Сни 22-251125 "Смак сцени"

Свіжоспечений хліб на роботі при електричних лотках. Хтось із співробітників нюхає і куштує цей хліб та дає незвичну оцінку, подібну на неологізм: "Пшенок", якби виділяючи "Ок" (за логікою до української мови мало б прозвучати "ПшонОк"). (Схоже, що така комбінація виникла під слуховим впливом двох мов російської та польської від колег із якими працюю, а також за часом події: приготування розсольника, в рецепті якого було пшоно (pęczak)).

22.11.25

Музейна тема: росіяни повертають предмети культури не більше ніж певна вага (невеликі за розмірами), а великі чомусь не хочуть.

Знову історична тема: плитка (кахлі) під живицею (схоже, що спогад з реалу, як росіяни ще віддавна крали у нас артефети з минулого, зокрема дотичних до Києва, Криму абощо - історично належне історії України).

-//-

Виникла фраза "Комплекс Меркель", яку почали уживати до тих, хто має серед політиків залежність від росії.

23.11.25

Після роботи: театр, де я серед інших учасників треную на сцені ушу. На наступний день колега мені розповідає, що є фото і стаття про те дійство.

24.11.25

Після мого виступу на сцені залишилось зачекати, як оголосять результати. Сиджу в глядацькій залі, навіть не звертаю увагу на сцену, але щось роблю руками... Подібне робив на сцені, закривши очі, та не звертаючи уваги на інших, хто на ній був. Тепер запрошують і хвалять мене, як переможця.

-//-

Ресторація для багатих. Хтось запрошує до столу поїсти. На столах лежать якісь невеличкі комплекти. Я дивлюсь: але нічого їстівного в тому не бачу. Тепер розумію, що ті комплекти - це тоненькі дольки, подібні до шоколаду. Мені пояснюють, що це незвичний ресторан: "тут їдять вітамінки". (Цікаво, що цей образ уві сні вже колись у мене був). За "вітамінками" розумію збалансоване харчування із супліментів дієти. Виникла думка: саме так харчуються багаті у вишуканих ресторанах. Далі спілкуюсь з якоюсь дівчиною, образ якої мені знайомий. Подібний тип обличчя зустрічав ув Україні та раз у Польщі, доволі рідкісний і милий образ.

25.11.25

Сни 11-121024 "Найважливіше - в деталях"

На березі річки комусь не одному вирішую допомогти ловити рибу. Просто підходжу до кожного і показую, як треба. Так виходить, що у них, як закидують вудочки, повна тиша з кльовом, а в мене, як "пороблено" - один за одним, ще й сам не розумію чому: може риба вподобала мою наживку? Закидую спінінг якнайдалі і щораз якась інша риба. Раз виявились мало не акваріумні, подібні до "золотих". Насамкінець з новим помахом спінінга чіпляю якусь важку річ, яку довго і старанно витягую на берег і врешті-решт виявляю, що це скриня. На момент спроби зрозуміти: що в ній є? - просинаюсь. Єдине, що запам'ятовую: це відкриття ляди, де з гори зауважую якийсь незрозумілий чорний лабіринт. А що під ним? - загадка.

11.10.24

Підготовка до пограбування (явно під впливом огляду перед сном фільму "Паперовий будинок"). Фрагмент торкається випробування колег на чесність (не буквально за сюжетом фільму, а з власною інтерпретацією): коли одній з героїнь випадає чорний хліб замість білого, а вона нишком і свідомо бере білий, ошукуючи своїх колег, а її на тому викривають. Хліб мав ще й цікаву форму у вигляді невеликих багеток зі подовженим розрізом. Після чого виникає усвідомлення: наскільки герої на цьому прикладі можуть у екстремальній ситуації довірити однин одному найцінніше - своє життя, де будь-який непередбачуваний випадок може задіяти новий сценарій об'ємом у лічені секунди.

12.10.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 300923 "Одяг для "Дами з горностаєм""

Цілий місяць не було повноцінно сюжетних снів. Логіка дій уві сні полягала в тому, що я кудись їхав, щось прибирав, готував на кухні, мив, чистив, наводив лад (дещо пов'язано з роботою в цьому місяці) - і все без логічного початку і завершення. Настільки снилось неконкретне, що навіть не докладав зусиль цей "потік" відтворити на письмі.

