пʼятниця, 27 лютого 2026 р.

Сон 270226 "Як впало - підняти"

Повертаюсь з дачі до дому, а в руках несу, як не смішно звучить, і сам собі називаю: зброю і наркотики (візуальна конкретика відсутня). Далі та за інших обставин - повтор того, що несу а руках...
Ранок. Після сну. (Сон уві сні). Збираюсь їхати. За плечима рюкзак. Мав зайти за донькою. Пішов за будинок. Знаю, що через вікно мене могли бачити, адже звернув на себе увагу, зокрема у мить, коли дитина їла за столом.

Маю їхати на весілля. Виходжу в сад, ближче до дороги і збираю яблука. Семе дерево огороджене тепличною фолією. Там збираю перші падані плоди, більшою мірою розбиті. Беру все в оберемок. Несу додому, де хазяйнує теща... Чомусь всі подумали, що я поїхав сам.

Вивчаю будинок в якому живу, зокрема підлога - стара. Навіть бачу, як бігають мурахи. Ця споруда - це частина території заводу де живу та є ще тут інші об'єкти, які для декого є екскурсійними. Бачу, як велика група людей рухається в сторону головної вулиці, а починають вони свою екскурсію з того, що заходять і йдуть по промисловій трубі, потім виходять горищем на дах будинку і спускаються з іншої сторони споруди на згадану дорогу, що врешті-решт є для них прямою та широкою. Спостерігаючи за вервечкою тих людей, що певною мірою нагадують мурах (оціночне судження після сну), з погляду безпеки все це виглядає жахливо: ось бачу, як двоє дітей бавляться на висоті згаданої труби, одна з них падає, а я кричу... хтось теж, а хтось інший ловить її на землі. (Певний стрес). Тепер бачу якби сусідку, яка живе на цій самій території. Якийсь захід, а я сиджу у притул її дверей. Вона заходить раз, за нею хтось другий і залишає привідчинені двері... а я так і сиджу на стільчику зовні будинку і бачу, що в домі - пухнастий килим і велика іграшка у вигляді декоративної білої пухнастої вівці. Бачу сусідку, що сидить на канапі, а на ній рель'єфно на светрі вишитий пес. Я навіть починаю розуміти певну пухнасту символічність між овечкою та собачкою...

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

середа, 25 лютого 2026 р.

Сон 250226 "Неспокійне"

Двері, замки́, вулиця, перебігання з місця на місце... Інтернет. В контексті усього з'являється кіт-убивця з інтелектом людини. Погоня...

Якийсь динамічний сюжет, де мене задушили дверима до автобуса. Проснувся від того, як калатає серце, наче при перегляді фільму жахів.

Виходжу з дому в магазин. Купую солодке та дольки тортика. Касирка каже, що все по 5. Заходжу в кав'ярню, п'ю чай. Якась дівчина проявляє до мене інтерес. Якийсь діалог, який без відповіді обриваю і йду по-англійськи. Подумки: до чого це все? - у мене ж сім'я! Обходжу квартал та поветаюсь, аби забрати куплений тортик, а там моя дружина... Хтось питає за чашечку...

Події відбуваються у першому домі, який знімали сім'єю в Польщі. Приходять гості-працівники, а я в кімнаті, що нагадує майстерню. Вона широка, трохи недомітана з останнього разу. Берусь поприбирати грубе, а дрібне попилососити. Тепер ми на вулиці. Колега (без конкретики) каже, що немає де замонтувати елекричну коробку. Дивлюсь уважніше, а мова йде про дивну округлу споруду, виконану з бетону, що дещо нагадує льох. (Тут виникає спогад про забутий сон). Знаю, як його робили на замовлення клієнта, з бетонованим дахом, що складається з двох частин. Саме там колега виявив локальну проблему для замонтування електричної коробки. Бетон у тому місці був крихкий та осипався. Пригадую, як колись ми завершили його будівництво на половині даху. Зокрема чомусь увага прикипіла до дивного кріплення на шурупах, що тримало ту крівлю.
P.S. Загалом сон був неспокійним, з частими пробудженнями і коротким - до 5 годин, саме тому й химерним за логікою подій.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

понеділок, 23 лютого 2026 р.

