Сон 280626 "Втеча в майбутнє"

Утікаю з кимось од переслідування. Згодом розумію, що це поляк, який вирішив мене підтримувати в нашій спільній справі. Втікаємо динамічно та наполегливо, наче маємо якусь суперсилу, аби пересуватися спритніше, аніж ті, що біжать за нами. Ми тікаємо, але нас знову візуально знаходять і от-от вже "на хвості", ми пришвидшуємось і знову повтор... Це місце, де ми знаходимось - це якийсь стратегічний об'єкт. Тут ведуться дослідження. Обладнання промислових розмірів. Чому ми тікаємо? - нам не вільно було трапити на цю територію. Ми не розуміємо чому саме. Раптом, досягнувши вершини над обладнанням, щось змінюється, але до кінця не розумію що саме... Тут до мене поляк каже:

- Przepraszam, nie chce roic ciebie, a chce roić siebie i rodzinę. (Вибачаюсь, не хочу марити тебе, а хочу марити себе і родину). - І від мене втікає.

Далі я сам і так само утікаю від переслідування, але вже якісно інакше: не в просторі, що швидко змінюється - тут я навіть перескакував з галузки на галузку дерева, з предметів грубих на інші металеві елементи, - а вже в часі (!!!). Цю зміну відчув майже на фізичному рівні. Трапляю в знайоме мені місце (протягом всього сну). Відзначаю, як все сильно змінилося. Заходять ті ж люди, які за нами бігли, але поважно супроводжують науковців. Це якась лабораторія. Знаходячись за рогом, чую, як вони спокійним тоном до себе відзначають, що щось в їхньому експерименті сьогодні змінилось, проходять ті ж знайомі мені обладання, по яких ми колись стрибали, коли втікали. Лише зараз розумію, що схожі на телескопи, а десь на гігантичні промислових розмірів обладнання творення "блискавок Тесли". Розумію, що перемістився в часі, і те, що ці люди мене можуть не впізнати. Хапаю якийсь чорний плащ, загортаю руки поперед себе і стараюсь спокійно покинути це приміщення. По дорозі зустрічаю наче знайоме обличчя професора, який мене зауважує та наче щось хоче пригадати, але не сигналізує для інших: хто я тут такий і що тут роблю? Поводжусь, наче робітник цього закладу. Іду до виходу, якби покидаючи робоче місце.

Як вчора уві сні, так і сьогодні здійснював будівельні роботи, пов'язані з фундаментом. Вчора мав додатково нанести штукатурку, але оцінив, що зроблений підмурок висох на рівний і гладкий моноліт темно-жовтого кольору, а сьогодні такі ж штукатурні роботи при такому ж високому фундаменті, але вже біля стіни, викладеної червоною цеглою.

Сон 190626 "Музейний іспит"

Я в Києві. Приїхав, аби з кимось відвідати музей. Доїхали міським транспортом. Вхід до закладу подібний до станції метро з двома входами в будинок. Купуємо квитки, нам видають пропускні картки, відбиваємось на вході й починаємо оглядати виставку. Доходимо до експозиції зі скляними кольоровими вазами та порцеляною. Мене зацікавило щось інше і я відриваюсь від знайомих, звертаючи на іншу експозицію, а там раптом опиняюсь на виході та трапляю на вулицю, так і не пройшовши виставку до кінця. Що за несправедливість: лише почали оглядати музей! Пробую повернутися, а коди з карткою вже не пускають. (Певна асоціація з реалом, коли в був ув Амстердамі, то відвідав Rijksmuseum, але трапив на експозиції якось не одразу). Для вирішення проблеми чомусь вирішую написати пояснювальну записку і виникає ідея фікс, що маю знайти папір. Спочатку думаю і питаю у людей за аркуш (у форматі А4), але ні в кого такого немає. Ця ідея "знайти папір" стає нав'язливою і я зі своїм питанням доходжу до ятки, де якась жінка продає дамські сумочки. Десь вона відволікається і я хапаю пару паків обгорткового паперу, ще не знаючи, що в них щось є, і знову виходжу на вулицю. Там зустрічаю фуру на постою і водія - жіночку, у якої прошу залишити ці паки з папером, лише в дорозі зрозумівши, що в них загорнуті нові сумочки. Спробував повернутися, але зайшов не з входу. (Згодом розгледів свою помилку: двоє парадних дверей до музею не були означені ані входом, ані виходом). Відбиваюсь карткою, яка вже не є актуальна. 