Сьогодні майже було то само. Лише під ранок наснилось трохи оригінального: 

Дерев'яна коробка у вигляді великої шкатулки (за розмірами нагадує плетений кошик до полуниць - є стандартними як в Україні, так і в Польщі). До неї зсередини приміряюсь, як буду вішати якісь дрібні речі. Принаймні було з однієї сторони два проріза, на які можна було б зачепити пласкі гачки. Згодом у цій коробці опиняється хлібна випічка з рельєфними написами-візерунками. Якоїсь миті подумалось, що такі ж рельєфні форми були на внутрішніх стінах цієї "скриньки". Тепер ця рельєфність поверхонь мені нагадує "одяг" до ікони Божої Матері з немовлям. Тепер майже просинаюсь, фіксуючи образ золотистої, можливо, мідної чеканки до ікони, образу якої ще немає. (Видно, певна асоціація з вчорашнім днем, коли я в художньому ліцеї оглядав мідну біжутерію ХХ рр., м. Катовіце та два тижні тому побував у музеї на виставці "Сатирикон" у Лєґніцах). Тієї ж миті приходить ідея ("осяєння"), що цей образ можна використати ширше. Наприклад, примірявши готовий образ "одягу" не до ікони, а до іншої художньої праці, приміром - "Дама з горностаєм" Леонарда да Вінчі.

Сон 160223 "Колективний знімок"

Працюю або дотичний до процесу виробництва хлібобулочних виробів. Підприємство на кілька цехів, виготовляють традиційні та солодкі вироби. Дивлюсь на конвеєрність виробництва хліба. На якомусь етапі прямо з лінії беру сірий гарячий хліб (форма "цеглинкою") із собою. Хтось починає всіх скликати, я подумав, що на обід, а коли прийшли - спільна колективна фотографія! Так, наче й на мене чекали. Відразу за вхідними дверима стоїть півколом шерега працівників. Я ж стаю обок, доповнюючи "візерунок". Дивлюсь по праву сторону себе: біля кого ж є? - а це моя дружина! Дивно, що одразу не звернув увагу, опинившись в раптово новій ситуації. А потім приходить розуміння, що працюю не лише на хлібзаводі, а на об'єднаному підприємстві з м'ясокомбінатом, а все це разом має виглядати доволі логічно: хлібом'ясомолочний комбінат! Розуміння з образом м'ясокомбінату приходить, так наче я вже недавно там був, наче осьо перейшов у новий цех, можливо, у вчорашньому / призабутому сьогодні сні.

P.S. З реалу уві сні присутні деякі елементи, зокрема: змінний тип роботи, зокрема праця в різних цехах; конвеєрність, але не хлібобулочного ані м'ясомолочного виробництва; певне розуміння наближення свята "tłusty czwartek" - "кінець карнавалу".

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 080921 "Ніжне тісто"

Тривалий час плавав на катері десь посеред великих обширів моря. За відчуттями: керував ним.
070921

Живу в якомусь високому приватному домі мало не на горищі. Пораюсь біля печі та перекладаю якісь каструлі на плиті. Відволікаюсь на інші справи, повертаюсь знову до тієї ж кухні та раптом виявляю, що несвідомо для себе спік два хлібних тіста. Один із них настільки ніжний і м'який на дотик, що це мене ще більше здивувало: коли ж я встиг взагалі їх замісити, а тут нарапт таке, що вже готові? Виймаю той кірж із деки і, перекладаючи його з руки на руку, дивуюсь його незвичній структурі та м'якости.
P.S. Видно, що свідомість вирвала з контексту досвід денної давности, коли робив молочне тісто на піцу швидкого приготування.
080921

Сон 250721 "Спроба зрозуміти нове"

Сон із потрійним повтором. Кожен новий повтор - це новий розвиток подій у моїх інтересах. Головними предметами сну стають загадкового походження фігурки у вигляді глиняних або ж фарфорових птахів, дві штуки, не схожих одна на одну, мистецько виконаних, зроблених так, що не мають отворів, але мають щось всередині, що вказує на рідину. Починаючи від першого сюжету, певне коло людей прагне їх добути у кримінальний спосіб. Я ж знаю, що вони не мої (наші, адже фігурує ще хтось, хто про них знає), а надані для зберігання. У перших двох сюжетах їх виявляють, у третьому я не проявляю додаткових ініціатив, а граю роль "не висовуватися з нори" і все минає гладко: небезпека минає. Сиджу з кимось, хто про них відає, як я, і потрушую однією з фігурок. Раптом виявляю, що з неї, невидимих зовні щілин, починає протікати щось схоже на вино. Пробую на смак, переказую спостереження, за пару хвилин починаю відчувати якесь запаморочення. Міркую: чи то є хміль?.. а, може, то отрута?

