Сон 090319 "Контури часу"

Приходить до батьківського дому (у сні він зовсім інший) давня знайома В., у якої й донині не відаю чи склалося щось ув особистому житті. Знаю її по літературних зустрічах і більших інтересів між нами не існувало. Я ще парубок, тому батьки на прихід дівчини відреагували позитивно, навіть не захотіли втручатися в його деталі. Для себе не зрозумів такого візиту, але вже вирішив: як є - не проганяти ж людину! Залишив у кімнаті, а сам пішов на кухню щось приготувати. Тим часом вона почала розглядати якісь предмети побуту та сувеніри. (У сні відбувається певний часовий злам: я вже не парубок, а одружений чоловік. Цей самий дім - не батьківський, а мій, обстановка й цього разу незнайома). Заходить до дому дружина. З порогу починає щось говорити й одразу йде в кімнату. Я навіть не встигаю попередити, що у нас гостя, яка тим часом взяла до рук книгу і напівприлягла на диван, так, наче "вся своя". Коли залишив її саму, мала зовсім інший образ - доволі скромний. Дружина застає її в тому дивному для нас положенні. Я ж не маю часу щось пояснювати, лише: "Прийшла десять хвилин тому". Навіть не вийшло познайомити їх між собою. Дружина виходить з кімнати і, логічно, виказує неподобство. (У сні знову виникає часове прискорення: у мене двійко дітей, такого віку, якими є зараз). Коли дружина заспокоюється, з сусідньої кімнати виходить донька і каже: "Тато, а давай я поїду в Польщу лише після твоєї смерті?" Ловлячи себе на тому, що сказано некоректно, пробує виправити репліку, щось на зразок: "Давай я взагалі не поїду, як час, коли невідомо, коли помрем!" Поряд неї стоїть син і доповнюючи сказане мовчазним виглядом, очікують від мене відповідь. 0330'
P.S. Сон навіяний фрагментами з польського фільму, який не довелось переглянути цілком, лише частинами по кілька хвилин. Там обігрувались родинні колізії між чоловіком і дружиною, дітьми, які ставали невільними учасниками їхньої драми. Між деякими кадрами з фільму і мізансценами у моєму сні знаходжу навіть образну подібність.
P.S.P.S. Цікаво й те, що в цьому сні я спостеріг часове прискорення. Усе відбувається наче в один день, але, якщо проводити паралель із реальним життям, час можна розкласти у двадцять років. Цей сон зайвий раз підтверджує тезу, що часу вві сні не існує, можливе лише його розуміння і дивна інтерпретація.

По мірі виконання певної роботи переглянув по телевізору фрагмент авангардового фільму. Частково події відбуваються в парковій зоні, на якій знаходяться скульптури різних тварин, виконананих наполовину. Наприклад: збережена лише нижня частина собаки. Підбігає до тієї скульптури живий пес, зіставляє морду свою з парковим образом, після чого виходить певний симбіоз подібності - співпадіння. Разом із тим у тому фільмі другим фрагментом виникає жива постать, до якої накладеним кадром з'являється фотографія цієї події, наче вирвана за долю часу із майбутнього. Із самої фотографії вирізано контур постаті, яка, як і в першому фрагменті з псом, співпадає один до одного по контуру накладеного кадру з кінофільму. Але це лише миті (секунда-дві) і живі образи продовжують жити самостійним життям. 0500'
P.S. Подібне співставлення контурів одного образу до іншого вже виникало в якомусь забутому сні. Сама "магія" відеомонтажу, хоча подібне (уві сні) бачу вперше, завжди проявляла в мені нескромний інтерес.