Знаю, що треба було лише п'ять злотих. Повертаюсь по гаманець (куди?), а згодом лише намацую його в кишені. Знову виходжу на вулицю, але бігом. Згодом зрозумів, що так стану мемом. Всюди були камери, а моя поведінка дивною. Вирішую прийти з повинною. Вже розумію, що відео зі мною "завірусилось" і це треба якось виправляти. Знову приходжу до музею, купую квиток і входжу як нормальний відвідувач. Підходжу до охорони і питаю за дирекцію, а у цей момент чую, як один охоронець пояснює іншому, показуючи на екран монітора, що цей на фото підозрілий (бачу обличчя тієї людини), цей такий, а цей... Я вже було відійшов, але повернувся і сказав, а цей, показуючи на себе, зараз напише пояснювальну. Приходжу до дирекції, а мене просять зайти до якоїсь авдиторії, а там сидять за партами лише дорослі чоловіки. Сідаю вкінці зали на вільне місце. Згодом розумію, що це поліцейські в цивільному, а в них екзамен. Починають їм щось роздавати, навіть мені поклали на стіл. Дивлюсь, а це дивні пластикові клавіатури різної форми. Для чого це? - подумав я і проснувся.

Сон 180626 "Блейкаут - це ще не кінець"

Я зі своєю родиною та ще кимось їдемо машиною до Житомира зі заміської частини (наче з дачі, але без конкретики). Приїжджаємо під вечір, і одразу в центрі міста, прямо перед Театральною, глохне машина. Пробую завести, а вона не заводиться. Лише зараз звертаю увагу, що руху на дорогах немає, лише поодинокий транспорт стоїть на узбіччях. Відкочуємо машину в сторону на вул. Київську і пробуємо зрозуміти, що коїться? Хтось каже, що зранку чув про якусь таку проблему, пов'язану зі світлом, і дійсно, в місті сутеніє, а ліхтарі не світять, у вікнах - темно. (Тут до сну однозначно трапляє інформація з сьогоднішнього реалу: в половині міста Ґлівіце, Польща, не стало світла). У мене складається своя картинка, що ворог так глушить міста, що в них все зупиняється, навіть приватний транспорт. Сутеніє. На відміну від малої кількости машин, народу виявилось багато. Я спробував минути невідомо який і для чого натовп і зазирнув, що коїться на наступному перехресті вулиці, а там все інакше: якісь технічні роботи, пов'язані з двома промисловими пічами, що виходять рівно зі стіною споруди (якщо брати порівняння з реалом, то у сні вул. Театральна - це більше подібна до себе на перетині з Київською, а на перехресті з Великою Бердичівською - це зовсім інша архітектура і відсутність буквального розуміння знайомого мені перехрестя. Телерадіостанція, що знаходиться в проміжку, узагалі відсутня, якщо не рахувати, що вві сні "скривлене" розуміння простору, тоді на її місці і мали б бути згадані печі, до слова: високі та красиві на вигляд). Щось подібне я вже десь бачив чи знав? (Якась асоціація з роботою, зокрема розмов про майбутню браму на місці стіни, через яку мають бути прокладені колії і в цех заходити потяги). Пробую тримати всіх своїх у полі зору. Вертаюсь назад, а на короткій дорозі зустрічаю якогось чоловіка. Розговорилися. Йдучи далі, побачив навпроти іншої сторони дороги якусь пекарню з виготовлення хліба (в реалі там виставковий салон житомирських художників). Бачу там якесь знайоме обличчя жінки, чи не сусідки: батькової двоюрідної сестри? Вона мене також зауважила і ще усміхнулась. Чоловік з яким ішов, вирішив поцікавитися, що коїться при вході до одного з будинків? Зайшли, а там якась дискотека (трохи абсурдно, якщо в місті немає світла: про генератори якось не думалось), дівчата при вході усміхаються і запрошують усередину. Цей чоловік із фатальним виразом на обличчі вирішує мені віддати свою обручку. Я питаю: навіщо? - але його зацікавила та дискотека. Ще раз озирнувшись на мене, махнув рукою і зник у тому натовпі. Лише зараз я почув слова привітання: "Слава Ісусу Христу!". Отже, якась церква, чи не харизматична? А що мені робити з його обручкою: вузенька, не золота, навіть не схожа на срібло, може платинова? Вирішую повернутись до авта і ще раз спробувати його завести... "Жахливий день, як для мене" - подумав я, вже здаля побачивши свою машину на тому ж місці (цікавий момент, як для сну: як правило, після довгого і детального сюжету, повертаючись на старе місце, можна і не побачите те, що там залишив).