На прохання сина заходжу в магазин і купую хліб дивної випічки: в основі солодкий лаваш, а на ньому булочки, розміщені у вигляді квітки.

Сідаю в тролейбус і намагаюсь розрахуватися. В процесі знайомлюсь із новими правилами розрахунку: у даному випадку використовується смартфон. Треба зайти в банкінг, для першого разу має прийти СМСка, згадую, що в Україні маю в телефоні польський номер, а тому повідомлення не прийде... Питаю чиєїсь помочі, хтось купує мені квиток від себе, а я розраховуюсь готівкою.

Дім (батьківський двір) суттєво модернізований зі сторони моєї половини. Зроблені високі сходи на три входи, наче на другий поверх (так виглядає зовні). Такі поліпшення лише в процесі. В самому домі тривають перестановки, переносяться меблі, звільняється простір на більші гості. Цього ж дня закололи свиню і я допомагаю переносити великі кавалки м'яса. Загалом ініціатива цієї організації йде не від мене: якщо щось не ясно - перепитую або отримую вказівки. Тепер сиджу на згаданих сходах (крайніх справа) і міркую над тим, як змінився двір, що з мого ракурсу сходи залиті, хоч і симетрично один до одного, але з різним підйомом, а від того й різною глибиною для ноги; про те, що праці, завершити все до бажаного, багато; згадується, як все це починалося (асоціація з забутим сном, в якому снилося подібне планування), що початковою ідеєю для таких окремих сходів: розділити житло, аби брати квартирантів.

Сон 160520 "Свіжий хліб"

Приходжу в магазин. Якийсь час прадавчині просять зачекати, поки не розкладуть тільки-но привезений хліб. Як впустили, я заходжу перший і беру одну білу буханку, половинку чорного, і ще один - сірий, але надрізаний по краях. Чомусь саме так мені й хотілось. Сам хліб свіжий, неймовірно запашний і м'який. Дещо докуповую в інших відділах. Асортимент формую з таким розрахунком, щоб було на родину. На виході беру термічно запакований салат із додатком цілих червоних перчин. Подумки про себе: "Такого ще не пробували!" Ціна: 7 з дріб'язком. На касі - перший. Першим і розраховували. Загальна сума склала близько 60 зл. Співставляючи з купленим, подумалось: доволі непогано! 0730'

Сон 250519 "Боротьба з драконом"

Продовження вчорашнього сну, який було забувся, а згадався і мав продовження лише після початку нинішнього.
Я бачу потусторонній світ, той, в якому живуть негативні істоти. По мірі того, як я їх вишукую, вони дізнаються про мене і починають слідкувати за мною. От і цього разу, зчинив полювання якийсь демон у вигляді дракона. Раніше такої ненормальної (злої) сили ще не бачив. Знаходжусь на місцині, яка являє собою складний лабіринт з ходів між підземними і надземними спорудами: будинки, земляні льохи, поверхи, що йдуть під землю. Той демон проявляє до мене максимальну чутливість і має кращий нюх до мого перебування в різних місцях, тому, аби заплутати сліди, я змушений постійно переміщатися, але з метою впасти на його слід. Разом із тим, відчуваю його намір, що вишукує доступ до моїх рідних. Цього разу до батька, який повертається додому з запізненням. Саме тому цього пізнього вечора змушений піти до нього, аби зустріти. Разом із тим мені треба купити до столу хліб. Дзвоню в магазин, де телефон піднімає дівчина, яка представляється маркетом "Lidl" і замість того, аби говорити польською, адже маю переконання, що є в Польщі, запитує непевно українською. Я ж кажу: "Ого, нашого цвіту по всьому світу! Тепер уже на офіційні дзвінки мені підповідають по-нашому!" Пояснює, що робочий день закінчився і тепер нема кому відповісти належним чином, а мусить рятувати ситуацію. Дізнаюсь у неї про хліб і потрапляю у відповідний відділ. Купую щось з наявного. Тепер відчуваю, що дракон зловив мій слід і вчепився за мною. Різними "лабіринтами" виводжу його в таке місце, де преспокійно знищую в якомусь замкненому просторі. Мені легшає, відчуваю, як світ посвітлішав і його зло не чигає за незнайомими, моїми рідними і мною. Йду додому. Там мене чекає спокійна, хоча й пізня, вечеря. 2340'
P.S. Важко передати деталі з "лабіринтом" згаданих місць, ту незнайому силу, приховану в демоні, безперервну гонитву та відчуття перемоги і світла набутого спокою по завершенню тривалої пригоди. У сні спостерігаються безліч дрібних фрагментів, знайомих мені з інших снів. Вперше спостерігаю продовження обірваного сну в межах двох ночей.

