Сон 051024 "Стрімкі події"

З однієї будови переїжджаємо на другу, але маємо також ж перерву між ними. Приїжджаю до офісу своєю машиною, але ставлю її в дворах, адже фірма знаходиться в парковій зоні. (Цілком відмінно від реальности, тим більш виглядає не на Польщу, а за переконанням - до Франції). Поки чекали на роз'яснення, я вже сів до буса. Раптом події прискорюються, і от, ми вже їдемо, але водій нам потрапив якийсь дивний: їде швидко, на поворотах практично не пригальмовує. Дивлюсь уперед, чи знаю його особисто? - так це ж грузин, який схожий на менеджера з офісу! (Уві сні трохи відмінний від реальности). Міркую: оце від грузинів стиль їзди!.. Так як я сиджу позаду, мене заносить сильніше, а в голові від того, ще більші на віражах "вертольоти". (Знайоме відчуття, коли їхали по Румунії). Якоїсь миті, на одному з поворотів він повертає так, що хвостовою частиною влітаємо в якусь квартиру, мене ж з машини викидає, але залишаючись сидіти на місці, що опиняюсь біля молодої дівчини, що сидить за комп'ютером, біля неї хлопець (схоже студенти) і прямо трапляю в її вуста. Я ж встигаю пожартувати: "Witamy z Polski", але так як все це в русі, то їдемо далі. Встигаю помітити, як вона усміхається: невже француженка зрозуміла польську? Трохи далі і машина зупиняється. Водієві треба подивитися на ушкодження під час руху. Відкриває задні дверцята буса і лише тепер задаюся питанням: де мої речі та інструмент? Від колег бачу, а свого ні! І наступне, що розумію: в моєму авто! Міркую: не треба було сидіти в бусі, коли ще ніхто не їхав, а бути більш заангажованим у збори перед поїздкою. Але з іншого боку: події настільки швидко розвивалися, що навіть не встиг про це подумати. Для себе зауважую, що ніхто з колег навіть не взяв на будову шельки: невже впевнені, що не буде праці на висоті? Знаю одне: від'їхали чимало, але не так далеко, щоб повернутися і забрати з моєї машини речі та інструмент, ще й аргумент - брак шельок.

Уві сні виникають знайомі з реалу дії, але з випадковим і доволі стихійним (неконтрольованим, як для реалу з раціо) змістом та образами, якими керують бажання і відчуття підвладні не так собі, як незрозумілій силі з функціями льосу ("тут я вирішую долі!"), які буває "заносить", як на віражах, у ще не бачені сюжети. Так би мовити сон дозволяє протреновувати (про це писав раніше) можливості, але не обов'язково надає установку до дії. Свідомий вибір ми приймаємо лише в стані бодрости і раціо.

Після того, як уві сні закінчується сюжет, логічний для сновидця, але не закінчується сон, виникає пауза - перезавантаження, подібне до процесу засинання, коли мозок включається в сон пошуком нових прийнятних образів, аби розвинути та зліпити образи наповну. Так може тривати з різною частотою протягом всього сну. Передумовою такої зміни можуть бути мікросигнали з реалу в сон (шум, відчуття тіла, будь-яка незручність). Після такого переходу стає важко пригадати попередній сюжет, який снився, але уві сні є такий механізм, як повторення головного "посилу": "найголовніше питання на порядку денному". За ним можна дещо "розшифрувати", щось на зразок переконань: "я це вже десь бачив", "знайоме відчуття", "таке враження, що це вже мені снилося" тощо. Такі "посили" рівнозначно подібні до того, що впізнаємо уві сні з реалу. Отже, як колись писав, у сні ми проживаємо рівнозначне життя, як у реалі, але зі своєю свідомістю та відмінне за сюжетами та зв'язками подій, але з тими ж вадами забувати, як в реалі, якщо сюжет нас не заторкне сильним враженням.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 230923 "Важливе у житті"

Зібрався з родиною летіти в Ізраїль на відпочинок. Якусь частину речей зібрав я, а другу - дружина. Приїхали в аеропорт, зайшли на перший поверх. Чомусь виникла потреба розпакувати і перерахувати деякі речі й перекласти в інші торби. Тієї миті виявилось, що у нас є нове залізне оцинковане відро та торба з порожніми пляшками (певні асоціації з реалу: питною водою у скляній тарі). Починаю їх перекладати із пакета в сумку, поки не розуміємо: навіщо воно нам там, як туристам? Проблема: де непотрібне залишити в аеропорту? Навіть хтось, проходячи мимо, на питання про багаж, зауважив, що платяться чималі гроші. Вирішуємо лишнє залишити просто так при стіні і рушати на другий поверх, ближче до пропускного пункту. Зауважую, що маємо пів години, адже може бути черга на огляд і контроль. 0330'

Працюю на якомусь підприємстві. Ходжу коридорами. Потім приходжу на обід в столову. Сідаю за один стіл разом зі своїми дітьми. Подумки відзначаю: як несподівано для всіх і добре вийшло, що опинились ув одному місці і наші різні праці знайшли себе тут! (В реалі: діти ще вчаться і ні про яку їхню зайнятість не йде мова).