Сон 230226 "Вихід із замкнутого кола"

Заплутаний сюжет про ядерні боєголовки, їх переміщення і транспортування. Так, наче всю інформацію, яка до мене доходить, намагаюсь скласти в правдиву історію з неповних новин і явних фейків на цю тему. 

Сон двомовний: до себе говорю українською, а з усіма, з ким перетинаюсь, польською. Запаркувався перед входом до адмінбудинку (без явної конкретики). Приїхав до фірми запитати про час виплати. Трапив не до того офісу. П'ятнадцять хвилин і виходжу з будинку.
Роззираюсь, а моєї машини немає. Намагаюсь побіжно знайти - не знаходжу. За будинком зустрічаю людей, біля яких стоїть червона машина вся полита якоюсь напівпрозорою червоною рідиною. Отже, вся вона видавалась однорідно червоною. Схожа на мою, але є сумніви. Кажу до них, що шукаю свій транспорт, а вони: то це твій? Дивлюсь уважніше, а це не так. Продовжую обходити територію та шукати далі. Як то зробили, що авто, яке стояло на ручнику і передачі хтось за короткий час зміг кудись перемістити? Повертаюсь на рецепцію. Жіночка з певною образою та прихованим знущанням починає розповідати, що ніхто не звертає уваги, як інші працівники добираються до роботи пішки: треба йти вгору до кар'єра, а в кінці дня - спускатися. У відповідь розповідаю про номерний знак, який зняли з мого авта попереду, коли останній раз приїжджав до них. Врешті-решт півнатяком каже, що за всіх подібних обставин так ніхто і не звертався до правоохоронних органів. Розумію, що треба шукати далі та краще. Виходжу та обходжу будинок знову, бачу інших чоловіків, що зайняті своїми справами. (Повтори дій, що часто виникають уві сні). Ніхто не звертає на мене уваги. Обходжу поодинокі машини, що хаотично стоять на неокресленій території поза будинком, а своєї знову ж таки не знаходжу. Якийсь незнайомий голос з високого поверху цього ж будинку прокричав, що треба краще шукати. Коли підняв голову, аби подивитися: хто це? - так нікого і не побачив. Продовжив пошук далі та між деревами. (Змішуються теми обра́з, що вперше спостерігаю уві сні: спочатку виникає спогад, що мою машину поливали олією (спогад з реалу про службову машину), десь у тому ж контексті - відкрутили номер попереду (образ із фільму, хоча там номер був здемонтований позаду), а зараз її просто від мене приховали). Згадую слова дивно ображеної жіночки на рецепції, що так ніхто з власників не пробував вирішити проблему на серйозному рівні. Отже, висновок один: треба дзонити в поліцію! Ясно, що можуть наробити "галасу" з цієї пригоди. Треба розповісти й те, що було раніше... Іншого виходу тут вже не бачу.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

неділя, 22 лютого 2026 р.

Сон 220226 "Овочеві інсталяції"

Церата з однотипними малюнками зелених кабанячих голів.

Йду містом (без конкретики, хоча далі за подіями нагадало Житній ринок у Житомирі) і раптом бачу, як якась творча дівчина за імпровізованим столиком продає креативні, хоча однотипні речі, роблячи активно презентацію не лише стоячи на одному місці, а ходячи та залучаючи до свого місця продажу інших. На столику стоять дві зігнуті бляхи, що складають разом квадрат (що саме продає витіснилось з пам'яти). Я з дружиною минаємо її презентацію. Знаю, що стоїть тут не перший раз (можливо, повтор сну). У мене з'являється ідея, яку вирішив їй запропонувати, аби привернути увагу перехожих. До тих блях прикріпити на картонах розрізані вздовж огірок і морковку. З дружиною йдемо на автобусну зупинку, а я запропонував їй хвилину часу для себе, аби висловити ідею й одразу "з поверненням"... Так, як творча дівчина весь час була в русі, вирішив її догнати, а вона так активно себе презентувала, що фактично виглядало так, наче незумисно втікала від мене. (Події відбувалися якби біля залізничної станції, а бігала за клієнтами по коліях). Ледь встигаю вслід висловити ідею... Питання навіщо, коли тебе ніхто не хоче чути? Якщо так, вирішую: цю ідею забираю собі! (Хоча уві сні це виглядало не так смішно).
Якби продовження цього ж сну ::
Треба йти до дому. Оперативно заходжу на базар. Вибираю щось з овочів, але практично більшість розпродана. Серед усього вибору бачу рештки зеленого перецю, який вже ніхто не хоче продавати. Всі пакуються, окрім тих, хто продає цукерки, колготки, косметику... (Саме цей момент сну нагадує один з проходів до Житнього ринку в Житомирі).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

субота, 21 лютого 2026 р.

