Сон 301124 "Немов у 80-х в Америці"

Йду з території якогось навчального закладу. Поряд мене якась викладачка, з якою підтримую діалог, супроводжуючи до виходу. Пару хвилин тому я був у будинку - одному з корпусів цього закладу, десь на третьому-четвертому поверсі, який має терасу (до неї повертатимусь наприкінці сну). По дорозі помічаю якихось студентів, але в форматі щасливих відпочивальників, що в'їжджали на територію довгим широким кабріолетом 80-х років американського автопрому. Дивлюсь уважно на них, та відзначаю різнорасові типи облич, що дещо мене дивує. Звертаю увагу на усміхненого мулата, що сидів за кермом. (Можливо, сюди врізалась асоціація з реалу, зокрема з життя підприємства, на якому зараз працюю, де на виробничій лінії стоять навіть вихідці з Латинської Америки). Невже вони тут навчаються? Чи то з розмови, а чи подумалось: що вони їдуть на пляж або спортивно-відпочинковий комплекс із саунами та басейнами, які знаходяться вкінці території цього навчального закладу. Чомусь на таку ідею майнула думка: хіба таке можливе тут, де студенти мають лише вчитися і вчитися? Але з'явилось й переконання, що як для цього місця - це можливо. Ще з десяток кроків із викладачкою і ми підходимо до іншого кабріолета (повтор), до якого мають сісти інші студенти. Авто має їхати кудись у місто. Продовжую спілкуватися з викладачкою і десь посеред нашої розмови підходить якийсь чоловік і питає: чи всі їдуть і я в числі серед них? Віднікуюсь, що не з ними. Бачу п'ятірку осіб: якраз на повний салон, що за запитання? В паузі відповіді дивлюсь уважніше на обличчя тих студентів і бачу так само різнорасові типи (повтор образу), а серед них, якби в молодості, Мішель Обаму. Цієї миті мені здається, що й викладачка на неї схожа, як інша доросла її копія. (Невже я опинився в Америці?). Але з цього моменту "віднікування" я їх полишаю й іду. З'являється якесь усвідомлення гордости, що я причетний, на рівні з ними, до цього місця науки. (Хоча й немає переконання, що я студент і снюсь собі якби в молоді роки або викладач, що й таке буває уві сні зі мною). Раптом відчуваю під рукою подушку, таку саму, що лежить вдома, як частина дивану. (З реалу: саме того, на якому сплю). З'являється бажання злетіти, тримаючи її під рукою, і повернутися до будинку, з якого вийшов, але прямо на ту терасу 3-4 поверху. Починаю дивно махати ногами і злітати в повітря в бажаному напрямку. (На тому й проснувся, почувши будильник). (Пригадав, що таке дивне махання ногами (круговими обертами, згинаючи коліна) мені вже колись снилося).

P.S. Цікаво й те, що в реалі у 80-ті я був лише дитиною, а за логікою подій така сцена більше нагадує якусь кінематографічну історію, хоча переконання, що я дивлюсь фільм (а це відчуття мені знайоме) не було.

Сон 291124 "Місце для покинутих сердець"

Цікаво, що проснувся з думкою, що так нічого й не приснилось, але від перевтоми відчував спину і трохи вставши і походивши, збираючись до роботи, з думкою про хребет, раптом пригадав знайому (донька батькових кумів, мою однолітку І.), що має з цим проблеми, а заразом і сам сон, де вона була в ролі нареченої. (Поки записував цей, пригадав ще один сон).

