Сон 041026 "Життя між минулим і майбутнім"

Я з сім'єю мешкаємо в багатоквартирному будинку, але за атмосферою чомусь нагадує гуртожиток. Наче своє, акурат займаємось облаштуванням, але присутнє щось невловиме, що нагадує общак. Розставляємо та розпаковуємо речі. Десь із поміж всього кожний предмет, що дістається з торб, нагадує: як заселялися то в одну, то в іншу квартиру чи хату. Десь поміж нас весь час ходить син та дещо старається допомагати. Я розповідаю історії предметів, як вони мігрували з квартири на квартиру чи залишались на основній хаті "до зберігання". Деякі речі вирішуємо викинути. Дружина теж згадує своє та доповнює розмову. Раптом каже, що сусідній будинок - це саме той колишній гуртожиток, в якому вона жила, будучи студенткою. (Якщо порівнювати з реалом - конкретика абстрактна). Зайшла мова за ванну та душ, у порівнянні зі спогадами каже, що в тому гуртожитку скоріше за все так нічого не змінилося. Пригадую, що я також там був і пам'ятаю про те, про що говорить. Згадую товстий шар фарби, який поновлювався з року в рік, кахлі на стінах, що пам'ятають ті часи, коли на таких об'єктах для масового ужитку дещо економили, душові кабінки в ряд, що розділялись бетонно-цегляними стінами. Саме на цих спогадах, які слухав і син, у дружини виникає ідея відвідати той давній гуртожиток, аби переконатися, що за весь час, як до неї, так і після, аж до цього часу так нічого й не змінилося. Син також коментує й за свої речі, де поміж тим щось згадує про покупку. А десь з поміж тих слів, якби дедуктивним методом дружина робить швидкий висновок і зі здивуванням ставить до сина питання:

- Ти мені, що... так [банківську] карту не віддав?

- Нє-є... (Після чого мало б послідувати звична для нього самоіронія: "Прикинь"). Але тут я вже проснувся.

Ключові слова: сім'я, дружина, син, житло, розкладання речей, гуртожиток, спогади, старі речі, цінність, давнє, покупка, банківська картка, повернення.

Аналіз :: Сон важкий, скоріше із-за втоми (вчора мало не цілий день гуляв по Парижу); ключові слова дозволяють виокремити головне: спогади про минуле, упорядкування простору, співставлення дійсного з минулим, усе минуле як непевність у завтрашньому дні, вартість речей, позбавлення себе старого, оцінка: наскільки давнє має залишитись ветхим, покупка нового сином як перспектива, навіть питання з карткою як те, що все має бути на своїх місцях. Сон вказує на наведення порядку, хоча роздуми та відчуття непевности - як енерція з перебігу минулого життя; викидання старих речей вказує на однозначне оновлення. Отже, цей етап життя, якби чергове переосмислення, преображення та переродження. Так як це мій сон, він більше вказує на мене: пошук нових сил, переоцінка вартости, розставляння нажитого "по поличках", сегрегація: що варто, а що ні. Якщо брати попередній сон про музей, а ще мою свіжу прогулянку Парижем з відвіданням музею образотворчого мистецтва Petit Palais, сон однозначно співставив образи сьогоднішнє / минуле, вартість старого, бажання залишити найцінніше, фіксація: що я маю зараз.

Понтуаз - Париж, Франція 

Одна з картин, яку побачив напередодні у згаданому музеї: Клод Моне "Схід сонця".

Сон 130926 "Моновистава"

Прийшов з дружиною на моновиставу однієї дівчини. Начебто це її другий офіційний виступ. Весь час уважно слухаю. Бачу, як моментами збивається, але допомагає собі органічно. Під кінець вистави дещо втомлюється і пару ключових моментів не витягує усвідомленим читаннням, хоча за такстом були важливими. У якийсь момент я опиняюсь ближче до перших рядів. А на завершення, вона спускається і опиняється мало не близько мене. Всі під враженням і повна тиша. Тепер вона каже: "Що ж, чекаю на привітання!" Я стою першим до неї, протягую руку і вітаю. Без квітів. Далі решта. Потім запрошують на неофіційну частину. А я кажу дружині: "Маю помитися, аби йти!".

P.S. Явно, що уві сні відобразився певною мірою мій власний давній досвід моновистави, режисерський погляд на сцену, а також одного також давнього виступу однієї акторки в подібному форматі на професійній сцені Житомирського театру.

Аналіз :: Сон несподіваний, дещо ностальгійний, творчий. Ключові слова: моновистава, театр, акторка, сцена, глядач, режисура, увага, помилка, привітання, помилка, дружина, привітання. 