Сни 18-210226 "Повернення в минуле"

Якісь очікуються гості. Займаюсь прибиранням в домі баби Марії (давно померла). (Половина дому успадкована від неї). По ходу прибирання доходжу до великої кімнати, а там на канапі бачу як сидить баба Марія.
18.02.26

Дещо повторюється мотив з тим самим домом, що у сні попереднього дня.
19.02.26

Події відбуваються в бабиній половині дому (місце подій так само, як в попередніх снах пару днів раніше). Якимось чином приходять у гості мамині подруги з місця її праці (такі ж за віком, яких я ще пам'ятаю з дитинства: за логікою реального часу вони мали б бути на років двадцять-тридцять старшими; мати давно на пенсії, а колежанки з місця її роботи - це завод, на якому пропрацювала більшу частину професійного життя). (Цікаве спостереження: після пробудження виникло відчуття, що це були знайомі моєї дружини. Після пригадування деяких облич, все ж таки переконався в очевидному, якщо так можна сказати про події уві сні. Це вказує перш за все на те, як для чоловіка образи матері та дружини можуть зливатися у щось спільне). Сіли гості на диван, що на кухні, а я, розуміючи що посиденьки будуть довгі, вирішив їх порозважати розмовами. Почав зі знайомства з хатою. Паралельно з такими розмовами почав прибирати на столі, аби дещо зготувати їсти до столу. Раптом почулося якесь торхтіння, наче в когось на смартфоні почала діяти вібрація. Попросив прислухатися, а як не виявили, що це, навіть зазирнули кожен на свої телефони, почав аналізувати: звідки походить цей дивний звук. Врешті зрозумів, що така вібрація йде із-за стіни. А так як ми були на кухні, то (звідкись, як у сні виникає) знав, що суміжна стіна з батьківською половиною хати дотичить до спальні, а пральна машина стоїть саме там (в реалі такого немає), яка і видає цей звук. Спочатку подумалось про те, що пральна машина стоїть безпосередньо до стіни, а згодом, коментуючи свої спогади та переконання, ствердив, що нині біля протилежної до суміжної. Тому чути не так голосно. Далі, продовжуючи займатися приготуваннями до столу, продовжив розповідати про саму половину хати, яку отримав від бабусі в спадок. Показуючи на штукатурку, яка дещо почала відлущуватися від стіни, прокоментував, як на швидку руку - за два тижні - зробили ремонт і переїхали тут жити. (Цікавий образ такого "ремонту" - далекий від реалу - деякі частити стін були заштукатурені звичайним розчином з цементу, це при тому, що в основі давнішої штукатурки лежить глина. Також у сні, і з переконанням, що так само було в забутому (повтор сну), на кухні була додаткова стіна з виступом (також "домальовано" фантазіями сновидіння), яка виглядала більш катастрофічно, хоча штукатурка трималась і нікому ще не падала на голову - поряд того місця стояв диван (як довгий час у реалі) біля якої сиділи згадані гості).
21.02.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

субота, 14 лютого 2026 р.

Сон 140226 "Забуте місце"