Сон 170626 "Трапити в тарапати"

Збираюсь на навчання. Виходжу з батьківського дому. Знаю, що сьогодні щоразу пропускав урок, на який врешті-решт мушу потрапити. Наче англійська (явний повтор сну, що снився раніше, навіть є запис, але там був університет). Міг би під'їхати до школи машиною, але вирішив піти пішки. (Цікавий зсув у часі: я відчуваю себе в своєму віці, але чомусь переймаюсь тим, що маю піти до школи). Заодно по своїх справах вирішила зі мною вийти дружина. Пішли разом, але тією вулицею, якою рідко ходили. На дворі ще темно. По дорозі, як повернули в провулок (до цього провулку, а вірніше прозду ніколи з нею в ралі не ходив), трапилась калюжа. Дружина ступила й виявила її першою, я вже за нею був оберешнішим. Але все так темно, що важко було розрізнити темряву від землі, а землю від води, лише якесь мінівідтінкові припущення щодо чорного. Тепер знову має бути калюжа, але тут я її вирішив обійти іншою стороною по правій, а дружина по лівій. І тут я потрапляю в пастку, дещо сміливо ступивши крок там, де був переконаний йшла дружина, вирішую виправитись, але трапляю в глибшу частину калюжі. Пару рухів і я з неї виходжу, але майже наполовину мокрий. Вирішую не йти до школи. От і цього разу не потраплю на цей предмет! По дорозі до дому зустрічаю на вулиці гардероб. Беру в руки якусь мою сумку з моїми речима в більшому пакеті дружини, а там якійсь матеріали для святкових поробок (останнє знайоме з реалу). Доходжу до дому сам, а з воріт виходить сусідка з дитиною, так що я живу не в приватному (батьківський дім), а в багатоквартирному будинку. Я її знаю, але не можу пригадати звідки, але знаю, що вже десь її бачив. Вітаюсь, а вона взаємно і оцінює мій зовнішній вигляд, а я вже перевдягнений в сухе, але чомусь смішно. Домашні піжамні штани та безрукавка, наполовину заправлена в них. Заходжу в двір і бачу, що з порогу будинку бабиної половини дому тече вода. Доходжу до батькової половини, то само - вода, повертаюсь до бабиної, заходжу в дім, а всюди тече вода (чиста). В коридорі бачу, що біля умивальника баба Марія (давно померла) провалилась частково під підлогу і лежить так, що не в силах було б самій піднятися: голова, руки і ноги - зверху. (Цікаво, що її сприймаю не мокрою, а місце, куди провалилось - сухим, але це відрефлектовую після сну). Поряд неї червоний кран, який закриваю, адже знаю, що він забезпечує водопостачанням увесь будинок. Не з першого разу витягую її з-під підлоги. Дякує. Знаю, що цей отвір у підлозі утворився не випадково, адже йдуть ремонти підлог. (Цікавий повтор сну в одному сюжеті: я впав у калюжу, а б.М. - під підлогу). Заходимо до кухні. Лише зараз звертаю увагу, що тут ремонти виглядають на готово, але все навколо у воді. Треба прибирати. Згадую, що ці ремонти зробила моя сестра - її онука, але баба Марія про це не знала. Кажу їй: чи спілкувалась вона з онукою? Вона висловлює своє заперечення, та сумнів: чому? Я обіцяю, що сьогодні її наберу і вона з нею поговорить, щодо цього.