Сон значною мірою є поверненням до власного театрального досвіду, але вже з позиції уважного глядача й режисера. Не випадково з глядача перетворююсь на безпосереднього учасника. Привітання без квітів виглядає як щире визнання майстерности без зовнішньої церемоніальности. Фраза «Маю помитися, аби йти» може символізувати перехід від театральної події до неофіційного, людського простору - ніби необхідність змити із себе роль спостерігача й режисера. Сон дещо ностальгійний, щодо давнього власного досвіду. Розуміння, що до нього майже немає шансів повернутися. Залишається лише рефлексія режисерського погляду.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 180826 "Час Ікс"

Приходтть чоловік пізнім вечором у магазин і виберає товари, але уважно дивиться на їх термін виробництва та походження. Ходить довгими рядами довго, дещо нудно та розглядає товари, наче й не хоче їх купувати. У виборі є щось не так, що я спочатку не можу зрозуміти. Існує якась дата, після якої важко зрозуміти о чистоті продуктів. Доходить мені згодом (у наступному фрагменті сну).

Жінка прийшла до колишнього чоловіка, який зробив свіжий штукатурний ремонт (з реалу: нагадує мій підвал, в якому зараз працюю) одразу по вибуху атомної бомби. Чоловіку наче байдуже, бо не збирається переробляти зроблене, а жінка, хоча й не живе з ним, вирішує мовчки усунути свіжу штукатурку, аби там не існувало отриманої радіації та нанести їх наново. Чоловік не коментує, вона теж. Опадає свіжий тинк від дотику кельми по всій довжині виступу двох склепінь (такий в реалі вигляд частини підвалу). Десь на цьому тлі виникає паралельна асоціація чи роздуми про знайому ділянку дороги (траса на Київ біля батьківського дому), яка також обмірковується, зокрема активність трафіку на дорозі, що значно впала.

Приходжу до будинку якогось бізнесмена, а в нього у великій кімнаті стоїть піч, та не звичайна, а мало не промислова, з нагнітанням повітря, сама сильно гудить та видає дивні звуки. Дім великий, чому б ні, все можливо. (Таке переконання уві сні). Я з кимось у тих гостях. (Конкретика розпливчаста, але за відчуттями - близька людина). Присутні й інші гості, яких не знаю. Раптом дверцята печі відкриваються під чергове торохтіння клапанів і роблять корткочасний опік тій людині, що сиділа поряд. Одразу питаю: чи рану запшикати антисептиком? - і в той же час виявляю ще два невеликих опіки. Постраждалий поводиться якось байдуже, хоча схвально до надання першої помочі.

Наче в батьківській хаті, адже подальші події вказують на це, хоча інтер'єр незнайомий. Від когось надходить пропозиція накрити стіл. Прийдуть гості до свята. Всі погодились. Батько в роботі. Дещо знаю про його зайнятість. Виявляється, що він спілкується та чимось пов'язаний з якось людиною, яку я теж знав. То бізнесмен, я в нього колись був по роботі. (Незалежна тема від батька). Займається незрозумілим для мене бізнесом. Знаходжусь у великій кімнаті, дзвонить стаціонарний телефон (мене трохи дивує, адже давно не чув його справжнього звучання). Знаю, що це до батька. Відбираю і спочатку нічого конкретного не розумію. Людина представляється, як далекий родич, якого якби уявляю. Монолог починається доволі завуальовано. Тепер розумію, що дзвінок спарений: на лінії присутні дві особи, спочатку голос Леоніда... (якби тато шурака мого батька, хоча Л. - сам шурак) а, згодом підключається в розмову бізнесмен. Всі якось між собою пов'язані й чомусь винні бізнесмену якусь послугу. Тепер чую голос другої особи - самого бізнесмена. Говорить впевнено, тихо та однозначно. Вносить мені пропозицію, адже знає, що я причетний до реклами (давній досвід) і загалом, цікавий йому, як творча особистість. Грамотно пропонує зробити йому відеосюжет про його біографію, а насамкінець без лишніх слів, адже це мало читатися ненав'язливо: хочеш допомогти батькові? - підкреслює єдиним: "Подумай!". Звісно маю погодитися, але заразом, що за біографія в цього типа? 

Тепер на згадане запрошення почали сходитись гості. Я на початку не при ділах і не напружуюсь організацією накривання столу та прийомом. Гостей назбиралося багато, а батька все ще немає. Всі ведуть між собою якісь милі розмови, а я сам по собі. Раптом зауважую, що в людей немає що їсти, просто їм ніхто не зготував, адже хтось комусь нічого не сказав, подія почалось стрімко, грошей на їжу не виділили, тому так нічого і немає. Якимось моментом сестра принесла якусь тарілку і поставила біля мене на столі, навіть не зуважив, а згодом виявив. Переважно люди пили напої, я теж. Розмовляли. Почув уривок розмови від давнього знайомого І.С.: "Перейшла з омської мови на російську". Приходить сестра, хочу запроситии її на приватну розмову з пропозиціями. Показую на тарілку, що поставила мені на стіл. Коментує: "А що у нас тут? - сємашки!" - кумедно дивуючись побаченому, наче цього не знала. Тепер думаю, внести сестрі конкретну пропозицію: мінімум замовити суші, я оплачу. Хоча на таку кількість людей чи буде цього замало?

