Я з сім'єю мешкаємо в багатоквартирному будинку, але за атмосферою чомусь нагадує гуртожиток. Наче своє, акурат займаємось облаштуванням, але присутнє щось невловиме, що нагадує общак. Розставляємо та розпаковуємо речі. Десь із поміж всього кожний предмет, що дістається з торб, нагадує: як заселялися то в одну, то в іншу квартиру чи хату. Десь поміж нас весь час ходить син та дещо старається допомагати. Я розповідаю історії предметів, як вони мігрували з квартири на квартиру чи залишались на основній хаті "до зберігання". Деякі речі вирішуємо викинути. Дружина теж згадує своє та доповнює розмову. Раптом каже, що сусідній будинок - це саме той колишній гуртожиток, в якому вона жила, будучи студенткою. (Якщо порівнювати з реалом - конкретика абстрактна). Зайшла мова за ванну та душ, у порівнянні зі спогадами каже, що в тому гуртожитку скоріше за все так нічого не змінилося. Пригадую, що я також там був і пам'ятаю про те, про що говорить. Згадую товстий шар фарби, який поновлювався з року в рік, кахлі на стінах, що пам'ятають ті часи, коли на таких об'єктах для масового ужитку дещо економили, душові кабінки в ряд, що розділялись бетонно-цегляними стінами. Саме на цих спогадах, які слухав і син, у дружини виникає ідея відвідати той давній гуртожиток, аби переконатися, що за весь час, як до неї, так і після, аж до цього часу так нічого й не змінилося. Син також коментує й за свої речі, де поміж тим щось згадує про покупку. А десь з поміж тих слів, якби дедуктивним методом дружина робить швидкий висновок і зі здивуванням ставить до сина питання:
- Ти мені, що... так [банківську] карту не віддав?
- Нє-є... (Після чого мало б послідувати звична для нього самоіронія: "Прикинь"). Але тут я вже проснувся.
Ключові слова: сім'я, дружина, син, житло, розкладання речей, гуртожиток, спогади, старі речі, цінність, давнє, покупка, банківська картка, повернення.
Аналіз :: Сон важкий, скоріше із-за втоми (вчора мало не цілий день гуляв по Парижу); ключові слова дозволяють виокремити головне: спогади про минуле, упорядкування простору, співставлення дійсного з минулим, усе минуле як непевність у завтрашньому дні, вартість речей, позбавлення себе старого, оцінка: наскільки давнє має залишитись ветхим, покупка нового сином як перспектива, навіть питання з карткою як те, що все має бути на своїх місцях. Сон вказує на наведення порядку, хоча роздуми та відчуття непевности - як енерція з перебігу минулого життя; викидання старих речей вказує на однозначне оновлення. Отже, цей етап життя, якби чергове переосмислення, преображення та переродження. Так як це мій сон, він більше вказує на мене: пошук нових сил, переоцінка вартости, розставляння нажитого "по поличках", сегрегація: що варто, а що ні. Якщо брати попередній сон про музей, а ще мою свіжу прогулянку Парижем з відвіданням музею образотворчого мистецтва Petit Palais, сон однозначно співставив образи сьогоднішнє / минуле, вартість старого, бажання залишити найцінніше, фіксація: що я маю зараз.
Понтуаз - Париж, Франція
Одна з картин, яку побачив напередодні у згаданому музеї: Клод Моне "Схід сонця".
