Приїжджаю до якогось великого будинку на березі моря. По ходу виявляється, що це "Музей води". Зі мною мій колега Павло (перший раз з ним познайомився і почав працювати в Нідерландах, а також мали там можливість разом сходити в "Галерію Принца Віллема V" в Гаазі. Цікава прив'язка, як для сну!). До самого музея не заходимо, проходимо повз, і що найцікавіше - це хвилі, що надходять з моря. Берег кам'янистий із великими брилами, а вода цих хвиль якась надзвичайно красива блакитно-перламутрова. Надходить великими хвилями і спадає на берег не загрозливо, а доволі лагідно. Відзначаю доволі приємні та незвичні відчуття цієї краси, зокрема кольору води та світла. Дзвонить дружина і питає: "Де є?" А я відповідаю, що "В мене особливий день". Далі сон змінюється на теми: щось пов'язане зі штанами та окремо - з дітьми.
Немає коментарів:
Дописати коментар