Трапляю в місце, де люди накладають собі різні страви. Я ж вирішую сильно не шикувати, а взяти один великий дерун (порції поштучно реально великі). (Певною мірою ситуація сама спонукала мене до апетиту. Якби не опинився в цьому місці, навряд чи щось і брав). Хоча все ж мені для першого разу не зрозуміло: куди йти, де і як розраховуватися? - хтось, дивлячись на мене, каже: "То ви до Дональда Трампа? То це в ту сторону!" - вказуючи, куди йдуть усі люди для розрахунку та їсти. (Схоже, що асоціація узята з реалу: побачив відео, де Дональд Трамп роздає своїм прихильникам піцу. Хтось з українців підписав "І в кого він поцупив цей "лайфхак"?). 0530'

P.S. Вчора було сонячне рівнодення.

Сон 151022 "Обірвана струна"

Мені кажуть, що після обідньої перерви дадуть нову роботу. Тепер я і ще двоє чоловіків (один із них керівник) виходимо на вулицю, заходимо в новий будинок, піднімаємось по сходах. Мене заводять в готельний номер і кажуть, що зараз підійдуть люди, які скажуть, що треба зробити. Залишаюсь сам і починаю роздивлятися приміщення. Бачу, що з цього готельного номера, більше схожого на однокімнатну квартиру, хтось кардинально з'їжджає. Речі лежать так, що видно, як їх збирали по мірі затребуваності: важливіші в першу чергу, залишились другорядні. Практично: вже нічого лишнього. Готельний номер більше нагадує пустку (без меблів). Раптом з'являється жіночка: колишня власниця цього номеру. Перекидуємось кількома словами. Тепер з'являється її син років з десять і одразу кудись іде. Я знаходжу дивний інструмент, більш схожий на ліру. Починаю розглядати. На ній висить одна обірвана струна. Починаю її натягувати. Тепер з'являється якийсь хлопець, зацікавлений цією жіночкою. Жодної конкретики. Я продовжую налаштовувати інструмент. Показую, як оптимістично виглядає. Пробую зіграти, але вона не звучить. Про себе коментую добуті з неї звуки: "Гумові чи що?.. Але буде тема для розмови!"
P.S. Дружина перед сном іронічно відповіла дочці, що тато (тобто я), ще й досі пише вірші. Я не прокоментував, лишень подумки усміхнувся.

Сон 090122 "Противний смак минулого"

(Сон денний, після нічної зміни). Кінець року. Будівельний об'єкт доходить до завершення. Сьогодні заїжджаємо для того, аби забрати певні речі. Настрій святковий. Багато снігу, вітряно. Я і колега вирішили забрати в машину кабель. Кожен робить свою справу: пакує свої речі. Третій колега пішов робити щось своє. З ним домовились, коли забиратиму наступного разу, адже робить для себе маленьку відпустку. За цілий рік на об'єкті в мене назбиралося небагато дивних речей. Начебто знаю їх історію та походження. Але, як сталося - не до кінця. Серед них якихось пару старих шкірок тварин, схоже на білок, предмети дивного призначення: туби, коробочки, флакончики, оформлені пакувальним папером у стилі початку ХХ ст. Зокрема, моду на художнє оформлення пакування видають часто уживані акварелі. У колеги так само, але доволі інше, зокрема великий синій брезент, легкий, наче парашут, який пару раз пробувало здувати з землі сніжним вітром. Серед моїх предметів присутнє щось із сушки, м'ясного походження, але доволі давнє на вигляд. Чомусь я пробую щось таке з'їсти, або ж "поїсти", щоб "у новому році цього вже не було". За мить "приховування" розумію, яке це м'ясо, що розповзлося в роті на тонкі смужки, страшенно несмачне. Одразу починаю випльовувати, виймати з горла тонкі "макаронини". Цієї миті згадую (забутий давній сон, схоже, не записаний), як доволі давно хтось вже пробував і робив такий висновок. Можливо, колись і я, адже природа смаку мені знайома. Тієї миті навіть пригадалась або ж усвідомилось походження тих всіх загадкових предметів: так міг залишити тільки якийсь чаклун або маг і явно не світлої сторони світу - настільки гидотний смак у роті це залишає.Чомусь ствердно подумалось, що це м'ясо належало до мертвих пацюків, яких спеціально було приготовано для ворожінь. (P.S.) Від того просинаюсь і розумію, що якби не цей противний смак у роті, снив би далі, і як останні дні "не наснив би нічого", спроможне до його фіксації у нотатнику. 1115'