Сон 160319 "Практичні можливості"

Їду красивою весняною дорогою до незнайомого мені гуртожитку. Я знаю, що там маю отримати безцінну інформацію, яка заповнить брак у моєму досвіді. Заходжу в доволі пристойну квартиру, знаю, що вона моя, а в ній - перший раз. Туди ж уперше прийшла для репетиторства знайома мені вчителька (у реальному житті вчитель української мови та літератури, ще й класний керівник моєї доньки. Згадуючи сон, не можу уяснити до кінця її зв'язок з тією квартирою). Отримавши певні знання, я б це назвав осяяня, йду на роботу, аби поділитися з чоловіками новою інформацією. (Разом із тим розумію, що ті знання не пов'язані зі згаданою людиною, хоча мають якусь прив'язку). З одного боку вони (хлопці) знають, про що йде мова, хоча не відають про ті нові практичні можливості. Дорога від згаданого дому пролягає тими ж гарними вулицями, якими йшов до нього. Навіть здивувався, як зумів одразу запам'ятати маршрут за чудернацькими поворотами. Отже, отримана мною інформація вигладає так: треба носити "мімікріючі кільця", які входять з гармонію з магнітним полем людини. Уявив їхню дію, як вони рухаються вздовж прямостоячої людини. 0024'

Мати готує святкову страву. Я допомагаю, але маю на те своє бачення. Виявив, що до столу не маємо хліба, а для якоїсь солодкої страви - желатину. Вирішую піти й купити. Іду в магазин. По дорозі зустрічаю батька, який іде з солодкою паличкою в роті ("соломкою") (подібний образ вже виникав з ним у снах, коли йшов із "Чупа-чупсом"). Наблизившись, побачив, що він її якось хитромудро підпалив, наче цигарку. В руках тримає якийсь великий подарунок і раптом: він не сам, а з якоюсь молодою особою. (Дивне "домальовування" під час сну). Зустрічаємось, вітаємось, батько з певною веселістю виказує якусь приємність і підкреслює, що йде до нас не сам. Я в шоці, але думки залишаю при собі.
Заходжу в магазин. До хлібного відділу стоїть велика черга, але рухається швидко, адже двоє продавців на одну касу. Разом із тим черга роздвоюється: існує ще одна точка продажу хлібу, посеред черги (справа), в якій можна купити хліб за дрібні монети. Розумію, що в мене їх немає, лише купюри. Треба стояти далі. Наблизившись, помічаю, що в цьому відділі більший асортимент товару, але якийсь він дивний: разом з хлібом продається буряк, капуста, морква... Більш за все вразили на хлібних корзинах великі головки червоного буряка. Купую дві буханки хліба: даю купюру, а продавець - решту, дріб'язком. Йду в інший відділ, аби дізнатися за желатин. Відзначаю: як суттєво і вкотре все змінилося в цьому магазині! Підходжу до "молочного", питаю. Кажуть, що не в них. Звісно, колишній відділ, який мав багато місця, чомусь змалів і асортименту там: "хоч і не питай". Йду до кондитерського. Стоїть черга, але менша, як за хлібом. Аби не тратити час, вирішую запитати за желатин напряму у продавця. На моє питання відповідають з черги, що все "ок", він тут є! Якась жіночка продовжує тему про мій желатин, міркуванням уголос про власний піст і певні страви. Підсумовуючи, що такий обов'язковий продукт, як желатин, мав би символізувати неймовірне дотримання посту, до якого вона ще не дійшла. І в той же момент спробувала висловити захват моїм пісним вибором. Сказане нею відкидаю і кажу, що я купую не заради згаданого посту, адже маю свої гастрономічні міркування. 0430'

Сон 171218 "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."