Сон 030726 "Вихід з-під контролю"

З'являється зла сила і не просто так. Вона набирає обертів політичних. Носять червоні маски зі страшними виразами на обличчі. (Доволі виразний епізод). Я в жасі. Зустрічаю когось з близьких і коментую, що це мені неодноразово снилося, а лише зараз розумію, що все це правда. Нас замкнули в будинку та контролюють виходи з нього. Я маю з нього піти, аби знайти свою дружину. Знаю, що вона знаходиться в іншому великому будинку (пізніше зрозумію, що це замок). Нишком прокрадаюсь до виходу і за рахунок неуважности наглядачів утікаю з цього великого дому. За мною, припускаю, починається погоня... Прилітаю до будинку де мала бути моя дружина... (Якби в подальшому пошуки її тут не відбуваються. Літаю весь час, коли знаходжусь поза межами споруд). Поки цей також великий будинок сприймаю не як замок, а як гуртожиток, з якого тепер маю вилетіти з вікна. Шукаю відповідне місце та вікно. Бачу ледь відкриту шибу, але поряд за напівпрозорою стіною чую голос якоїсь жінки, що розмовляє з чоловіком. Оцінюю ситуацію і розумію, що як вилітатиму, буду для них видимим. Шукаю інше місце. Бачу іншу сімейну пару і ще когось поряд, а та пара бавиться в інтим, а третій якби не при ділах. Що за дивне місце? - подумки питаю себе. Шукаю далі вікно. Знаходжу вихід на край будинку, і тільки тепер відзначаю архітектуру цієї споруди, що це замок, адже присутні характерні для того елементи. Вилажу на парапет. Темна ніч. Щось світить, але стрибаю і пробую летіли, хтось на мене дивиться з іншого вікна і вболіває, але я не набираю висоти, а поволі, машучи руками, опускаюсь на землю. Не торкаючись ґрунту "вирулюю" і далі лечу низько над поверхнею. (Часто уві сні, якщо літаю, то не так високо). 

Тепер я опиняюсь у знайомому дворі (як біля батьківського дому). Зауважую, що тут мене хтось пеленгує. Весь двір затягнутий дивними ланцюгами з круглих кілець. Думаю, що це зроблено спеціально, аби я не міг там приземлитися. Проваджу внутрішній монолог... Активно машу руками і лечу далі. Опускаюсь на землю в іншому місці - при огорожі, але тепер розмовлю з дружиною, яка сидить поряд. Дивлюсь на себе, як в кіно. В емоційній розмові з нею механічно відкидаю свій телефон. Він трапляє в пухку землю. Десь поряд зауважую в тому ж місці й телефон дружини. Зауважую, що вони якісь незвичні: корпус виконаний доволі рельєфно, якби під форму руки і притуляння до щоки, темновишневого колору. А тепер дивлюсь на них знову і подумки питаю себе: де чий?

Сон 170626 "Трапити в тарапати"

Збираюсь на навчання. Виходжу з батьківського дому. Знаю, що сьогодні щоразу пропускав урок, на який врешті-решт мушу потрапити. Наче англійська (явний повтор сну, що снився раніше, навіть є запис, але там був університет). Міг би під'їхати до школи машиною, але вирішив піти пішки. (Цікавий зсув у часі: я відчуваю себе в своєму віці, але чомусь переймаюсь тим, що маю піти до школи). Заодно по своїх справах вирішила зі мною вийти дружина. Пішли разом, але тією вулицею, якою рідко ходили. На дворі ще темно. По дорозі, як повернули в провулок (до цього провулку, а вірніше прозду ніколи з нею в ралі не ходив), трапилась калюжа. Дружина ступила й виявила її першою, я вже за нею був оберешнішим. Але все так темно, що важко було розрізнити темряву від землі, а землю від води, лише якесь мінівідтінкові припущення щодо чорного. Тепер знову має бути калюжа, але тут я її вирішив обійти іншою стороною по правій, а дружина по лівій. І тут я потрапляю в пастку, дещо сміливо ступивши крок там, де був переконаний йшла дружина, вирішую виправитись, але трапляю в глибшу частину калюжі. Пару рухів і я з неї виходжу, але майже наполовину мокрий. Вирішую не йти до школи. От і цього разу не потраплю на цей предмет! По дорозі до дому зустрічаю на вулиці гардероб. Беру в руки якусь мою сумку з моїми речима в більшому пакеті дружини, а там якійсь матеріали для святкових поробок (останнє знайоме з реалу). Доходжу до дому сам, а з воріт виходить сусідка з дитиною, так що я живу не в приватному (батьківський дім), а в багатоквартирному будинку. Я її знаю, але не можу пригадати звідки, але знаю, що вже десь її бачив. Вітаюсь, а вона взаємно і оцінює мій зовнішній вигляд, а я вже перевдягнений в сухе, але чомусь смішно. Домашні піжамні штани та безрукавка, наполовину заправлена в них. Заходжу в двір і бачу, що з порогу будинку бабиної половини дому тече вода. Доходжу до батькової половини, то само - вода, повертаюсь до бабиної, заходжу в дім, а всюди тече вода (чиста). В коридорі бачу, що біля умивальника баба Марія (давно померла) провалилась частково під підлогу і лежить так, що не в силах було б самій піднятися: голова, руки і ноги - зверху. (Цікаво, що її сприймаю не мокрою, а місце, куди провалилось - сухим, але це відрефлектовую після сну). Поряд неї червоний кран, який закриваю, адже знаю, що він забезпечує водопостачанням увесь будинок. Не з першого разу витягую її з-під підлоги. Дякує. Знаю, що цей отвір у підлозі утворився не випадково, адже йдуть ремонти підлог. (Цікавий повтор сну в одному сюжеті: я впав у калюжу, а б.М. - під підлогу). Заходимо до кухні. Лише зараз звертаю увагу, що тут ремонти виглядають на готово, але все навколо у воді. Треба прибирати. Згадую, що ці ремонти зробила моя сестра - її онука, але баба Марія про це не знала. Кажу їй: чи спілкувалась вона з онукою? Вона висловлює своє заперечення, та сумнів: чому? Я обіцяю, що сьогодні її наберу і вона з нею поговорить, щодо цього.