Сон 081221 "Переїхати річку"

Я в якомусь великому будинку з кімнатою для проживання та залою, більше схожою на порожнє складське приміщення. Ходжу і роздивляюсь у тій залі якісь речі, які "погано лежать". Фіксую щодо них ідеї на майбутнє.

Десь обговорювалась ідея з дружиною, що маю з нею поїхати на якесь важливе місце, а дорога пролягає через річку, на якій немає мосту. Трасу оцінюю на смартфоні по GPS. (Сон або з повтором забутого сну, або є преамбулою до наступного сюжету - реалізації поїздки). Отже, виїжджаємо з дому (місце не знайоме), їдемо вуличками, поворот за поворотом. Погода чудова, сонячно. Дивлюсь на дружину, а вона за кермом. Тієї миті я згадую, що в неї ще немає водійських прав, а керує доволі справно. (В реалі: за пару днів має здавати практичний екзамен на "права"). Під'їжджаємо до річки заасфальтованою дорогою, а далі треба її перепливати... по дну водойми. Дивлюсь на попередні машини, а вони всі так і їдуть. Я вже морально готовий, ознайомлений з цією перешкодою завчасно. Заходжу у воду, вода тепла, чиста. Питаю в дружини: чи брала для себе змінний одяг, як виїдемо по ту сторону річки? Явно, що ні... Кажу, що вода хороша, не холодна. До останнього залишилась стояти на березі. (Сюжет обривається або змінюється на інший).

Сон 061221 "Організація та впорядкування"

З колегами укладаю кабеля в широкий лоток. Знаю, що об'єкт знаходиться біля аеропорту. (Теми "лотка" і "аеропорту" повторювані кілька ночей). 0250' Сон 301121

Опиняюсь у якійсь заміській хаті, більше схожій на дачу за призначенням. Приїжджаю не сам (конкретика відсутня, але знаю, що близькі родичі, двійко осіб точно). Хтось залишається прибирати в хаті, а хтось робить прогулянку околицями, зокрема лісом. (Як глядач, я бачу два сюжети для кожних героїв паралельно, як у кіно). Займаюсь хатніми справами: мию посуд, перу (ставлю до пральної машинки), прибираю, організовую щось на городі, варю їсти, міркую над хатнім облаштуванням. Відзначаю, що є світліші кімнати та темні - без вікон. Міркую, як би їх на майбутнє освітити додатковим сяйвом. Сюжет із подорожжю околицями менш насичений подіями. Зокрема фігурують вулички, вихід до лісу, ліс, гриби, поворот додому. На якомусь етапі виникають гості, давні батькові знайомі, зокрема Є.К. (у батьків із його родиною спільна дача на два входи, але на одній території). Ця людина викликає якусь неприязнь і я роблю якісь показово якісні речі для себе, тим самим викликаючи роздратування в нього, адже зачіпає його інтереси. Десь іде жалітися на мене моїм батькам. Мене це не обходить. Тепер повертаються додому ті, що були в подорожі околицями, якісь нові гості. Вже на цей час відбулося багато змін. Прошу оцінити, наскільки стало краще. Запрошую в дім до столу. 0400'

Сон 311021 "Немає ходу"