Приїжджаю до міської ради, паркую машину і йду до будинку. (Якщо описувати з позиції реалу, то це мішана конкретика архітектури: житомирської міськради, обласної ради та адміністрації. Уві сні - це одна невелика дво-трьоповерхова споруда). При виході з будинку зауважив, що під'їхала поліція до паркінгу. Вирішив одразу відігнати свій транспорт, поки вона до неї ще не підійшла. Хто знає: за що червоні картки почали виписувати та класти під двірник? - що й побачив з вікна міськради. Тепер шукаю свою машину. Там, де був переконаний, що стояла, тепер її не бачу та не знаходжу. (Знайоме відчуття з реалу, коли паркуєшся біля якогось гіпермаркету). В процесі пошуку, паспорт, який тримав у руках, впав відкритими сторінками на землю і не куди-небудь на сухе, а прямо в липовий цвіт. Піднімаю, здуваю та здряпую рештки квіту, який виявився дуже медовим, розуміючи, що він зіпсув не пусті, а саме інформаційні сторінки паспорту. Продовжую шукати свій автомобіль біля міськради, якого так і не знаходжу. Цікаво, що переходжу з одного кінця паркінгу на другий, якби через саму будівлю ради. В цей момент дзвонить мені чоловік, який хоче собі зробити вентиляцію. (У даному випадку з ним спілкуюсь польською). Колись він мені вже дзвонив. Була довга розмова, і що тоді, що зараз ця розмова - це не діалог про конкретику, а якась технічна ну́да ні про що. Пояснюю і завершую розмову, що першим ділом треба зробити "помя́ри", а потім вирішувати, яким буде неохідне обладнання. Я дуже сильно хотів скоротити наш діалог, адже і далі треба шукати свою машину... Раптом здогадуюсь, що весь час ходив перед будинком і що сам себе заплутав, бо перший намір поставити машину на паркінгу, як і зробив, вирішив змінити на той, про який конкретно забув, а зорова пам'ять запам'ятала лише перший намір. Так і не покидає думка, що міг бути штраф за неправильне паркування, іду за будинок, де обок дороги стоять поодинокі машини...
P.S. Схоже, що деякі проблеми з пошуком паркінгу, після приїзду в Голандію, знайшли своє місце уві сні.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

пʼятниця, 13 лютого 2026 р.

Сон 11-130226 "Долання перешкоди"

Вдруге приходжу до поліклініки. Зустрічаю там знайому лікарку (асоціація з дільничою ще з дитинства). Маю забрати якісь аналізи. В проході до лікарів, більше схожому на реєстрацію, стоїть якась молода лікарка, яка на пінопласті заповнює документи, частково перегороджуючи усім дорогу. Минаю боком цей "складний" перехід. Дільнича лікарка в мене питає: "Чому не забрав (результати аналізів) раніше?" Десь зараз зауважую, що моє зап'ястя лівої руки частково синє. Згодом забрав якесь взуття і від когось дізнався, що якийсь лікар (без конкретики) отримав штраф. 
11.02.26.

Кримінальна історія. Я з двома чоловіками приходимо до будинку десь в центрі міста (жодних асоціацій з реальністю чи снами). Там маємо знайти певні докази щодо одного бізнесмена з кримінальним минулим. Якось вже там були, навіть мали якісь підозри до себе, адже залишали сліди і з якоїсь невідомої причини криміналісти мали нас на прослуховуванні, але це було в минулому. Вишукуючи якісь докази, пройшли весь двоповерховий будинок, але так нічого потрібного для нас не знайшли. Метою візиту було встановлення певної правди. Раптом до будинку увірвалися двоє знайомих нам людей азійської зовнішности: чоловік і дівчина. Почали випитувати, що ми тут робимо та погрожувати. Раптом дівчина дістала довгу рушницю та націлилась на нас. Не відчуваючи будь-якої вини та пояснюючи це, вирішили уникнути конфліктної ситуації, але події почали розвиватися стрімко та неочікувано гостро. Аби боронити себе та своїх друзів (конкретика відсутня), я вловив її слабинку, що тією рушницею бере нас на "понти". З можливим непередбачуваним ризиком спрямував її увагу на себе і, як кажуть, пішов на амбразуру: почав наближатися до цієї дівчини, в розмові заспокійливій, а потім - різкі́й сказав, що якщо хоче вбити, то нехай стріляє. Навіть, наблизившись у притул, спрямував дуло рушниці прямо собі в рот, аби вона переконалася, що кажу правду, а її поведінка неприпустима. Таким чином, її, перелякану, вивів на вулицю. За якусь мить рушниця опинилася в моїх руках. Зауважив наскільки зброя є незвично легкою та тендітно-жіночною. І від сраху, не забуваючи про можливий подальший ризик для нас усіх, вистрелив у неї. Від пострілу впала. Я повернувся в будинок, її партнер також був мертвий (подробиця забулась, як саме, можливо, його також довелось від страху пристрелити, а можливо, з ким я прийшов, впорались своїми силами). Тепер вирішуємо тікати звідси накнайшвидше, але перед цим витерти сліди своєї присутности. Почали з першого поверху. У мене в кишені була паперова серветка, якою і почав прибирання. Акуратно проходив усі можливі тумбочки, до яких ми могли торкатися. В голові роїлися різні думки. На другому поверсі зауважив, що пилу на меблях було більше, аніж на першому. Раптом побачив дві книжечки, які мене було зацікавили ще раніше. В одній з них була закладка у вигляді якогось листа чи нотатки написаної від руки. Поспішаючи та не вчитуючись, вирішив узяти ті книжечки з собою. В останню мить навіть зацікавила третя, що лежала поряд. Поклав їх до своєї широкої кишені. (Схоже на асоціацію з робочим одягом - з реалу). Тепер кажу хлопцям, що нам треба придумати прямо зараз алібі, але обговорити його подробиці так і не змогли. Спускаючись на перший поверх, подумалось, що трупом чоловіка не варто перейматися, а тіло дівчини варто перемістити в будинок. Тепер почали виникати сумніви: чи нас хто-небудь бачив, зокрема мене з рушницею в руках і момент вбивства? Про долю рушниці взалі чомусь не думалось, про інші причини можливих "проколів" на місці злочину теж. Навіть подумав, та згадав про те, що криміналісти мають наші відбитки пальців саме з цього місця під час попереднього слідства, хоча недотичного до нас, а тепер тут така буквальна історія. Ще подумалось, як будемо протирати вхідну ручку до дверей і про те, що моя паперова серветка виявилась замалою і вже почорніла від такого прибирання... Раптом (з реалу) почав відчувати шум та вібрацію підлоги... Від чого проснувся.
P.S. У сні присутні деякі елементи з неспоріднених історій, побачених у кількох фільмах підряд.
13.02.25