Сон 100626 "Вікно в Європу"

З якоїсь причини трапляю на захід у бібліотеці (не можу ідентифікувати місце: обласна універсальна чи юнацька?). Бачу знайомий образ працівниці (таке відчуття, що виникає і в інших снах, пов'язаних з бібліотекою. Вже затерлось у пам'яті, але це може бути працівниця бібліотеки Житомирського училища (нині коледж) культури і мистецтв імені Івана Огієнка). Захід пов'язаний з темою, яка мене не просто зацікавила, а напряму пов'язана зі мною, зокрема досвід перебування в інших країнах Європи. Протягом всього заходу я - сторонній глядач і слухач, що іноді тихо "посміювався собі у вус". По завершенню заходу, у неформальній розмові кажу, що "останнє, де я був - це Голландія". А вони питають: "Як там?" Кажу: "Так само, але треба більше працювати, менше роздумувати: як? - а вже знати". І тут розумію, що сню, адже з'являється думка: я в Україні, а не в Польщі, адже не пам'ятаю, як перетнув кордон! (Такі моменти з'являються на раз у моїх снах, коли однозначно розумію, що знаходжусь в Україні). Вирішую записати сон, спочатку подумки прокручую сюжет і пригадую всі деталі... і раптом я біля машини, а поряд мене якийсь тато з дітьми прийшов і заповнює відповідями питання від своїх зацікавлених дітей. Це мене дещо збиває... Бере стільчик, що стоїть обок мене і робить там ножем квадратний отвір. Діти ставлять питання: навіщо? Робить те саме з другим стільчиком. Потім на обидвох розриває тканину з утепленням зсередини назовні... (Тепер в реалі). Просинаюсь, намагаюсь знову пригадати в деталях сон, а в пам'яті залишається лише викладене мною вище.

Сон 090626 "Бажання неспівмірні"

Потрібен кар на вилах (wózek widłowy). (Для чого? - забулося, як і попередній сюжет сну), але з цим наміром "сліпо" йду в промисловий район, адже знаю: там точно знайду! Перед входом до одного з адмінбудинків бачу його на вулиці. Підходжу ближче, а поряд бачу людей, що можливо щось знають за нього. Вислуховують і кажуть, що він вільний і можна його позичити, але для цього треба піти в офіс: знаходиться прямо при вході та сходами вниз. Заходжу в приміщення, за першим поворотом вліво бачу сходи, що спускаються в кілька нетипових поворотів: явно, що це місце не було призначене для офісу. Одні сходи впиралися в стіну так, що людина мала трапити в металеву статую десь до півметра зростом. Раптом пригадую, що я її вже десь бачив, зокрема серію подібних творінь, а точніше саме вона є з якоїсь дорогої виставки, де продавались за великі гроші (схоже на забутий сон), а тут вона стоїть в такому неочікуваному недооціненому місці... Іду далі. Знаходжу якісь офіси. Хтось одразу скеровує в правильні двері. Заходжу і там бачу двох людей, а одну з них я знаю. Ловимо поглядом один одного, бачу, що вона мене пригадує. Й не задумуючись, одразу кажу: "Привіт, Світлано!" А вона: "І тобі привіт!" (З реалу: молода жіночка, що працювала в редакції та робила набір моєї першої збірки ще в 1999 р.). Знаю, що останній раз її бачив тільки там, а минуло більше 25 років. Знаю, що вона мене не просто впізнала, а навіть слідкувала за моєю творчістю. Одразу пропонує оцінити доповнення до газет, які лежали на столі. Беру в руки видруки і розумію нестандартність видання: грубий папір, повнокольоровий друк і все заради творчости тих авторів, що там представлені. Я навіть очікую впізнати когось із тих, хто там є, адже з багатьма місцевими авторами колись перетинався. Все ж таки знаходжу мить, аби пояснити причину свого візиту: "хотів би на короткий час винайняти кар, що зараз стоїть на вулиці". На останок попросив собі ті три примірника "газет" взяти з собою.