Сон 290526 "Обірвані сходи"

Навчальний заклад. Дуже великі авдиторії. (Узагалі не схожий на той, в якому навчався). Я автономний від своєї групи. У мене своє розуміння розкладу навчання, адже коригується специфікою праці. Для мене робота - це важливіше. Навчання - не годує. Сьогодні випав той день, коли завжди прогулював лекції. Вперше маю йти на два предмети, на яких вчителі уяви не мають хто я такий, а я - хто вони є. Перший предмет - це англійська, а друга - щось пов'язане з хімією. Таке вічуття, що вони взагалі мені "не болять", але я мушу йти. Повторюю думку: я весь час змушений був пропускати ці уроки, але сьогодні обов'язково маю піти. Іду на знайомі сходи, а вони якісь інші - хиткі та складені, наче залізне риштування. Одразу зауважую, що ніхто по них не піднімається, але я знаю тут лише їх. Голову не піднімаю, аби зрозуміти: чому? Крокую вверх, перший поверх, другий... - це так для себе бачу і раптом сходи уриваються. Просто відсутній один прольот, хоча сходи йдуть і далі уверх. Переступити неможливо, аби якось йти далі. Мушу повертатися. Озираюсь навколо: окремо відзначаю великий простір холу навчального закладу. Тепер я знову знизу, з думкою, що мені по любе треба дістатися тих авдиторій. Раптом приходить бажання піти в туалет. До нього були невеликі сходи. Зайшовши в приміщення, зауважив, що одна стіна цілком дивиттся прозорим склом на людей, що ходять в тому холі. Якась жіночна ще стала, аби на мене подивитися, хоча взаємно видно нас було здалеку. Що за туалет? Роззираюсь і бачу ще одні двері, там - вже із закритим приватним простором. Заходжу туди, а в цей момент приходить дружина і каже, що їй важдивіше. "Я швидко!" Чомусь не виходжу, а відвертаюсь в другу сторону, аби її не бачити. Краєм ока помічаю її такою, якиби вона була б в душі... І в цей момент крізь глибокий сон чую якісь повторювані звуки. Розумію, що це долинає з реалу. Думаю, що в пральну машину поклали наче якийсь ремінь із металевою пряжкою... (Напівсон). За якийсь час звук припиняється. (Реал). В кімнату заходить дружина зі словами: "зроби щось із краном, який дивно працює!"

Сон 170326 "Оціночне судження"

Дивлюсь якийсь відеоогляд, і тут мені потрапляє сюжет, в якому розповідається про українську діаспору, яка у ХХ ст. (без значної конкретики в датах) зняла фільм про українське підпілля. Сюжет ілюструють уривком. Події відбуваються в такому місці, де все зроблено так, начебто однозначно маєш розуміти, що це сцена, але в масштабах великого павільйону. Початок сюжету починається з лісу... Багато зеленого кольору. Перше, що вражає, так це робота оператора, який працював реально цікавим рухом камери у просторі. З якогось моменту розповідається про українську дівчину, яка не здалась на відміну від російської, що виявилась чекісткою (конкретно у сні - "кадебісткою"). І десь у тому ж контексті фільму подається інформація про них, як про акторів, зокрема їх часткова біографія. Підходжу до дружини і розповідаю, що є реально цікавий фільм, який варто було б подивитися...

Підходжу до дружини, а вона перевіряє якісь учнівські роботи. Каже мені: "Я не думала, що ти міг допустити таку помилку!..". Все подається так, наче я написав таку роботу (не ясно в якому статусі та коли) і здав її своїй дружині на перевірку з іншими. Продовжує, зачитуючи питання на тест з того зошита: "Наведіть приклад спошлення XIX століття" (уві сні звучить саме таке слово "спошлення"), - "І ти даєш відповідь: "Костюм Івана Франка"." Після цього мовчки замальовує колами таку відповідь ручкою з зеленою пастою, тим самим гостро виражаючи свій протест.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 250226 "Неспокійне"

Двері, замки́, вулиця, перебігання з місця на місце... Інтернет. В контексті усього з'являється кіт-убивця з інтелектом людини. Погоня...

Якийсь динамічний сюжет, де мене задушили дверима до автобуса. Проснувся від того, як калатає серце, наче при перегляді фільму жахів.