Отже, потрапляю якось із запізненням на весілля, але незвичне, як у стереотипному уявленні, а більш подібне до банального застілля: без музики, танців, гучних і довгих тостів. У кімнаті, в якій це відбувається, все якось невесело і сіро: шпалери в банальну квіточку, мабуть ще від радянських часів. Наречений якийсь пришелепкуватий, більш схожий на кучерявого "клоуна", він сидить за столом сам, а наречена зайнята якимись своїми справами, гості - "як засватані" - мовчать і без радости. Зауважив, що зі сторони молодої присутня мати, а батька немає. Пригадав, що він недавно помер (так само і в реалі). Наречена з дивною короткою стрижкою, без фати і підстриженою налисо затилком. Я сиджу за святковим столом біля жіночки років 25, доволі доглянутою із максимальним використанням макіяжу, але без "штукатурки": яскраво червона помада на губах, чорні намальовані брови. Раптом вона робіть жест біля свого обличчя і опускає руку. На раз від того жесту біля уст з'являється чорний колір, який розмазала пальцем біля брови і перенесла плямою до верхнього краю губів. Вона цього не відчула і не зауважила за собою. Я їй безслівно показую, що її образ зазнав разючих змін. Вона розуміє мене з пів слова і йде зі столу повертати звичний образ. Молодий продовжує бути сам по собі, час від часу сипати дурнуватим гумором, але в якийсь момент підходить до нареченої і, видається, що все у них має бути добре. (Ця знайома в реальному житті наче як і одружена. Має неймовірно жахливий характер, який виник із виховання в родині. Одружилась доволі пізно, і то, з ініціативи батька, який "заболтав" одного чоловіка з міліцейським минулим обіцянками "золотих гір", якщо візьме її дочку заміж. В реалі ніколи його не бачив. На якомусь другому-третьому році життя "кудись пропав". Образ уві сні навряд чи міг би йому відповідати, це більше, як гумор або іронія, з огляду на знайомий мені її характер).

Покинутий великий будинок, мало не замок на якомусь острові або посеред безмірного поля. Сьогодні я там був, але до нього маю повернутися, адже в якийсь момент забув там торбу з інструментами. Був з якимсь чоловіком, але мав свій інтерес щось роздивитися та довідатися. Присутня, як для таких місць невелика нотка містики, простіше кажучи: загадковости. Якщо перший мій візит був там законним - повідомлялось комусь про моє там перебування, то другого разу - це була моя ініціатива - без попередження. При вході до цього замку, в повторі мого візиту, несподівано для мене прийшло до десятка дивних робітників, і всі вони якісь на перший погляд вадливі (дефективні), худі та немічні (такі образи мені нагадують наркоманів і тих, хто мав ув'язнення). Чомусь подумалось: невже наша фірма наймає на так звану роботу, так званих працівників, а простіше кажучи "мертві душі"? Вони ж нічого не в силах зробити? Багато ходжу по тому замку, архітектурно місцями навіть без даху (асоціація зі замком Короля Левине Серце у місті Лес Андлес (Франція), в якому я був пару місяців тому), а з другим візитом відзначаю, що там все якось інакше, а своєї скрині з інструментом так і не знаходжу).

Сон 281124 "Чужий Свій куток"

