Сон 250624 "Купання зі золотими рибками"

Прогулююсь якось складною лісовою дорогою понад якимось невеликим водним потоком і виходжу на якусь огорожу, по якій можна йти верхи (схоже, навіяно фрагментом з фільму "Біла стрічка", дивився польською "Biała wstążka"), згодом під ногами трапляється ділянка воріт (мабуть, тут вже образ навіяно переглядом фільму "Венеційський купець", Шекспір; там пару разів повторювався образ відкривання дерев'яних воріт на каналі). Бачу, що ця ділянка є небезпечною, бо ворота саме тут мають бути щільно замкнені, аби вміти ходити по ній вільно. Це місце належить якомусь закладу культури чи бібліотеці, чи школі - такі мої здогадки. Зовні подібний до невеликого замку. Тепер я приходжу до директора, а вірніше директорки цієї "бібліотеки" аби пояснити про спостережені недоліки. Якийсь виникає намір щодо ремонту телевізора. Але з першого погляду констатую, що це безнадійно. Цікаво, що кабінет цієї директорки виглядає, як умебльована кімната в суцільно м'які стіни та двоповерховим ярусом з тих же великих м'яких конструкцій, образно нагадуючи двоярусне ліжко, але на повний зріст кожного яруса.

Тепер я знову десь в дорозі, але тепер доїжджаю машиною з головної дороги до якогось лісового повороту. Із якимось наміром їду до сестри, чи то у місто Стрий, чи польське місто Устка. Де (за переконанням уві сні), вона живе з родиною. Назва міста звучить так, що я гублюсь у конкретному визначенні. Для цього і зупиняюсь на повороті. Десь біля нього бачу якийсь знак міста, але знову без конкретики. Чомусь полишаю авто і пішо вирушаю в глиб лісу. Я не сам, а з кимось, чи то дружина, а чи донька. Там же бачу річку і вихід до великого прозорого озера, до якого не сам заходжу купатися. (Повтор уві сні). У воді бачу безліч золотистих маленьких рибок різного розміру, але більш маленьких, товстеньких і не досить. Дивлюсь удалину, аби окреслити водні обсяги і чомусь приходить думка, що це такий собі акваріум у природніх умовах. Купання зі золотими рибками - просто клас!

Сон 240624 "Сюрреалізм і постмодерн"

Дивлюсь на себе в дзеркало і бачу дводенну неголеність на обличчі. Дивуюсь собі, згадуючи (з реалу): я ж оце перед сном голився? І як так сталось, що обличчя залишилось без змін? Треба знову поголитися!

Дивлюсь якийсь фільм. Майже без слів акторів. Але сам смак гри, фантазій режисера і акторів просто вражає. За наповненням: якийсь сюрреалізм і постмодерн. Наприклад, найбільш запам'ятався останній фрагмент: троє облич акторів, сповнені незалежними рисами та характерами. До них ставлять якесь питання з гумором і підтекстом. Як реакція: кожен з них виражає незалежну емоцію і тим більше неочікувану, як емоція-відповідь. Якщо це гумор - мав би бути сміх, якщо підтекст - запитальний вираз або реакція розгадки. А тут навпаки: погляд в сторону, наче як: мене це не дотичить, надуті щоки: краще подивіться на мене. Загалом це виглядає на те, як в реальному житті дорослі ставлять питання до дитини, а вона настільки захоплена якоюсь своєю грою, що переживає цілком інші емоції і не чує дорослих. Тепер надходить момент сюрреалізму: біля кожного з'являється шматок м'яса, ніби це порівняння об'єктивних питань із їх внутрішнім світом.

P.S. Схоже, що образ з "м'ясом" навіяний свіжим переглядом фільму "Венеційський купець" (Шекспір) в головній ролі з Аль Пачіно.