Виходжу з дому в магазин. Купую солодке та дольки тортика. Касирка каже, що все по 5. Заходжу в кав'ярню, п'ю чай. Якась дівчина проявляє до мене інтерес. Якийсь діалог, який без відповіді обриваю і йду по-англійськи. Подумки: до чого це все? - у мене ж сім'я! Обходжу квартал та поветаюсь, аби забрати куплений тортик, а там моя дружина... Хтось питає за чашечку...

Події відбуваються у першому домі, який знімали сім'єю в Польщі. Приходять гості-працівники, а я в кімнаті, що нагадує майстерню. Вона широка, трохи недомітана з останнього разу. Берусь поприбирати грубе, а дрібне попилососити. Тепер ми на вулиці. Колега (без конкретики) каже, що немає де замонтувати елекричну коробку. Дивлюсь уважніше, а мова йде про дивну округлу споруду, виконану з бетону, що дещо нагадує льох. (Тут виникає спогад про забутий сон). Знаю, як його робили на замовлення клієнта, з бетонованим дахом, що складається з двох частин. Саме там колега виявив локальну проблему для замонтування електричної коробки. Бетон у тому місці був крихкий та осипався. Пригадую, як колись ми завершили його будівництво на половині даху. Зокрема чомусь увага прикипіла до дивного кріплення на шурупах, що тримало ту крівлю.

P.S. Загалом сон був неспокійним, з частими пробудженнями і коротким - до 5 годин, саме тому й химерним за логікою подій.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 070226 "У чожому сні"

Опиняюсь залученим у спостереження якогось слідства. (Схоже на враження після перегляду фільму). З кимось шукаємо якісь докази в печері, що має незвичну архітектуру: спочатку завертає вліво, потім переходить у розлогіший простір вправо, а за ущелиною іде прямою кам'янистою дорогою, що деякі пошукачі пригод долають, аби потрапити в те саме місце, куди веде нормальна дорога назовні гори. Нас цікавить пошук якихось доказів перед самою ущелиною. Більше збираються факти про зовнішній вигляд, адже вже було видно, що до цього доклалась рука людини. (Тепер відбувається якби повтор сну). Я знову з кимось в тій самій печері. Першим зауважую кардинальні зміни, що відбулися в проході через ущелину. З одного боку каміння було переставлене так, що прохід вже був до не впізнавання з першим нашим візитом, з іншого - по праву сторону було наставлено дуже багато незвично округлого каміння коричневого кольору, що більше нагадували величезні горіхи з поодинокими чорними крапочками. Ділюсь враженями та йдемо далі. За ущелиною раптом обок себе зауважую дружину і аби не забути сон, пробую записати ногою по старій зеленій фарбі побачене. (Деякі деталі побаченого забулися). Виходить так, що фарба злущувалась і лише міняла форму. В якомусь моменті у візерунках нерівних форм побачив натяк на якогось коня чи оленя. Чомусь мені виявилось цього достатньо, аби не забути побачене. (Вже тут я розумів, що це - сон). Раптом дружина просить мене проснутися, і в той момент я пробуджуюсь у її свідомості. Це мене незрівнянно дивує. Чомусь роблю висновок, що так ми опиняємось у чожому сні, коли хтось (у цьому випадку - моя половина) перебуває в нашому. Тепер роблю інший висновок (на прикладі, що права півкуля мозку контролює ліву часнину тіла і навпаки): те саме відбувається в реальному житті (скоріше, ця теза більше стосується сімейних пар): ми дивимось на світ чужими очима, але зрідка нам вдається проснутися і не забути побачене, коли насправді можемо дивитися на нього власними.

P.S. Сон перед моєю поїздкою в Голандію.

Сон 070126 "Випинаюча зовнішність"

Хлопець був музикантом, працював там де я жив...

Сидячи на стільчику у позиції обіймання, сплю на дружині (сон уві сні). Але сплю так, що все чую (так само). Приходить давній керівник літстудії В.Г. (давно померлий), щось порається з паперами (знайомий стиль поведінки). Другим моментом я вже не сплю, а спостерігаю, який він - худий на обличчі, на якому густо висипало чи то веснянки чи якісь мало не чорно-червоні прищі (не так хворобливо, як незвично). З'явилась якась його "пасія" (будучи старим за віком, полюбляв опікуватися молодими поетками), яка практично не звернула на нього увагу. Формально привіталась, пройшла повз, навіть не дивлячись йому в очі. Подумки здивувався: а як він раніше "підтримував" таких дівчат!

Я зазираю до поштової скриньки, а там від сусіда стирчить край рахунку на газ: 3456 злотих. Нереально велика цифра, - подумав я. Беру в руки рахунок, роздивляюсь, щось міркую і кладу на місце. Піднімаюсь сходами і в той же час чую, як згаданий сусід спускається від себе вниз.