Мешкаю в незнайомому мені домі на два поверхи (певна асоціація з нинішнім помешканням). Чомусь в терміновому порядку збираюсь у школу, хоча оцінюю себе, як особу старшу - не шкільного віку. Цілий час думаю за те, що маю встигнути. Виходжу на двір, сідаю в свою машину, разом зі мною сідає батько, має підійти мати, вивертаю з парковочного місця і раптом пригадую, що з дому щось забув взяти. (Цікаве спостереження, яке вже не раз спостерігав за собою, сидячи за кермом: натискаю, як здається, глибоко на педаль гальма, але не відчуваю миттєвої реакції. Мозок каже: "ти вже мав би зупинитися!" - лише по "сказаному" ефект відбувається за секунду, дві). Повертаюсь, дивлюсь на годинник. Відзначаю 7:00 і розумію, що уроки вже почались, а я все ще не зібраний. Піднімаюсь сходами з першого поверху на другий і раптом для себе відзначаю, що в проході на кухню обвалилась підлога. До мого виходу з дому все було в порядку. Як би не хотів, далі вже не зможу зайти. Така поламаність вражає у поєднанні, що все навколо має свіжий ремонт. Раптом здогадуюсь, що те, що шукаю, знаходиться у ванній кімнаті на першому поверсі. Спішно спускаюсь, заходжу у ванну, біля пральної машини починаю пошуки... (На цьому просинаюсь). 0445'
P.S. Завдяки тому, що перевели годинник на зимовий час, я спав більше на годину. Видно тому, як наслідок, наснився цей сон. Перед відходом до сну усвідомлював і те, що маю вчасно проснутися. Можливо, з огляду на це і виникає відсилання моєї уваги протягом сну на годинник. Разом із тим я знав, що в Європі цей перехід годинника має бути остаточним.

Сон 181020 "Навести лад із речами, часом і простором"

Збираю доньку в дорогу. Вона має полетіти літаком в Ізраїль. (Наразі, в реальності - малоймовірно). До хвилин все пораховано, як треба сісти на трамвай, пересісти на автобус і доїхати до аеропорту. Разом із речами я підготував десь із метр металевого лотка, аби вона могла використати під час творчої роботи в учбовому закладі, в якому навчається. Місце збору - офісне приміщення фірми, в якому начебто працюю. Ось уже донька на зупинці, а я ще дозбирую сумку. В останню мить подумав, що той металевий лоток не захищений гумовою смужкою. Час невпинно наближається до тієї хвилини, коли я маю виходити. Для когось із фірми було замовлено таксі, а людина скористалась іншим. В останню мить вирішую, що на трамвай можна й не йти, адже ті пару зупинок я пройдусь швидше, ніж очікуватиму на зупинці. У той час, коли вже пора покласти в сумку останнє і виходити, для керівника фірми привезли якісь матеріали. Тут ще й по ходу маю відволікатися й на нього. Застібуючи торбу, подумалось, що варто передзвонити і запитати доньку за паспорт і квиток, аби все було на місці. В моєму випадку, це виглядає так, наче це на щось вплине, коли мова йде про мене, якщо раптом трапиться так, що взагалі не встигну доїхати. 0540'

Я підходжу до знайомого місця (таке переконання уві сні), де знаходиться музей. На вигляд он взагалі не показовий. Що поробиш, промисловий регіон, збережено автентику червоного будинку з дерев'яними елементами! Поряд нього, по правій стороні й у глибині, ще один музей на три поверхи та два униз - під землю. Зверху ми колись були, а знизу - ні. Раптом біля мене опиняється дружина і питає: "То в який музей підемо?" Я ж схиляюсь перейти й одразу оглянути виставку до кінця в тому, в якому були, почавши одразу з підвальних поверхів, тим більш, що працівники музею казали нам раніше, що там виставка цікавіша. Бачу чоловіка, який виходить із саме того музейного входу, що йде вниз. Зупиняю і перепитую в нього: "Там цікаво?" Мімікою голови та обличчя виражає згоду. Тепер ми в самому музеї, а мене приспічило в туалет. Заходжу в нього, а там - прибиральниці. Питаю, куди можна зайти? (З яких кабінок скористатися?) А одна з них починає ставити мені дурні питання: "Вам по-маленькому чи по-великому?". "По-серйозному!" - віджартовуюсь я, хоча розумію, що у моїй відповіді навряд чи йдеться, що треба "швидко і по маленькому". Тут вона ще ставить провокативне питання і наближується до мене аж надто близько, як для сторонньої особи. В її жестах і поведінці вбачаю, що ця жіночка є сексуально стурбованою і явно, як грім серед ясного неба, поклала на мене око. "Що їй стрельнуло?!" - подумав я. Подивився уважно на її обличчя: нікого не нагадує, середніх років, як сміється, світить золотим кутнім зубом. Ще трохи і починає своїми руками лізти до моїх геніталій, намацуючи їх крізь штани. Я зриваюся і вибігаю в коридор: "Знайду інший туалет, де сходитиму наспокійно!" Раптом для себе відчуваю, що немає моєї сумки, яку ніс на плечі. "Ах он як!" - подумав я. - "Злодюжка!" І миттю повертаюся до того ж місця, а це вже не туалет, а якась конференц-зала. Сходу й до неї: "Де моя сумка! Там всі документи!". Тут вона пробує вкотре віджартуватися у характерному їй стилі. Я ж подумки: "Он воно як: аби мене стримати, вдаєшся до неправомірних хитрощів!". Це мене злить і я зриваюся в емоціях і зі спокійного голосу переходжу в крик: "Закрий сука пельку і скажи де сумка!". По сказаному западає глибока тиша. Раптом долинає голос сина, який чомусь опинився за довгим столом, і спокійним тоном каже: "Тат, вона ж у тебе на плечі!" Я мацаю шлейку, а за нею рукою знаходжу "пропажу" за спиною: яка ж вона легенька, її геть стало не відчутно! У спокійному тоні приношу свої вибачення і йду.