Сон 070626 "Надання форми"

Розкладання однотипних предметів півколом, аби не виходили певною мірою за внутрішні межі. Другим фрагментом сну: формування галузок таким чином, щоб також утворювали певне півколо в зріст людини.

Знаю що сьогодні має відбутися зустріч Мистецької гільдії "Неабищо". Іду до давньої знайомої Г.К.(М.). (давно померла). Десь думаю про її доньку, що також входить до нашого кола (в реалі: вже давно живе в США). (Явне порушення часу вві сні). Пригадую в розмові, що сьогодні має бути спільна зустріч. Але (як для мене) минуло багато часу і я не впевнений чи всі ще пам'ятають про цей день. Запитав: чи варто було б усім нагадати і особисто задзвонити, як то робив раніше? (Без конкретної відповіді). Тепер я на нашій спільній зустрічі, але не як учасник, а сторонній спостерігач із зали. Помічаю київського поета та науковця А.З. (колись давно з ним познайомився на нараді молодих письменників у Коктебелі (Крим) від НСПУ. Нещодавно в його дім прилетіла ракета, а моя дружина вирішила фінансово підтримати їх у цій скрутній життєвій ситуації). Після завершення заходу йду з ним вулицею і спілкуємось про життя та ці складні часи. Хочу запитати: чи отримали гроші? - але якось таку акцентацію уваги на цьому також подумки вважав некоректною: багато хто допомагав, а нас виділяти в цьому було б, можливо, недоречно. Так йдучи, приходимо до його зруйнованого дому, хоча його не впізнаю, але що тут думати, коли цілий під'їзд знищили вороги України...

Сон 050626 "Незвичне татуювання"

Знімаю футболку й раптом бачу на правій внутрішній частині руки татуювання (в реалі: жодного не маю і не хочу чимось таким псувати своє тіло). Раптом пригадую, що я її мав, але чомусь про це забув. Звернув увагу на цікавий малюнок, який певною мірою, можливо, доповнює мій творчий погляд: синьою фарбою від зап'ястя і десь до половини руки набиті видовженими окремими одна від одної, але симетричними між собою, клітинки. Самі вони наповнені нерівномірно - від густішого до прозорішого тим же кольором у направленні - від ліктя до зап'ястя. Ближче до зап'ястя клітинки зменшуються і якби уриваються в просторі. Поверх клітинок червоно-жовтими кольорами, дещо наповзаючи на перший малюнок згори (направлення - від ліктя), намальований півмісяць - кривий зсередини, якби від ймовірних кратерів. Тепер я з якимось хлопцем у дивно вдягненому одязі маю сходити в магазин. Придивляюсь до його обличчя уважніше і розумію, що нікого воно мені не нагадує. (Незвичний сон, як для мене. Можлива поява: за останній час працював з кількома людьми, що мали на руках якісь свої малюнки, а в декого і в згаданих кольорах).

Купаюсь у лазні. Чомусь зауважую на замурованій криниці. Через вікно лазні спостерігаю, якихось людей і поліцію. Тепер я в піжамі... Знову бачу замуровану криницю (повтор сну) та журналістів із камерами, що показують, як щось зупинилося...

Фрагменти: піч, човен, Канада, пісні...