Все починається якось наївно і по-домашньому. Я з двоюрідними братами (В. і М., образи не критично конкретні, а більше схожі на моє переконання) вирішую організувати собі якийсь відпочинок. Наче все починається у них вдома (нічого подібного з реальністю), але згодом все видозмінюється в якийсь великий закинутий будинок. Під тему нашого якби камерного відпочинку в тому будинку починає назбируватися різна молодь і тусити окремо від нас (настрій - хіпі), без претензій на приватне життя інших, що опинилися в цьому великому будинку. Під кінець дня увесь дім наповнюється музикою і окремим життям від зовнішнього світу. Процес такого життя починає бути певною мірою неконтрольованим. Старший дв. брат (В.) щоразу виходить "на розвідку" і вже припускає, що варто було б звідси скоро йти. Другий дв. брат як і я нікуди не виходить і переймається комп'ютером. В якийсь момент приходить до мене і каже, що зробив усе, що міг: комп'ютер складено, працює, але без звуку. Поки каже, у мене виникають асоціації з сином (тому образ дв. брата стає трохи не конкретизований, адже на його місці я уявляю саме сина). Я заспокоюю і пропоную чудернацьке рішення, як саме добути звук: маю старі динаміки та старий великий чорний магнітофон. Починаю з ними комбінувати щось з'єднуючи кабелями. Він протестує і каже, що це зовсім інша система, - називає незрозумілі мені абревіатури, - і так працювати не буде! Я все одно роблю по-своєму, бо переконаний в правильності ідеї, а він вкотре повторює, називаючи причину щодо різних форматів звуку. В якийсь момент ми чуємо певний движ за дверима, як "організатори" цієї будинкової масовки починають заспокоювати голосну різношерстну публіку. Потім усе якось втихає. Коли наступає ніч, користуємось наявним штучним світлом, який (за логікою) спонукає публіку ожити з другою силою. Якось раптово хтось починає розганяти всю цю публіку, як зрозумів, якісь свої, більш свідомі наслідків. Десь з поміж них мав би бути старший дв. брат В. Раптом пропадає штучне світло і вся та публіка "добровільно-примусово" зі своїми манатками починає покидати цей будинок, створюючи в коридорі, що проходить біля наших дверей постійний шум. Я пропоную дв. брату М. запалити свічку. Раптом пригадую про її наявність. А запаливши сірник, бачу ще одну, яку наче ми вже й використовували, але я вже про неї забув. Коли знову все вщухає, мені приходить думка-переконання, якою одразу й ділюсь: "Треба нам складати всі речі і звідси вибиратися! Поїдемо до дому баби з дідом. Зранку тут буде поліція! Нас тут має вже не бути!" Речей якби привезли багато, отже роботи трохи є. Починаємо метушитися аби по собі "стерти сліди" свого тут перебування. Думка про "сліди" розвилась до буквальної ідеї: "стерти за собою усі відбитки пальців". (На тому й прокинувся)..

Я з дружиною маємо переїхати у свій куток. Тепер ми у великому приміщенні, подібному... (важко сказати) до хали, промислового складу, але якби з відчуттям, що в себе вдома. Спимо у ліжку. Раптом у мене прокидається еротичне бажання. Починаю проявляти його до дружини. Раптом в цьому приміщенні з'являється світло і в дальньому перпендикулярному до нашого ліжка кутку, відкриваються двері та в'їжджає на прибиральній машині, що миє підлогу, прибиральник. Об'їжджає понад однією стіною, другою і під'їжджає до нас. Вітається і їде далі. (Після сну я зрозумів, що бажання "мати свій куток" насправді виявилась іронічною). Тепер з інших дверей вздовж стіни, до якої було притулене ліжко, здалека цієї хали приходить сусідка (таке переконання уві сні). Каже нам, щось на зразок: скільки можна спати? Вже 14:30 дня! Я ж дивуюсь собі, що мій будильник мав би мене розбудити о 4:30, а не 14... Ми так і не встаємо з ліжка. Як? Чужі люди! Вона не йде, а стоїть і тепер починає розповідати за якогось сусіда, який нас знає... (На цьому й проснувся).

Сон 271124 "Кісточка в грудях"

Прийшов час збирати вишні. Підходжу до дерева й починаю міркувати на тему кісточок у них. І в цих же міркуваннях пригадую, що я вже тут був і все це мені знайоме (або повтор, або пригадування забутого сну). 

Цікаво, що десяток днів тому (141124) приснився подібний сон:

"Підходжу до сливи, яку вже знаю, а на ній яблука. Дивлюсь уважніше: таки є сливи, але зосталось небагато і на іншій гілці. І чого це я раніше не зауважив, що це дерево на іншій гілці має яблука, хоча б малі й зелені? Зриваю сливу і бачу, що вона переспіла, ще й на ній вже є цяточка, отже, всередині сидить хробачок. І на всьому цьому тлі повертаюсь спогадами до цієї ж сливи, яку пам'ятав раніше, як тільки поспіли (так, наче це забутий сон)."

Наче в якомусь фантастичному фільмі. Головний герой після активних подій знімає з себе верхній одяг, шкіру на грудях і знаходить під нею датчик в міліметр-два розміром, що відслідковує його перебування для якихось злочинців. Наче, для експресії, як у кінофільмах, датчик відсвічує чи зеленим, чи синім мигтінням. Коментує, щось на зразок: "Он ти який!" Цієї миті уві сні цей фрагмент щось мені нагадує, наче цього головного героя вже бачив, а от ідею з датчиком - ні. 