Сон 230624 "Безсенсовні дії"

Приїжджаю на об'єкт, де виготовляють кокс. Зовні навіть не схоже на комбінат, а більше на великий двір, який використали для промислових потреб. (У порівнянні з реальністю, якийсь мінімалізм). Маю якусь справу до керівництва, офіси якого знаходяться за виробничою установкою. Для цього трохи незручно було обходити машинне відділення, яке їзить на рейках. Як для такого закладу все виглядає доволі чисто і пристойно. (Можливо, "кокс" - це моє переконання уві сні, адже більше ніж машинної частини процесу я більше не бачив ані вугілля, ані так, як розвантажують готову продукцію). Перший раз приїхав службовою машиною, поставив на платну парковку, але назад чомусь поїхав потягом. Другим разом поїхав своєю машиною, але лише там згадав, що службова машина стоїть і її якось треба було забрати. (Схоже, що ці дві дії належать двум фрагментам окремого сну, адже своєму пригадуванню уві сні сильно собі дивуюсь: як я це зумів забути про це?). Поряд біля коксовні знаходиться ресторан із виходом на вулицю. Разом із тим я маю до них якусь іншу справу. Директор закладу дивується, що пробую вирішити кілька справ на раз. Навіть перепитує: чи маю якусь третю? Я уходжу від прямої відповіді, але в голові прокручую: скільки дійсно маю зробити за один такий виїзд? Раптом заходить мова за пляшку коньяку, яку він не бачив раніше у себе на вітрині. Питає свого підлеглого, а відповідаю я. Згадуючи попередній візит і те, що мав би якомусь шефу коксовні зробити презент, а не вийшло, тому цю пляшку залишив тут. (Фрагмент із того ж попереднього сну). Переконую його, що це моя пляшка. Навіть щиросердно розповідаю причину. Власник ресторпції погоджується. Збираю до рук свої речі, кладу на ліву руку куртку і вже прощаюсь. Підозрілий до мене підлеглий питає: чи я все забрав? Десь під ту ж ліву руку беру пляшку, але не дивлюсь конкретно, і вже майже на виході про це ж перепитує директор реєстрації. Дивлюсь у руку, а в ній тримаю пляшку якоїсь рідкої приправи, щось на зразок соєвого соусу. Роззираюсь, а тієї пляшки немає. Немає також того помічника. Він буквально зник на очах, вискочивши непомітно назовні. Суджу про себе так, що ніц не втратив, адже полишав її і попереднього разу, навіть свідомо. Перепитую на всяк випадок: де твій помічник? Скеровує кудись гіпотетично в нікуди. Залишається остання дилема: як повернутися однією ходкою і завезти дві машини назад? А ніяк! Сьогодні треба буде повернутися сюди ще раз, тепер потягом, аби врешті-решт забрати службову машину з платного паркінгу.

Сон 190624 "Втручання в особистий простір"

Зустрічаю малознайомого колегу (знайомого лише в обличчя), який наче з гумором, але на повному серйозі мені каже: "Ти взагалі недалекий: не знаєш, що ми будемо до тебе підселятися". Ці слова я мав би зрозуміти так, що бригада працівників може бути підселена до співжиття з моєю родиною. Місце проживання уявляю в рази більше, ніж маю. Після цих слів я починаю пригадувати, що в моєму договорі з власником присутній формальний пункт, що якісь метри квартири він може використати для своїх цілей. Тепер на ці асоціації накладаються нещодавні спогади з розмовою зі ставленим шефом фірми, в якій працюю. Така людина малокомпромісна і теоретично припустити, що не упустить нагоди використати щось у своїх цілях, навіть, якби таке й трапилось, пішов би на співпрацю з власником квартири. (Подібний досвід є з винаймом дому). Хоча це виглядає доволі химерно, навіть така ідея мене вже пристрашила. 

P.S. Насправді, в реалі таке неможливе, але мозок зумів утворити таку комбінацію, як "втручання у особистий простір". Таким чином деякі факти і досвід з реалу склали пазл доволі правдоподібно, аби уві сні мені справді стало ніяково від почутих слів про ймовірний намір.