Стою з двома чоловіками на вулиці й раптом чуємо, як в небі зриваються птахи і розлітаються в усебіч. Чоловіки кажуть, що це не птахи, а гвинтокрил. Я ж дивлюсь у небо і з першого погляду так нічого для себе й не відзначаю, окрім решток птаства, які поодиноко розходились по небу крилатими цятками й надалі. "Дивись, дивись, ось летить!" - повторюють до мене і розбігаються в різні сторони. Дивлюсь уважніше, а це дрон з двома прозорими "боєвими" зарядами, видно, що іграшковий, але великий. Так, він летів спеціально, щоб викликати у нас страх! Дивлюсь у сторону, а біля приватного дому стоїть батько з сином-підлітком і дає йому поради: що робити, а що ні. Придивившись уважно, відзначаю, що в руках того сина знаходиться дистанційний пульт керування, видно, тим самим дроном. Я підходжу до них ближче, а вони майже зі спини направляють його на мене. Коли він наблизився геть близько, раптово вдаряю по ньому рукою, так, що він падає, а той батько каже синові: аби чогось подібного не трапилось вдруге, "треба придумати якесь гасло" і написати на ньому!
 

Сон 100320 "Пора збиратися й іти!"

Велика зйомна квартира. Разом із тим таке дивне відчуття, що вона рухається в просторі, наче це вагон потягу, але жодних візуальних на те ознак. В ній зупиняються приїжджі, наче в готельному номері, й за деякий період часу з'їжджають звідти. Такими тимчасовими постояльцями є я з родиною та по сусідству якась незнайома дівчина. Ось нам кажуть, що ми маємо скоро зібратися і піти, а я маю про це повідомити згадану дівчину. Минаю кілька сусідніх кімнат, заходжу до неї. Її ще не бачу, але відзначаю для себе, яка безліч жіночих речей акуратно розкладена на різних поличках кількох кімнат. Міркую: і як же вона зможе весь цей дріб'язок оперативно зібрати до виходу?

Скоро маю їхати додому. На руках уже квитки на потяг. Заходжу в дім, в якому мешкає малознайома польська родина. Розговорююсь з жіночкою, яка є родичкою цієї сім'ї. Розповідає про навчання в "liceum" старшої доньки. У мене виникає більший інтерес до розмов. Виходимо з дому, аби побалакати на дворі. Вона дістає цигарку-самокрутку і обламує її більш ніж надвоє, пробує запалити, а запальничка не працює. Дістаю свою, кажу, що дарую. Перепитує, чи вона з України? Підтверджую, але з іронією наголошую, що по факту вони такі ж українські, як і польські - привезені з Китаю.

Збираємось на змагання зі спортивних танців. Батько показує на годинник, що вже пора йти! В реальності - дзвонить будильник. 0500'

Сон 080320 "Спішно / Недоспіху"

Донька років п'яти (суттєва різниця з реальністю). Я з дружиною і донькою відпочиваємо-працюємо десь на дачі, яка виражена великою територією на трьох господарів. У нас одна споруда, у них - в другому кінці садиби - дві інші. Десь у роботі обмінюємося своїми речами. Так одного разу вони позичили дитині жовтий халат, для мене - шпательок, ще якісь речі. Другим разом (фрагментом сну), вже була осінь, а я доньку покупав удома і дав їй згаданий халат. Вона мала витертись і так трохи проходити. Заношу до "сусідів" шпательок, а за мною вибігає на город донька. Дякую одній з господинь, а вона зауважує, що халат, що на дитині, її. Вибачаюсь і кажу, що є й інші речі. Дитина неправильно розуміє наш діалог і хоче вже скинути позичене: відкидає капюшон, а я дивлюсь: голова після купання - не висушена, на косах висять мало не цілі краплі, а на дворі - осінь. Пробую акуратно насварити, що в результаті може простудити голову, протягне шию, і вони будуть боліти. Дитина ображається і на сказане хоче вже плакати. "Сусідка" бачить сцену і додає, що "повертати речі недоспіху". 0200'

Фрагмент: У терміновому порядку надсилаю у Вайбері дві вакансії для дружини, які (в реальному житті, перед сном) зберіг у чернетці.