Після сну вловив подібність: "кісточка в грудях".. а мо' (відсилання на минулий сон) "хробак"?

Сон 231124 "Приховане стає явним"

Мию посуд і раптом з'явився сумнів: чи має умивальник поєднання з системою каналізації? Відкриваю тумбочку під раковиною і бачу, що там стоїть повнюсіньке відро, а для таких "забудькуватих", відро в відрі, але і менше повне і більше майже вже доходить до країв. Оце сюрпрайз! - оцінив ситуацію і висловив сину, що був поряд, за чергову втрату контролю за ситуацією. Беру ці відра (одне в другому) і несу вилити помиї. Друге завдання: помити ці відра, зокрема те, що в середині, адже виявилось, що помиї були жирними і відповідно повністю потребують нормального миття. Вирішую зайти до спільного для всіх мешканців невеликого багатоквартирного дому комплексу кімнат (нічого впізнаваного з реальністю), де були душові, якісь великі умивальники для прання і миття великого посуду (подібне буває на великих кухнях). Сюди раніше ніколи не ходив, отож, вирішив вперше спробувати. Там побачив у міру багато народу, що купались, мили дітей, прали тощо. Зайшов до кімнати з великими умивальниками, привітався, якраз хтось закінчив щось мити і запропонував мені зайняти його місце. Узявся за свої відра і вимивання того жиру, що був у відрах і на них. Зрозумів, що всі сусіди є поляками, адже хтось навпроти мене, поставив одне питання, потім друге, на які я відповідав. (За логікою: події відбуваються в Польщі). І відповідав так справно польською, що навіть ніхто не зауважив, що я українець, навіть за ймовірним акцентом, який завжди чути за іноземцями. Можливо, тому сприяла вода, що весь час лилась із різних кранів.

Далі тема води та каналізації переходить у наступний сон.

Я з колегою (в реалі: працював з ним у Франції) робимо якісь огляди водної системи. Якість певні асоціації з обійстям батьківського дому, зокрема біля криниці і перед лазнею. (Уві сні немає переконання, що це саме батьківське обійстя, але лише певна або віддалена подібність). Перед лазнею знаходиться система каналізацій. (В реалі такого немає). Разом із тим я допомагаю колезі щось там дивитися і досліджувати. Колега має багато самоініціатив і навіть у важкі ділянки роботи йде обов'язково першим. До всього цього домішується певна містика. Адже тут я пригадую, що до цього місця долучився якийсь злий дух, я б сказав ще й "дух втрати контролю над собою і ситуацією, в якій опиняєшся". (Хоча уві сні все відбувається доволі справно і логічно, відтворення сну на письмі, на даному прикладі, завжди певна мука оживити логіку подій). Я знаю не лише про цього злого духа (уві сні я його так не називаю, але розумію за наслідками), але й те, що я сам колись давно привіз його з Єгипту (в реалі ніколи там не був). (Можливо, знання із забутого сну). Поки самоніціативний колега поліз дивитися то одне, то друге, раптом я побачив посеред певного роду водних артерій якогось довгого багатометрового черв'яка. Спочатку мене це здивувало, але не збентежило. Потім колега перейшов до другого місця неподалік і знову сам, поліз оглядати водно-каналізаційну систему. (Як для реалу - незвичну, адже труби знаходились частково над землею без особливої кількости води. В цій другій трубі знову з'явився цей довгий черв'як. Тепер я розгледів, що він капець який безмірно довгий, наче глист. Тут мене почало бентежити, що це не просто так, адже він пов'язаний із містикою і втіленням злого духа про якого згадував вище. Раптом колега закричав і втих, а я помітив уже раптовий наслідок: цей "глист" своїм довгим тілом обвив йому ноги, аби знерухомити і якось стрімко чи то проник у нього чи почав поглинати його, але це все, що я побачив, було вже частиною мало не його самого. Мене це сильно злякало, кинувся знайти якусь лопату, вила, але було пізно... І тут я раптом пригадую, чи бачу новий сюжет, як той дух у іншій ситуації, пов'язаній із містичним табу, також має дружина, відмінну від попередньої історії. Це пов'язано зі зміною її настрою, за якою я не одразу розпізнаю його участь. Це начебто все відбувається тут і зараз, на цьому ж обійсті, поряд клумби. (Тут присутні або повтори сну, або пригадування, або забуті сни, доволі виразні, як для пригадування). Така реінкарнація поведінки в дружині мене лякає, зокрема те, яка ж все ж таки страшна річ привезена мною з Єгипту. (Конкретика відсутня, але це щось предметне). Як добре, що лише зараз почав це краще розуміти і такі перепади її настрою в бік агресії і втрати самоконтролю вже сприймаю як тимчасові. Ще поки до кінця не розумію природу дії того злого духа, але вже точно знаю, що він має певні сакральні, як для нього, місця перебування. Далі присутні якісь повтори, можливо, пригадування, якою була дружина під його впливом (але це вже спроба пригадати уві сні якийсь інший забутий сон).