Сон 180624 "Чоловіча каблучка"

Іду лісовою стежкою. Раптом бачу на землі чоловічу каблучку. За кольором більш золотиста аніж срібна чи якогось звичайного металу. Вирішую приміряти на палець. (Конкретика: на який саме? - відсутня). Одягаю її на палець і одразу знімаю. Раптом бачу на пальці, де я брав цю каблучку, колір густої зеленки. Дивуюсь: звідки вона могла взятися? Зазираю під каблучку і раптом дивуюсь, що на гладкій поверхні вона має рівно по середині наче виїжену частину металу. Раптом приходить страшна думка, що її власник під нею носив якусь хворобу шкіри, наче невигоєну рану, а вона роз'їдала той матал настільки, що утворилась така ділянка металу.

Сон 170624 "У пошуках морозива"

Тікаю з донькою від чорної машини, пофарбованої так, наче "тюнінг грубим пензликом", учасникам руху якої я щось зробив таке, що їм не сподобалось. Це міг навіть бути наївний гумор, який могли розцінити як однозначний. Тепер, аби з донькою від них втекти якнайдалі, злітаю. Я вмію літати, а вона ні. Цікаво так: тримаю її за руку, а фізично видається, що летіти доводиться важко, тому доводиться рухатися в повітрі повільно. (Раніше такого досвіду уві сні не пригадую, адже літав завжди сам). Перелітаємо ряд будинків приватного сектору з красивим краєвидом згори. (Можливо, тут вплинув досвід з реалу, коли бачив у фільмі берегові краєвиди Оканави, Сардинії, Греції). З висоти бачу, як вони нас вислідковують, але пробую сховатися за архітектурою будинків та їх ландшафтом так, аби вони мене більше не побачили. Як зникли з поля їхнього зору, сходимо на землю. Міркую, що так краще: вони думатимуть, що ми ще в польоті... Опиняємось біля виставки пташок, що сидять різнобарвними кольорами на деревах, які комплексно нагадують більш квіткову алею, але вхід туди платний. Пропоную донці купити квиток, але вона відмовляється. Трохи проходимо вперед і бачимо до цієї алеї вільний прохід, але донька вдруге відмовляється туди йти. Тепер "картинка" сильно міняється, ми опиняємось у якомусь будинку, який сприймаю як власний дім. Якоїсь миті звертаюсь до доньки на ім'я Марися. (В реалі цілком інше ім'я). Цієї миті лунає мій смартфон, а до дверей дзвінок. На порозі бачу незнайомих мені хлопців накачаної тілобудови зі словами: 

- Ми хочемо купувати морозиво, яке виробляє твій знайомий!

- Ви хочете його перепродувати? - питаю на пропозицію. (Уві сні впевненість, що маю такого знайомого, хоча в реалі - жодного).

- Ні.

- Тут може бути, як з пивом: одним подобається, іншому ні. Може я міг би стати для вас більш корисним, аніж лише морозиво? Я багато знаю. - Почавши якби жартома, але недовершуючи думку якби на повному серйозі.

- Лише морозиво! - Відповів із певною наївністю та добротою в голосі, наче зі спрагою наїстися колективом.

Сон 160624 "Організація поїздки"

Приклад, коли уві сні відбувається певна ірраціональність дій і поведінки, пов'язана з рухом у часопросторі.

