Сон 290319 "Цікавий ракурс"

Тягли товстий кабель. Я був до того частково причетний. Десь у селі займався організацією якоїсь поїзки на певний період. Для того мені, дружині і ще якійсь жінці, незнайомій мені, але причетній до нашої родини, треба було рано виїжджати. Так, як ми залежали від автобуса, то виїзд треба було організовувати з іншого місця. Добираємося до нього. Невеликий будиночок. Заходимо всередину, а там чоловічі пісюари рядком, з іншої сторони багато простору. Маємо якось його використати для ночівлі. (Цей дивний образ кімнати-туалета або ж кімнати з частиною вільного простору мені вже зустрічався в снах). Я знаю про чоловіка з села, який веде затвірницьке життя - весь поринутий у роботу за комп'ютером. А може то й не робота? Це для мене не важливо. Заходжу до нього в гості, а він каже, що в нього трагедія, він не може більше працювати - оргтехніка вийшла з ладу. Треба, щоб я відвіз комп'ютер на ремонт сільському вчителю інформатики. Разом із тим я згадую, що ми вже щось так возили. Десь про себе міркую, що непогана професія, ще й на селі. Всі до тебе звертаються, аби полагодити техніку. Друга частина групи, з якою я їхав, розповідають мені, що мій син геть неслухняний, просто некерований, чужих людей не слухає. Є до мене прохання, аби я з ним поговорив. Виникає відчуття, що все те від нашої розлуки. Ті, хто працював над укладкою кабеля, показує комусь зі старших (бригадиру?), що "як не крути", а він дубовий. Дивлюсь на той сірий кабель і розумію, що тим двом хлопцям, що працюють над його монтажем, з ним одним не справитися, реально грубезний і неверткий. Думка аналізує далі: але ж якось його змогли впровадити в лоток, хоч на краях нині й не гнеться? 0244'

Їхав додому. Зійшов із автобуса. Зайшов у чужий під'їзд. Ліфтом неможливо скористатись - карткова система. Якесь знайоме обличчя дівчини. До неї зайшов у квартиру також знайомий мені хлопець. Навіть і не думав, що вони зустрічаються чи живуть? Так було випадково присів на сходинках аби те побачити. Піднявся вище. А як спускатися - не сходи, а якась сповзанка. (Такі ж сходи для сповзання, вже фігурували в якомусь сні. Важко описати їхню конструкцію: видовжені округлі в краях із заглибинами, мало не наскрізь, бетоновані вертикальні ряди. В кожну з цих заглибинок можна було напівсидячи стати, як на сходинку, реально - сповзти). Вийшов на двір. Побачив цікавий ракурс для світлування "патріотично-історичний стенд (1-й план) + військова техніка (2-й)". Став робити світлину біля тієї зупинки, на якій сходив із автобуса, але вже у траві. Ракурс передбачав погляд: від долу догори, під певним кутом. У підсумку виходило так, що сонце забивало камеру. Роблю кілька знімків. Вкотре оцінюю фоторакурс двох військових фрагментів, в яких прочитувалась асинхронність за зрізом часу: актуальне нині й в минулому. Колеги, зацінивши мій погляд, теж захотілись знімувати. Поки відійшли в очікуванні. Прийшла дитина, дістала якийсь подарунок. Я почав висловлювати захват. Дитина почала співати пісню: куплет - українською, куплет - польською, а решта - іспанскою. 0418'

Промисловий цех. Вилажу на громезну робочу машину. Ще теплу від цілоденних тестувань і перевірок. Підійшов чолоківк, попросив злізти. Я хутенько зійшов до долу.  Розговорився з ним, він представився аналітиком, який має вміти бачити багато різних речей. Зокрема, таких деконструктивних у вчинках, як я. Прийшла бригада. Ще з ним згадав одну жінку з охорони праці "Барбару", яка так само, як і він ходить по будові й помічає недоліки. 0500'