Сон 18-211124 "Колективні танці"

З якоюсь невеликою групою пасажирів лечу в літаку. Десь відзначаю посеред цих людей свою мати. Хоча ми в небі, але до нас виходять два пілота. Один із них - мій двоюрідний брат М. (який зараз воює на фронті). Дивуюсь: чому пілоти тут?.. Схоже, що літак перебуває на автопілоті. Вони нас вітають і починається приємна з ними розмова. Чомусь усі присутні пасажири (до десятка осіб) не сидять, а стоять. Раптом літак раз-другий підтрясує і приємна розмова раптом спиняється: пілоти біжать до своєї кабіни.

181124

Приснився сон, який вирішив не записувати: доволі недопустима тема з моральної точки зору. Досі для мене залишається загадкою: чому уві сні з'являються переконання, що є неприпустимі при здоровому глузді (так би не вчинив у свідомому стані) і чому уві сні порушуються моральні норми? Апробації можливого на рівні фантазій? Може, значення образів незалежне від наповнення емоціями? 

191124

Перебуваю на якомусь святі. Бачу товариство жіночок за 50-60 років. Усі веселі та дещо огрядні. Починається музика і вони весело беруться за руки і всі починають танцювати. Таке видовище мені нагадує весілля, коли "розігріта" за столом публіка, втрачаючи скутість і комплекси, готова вже наповну йти в пляси. На моїх вустах тихо звучить слово польською мовою "wesele".

P.S. Якщо це від храпу, тоді зрозуміло звідки з'явився образ із музикою.

201124

Йду вулицею. Лише за подальшою логікою розвитку подій розумію, що це головна пішохідна вулиця рідного міста. Зустрічаю знайому С.Ш. (Г.) і пригадую, а вона мені анонсує, що зараз в театрі ляльок буде відбуватися прем'єра вистави за її сценарієм, а її чоловік є причетним до постановки. Раптом я пригадую, що цю причетність вже знав раніше, але чомусь призабув (в реалі: не знаю, як зараз, але раніше він займався обробкою граніту). Приязно ділимось привітаннями і я йду далі, по кількох кроках до театру, зазираючи у вікно, бачу якогось чоловіка, що сидить за комп'ютером, можливо, пультом. Припускаю, що це і є її чоловік, але чомусь все це мене не обходить і йду далі.

На якійсь дощечці, у вигляді перевернутої шахової дошки, намагаюсь рівно виставити якусь планку у вигляді дерев'яної лінійки, що рухається на залізних кульках, і це мені не вдається. В процесі виставляння ці кульки видають нудотний звук перекочування з місця на місце. Дружина (в реалі) штовхає мене в плече зі словами: "Досить хропіти!".

211124

Сон 171124 "Дзеркало себе"

Художній графічний малюнок дівчини у профіль. На голові оригінальний образ шапочки, наче шолома, у вигляді стилізованого листка чи то конюшини, чи ґінкґо білоби. (Можливо, віддалена асоціація з погруддям Жанни д'Арк, яку бачив у Франції). Присутній поділ, як на листку, на три частини. Середня з яких намальована кубиками, тильна до голови - в чорних кольорах.