Сон 060220 "Відчуття часу"

На вулиці зима, багато снігу, йду із раптовим візитом до батьків, які мене, із нічним попередженням, підготувались чекати. Ще крізь вулицю бачу, як вогник ліхтарика просвічується зрізь двері сараю. Прямую туди. Так, мене зустрічають мати і батько, вони облаштували собі ліжко десь у другій кімнаті, перша повністю пішла для тварин, але яких? - кози!, які чомусь нагадували мені більше овечок, за своєю кучерявістю та поведінкою. У тій же другій кімнаті показують: де я буду спати. Все неймовірно тісно: люди, кози, сіно, тваринняче гівно. Дивлюсь під ноги, а останнього стільки, що воно прилипло до взуття. Не повертатися ж на вулицю, у мороз! А тут такі милі тваринки, зокрема молодняк. 0030'

Маю вчасно зайти в кабінет лікаря, до якого затримує справа, за якою не помічаю, як збігає час. Від поліклініки недалеко, тому похапцем збираю речі і оперативно йду до лікаря. Маю до нього прийти з якимись паперами і в результаті забрати готові медвисновки. По дорозі несу дрібний одяг, гублю шкарпетки, піднімаю. Приходжу вчасно, але затримуюсь на 7 хвилин. Хтось з черги каже, що прийом ведеться 15 хвилин, тому добре, що встиг, а то довелося б ставати заново, а на нову чергу пішло б кілька днів.

Похід на пляж. (Мотив, який повторюється в кількох останніх снах).

Мешкаю на зйомній квартирі у приватному домі, в якому живуть також господарі. Одного дня телефонує мені колега по перу Б.Г. і проситься, аби він разом із дружиною і ще декількома знайомими міг переночувати в господірів цього дому. Це виглядало трохи в терміновому порядку, тому господарі погодились, назвали ціну, яка їх влаштувала. Приїжджають увечері трохи запізно. Загалом десь п'ятеро осіб. Разом зі знайомим та його дружиною, кого я знав, був ще один колега по перу П.К., якого знаю заочно (в реальному житті навіть був на його виступі, а з Б.Г. + 1 автор, мають спільну збірку). Поки розселились минув час. Дехто вже приліг спати, зокрема дружина знайомого та згаданий колега. З Б.Г. продовжуємо спілкуватися. Зайшла мова за його дружину, зокрема про те, що в неї є сестра-близняшка: повна її протилежність за характером. Наприклад, якщо його дружина творча, а таким людям властиво залишати по собі побутовий безлад: творчі справи переважають над рутиною, - має більш незалежний характер, із чим доводиться миритися тощо. Доспілкувалися до того, що посеред ночі, ближче до ранку, підривається П.К. і починає збиратися, за ним починають збиратися всі. Так, у них виїзд! А я собі міркую: чи вони розрахувалися з моїми господарями?.. Покидають помешкання, а я дивлюсь і розумію, що за ними треба прибрати й починаю це робити. У підсумку змітаю невідь-звідки узяті дерв'яні ошурки. 0345'

Сон 280919 "Перезавантаження: прибирання забутого"

Я з кимось вирішив прибрати в одному приміщенні під стелажами, що йдуть уряд. Вимітаю різні предмети, про які давно вже забуто. Хтось каже, що не може дещо знайти. Я ж бачу, що з тих дрібних предметів, які виявились по прибиранню, є очікуване. Пропоную використати.

Лікарня. У мою руку роблять уколи прямим вколюванням, як під час акупунктури. Раз, два, три... - рука німіє. Цікаво, що прийшов з метою усунути якусь іншу причину.
P.S. Лежав у такому положенні, що рука від району ліктя була припіднята, так, що в реальности затекла.

Сон 270719 "Інший погляд на речі"

Якийсь навчальний заклад, щось середнє між садочком і майстернею для підлітків. Я з якоюсь жіночкою, чия дитина ходить у цей заклад, вирішили поприбирати в майстерні, яка чимось нагадує їдальню. Кажу, що треба було б дотягти до останнього навчального дня, аби так якісно почати прибирання. Приходять два хлопця-підлітка з гуртка "Електроніка" й перепитують в один одного за мідну плату (для витравлювання доріжок): її наявність. Я ж дивлюсь у відро й бачу щось подібне неформатного розміру, якісь інші елементи з металу. Міркую собі: казати їм чи ні, що тут є? Так, як у своїй розмові взагалі на нас не зважали, вирішив не ініціювати діалог. Тим більш, один з хлопців перейнявся наявністю цигарки.

Чоловік дивиться на зерно поглядом ящура: козяча зіниця співпадає за формою зернятка соняшника на відстані витягнутої руки. Виглядає це, як художній прийом, який, як міркую собі, можна було б використати в рекламі.

Сон 080119 "Звукові та візуальні трансформації"

Юнацька бібліотека на другому поверсі якогось гуртожитку. (Певний мотив уже фігурував у інших снах, але не в буквальному значенні: зокрема, мені знайомі, незалежно одне від одного, як гуртожиток, так і бібліотека). Час від часу до неї приходжу і приношу не так книги, як певні речі, що зазнають своєрідної трансформації, наприклад, кришаться, набувають оновленої форми. Одного дня працівниця бібліотеки віддала мені чопики для доньки, які я поправ і вони в підошвах розкришилися. Якщо їх вигинати, то проступають отвори, з яких під час прання й випали частинки ґуми. Я прийшов до бібліотекарки й показав, що з сталося зі взуттям. Вона сказала, що забула попередити: їх не можна прати! - і вирішила відшкодувати їх фінансову вартість. Почав віднікуватися, що того робити не варто, але вона настоювала на своєму. Я не знав, який варіант розв'язання колізії їй запропонувати. (Далі у сні пролягають певні сюрреалістичні паралелі у вигляді фрагментів).
1). Кругла упаковка від закуски під впливом моїх не до кінця зрозумілих дій розсипається і складається наново.
2). Чую чиїсь слова:

Харі Кристмас.

3). Також чую: 

Я не якийсь "містер Джон"! Я - Сейм Зон!

0628'

У місті великий концерт, а я тут дивлюсь на річку, через яку пішки переходять люди і намагаються переїхати машини. В одних місцях є глибокі ями. Складається певне враження, наче люди знають кудою варто йти, а кудою ні. Дехто з водіїв-відчайдухів ризикують, і це видно із висоти. Причина їхньої тут активності - затори по всьому місту.
Я знаходжусь у будинку, який стоїть над цією річкою. Там є офісні приміщення. В одне з них, по завершенню обіду, "залітає" першою за робоче місце працівниця, аби показати свою "неймовірну" любов до праці. Зі сторони це виглядає саме "показати", бо доходить іноді до смішного: оббігає інших колег, аби першою зайти в офіс.
Я стою біля вікна і бачу біля себе прозору пташку, "розмальовану" в красиві візерунки синього і зеленого кольорів. Крізь її прозорість можна було розгледіти красу й по інший бік тіла. Я звертаю увагу однієї жіночки, яка стояла біля мене з дитиною. Дитина одразу почала висловлювати неймовірний захват. Жіночка не одразу розуміє: про що я? - спілкуючись із кимось по телефону (?). Пташка летить крізь відчинене вікно й каже:

Тільки ні кому не кажіть, що ви мене бачили!

Мій погляд на неї вдруге з-за будинку, що над річкою. Дивлюсь на те, як намагаються й надалі їхати по воді машини і перетинати її поодинокі люди. В даличині бачу, як маса води набігає й набігає. Припускаю, що все ж таки це не просто велика річка, а вулиця, на яку вилилась вода, як вийшла з берегів.

Сон 271218 "Згадування та нагадування про забуте"

Я заїжджаю машиною на кільцевій під міст і на виїзді з нього зупиняюсь. Там місце мого призначення: зустріч із майбутніми колегами. Спіткав п'ять осіб, серед яких один мені незнайомий, з іншими працював, а ще один - новенький (так би мовити: перший раз у Польщі) - давній знайомий Сергій М., музикант, який лікувався від наркозалежності. Трохи подивований нашій зустрічі та обраному ним фаху електрика. Ми розглядаємо житло, в якому мешкатимемо. (Продовження того ж сюжету). Дістаю керамічну качатницю (гусятницю), маю намір її помити. Разом із тим бачу залізну, трохи підуживану але надійну. Нагадую дружині (?) про стару розмову, що потріскану, яку мию, треба викинути, а користуватися тією залізною, що є. Висновок зроблений був на тому, що до останньої миті других варіантів, окрім керамічної, не існувало. 0545'

Я розглядаю книгу, яку свого часу видав для Людмили Б. Тверда біла палітурка у приємному оформленні. Від таких гарних видань я завжди отримую певне задоволення. Міркую, що авторка мріяла про таку книгу, яка називатиметься "Сто казок Людмили Б." Тут мене відвідує невеликий шок: я забув надіслати їй "частину" (решту) цього тиражу! Я не дзвоню, вона не нагадує, час іде... Треба надіслати!