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

субота, 7 лютого 2026 р.

Образи-ідеї на початку сну. Мистецькі видива та організаційні ідеї перед засинанням

Образи-ідеї на початку сну ::
1). Виникла ідея створити мистецьку роботу, де використано шкло, по якому ходили птахи. Тут навіть можна взяти якийсь колір безпечної фарби. Оформити в рамку та в місцях слідів підставити зсередини світлодіоди, які неспішно імітуватимуть рух тих птахів, що (і)снував у минулому.
2). Якби глиняна черепаха, що була покрита спеціальним прозорим шклом, який дав трішини так, що утворив замість звичних клітинок на її панцирі власну мозаїку. 
03.02.26

Видива перед засинанням (мистецткі ідеї) ::
1). Корки з під вина, розмальовані у різних мультяшних героїв. Подумалось: чому ще не побачив, як хтось міг би використати такий чудовий матеріал для творчости? Чи не тому, що для цього треба було б уживати певної кількости винних напоїв..
2). На невеличких округлих каміннях намальовані обличчя мультяшних героїв, що більше нагадували мені аніме. Чи не тому, що краще для цього пасували? Хтось стоїть у курортному місті (схоже на давні спогади з відпочинку на Чорному морі) та з імпорвізваного столу продає такі поробки.

Організаційні ідеї перед засинанням (якби я коли-небудь проводив презентацію своїх снів і розповідав на прикладі реальних світлин, що з нами відбувається, коли ми спимо) ::
1). Попросив би учасників закрити очі та спробувати подумки вийти з власного дому. У моменти, коли думка "відлітає в сторону" записувати, на які речі, події чи образи перемикається свідомість. Проаналізувати кількох учасників такої зустрічі, як саме діє наша свідомість під час сну. Закценувати увагу, що подібні образи, що нам "нав'язує" наше підсвідоме, є для нас чимось важливим, навіть якщо того ми не розуміємо до кінця.
2). Розповісти, що мова для снів обмежена. Наприклад, між чорним і білим є градація сірого, є навіть глибина чорного та білого, але в мові ми не маємо слів для окреслення таких відтінків. Максимум можемо сказати чорно-білі, чорно-сірі, сіро-білий. Сни якраз репрезентують увесь спектр, тому не завжди можна знайти відповідного опису того, що відчув чи збагнув уві сні.
3). Косуля з великими прямими і нерівно загостреними по всій довжині рогами. Підпис або коментар: у снах ми найчастіше не сміємо складно уявляти, якщо не мали буквального досвіду знайовства з таким образом у реальному житті, який може мігрувати у сон.
4). Олень з максимально великими і розлогими рогами, ускладненими безліччю відростків. Підпис або коментар: у снах ми не вміємо бачити таку багатозадачну детальність. Після пробудження обов'язково виникає спрощення побаченого, якщо саме деталічність (роги) не були основним об'єктом нашого враження.
07.02.26