Я з дружиною маю їхати потягом. Жінка має квитки, аби орієнтуватися за конкретним часом. Тут вона мені каже, що десь лежать сумки, а разом із ними ноутбук, який обов'язково треба зарядити. Маю відлучитися, аби узяти ті речі та сісти в потяг. Тепер я у вагоні потяга шукаю вільне місце, аби розкласти сумки і ставлю на заряд ноутбук. Іду вперед потяга до дружини. Коли опиняюсь біля неї, у обох з'являється переконання, що цей потяг неправильний і ми терміново маємо вийти. Потяг навіть встиг рушити з місця, але в перших секундах, дивлячись на нашу паніку біля дверей, хтось зриває стоп-кран і ми вискакуємо на перон. Прошу дружину зорієнтуватися з часом. Дивиться на квитки і годинник і називає хвилини, щось на зразок: "о 39, а не...", заспокоюючи себе і мене, що "все добре". Тепер я подумки згадую про наші речі, які залишились у потязі. Чомусь виникає стійке переконання, що речі поїхали третім потягом, коли ми зійшли другим, у якому також їхали і таким хибним переконанням, що певний час, узагалі порушивши невідь-звідки таким "стійким" спогадом усю логіку подій, хоча насправді зійшли на тому ж вокзалі. (Тут можна взяти до уваги появу повтору, який часто виникає уві сні). Тепер треба озвучити дружині: де наші речі... На тлі її впевненості, що все вже буде добре, і залишилось сісти у правильний потяг (уві сні навіть не виникає думка: коли ж вона сіла, а я встиг пересісти у "другий" потяг), маю її розчарувати "найстрашнішим": де наші речі?! (На чому й просинаюсь ). На загальному тлі цікавий інший фактор: мою упевненість, що все відбувається добре, підтримували коментарі якоїсь проводниці, яка давала відповіді на мої питання, коли мав сісти з речами в потяг і скеровувала в ньому, коли і чому мав сходити. Цікаво, що її поява, це і була моя впевненість у правильності дій. (Цим образом можна підкреслити відоме твердження, що герої, які нам сняться - це і є ми). Перед тим, як маю дати роз'яснення дружині про все, як і що відбулось з нашими речами, пробую скласти для себе розсипаний "пазл" побаченого з логікою дій, від якого зусилля проснувся. (Перше переконання: такий алогічний сон навіть не варто записувати, але трохи поміркувавши збагнув інше: наскільки він нетиповий і на своєму прикладі може показати, як уві сні чудово порушується час і простір - головні "камені спотикання", завдяки яким більшість людей сприймають сни несерйозно, але чудово вказують на проблеми невизначености, коли ми дивимось і думаємо про майбутнє...

P.S. На цьому прикладі, з реалу: в скорому часі, по трьох роках, дружина має їхати в Україну, аби вирішити деякі формальності з документами. Треба купити квиток. З цим лягав спати. Квиток ще не куплено. Ось чому відсутність впевнености в часі та проблема з речами, зокрема професійним образом - "ноутбуком", із яким нерозлучна дружина з дня в день, як одним із символів вирішення справ, зокрема питань із роботою та поточними документами.

Цікава виникла думка у зв'язку з сьогоднішнім сном: як уві сні мені доводиться брати участь у організаційних процесах (наприклад: свята, зустрічі, поїздки, екскурсії абощо), коли весь час існує ризик порушення часу і простору? Схоже, що дія організації - сюжет і місце дії, не має такого значення, як наповнення і деталі, а також повтори. До цієї тези якось було вже приходив, навіть робив на цю тему запис, а тут вкотре маю певні підозри, що це саме так.

Сон 140624 "Довівши до макса: терпляче чекати"

У якомусь великому будинку розпалюю піч, але не звиклу - побутову, а мало не промислову, зокрема для потреб лазні, яку, як знаю, маю обслужити теплом і парою. Знаю, що мають прийти якісь мої знайомі. Якоїсь миті зауважую, що розкочегарив так, що температура вийшла за межі норми, розігріте вугілля аж почало просвічуватися між цеглинами. Починаю панікувати і збавляти температуру. Розумію, що це не газ, де прикрутив краник і вогонь зменшився: тут треба терпляче чекати! Якоїсь миті зауважую, що температура пішла на спад, разом із нею моя паніка, хоча відчуття стрьому залишилось. Констатую, що таке відчуття закріплюється надовго. Приходять знайомі. Трохи розмовляю і вони йдуть до лазні. Подумки про себе: "Урок так урок - пережити такий досвід!"

Сон 130624 "Льос випав на тебе!"