Я працюю в редакції газети. Мій кабінет знаходиться за прохідним, де сидить секретар. Сьогодні на її робоче місце повернулась давня працівниця, яка пропрацювала тут мало не все життя. Заходжу за свій стіл, сідаю до роботи. У цій же кімнаті працює ще одна співробітниця, на яку цієї миті не зауважив. Її стіл стоїть осібно від мого, біля вікна. Лунає стаціонарний телефон. Беру слухавку. Дзвонить жіночка, яка почала розповідати, що при написанні статей треба уважно ставитися до перевірки поданої інформації. Розумію, що хтось зі співробітників газети допустився помилки, яка пішла в друк. Але чому ж цей дзвінок перекинули на мене? Може, мали до когось іншого? - виникають внутрішні запитання. Тон у цієї жіночки не агресивний, з пошуком порозуміння. Починає входити в деталі тієї статті, розповідаючи, що в давні часи не тільки цінували воду і нею вмивалися, а ще й хлібом. Потім починає розповідати про лаваші і як до них ставилися. Слухаючи її монолог, бачу сюрреалістичну картинку: якась жіночка бере загорнутий лаваш, пригортає його до свого обличчя і ним вмивається. Чую слова співрозмовниці: "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."

Сон 130918 "Нестандартні обставини"

Прийшов купити в магазині хліб. Займаю чергу, помічаю, що люди більш тепло вдягнені ніж я, по осінньому: в куртках. Вирішую купити чорний хліб і білий батон. Білий бачу, а чорний помітив у іншому відділі: при вході в магазин. Йду з цієї черги, стаю в іншу, в рази меншу. Одразу купую батон і хліб. Питаю: чи можна розрахуватися карткою? Продавець дивує відповідю: тільки за чорний хліб! Дивуюсь. Купую обидва і йду. (Образ цього магазина час від часу виринає уві сні. Насправді, знайомий в реальності ще з дитинства).

Приїхав у Житомир, багато що змінилося. Забиваю в GPRS-навігацію назву вулиці і дім, а він мене виводить бозна куди: студентський гуртожиток, кінцева зупинка автобусів, багато молоді. Як сильно все перебудовано! Наче той самий район міста, а вулиці і дім - не ті. Навіть чомусь "поперся" в той дім, що начебто є мій. Вечір, темно. Враження, що можливо все. Але піднявшись на свій поверх, виявив зовсім незнайомі мені двері. Наче подзвонив у квартиру, але одразу спохопився: навіщо? - і спустився на двір аби "забити" наново, вже латинкою, назву потрібної вулиці. Беру чи то клавіатуру чи ноутбук, схожу на дивну плату, з якої буквально йдуть дроти на монітор, але з масивними пластмасовими клавішами, по кілька штук під одну захисну оболонку. Виходить так, щоб набрати назву вулиці, всліпу маю знати наперед де і які приховані букви. 0308'

Лікарня. Разом з лікарем оглядаю знімок чоловіка з хворою чашечкою ноги. Він каже його жінці, що все дуже сильно запущено: там не одна, а дві жаби. Якби одна з них скам'яніла, то ще нічого, а там є друга: жива!Показує полюй-рентгенівський знімок коліна, в якому сидять дві жаби: одна у вигляді складеного скелету, друга - наче земляна ропуха. Цього чоловіка ведуть у лікарню, аби готувати до операції. Дивлюсь на його ходу, а він лише трохи шкутильгає. Я несу до нього кольорові олівці та фарби, змішані в одному пакеті, аби не знудився протягом всього часу. Дивлюсь уважніше на фарби в тюбиках, а вони схожі на ампули, в яких зберігають ліки. 0418'

Зупинився на відпочинок у батьківському домі. Але тепер то не зовсім звичайний дім, там є найняті господарі, чоловік старшого віку і дівчина, які за тим всім доглядають. Замешкавши там день, в розмові зачепилися: а чому б я не поприбрав у кімнатах? Все ж таки рідний дім?.. Звернув увагу, що на підлозі лежали місцями деякі килимки від баби Марії.
Пилососив велику кімнату, дивився телевізор, по якому, за сюжетом фільму, виринула тема лесбійства: чи виходити заміж?.. Якоїсь миті зупинилась мати, аби подивитися той фрагмент. Я наперед знаю її думку. 0515'

Сон 180718 "Жаліти, як собаку"

Початок сну невиразний. Я в чужій обстановці, видно, по роботі, щось на зразок ремонту телевізора. Помешкання чуже, хоча якось пов'язане з моїми недалекими родичами. Несподівано, присутня там дівчина прагне мені віддячити, і вирішує поцілувати. На вигляд молода, руденька, в рухах жвава, видно, що в пошуку кавалера. Я розумію, що у мене з нею нічого суттєвого бути не може, але інтригує початок загравання...