Якийсь образ чоловіка. Торкаюсь його руки, наче в привітаннi, і відчуваю шкарубкий палець на ньому. Просинаюсь і розумію, що так я сам торкаюсь на правій руці вказівним пальцем великого пальця, відчуваючи нерівність шкіри в районі нігтя.

P.S. Цей сон вкотре підтверджує, що ми снимося самі собі.

Сни 14-151124 "Інша форма змісту"

Підходжу до сливи, яку вже знаю, а на ній яблука. Дивлюсь уважніше: таки є сливи, але зосталось небагато і на іншій гілці. І чого це я раніше не зауважив, що це дерево на іншій гілці має яблука, хоча б малі й зелені? Зриваю сливу і бачу, що вона переспіла, ще й на ній вже є цяточка, отже, всередині сидить хробачок. І на всьому цьому тлі повертаюсь спогадами до цієї ж сливи, яку пам'ятав раніше, як тільки поспіли (так, наче це забутий сон).

141124

Спілкуюсь з туркменом про якісь організаційні та побутові речі. Згодом з колегою з України. (Останні дні в реалі доволі багато. Згаданий туркмен нещодавно поїхав у відрядження до Франції). Заторкує українець тему з життя туркмена і його організацію. Якимось моментом щось коментую, але розмова більше виглядає на монолог колеги. В якийсь момент з'являється і сам туркмен. Раптом починає мені висловлювати якусь претензію.

Заходжу в невелике дерев'яне приміщення, в якому ллється гарячий душ. Стоять біля нього голяка батько і два його сини і спілкуються. Тепла пара від душу огортає й мене. Стаю біля них. Старший син щось говорить і говорить, й так, наче україномовний але польською, але часто слова закінчує на "ść": "Jezus będzie przyjść" і щоразу в неправильній формі. Це мене дещо смішить. Я зауважую йому на його помилках і кажу як правильно.

Просинаюсь і чую, як крізь сон якимись уривками говорить дружина, але слова невиразні та незрозумілі.

151124

Сни 11-121124 "Інше значення огидного"

Спілкуюсь із якимсь інтелігентним чоловіком, якому років близько шістдесяти, з акуратно підстриженими вусиками, дещо в образі Котляревського. Десь поміж розмови заходить тема про смерть, на що він віджартовується на зразок: "а я планую ще пожити" або "а я не планую помирати". Минає якийсь умовний час* і цей герой раптом помирає. Його похоронами зайнялись двоє молодих людей: дівчина на ім'я Вікторія і хлопець (ім'я забув). Одягли, спакували, оздобили до труни та віддали мені, аби його завіз... Куди? - Справи ритуальні - це не те, що можна любити і явно не моє. Дійшло до того моменту, що я мав би його взяти і перекласти: окремо одягнене тіло, окремо труна, окремо перенести, врешті-решт положити тіло до труни, як було. На кожному кроці не знаю, як собі почати радити, щось питаю у дружини (яка з'явилась під кінець сну). 

Коли проснувся, зрозумів, що реальне розмірами тіло, коли його перекладав вже в новому місці, навіть труна, насправді набули іграшкових розмірів - з долоню. Уві сні справді цього не усвідомлював. Хоча емоцій, що з цим всім робити? - мав аж нібито на об'єкти реальні. 

* Сновидіння вимірюються не часом, а подіями.

P.S.

Людина, скільки би її не вивчали, є перманентно недосконалою істотою. Наприклад, різні органи тіла сприймають одну й ту ж проблему по-різному. Навіть для цього існує приказка: "Очі бояться, а руки роблять", "Не такий страшний чорт, як його малюють". Навіть уві сні події та й предмети сприймаються інакше, коли починаєш про них судити в стані бадьорости. (Зокрема це прикладово торкається фрагменту сну, коли труна і тіло померлого реальних розмірів набувають іграшкових розмірів).