Опиняюсь на концерті, у якому несподівано для себе бачу: бере участь Софія Ротару. Я певною мірою влучений в структуру цього концерту, але з таким відчуттям, що необхідну роботу вже зроблено, мені залишилось лише дочекатись його завершення. Сам концертний процес для мене, за відчуттями - це лише формальність, яка в скорому часі завершиться. Разом зі мною дружина, але з нею не весь час. Ніби почуваю себе так, що мій час тут - це і є моя праця, а вона дійсно відпочиває, тому приходжу до неї од моменту до моменту. Якось, коли підійшов учергове, зробив їй скромний жест, подарувавши карамельну цукерку у прозорій упаковці. (Видно з цього виникла друга асоціація-сюжет, як повтор дії). Чую, як всі масово проводять якесь конкурсне змагання, щось на зразок: "Знайди свій щасливий квиток!" Всі дивляться у свої кольорові картонки, які виготовлені так, що мало не нагадують тонкий пластик. Мені вкотре цікаво і смішно дивитися на людей, які на повному серйозі думають, що якась "сила вище" змінить нарапт їхню долю. На цьому тлі далі чую, але не вслухаюсь у голос коментатора... Всі починають озиратися і переглядатися один на одного. Вкотре фіксуюсь на тому, наскільки цікаво спостерігати за людьми. На цьому ж тлі наче хтось мене пробуджує від внутрішнього спостереження, люди починають дивитися на мене і радісно щось вигукувати. Тепер я вже чую, про що вони говорять. Хтось конкретно та виразно звертається до мене зі словами, показуючи на "щасливі" цифри і те, що сказав коментатор на всезагальну аудиторію того концерту, а я того насправді не почув і тільки нарешті чую: "Льос випав на тебе!.. Льос випав на тебе!"

Сон 090624 "Робити вчасно"

Приїжджаю увечері до магазину (жодних асоціацій з реальністю). Знаю, що син працевлаштувався (підлаштуватися на певний час) у цей магазин. Маю його забрати додому, але разом із тим зробити певні закупи. У магазині знаходжу сина десь біля ванної кімнати (нетиповий образ, як для такого закладу). Сидить на стільчику після купання і навіть без витирання рушником. Знайомий образ: коли, наприклад, "залипає" у смартфоні, тієї миті все раптом перестає існувати. Під стільчиком назбиралась накапана вода... Роблю зауваження: знову затягуєш процес? Після сказаного починає приводити себе до ладу. Я ж іду розраховуватися за зібраний до кошику товар.

Сон 040624 "Сонне царство"

Комусь розповідаю про переваги латинки, наголошуючи на нюанси. Pokazuü osoblyvosti napysanná, riznycú užyvanná liter.

Пізній вечір. Вдома всі полягали спати. Виходжу пізньої ночі з батьківського двору, біля сусідської огорожі справляю малу нужду. Раптом чую за огорожею і бачу поверх штахетин голову, чи майже лисину сусіда. Шифруюсь: наче він мене не бачить, хоча ніби й не помітив. Пішов ближче до дороги. Вирішив повернути вліво і пройтись уперед, але пройшовши трохи, передумав іти далі. Затримавшись біля іншого сусідського двору, вирішив повернутися. Здаля бачу знайому з різноманітними пакунками (сама - з літературних кіл), що стоїть на початку перехрестя, від якого тільки-но відійшов. Подумки: коли вона там раптом з'явилася? Схоже, що вона тримає якісь подарунки. До неї підходить інша знайома, врешті підходжу до них і я. Сходу до них жартую. Лише зараз зауважую, що через дорогу стоять високі атракціони, зокрема колеса огляду, і дуже святково світяться. Подумки зауважую, як сильно змінився мій мікрорайон, де я народився і виріс: коли тут встигли розбудувати парк розваг? Ще бачу колегу (узагалі зі сфери іншого зацікавлення, якби література - електрик), який мене не помічає і цілеспрямовано йде до мого дому з пляшкою горілки. Те, що ми будемо пити, раптом бачу в машині іншого знайомого (зі сфери журналістики). І всі вони наче сильно знайомі між собою, а сьогодні так, наче змовились. Раптом приходить усвідомлення, що в мене день народження. На зауваження вже йти до мене, я із сумом віджартовуюсь: "А в мене вдома сонне царство!"