Дивлюсь телевізор. Ведучий у студії знайомить з якоюсь творчою людиною, яка носить бороду на пів обличчя (по лівій стороні, з поглядом на нього). Тема розмови узагалі не його зовнішність. Дивлюсь уважніше, а він має не просто бороду, а ще довге волосся, яке зв'язане в пучок і вплетене в бороду так, що заважає узагалі роздивитися зовнішність. Кажу комусь, хто сидить поряд біля мене та його коментує, що він не перший раз на екрані. (З'являється таке стійке переконання, що я його уві сні бачив вже не раз, але лише зараз спробував його розгледіти та запам'ятати для запису).

Крізь сон подумалось: "Чи справді ми бачимо образи такими, якими вони є, чи тільки так хочемо?"

Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сни 23-241025 "Дивна логіка"

Знаю, що донька зустрічається з хлопцем. (В реалі бачив лише на Фейсбук його пару юнацьких світлин). Минає якийсь час і по роду праці випадково випадає образ мого шефа, якби теж на Фейсбук, з яким доволі рідко контактую (у сні, якщо точно, спільний образ двох керівників, а так - переконання, що це одна людина). Раптом розумію, що той, з ким зустрічається моя донька і мій шеф - це одна і та ж людина. (Уві сні відсутнє переконання і чому виникла така логіка, але в реалі їх дехто помилково може прийняти за незначною смуглістю шкіри приналежністю до ромів). Виникає уві сні питання: як він може поєднувати навчання в університеті з тим, аби керувати фірмою?

23.10.25

Спілкуюсь з дружиною, яка наче крізь сон викриває свій не до кінця ясний стосунок з людиною, у якої орендує приміщення для офісу. З одного боку вона говорить напівнатяком, з іншого - приходить якесь окреме через підозру розуміння та непевне переконання, що в її словах є певна доля правди.

24.10.25

Сон 200925 "Загострене відчуття реальности"

Вирішую прогулятися з колегою у вечірню пору по вуличках міста, але не так, щоб центральних, а там де я живу (коло дому, але конкретика відсутня). По дорозі знайшли стильний розкладний ніж, колега зауважив на його якості. Йшли так, що він почав думати, що ми вже заблукали, а я точно знав де ми і які від нас сусідні вулиці, лише зробивши коло. Якось на ґрунтовій дорозі знаходжу в піску дві пластикові сови, хоча однакові на вигляд, але трохи різні за розмірами. Зустрічаю дружину, з нею заходжу на її роботу (зовсім інше, аніж у реалі). Знаю, що вона працює в творчій майстерні. Побувши там трохи, пішли звідти, і раптом вона згадує, що щось забула і я знову іду так, що роблю коло майже тими ж вуличками.

Музей під відкритим небом, де людей занурюють у буквальніість подій. (Можливо, під давнім враженням від снріалу "Край "Дикий захід""). Розвага спеціально зроблена так, аби створити в людей максимально загострене відчуття реальности. Навіть сам переживаю доволі сильний фрагмент сну: на огородженій дерев'яним парканом території відчуваю раптову загрозу життю, стрімко падаю до землі, вгризаючись в неї устами.

Сон 09-100925 "Приховані вигоди"

Десь на лоні природи, поміж дерев і кущів, я організував видавництво. (Доволі цікавий образ уві сні). Сьогодні прийшов роздрукувати один примірник своєї нової книги. Одразу зауважив брак паперу. Потім почав його шукати і знайшов почату пачку. Далі знайшов так, що такого паперу бачу більше ніж треба. Тепер там же почав зазирати в холодильник, а він великий і в ньому доволі багато різноманітної їжі.

09.09.25

Дружину кладу спати в одному місці, а сам іду в інше помешкання. Зауважую, що холодно. Проходжу домом (батьківський дім) і зауважую відчинену кватирку в майстерні. Через вікно бачу відкритий гараж, а він такий, яким пам'ятаю за діда (в ралі без змін, а уві сні це відзначаю). Біля нього бачу, як підходить баба Марія і подумалось: де дід? (В ралі давно померли). А виявилось - з'явився батько. Тепер піднімаюсь до нього на другий поверх, а насправді потрапляю до квартири родичів Л. (Давно не мешкають ув Україні). Зустрічаю господаря. З іншого боку сприйняття: наче він в гостях у батька. Хвалиться, що має для нас з дружиною грошовий презент. Я пригадую якусь подію, в яку він був залучений з моєї інформаційної подачі і вигоду, яку з того отримав. Десь так, що за якусь добру послугу заробив на моєму батькові, а тепер частиною цих грошей поділиться зі мною, як відшкодування за якісь давні майнові інтереси. Тепер я в гостях у двоєрідної сестри цієї ж родини. Спілкуюсь з її донькою (в реалі в неї син, а донька у дв. брата, на яку вві сні схожа). Говоримо про вихід у місто і прогулянку до моря. Чомусь Чорне море помилково називається Баренцевим. Робимо уточнення, що Чорне. Пригадую в розмові, що є неповнолітня, тому добре супровід. Домовляємось на час зустрічі. Дивлюсь під лівим кутом на годинник, що висить на стіні й ніяк не можу розпізнати час. Бачу 17:30, а насправді - 16:30. Отже, вона зможе зібратися, адже дівчинці треба більше часу на вихід. "Баренцеве" чомусь в уяві зіграло зі словом Бердянськ. Тепер уявляю берег моря у цьому місті і як гарно буде пройтись увечері з годинку часу та подивитися на краєвид.