Сон 070226 "У чожому сні"

Опиняюсь залученим у спостереження якогось слідства. (Схоже на враження після перегляду фільму). З кимось шукаємо якісь докази в печері, що має незвичну архітектуру: спочатку завертає вліво, потім переходить у розлогіший простір вправо, а за ущелиною іде прямою кам'янистою дорогою, що деякі пошукачі пригод долають, аби потрапити в те саме місце, куди веде нормальна дорога назовні гори. Нас цікавить пошук якихось доказів перед самою ущелиною. Більше збираються факти про зовнішній вигляд, адже вже було видно, що до цього доклалась рука людини. (Тепер відбувається якби повтор сну). Я знову з кимось в тій самій печері. Першим зауважую кардинальні зміни, що відбулися в проході через ущелину. З одного боку каміння було переставлене так, що прохід вже був до не впізнавання з першим нашим візитом, з іншого - по праву сторону було наставлено дуже багато незвично округлого каміння коричневого кольору, що більше нагадували величезні горіхи з поодинокими чорними крапочками. Ділюсь враженями та йдемо далі. За ущелиною раптом обок себе зауважую дружину і аби не забути сон, пробую записати ногою по старій зеленій фарбі побачене. (Деякі деталі побаченого забулися). Виходить так, що фарба злущувалась і лише міняла форму. В якомусь моменті у візерунках нерівних форм побачив натяк на якогось коня чи оленя. Чомусь мені виявилось цього достатньо, аби не забути побачене. (Вже тут я розумів, що це - сон). Раптом дружина просить мене проснутися, і в той момент я пробуджуюсь у її свідомості. Це мене незрівнянно дивує. Чомусь роблю висновок, що так ми опиняємось у чожому сні, коли хтось (у цьому випадку - моя половина) перебуває в нашому. Тепер роблю інший висновок (на прикладі, що права півкуля мозку контролює ліву часнину тіла і навпаки): те саме відбувається в реальному житті (скоріше, ця теза більше стосується сімейних пар): ми дивимось на світ чужими очима, але зрідка нам вдається проснутися і не забути побачене, коли насправді можемо дивитися на нього власними.
P.S. Сон перед моєю поїздкою в Голандію.

понеділок, 2 лютого 2026 р.

Сон 02022026 "Генетичні експерименти"

Мешкаю в якійсь тимчасовій квартирі, у якій виявив за дверима вузьке вікно (таких вікон в ряд було кілька), прикрите замість скла дошкою так, що заходив у приміщення холод. Вирішив знайти щось, що могло би замкнути його надійніше. Пішов у гараж і почав перебирати різні матеріали. Згадав про шматок пінопласта, який якраз мені підійшов би. (Схоже на відсилання на те, що лежить у моєму підвалі). Звернув увагу, що багато чого, що було раніше, вже прибрано. (Гараж схожий на батьківський, отож, подумалось, що й чистоту навів він). Все ж таки знайшов той пінопласт, тепер треба знайти необхідні інструменти. Щоб знайти краще, вийшов назовні і біля дверей побачив, як хтось займається генетичним виведенням котів. (В дитинсві мене завжди інтригувала ліва частина тих дверей, що відкривалися акурат у необхідний закуток льоху, поки його не здемонтували і не зрівняли з бетоном. Саме в тому закутку побачив уві сні "генетичні експерименти"). Стоять якісь прилади, пробірки, ваги тощо. Але чомусь, спостерігаючи за якоюсь жіночкою, яка "створювала" кота, побачив, як використовує котячий корм з курки і свинини (на вигляд такі, які даю власному). У мене виникає переконання, що я кра́ще знаюсь у генетиці, аніж вона. (Дещо присутній мотив із серіалу "Турбуленція", який поки осягнув до пів дороги).