(Продовження сну у вигляді обірваного логічного зв'язку)
Проходжу по території підприємства і помічаю по ліву сторону, як мужик вдарив іншого по носі. Хтось третій тримає когось, який видно хотів би їх розняти. Жорстока сцена, наче так треба: такий собі самосуд в ім'я справедливості. Звертаю увагу, що за їхньою спиною хлібопекарня. Частково видно технологічний процес. Припускаю, що ці чоловіки є його працівниками. Думаю відійти в сторону і викликати поліцію, а тут вже інша сцена, де повнуватий хлопець-підліток жаліє когось з побитих, біля нього якась жінка. (Що хлопець, що жінка чомусь мені знайомі, але не зрозуміло звідки). Ситуація витлумачила дивне порівняння: як жаліють ображену собаку. 0120'

Сон 160418

Чоловік з чемоданом, темна конячка в політиці. Має зі мною щось домовитися. Ми організовуємо зустріч. Він з неприємними особами. Події відбуваються в ресторані: багато білого кольору (столи, стільці) і денного світла від великих вікон. Я записую потайки нашу зустріч на телефон... Геть неприємна особа. Така ж, але не до кінця зрозуміла, неприємна від нього пропозиція про мою можливу участь у чомусь. (Зміна кадрів). Я вже не в приміщенні, а на лоні природи. Чергова об'ява тієї ж особи. Присутні різні пересічні люди: туристи, відпочивальники. На столі стоїть його пропозиція, чи щось того роду - в пам'яті залишилось щось округле та прямокутне, як валіза. Я хочу засвітлити цей компромат. Уже вийняв телефон, почав знімувати, але спохопився, що на телефоні присутнє більш компрометуєче відео з цією особою, яке я знімав у ресторані з-під столу, зокрема, як він гидко сміється над певними цінностями.


Картонний кабінат. Я там працюю. З підвального приміщення, що слугує за стокову яму для води, з метою технологічного охолодження певних агрегатів, знайшли великий контейнер оригінальної форми з часів ІІ світової війни. Підняли його нагору. Він по-серйозному зачинений замками ричагово-розсувного типу, які не так просто зрушити, аби відчинити. Очевидно, що контейнер був доставлений з Німеччини, але за яких обставин був схований від стороннього ока? - залишалось загадкою. Зібралась офіційна комісія, щоб узяти участь у його розпломбуванні та складанні акту того, що всередині. Припускали навіть наявність бомби чи снарядів ІІ Світової війни. Певними зусиллями його відчинили. Відчиняв його безпосередньо генеральний директор комбінату. Як виявилось, там були двигуни по-серйозному закріплені кожна на гідравлічно-амортизаційні системи, які згодом вилучили їх з контейнера додолу. Видно, вони мали бути задіяними для цього комбінату, що діяв ще за часів ІІ світової війни для потреб фронту. Інженери обговорюють: що з тими двигунами робити. Хтось безнадійно повідомляє, що вони на меншу напругу та у зв'язку з тим, що пробули стільки часу у воді - їх тільки, що на металобрухт.
У мене певне завдання від генерального директора. Я маю вийти в місто. Беру монети, залишені на якомусь сіні чи то дерев'яних ошурках до того, як почали відчиняти контейнер. Іду з ними в місто. Зупиняюсь біля п'ятиповерхового житлового будинку, виймаю монети, щоб їх втавити в альбом, який поклав на капот машини. Монети доволі великі - з долоню. На одній монеті зображений Іван Франко, на другій - Юрій Федькович на інших - Тарас Шевченко, на одній з монет - фраґмент голодомору. Звороти прикрашені сценами з творів згаданих письменників. Монети - без номіналу, виконані доволі акуратно і цікаво, але надзвичайно великі, щоб їх називати монетами, скорше це медальйони, які виготовляли в якості сувенірної продукції. Цікава у мене майнула думка: двоє авторів зі західної України... Образ Шевченка залишився в пам'яті невиразним... Так як монети незручно великі, я все ж таки мушу покласти їх у фотоальбом, у якому світлини кріпляться під плівку. На перших сторінках все зайнято, наприкінці вільніше. Разом з монетами я маю шматок хліба, який розрізаю на тонкі скибки. Одна скибка відрізана мною нерівно... Як монети, так і хліб я кладу в альбом, але на окремих сторінках. До мене виходить друг мого двоюрідного брата, якого бачу перший раз. Він питає, чи просохне хліб, якщо я так його складатиму? Я відповідаю, що все буде добре: альбом повністю не закривається і хлібу це не зашкодить.