-//-

У приватній розмові розповідається про дерев'яні будинки в Іспанії, зокрема такий, в якому живе відомий політик з України. Показується проєкт будови такого дому, його зрізи в 3D, як виглядає зсередини... Міркую, наскільки приватне життя і власність можна, евентуально, перетворити в предмет широкого вивчення, що вузько охопить прошарок бажаючих людей із просторовим мисленням.

10.09.25

Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 040525 "Невідоме входить у життя"

Багато різних спортивних майданчиків.

У якийсь період сну, пролунав на руці сповісник, що удири серця дійшли до показника 138 (таке вперше, від місяця, як ношу смарт-годинник). Перекинувся на лівий бік. Мабуть, з цієї причини наснився наступний тривожний сон.

Я знаю, що сплю, поряд дружина (так само, як у реалі). Знаю, що знаходжусь у своїй квартирі (насправді вона не є такою), більше схожій на комуналку з довгим спільним коридором і входами вряд до різних мешканців (таке уві сні переконання). (Мабуть, ще під впливом кінцевого огляду квартири перед покупкою - з реалу). Раптом, крізь сон, чую якісь звуки в коридорі, а на цьому тлі виникають спогади з розмов із сусідами, що це можуть бути якісь злочинці. Хоча вони тихі та спокійні, та вже до когось потайки вночі прокрадалися. Раптом приходить ідея подивитися на вхідні двері своєї квартири. Намагаюсь проснутися, розлющую очі та якимось краєм ока дивлюсь крізь темряву на білі двері до квартири й бачу, що вони трохи привідчинені й продовжують поволі відкриватися. Хочу увімкнути світло на столику при ліжку (в реалі зовсім інше), але розумію, що не маю сил поворухнутися. Мене наче щось у тілі зціпило так, на що не маю сили вплинути. Це мене неймовірно лякає і я гукаю до дружини: "Галя!", але зрозумію, що голос такий тихий, що видихнути звуки імені - не під силу. Тепер починаю не гукати, а несамовито кричати: "Галя, Галя, Галя" (хоча крізь сон розумію, що прозвучало це слабо, але справді з усіх зусиль)... Від чого врешті-решт проснаюсь. 

Як виявилось, розбудив дружину (в реалі). Сказала, що реально почула, як я гукав її ім'я. Навіть донька в сусідній кімнаті о першій ночі (не спала) почула мої стогони крізь сон.

P.S. На цьому тлі дружина згадала свій сон, який наснився їй у березні, поки я був у Франції. // Виходить вона з роботи, де винаймає офісне приміщення у пана Яцка. Закінчує роботу акурат в той самий час, що і він. Виходять на вулицю, а він у звичному своєму стилі, хоче чимось новим похвалитися, пропонує завітати в його гараж, де зберігається якийсь безцінний архів. Дорога недалека, приходять до того гаража, заходять у середину, де він виглядає значно більшим, аніж ззовні, більше схожим на якусь квартиру. Раптом у дверях з'являється чоловік у військовій формі з автоматом. Починає диктувати свої умови під страхом розстрілу. Яцик у звичній своїй манері починає приємно забалакувати незваного гостя, а моя дружина, користуючись нагодою, потайки починає задкувати та непримітною стороною вискочити назовні. Раптом злочинець зауважує на її намірі та приставляє автомат до скроні. Без компромісів вистрелює в голову і мало не на фізичному рівні вона відчуває, як куля потрапляє в голову, настає суцільна темрява і відчуття смерті... (У її реальному житті це торкалось зміни орендного приміщення у того ж пана Яцка. Схоже, що подібна логіка торкаєттся і нашого майнового питання).

P.S. Спробували проаналізувати ці сни й узагальнили умовною назвою: "Невідоме входить у життя".

Сон 160425 "Міра можливостей"

Приходить увечері додому дружина і розповідає, що не змогла здати екзамен на громадянство. Коментує свою ситуацію: "І це лише був звичний (екзамен)!" І питає мене: "А складний - потягнеш?"

12.04.25

Відрядження. Сумки. Автобус. Кінцева зупинка і я сходжу. Йду... а водій гукає до мене: "Сумки забиратимеш?".