Сон 111124

Їм якусь страву, в якій зауважую пальці. Якби і не зовсім натуральні, якби приготовлені в холодці. На смак не відчувається кістки, але більш подібні до м'яких хрящів. Можливо, так спеціально заготовлена страва з желатину. Доволі незвична, але на вигляд правдоподібна до реальности. Цікаво, що на вигляд якби без нігтів. З однієї сторони мене бентежить сама ідея поїдання чогось подібного, але на своє здивування цю огиду правдоподібного вигляду переборює те, що мені смакує і я їм це далі.

P.S. Можливо, цей дивний сон навіяний бажанням згуртувати на днях холодець. Але на цьому тлі зринула з моєї пам'яті реальна давня розмова з людиною, що пережила під час ІІ світової війни блокаду Ленінграду. Зокрема оповідь, як у ті голодні часи на базарі продавали холодець і як в них навіть виявляли людські пальці...

Сон 121124

P.S. Зауважую, що останні сни мають дещо в собі незручне та неприємне за своїм змістом. Хтось би просто назвав би це "дурні або страшні сни", але варто їх записати і бачиш в тому свою логіку.

Сон 051124 "Запізніле усвідомлення"

Приїхав фурою (ніколи нею не їздив) разом із дружиною на короткий час до батьків. Поїздка була організована на чиєсь велике прохання. Кінцеве призначення якого - у Криму. (На цей момент сну взагалі відсутнє переконання, що в'їзд на територію півострова в умовах нинішньої війни нереальний. (Таке враження, що уві сні я перебуваю в мирний час). Знаю, що по дорозі можна буде заїхати до двоюрідної сестри. (В реалі - "по дорозі" навряд чи можливо, адже живе на ПБК). Отож, у батьків вирішив дещо взяти з собою в якості подарунків і їхати далі. Вдома застав лише матір, яка вирішила допомогти в організації речей. Опинившись у дворі, перейнявся деякими побутовими справами, навіть вирішив пересадити вазон. Начебто усе, що маємо взяти з собою, підготовлене. Залишилось занести речі до фури та їхати далі, як раптом чую ще з вулиці, як лунає в домі телефон, який стоїть одразу в прохідній, при вході в дім (ніколи там його не було). Заходжу та піднімаю слухавку. Чую голос батька, який каже мало не командно-рекомендаційним тоном. Перше, на чому наголосив: "За тобою дивляться!", "За воротами вже ходять люди", "Зараз має пролунати від них дзвінок, але на нього в жодному разі не реагуй"... І лише в цей момент я усвідомлюю, що знаходжусь в Україні (не в мирній Польщі - як би почувався в реалі) за умов військового стану. Моє пересування територією обмежене браком ряду юридичних документів. Ті, хто дивиться за мною, це можуть бути навіть і сусіди, які готові сповістити військові органи про моє тут перебування, вони чи хто інший просто так мені з дому не дадуть вийти. Маючи ще й такий примітний транспорт, так це точно! Непомітно не вийде...

Ліг спати якби у своїй квартирі (без конкретики), а проснувся на шум, якби вже у чужій. До якої почали входити відомі мені люди з творчих кіл (добре запам'ятався В.В.: письменник, колишній редактор, колишній чиновник, директор...), а з ними і їхні знайомі. Дещо незручно вийшло: зайшли, коли ще спав. А мене одразу заспокоюють, що все добре, висловлюючи розуміння: втома, після роботи, з ким не буває?!

Купив собі новий телефон, а після покупки подумав: які ж у нього функції? Чи не такий самий процесор, пам'ять, що мав? Чи ліпше за ті ж гроші купити уживаний із кращими функціоналом?

Сильно змінилась дорога після ремонту біля батьківського дому. Таке враження, що розширили та якісно поліпшили для транспортної прохідности. (Мотив із цим відрізком дороги біля дому не раз з'являвся у снах. Том знаходиться пішохідний перехід, яким я весь час ходив до школи, автобусні зупинки). Для з'ясування якихось справ переходжу з однієї сторони дороги на іншу, без дотримання правил дорожнього руху, але з критичної необхідности. (За відчуттями цей уривок має якийсь віддалений перегук з початком сьогоднішніх сновидінь. Можливо, раптове усвідомлення змін, що відбулись навколо).