Сон 030926 "Підписати години"

Школа, я на батьківських зборах, які закінчились о п'ятій вечора. Пішов на закупи в магазин, щось із канцтоварів. Пійшов від майдану Корольова до початку вул. Михайлівської. На майдані перейшов дорогу у невідповідному місці. Деякі люди робили так само. Ось вже доходжу по Михайлівській до Київської, і тут раптом згадую, що сьогодні кінець місяця, а я не підписав робочі години у тижневому табелі за останній день, що випав на понеділок. Ніби вже й дійшов до своєї машини. Розумію, що добре було б сісти, але й так не поїду, бо немає на майдані парковки, та вертаючись, не піду швидко. Маю вертатися звідки прийшов. Яка іронія, - підсумував.

Тепер знову там, де був. (Повтор, як буває уві сні). Заходжу в адмінприміщеня, шукаю відповідну людину, а її немає. На виході зустрічаю керівницю (без конкретики), що вже йде до своєї машини. Сідаю разом з нею, ведемо діалог про життя, адже працювали раніше над різними творчими проєктами. (Спогад з реалу про співпрацю з управлінням у справах сім'ї та молоді). Питаю за Вікторію, підлеглу, але виправляюсь на Віталію, а вона додає повно: Віталія Сергіївна (образ без конкретики, хоча риси обличчя когось нагадують). Саме їй мав би занести години за останній день місяця. І тут раптом бачимо, як виходить вона з адмінбудівлі. Керівниця під'їхала до неї ближче, а вона делікатним поворотом між вуличних вазонів оминула нас і стала на перекур, а ми змушені були від'їхати ще трохи вперед на інше парковочне місце, аби її дочекатися.

Фрагмент, який наснився і уві сні пробував записати два рази, в реалі вийшов - з третього разу ::

Автострада. В дорозі дівчина підходить до мене з проханням замонтувати шпильку (як зрозумів, десь таку, яку б робив у реалі на своїй роботі). (За логікою прохання абсурдне, особливо в дорозі).

Аналіз :: Сон виразний та буденний, хоча відсилає мене в якесь забуте минуле, коли займався громадською діяльністю. Дещо змішалась з реальним життям, зокрема з роботою, і дійсно: підписанням годин за останній день місяця. Хоча організацією звітів о виконаній праці в реалі не займався. Якщо виписати ключові слова (школа, магазин, години, відповідальність, керівниця, пошук, пригадування (імені), вулиця, у іншому фрагменті сну - дорога, час (чекання, паузи), оминання (як іншої особи, так і мій перезід через проїжджу частину), можна зрозуміти, що сон зображує часопростір і мою в тому участь. Хоча в реалі знаходжусь не в рідному місті, сприйняття доволі дзеркальне. Цікава зміна настрою: спочатку, після школи йду в магазин, а по ходу раптом міняю плани. Отже, присутній ефект несподіванки. Дещо такого гіпотетично очікую, перебуваючи у незнайомому місці, малознайомої країни. У сні присутній момент ностальгії за вирішенням організаційних питань, спілкування з незнайомими, малознайомими та впізнаварими людьми з державних органів влади. Тут же присутній мій гумор у виглядв акторства, зокрема поведінка "Віталії Сергіївни". Паузи вказують на неспішність сну та мій внутрішній настрій, можливо, як щахисна реакція на втому.

P.S. Не скажу, що так вразило, але сон має різні вибрики. Колега на днях нагадав пісню Шафутинського "І снова трєтьє сентября". Увечері ввімкнув її для себе, хоча російська естрада викликає в мені певну огиду. (Чув відлалено). Зверну увагу на повтори в пісні: "Я калєндарь пєрєвєрну і снова... / і снова... / і снова... 3 сентября" - наче якесь знущання. Отож, вибрик сну з моїми "годинами" і тут можу знайти, як певне відлуння.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 291224 "Технічний огляд"

(Денний сон).

Хтось мене питає про ремонт машини, зокрема, як виміняти амортизаційну рейку, наче так, що я мав аналогічний у тому досвід в минулому. Пригадую майстерню, де востаннє (в реалі: більше, як рік тому) робив дещо по ходовій, і починаю вже подумки готувати відповідь, як раптом просинаюсь і згадую, що для авта дружини маю пройти техогляд. Чомусь з'являється після пробудження переконання, що сьогодні 27 грудня. Одразу йду дивитися документ з печаткою: 29 грудня - останній день. Вголос коментую дружині, що у вівторок маю пройти техогляд, на чому одразу мене розчаровує: 29 грудня - сьогодні! Отже, з неділі - на понеділок! (Окрім "ліричного" відступу до реальности, це коротке сновидіння можна твердо віднести до категорії "снів-нагадувань", і що найдивовижніше: з точністю до дня події).

Сон 311223 "Позбутися, згадати, надолужити"

Сниться давня офісна робота пов'язана з дизайном і працею на телефоні. Знаю, що з цієї роботи пішла у відпустку колега О.К., з наміром звільнитися назавжди. Хто-хто, а таке рішення від неї я не очікував, занадто міцно трималась цієї роботи і посади, що приносила непоганий зиск. Я б на її місці так само тримався, але зараз, відповідаючи на телефоні дзвінки і спілкуючись з клієнтами, оцінюю цю роботу, як нецікаву. Тепер, будучи на її місці буквально, зробив би як вона - найближчим часом звільнився б з неї назавжди.

Працюю в якомусь цеху з функцією матеріального забезпечення, як склад. Виявляю якусь нестачу. Разом із тим чую від колег, які працюють у зовсім іншому місці, але пов'язаному з обороною і танками, що подібна історія є й у них. Поміж усього цього фігурує слово "частотники". Тепер я спілкуюсь на цю тему з керівником того складу, на якому так само була виявлена нестача, а ця людина - власник дому, в якого я колись винаймав житло. Переповідаю йому цю історію вже польською мовою, уживаючи згадане слово "falownik". Дивлюсь, а він узагалі не в курсі події.

Займаючись різними справами, зловив себе на тому, що забувся про одну з важливих справ. Починаю до себе внутрішній монолог: "Що ж це я занедбав шліфування оптичних лінз? А останній запис про них на блозі зроблений у вересні? Треба надолужити!"

Сон 181223 "Пригадування та осяяння"

Оптична гастрономічна інсталяція. Лінзи, виставлені вгору, якби вузькою пірамідою. Починаючи з дольної підставки-лінзи, ставиться один стакан, над ним - другий, а далі з пару-три наступних. З кожним моментом, коли додається стакан із "чарівним" напоєм (начебто блакитного кольору), світло запалюється з усе більшою силою, аж насамкінець не світиться вся конструкція потужним променем угору.

P.S. Чомусь ця ідея, як варіант, нагадує святкове привертання уваги, як до весільного торта.

Біля дому, в якому живу (жодних асоціацій з реальністю), проходять колії. У мене виникає момент поспіху, коли я думаю, що за звичним сценарієм треба їхати автобусом, яким не встигну на залізничний вокзал. Тієї ж миті приходить усвідомлення, що все простіше простого: мені буде швидше дійти пішки короткою дорогою, перейшовши колію на другу сторону і дещо пройшовши вліво. Розумію, що я вже раз так ходив (таке переконання, що ця ж історія снилась учора) і тоді, як і зараз, забувся про цей можливий шлях: навіщо собі ускладнювати життя чеканням на зупинці, доїздом з гаком і все одно ходом пішки, коли все так просто?