15.04.25

Згадав уві сні забутий сон. (Нагадала локація, не з реалу). Наче почав жити у Франції в якомусь селі розміром на одну довгу вулицю і презентувати в ньому те, що пов'язане з моєю роботою: начебто м'ясну нарізку, яку з часом так і не захотіли купувати. Сьогодні ж уві сні я маю занести попрані речі на знайоме місце: сушка, що має бути на галявині в самому кінці вулиці. Проходжу тією вулицею і вітаюсь із сусідами: "бонжур" одним, "бонжур" другим, "бонжур" усім, кого бачу на вулиці, в дворах і на городах. Я знаю цих людей (таке переконання уві сні), і за різних обставин, адже з усіма мав можливість поспілкуватися в контексті давніх інтересів. Дехто мене якби ненавмисно ігнорує, привідкриваючи одне око на моє "бонжур" і ліниво махаючи рукою, далі цілеспрямовано насолоджуючись сонцем, а дехто мало не готовий запросити до себе у гості. Навіть пригаду деякі подробиці, як там був. (Підозра, що має бути якийсь подібний сон, записаний давним-давно, як заходив до сусідів (саме таких, що уві сні) у гості). Минаю всі будинки, виходжу на галявину та розумію, що всі ті речі, що залишив тут раніше, так і не висохли, а позамерзали (оригінальний поворот подій: усю дорогу мені здавалось лише тепла пора року), а ті речі, що ніс із собою - більшою мірою розгубились, адже були чомусь не в охапці, а на якійсь палці (дивна логістика). Озирнувшись, навіть побачив деякі речі на землі. Тепер прийшов якийсь пузатий начальник, аби справити тут же на галявині малу потребу. Стояв довго і ніц... Я не витримую і вирішую по довгій павзі прокоментувати зі своєрідним гумором його позу "завмри" з опущеною рукою нижче пупа:

- Хоч будильник спалив! ("Будильник" - це з натяком на його великий живіт).

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 210325 "Конкретика - буде присутня!"

Порушення часового розкладу дня. Нетипово проводжаю колегу з праці, а як вертаюсь додому, просить від мене якісь додаткові знаки уваги: не досить "до побачення", а більше слів. (Якщо порівнювати з реалом, його образ уві сні наповнений рисами інших людей, яких зустрічав давно у своєму житті). Сприймаю це за дивакуватість. Разом із тим все відбувається в чисельно закручених "лабіринтах" вуличок, під'їздів, переходів з поверху на поверх. Його родина має своїх родичів, що мешкають по дорозі між переходами по тому "лабіринту". Якось прощаючись, кажу, що йду однією дорогою, а виходжу другою і потрапляю на вхідні двері когось з його рідні. Якось давно тут був, але вже забув, як це було і коли, поки не наткнувся на ці двері знову. (Знайома химерність "забування" і "пригадування" у снах, що нагадують повтори, а також підозра, що це вже колись, як не сьогодні ж, снилось). Цікаво, що поки йшов, мав переконання, що за поворотом дому матиму кущі малини. Далі, аби скоротити шлях, полетів між будинками. По дорозі в повітрі за іншим маршрутом зустрів свою дружину, яка поінформувала, що хоче звільнитися зі зайвої праці. Іншим випадком вона якимось іншим лабіринтом мала перехід до місця праці через квартиру іншої сім'ї, але вже вирішила саме з такою працею покінчити і сьогодні з моєї наполегливости зробили разом останній туди візит. Треба було зібрати "дари природи", що виросли на її території, я думав, що це мали б бути огірки, а як на моє здивування, це виявився хміль. То була праця на висоті та ще в шельках. Саму дружину сюди більше не пустив би. Отож, сьогодні пропоную зрізати кущі того хмелю і скинути до долу, а решту - забрати з собою та найдовшим часом більше сюди не повертатись. Тепер знову переміщаюсь у повітрі знайомим маршрутом між будинками, але цього разу відчутний сильний вітер, який перешкоджає нормальному руху, бо між певними кутами споруд має різну інтенсивність. Отож, аби обрати найкращий переліт, я маю корегувати не лише маршрут, але й висоту переходів.

Після роботи заїжджаю з колегами в магазин, а там продаються капелюхи. Я ж міркую, що варто було б купити кращий до праці, бо цей, що маю, є незручним. Довго роздивляюсь варіанти. Міряю якийсь солом'яний чи зроблений з дерева, а він виявився дещо поламаним, ми міряв ще якийсь, але також - не до вподоби. Так нічого й не купую. Виходжу останнім з магазину та вирішую не сідати в машину, а перелетіти будинок, адже це поряд від нашого помешкання. Кажу колегам про намір і лечу, а вони від'їжджають. Перелітаю на сусідній будинок, а згодом - ще один. Сідаю на краю будинку, що видається максимально вузьким і високим (як свічка). Бачу, як на його краях зроблені гострі шпильки. Аби сісти на край - буде незручно звішувати ноги. Оцінюю, як стрибати з нього знову і летітіти вниз. З одного боку в пам'яті виникає переконання, а чи дійсно знаю як літати? В той же час апелюючи на останнй досвід (5-10 хвилинного часу тому) стверджую, що можу! Роблю стрибок і падаю з високого будинку, але знову ж таки знаходжу сили опору гравітації в долонях і ліктях рук. Опускаюсь на землю і розумію, що я опинився не біля свого під'їзду. Нічого страшного - це акурат за цим будинком, що й, пройшовшись пішки, підтвердилось!

Приїжджаю до батьків і маю розмову з матір'ю про майнове питання. Зайшла мова за транспорт. Яка машина має відійти сестрі? Хоча для мене обидві старі, я ствердно кажу: "Лада!.. а Жигулі нехай залишаться мені". Хоча вони такі даані, що "немає, що ділити", підсумовую: Лада - це Лада, а Жигулі - це Жигулі!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція