж на першому. Раптом побачив дві книжечки, які мене було зацікавили ще раніше. В одній з них була закладка у вигляді якогось листа чи нотатки написаної від руки. Поспішаючи та не вчитуючись, вирішив узяти ті книжечки з собою. В останню мить навіть зацікавила третя, що лежала поряд. Поклав їх до своєї широкої кишені. (Схоже на асоціацію з робочим одягом - з реалу). Тепер кажу хлопцям, що нам треба придумати прямо зараз алібі, але обговорити його подробиці так і не змогли. Спускаючись на перший поверх, подумалось, що трупом чоловіка не варто перейматися, а тіло дівчини варто перемістити в будинок. Тепер почали виникати сумніви: чи нас хто-небудь бачив, зокрема мене з рушницею в руках і момент вбивства? Про долю рушниці взалі чомусь не думалось, про інші причини можливих "проколів" на місці злочину теж. Навіть подумав, та згадав про те, що криміналісти мають наші відбитки пальців саме з цього місця під час попереднього слідства, хоча недотичного до нас, а тепер тут така буквальна історія. Ще подумалось, як будемо протирати вхідну ручку до дверей і про те, що моя паперова серветка виявилась замалою і вже почорніла від такого прибирання... Раптом (з реалу) почав відчувати шум та вібрацію підлоги... Від чого проснувся.
P.S. У сні присутні деякі елементи з неспоріднених історій, побачених у кількох фільмах підряд.
13.02.25
Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди
Немає коментарів:
Дописати коментар