Якось причетний до організації приміщень, в одному з яких має відбутися весілля. Починають приходити люди організовувати свято, згодом і гості. Разом із тим є люди, що проходять тут мимо, скорочуючи, як і раніше, дорогу. Це приміщення виглядає, як внутрішній двір, тому тут часто користувались для цього. Наступає момент весілля, ось уже молодий говорить перший тост до молодої. Але цієї миті знову з'являються люди, що мають пройти повз, скорочуючи собі шлях. Промова у молодого обривається шумом сторонніх людей, які саме в цей момент безупинно пішли потоком один за одним, проштовхуючись між гостями. Вирішую піти до двох головних дверей, аби їх закрити на ключі. Йдучи акуратно крізь натовп, помічаю чоловіка в орденах і медалях (конкретика обличчя відсутня, після пробудження зрозумів іронію сну: "весільний генерал"), пройшовши ще трохи, якихось акуратно доглянутих курсантів, одного з них - веселого і кучерявого під гель, які чомусь спілкувались між собою вишуканою російською. Хотів би їм щось сказати, але не зараз, це гості (від молодої, молодого? - не ясно), моє завдання убезпечити приміщення від сторонніх людей. Минаю нареченого і наречену та виходжу назовні у двір. Підібравши зі зв'язки ключі, замикаю вхідні двері до приміщення та основні ворота у двір. Де мене підходить якась жіночка з дітьми, які також прийшли на весілля. Тепер я мушу пригадати маршрути, як обійти дім і з інших приміщень, дотичних до моїх, аби і я, і вони могли потрапити всередину.
Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція
Немає коментарів:
Дописати коментар