Якась моя розповідь. Приміщення школи #10 з дивним переходом у "середньовічне" село, де всі речі, жаліюсь, неймовірно старі, що не розпакуємо перед роботою: рветься і сиплеться в руках.

Сон 211018 "Осяяння з відбитком раптовості"

Зустрічаю матір давньої знайомої. При зустрічі вона поводиться так, наче мене не знає, але й самого контакту "очі в очі" у нас не виходить. Практично, виходить так, що я бачу і чую все, що вона робить. От вона з кимось спілкується, хтось дає їй свій контактний телефон. Потім, йдучи дорогою, хтось каже, прощаючись, до неї: "подзвониш!" А вона так раптом: а я загубила той запис! Тієї ж миті з метрів десяти звертається до мене: Олеже, даси телефон? Я до себе: а вела так, наче мене до цього й не бачила!

Донька каже, що в неї головний біль. Питає, що можна зробити? Я даю різні поради: лягти полежати, покласти голову так, аби пройшли симптоми... А під кінець осяває: можеш випити таблетку!

Жінка пішла на роботу. Я сам удома. Планую день, що маю зробити. В короткому часі йду в місто до другої квартири. Щось по дорозі купую. Щось у ту квартиру приношу, щось роблю і беру з собою. Дзвонить жінка, каже, що вже вдома. Питає: де я є? Кажу, що вже завершив і скоро йтиму. 0645'

Сон 141018 "Організація приватного простору"

Я з якоюсь незнайомою дівчиною в історичному місці. Якась ніша, в якій можна посидіти. До того місця заходять і виходять чужі люди. Всім цікаво подивитися, що тут є.

Я в якомусь людному хостелі. Багато просторих кімнат, але заставлених ліжками, десь на вісім-десять чоловік. Хожу по приміщеннях, шукаю туалет. Заходжу в одну кімнату, другу, третю - біля кожного ліжка стоїть білий унітаз і немає незалежного, такого, який би не був приписаний до когось. Врешті знаходжу кілька вільних "місць", але, видно, що все одно не спеціалізованих під традиційну вбиральню.

Збираю речі. Дивлюсь, що брати з собою, а що залишити. Дещо з харчів доїдаю, дещо відкладаю з собою, дещо думаю залишити, як приїду. Згадую про вазони, думаю: чому я їх колись навіз стільки? Деякі з них переставляю, дивлюсь, як вони гарно підросли. Але про себе вирішую: залишити хазяйці. На холодильнику бачу новорічні подарунки, зокрема цукерки різних видів та у великих упаковках. Вирішую їх залишити в другій торбі, що зберігатиметься до мого приїзду аж до нового Нового року, адже цьогорічну зустріч вони "успішно" пролежали і ніхто їх так і не зачепив.

Сон 210918 "Забуте чаїть несподіванки"

Тягнемо довгі та грубі кабеля. Знаходжу місце їхнього обриву, що має "дикий" вигляд: з десяток кабелів розпанахано в одному місці в різні сторони. Трохи розбираємось в тих переплетіннях, аби дотягти нові до кінця. 0119'

Я у великій родині баби Дусі. Залишковий настрій по закінченню свята...
Тепер я біля батьківської хати. Обходжу її. Заходжу за ріг дому, той, що блище до дороги. Помічаю біля воріт бабу Марію (нині покійна). До неї підходить батько, підтримує її в ході та жартує, як до дитини. Баба Марія каже мені, що домовилась з хорошою людиною продавати їй всякий "непотріб". Особливо не сильно второпав який, але запитує: чи гарна ідея, в прагненні, аби я її просто похвалив? Підходить до воріт мати й гукає назад ту машину з "хорошою людиною", яка від'їхала трохи від дому. По ходу мені розповідає, що речі, які їм заважають, вона передає на оплатне зберігання. Я подивований, адже на неї це не схоже, адже завжди знайде місце речам у великій хаті. Підходить батько і вони разом домовляються з тією жінкою, із якою в подальшому будуть співпрацювати. Дуже від того тішаться, дякують, і прощаються "до нових зустрічей". 0152'

Дзвонить клієнт і питає: то коли ж ви відремонтуєте телевізор? Одразу пригадую про кого йде мова. Пам'ятаю, що несправність зводилась до заміни блока живлення. Видно, що клієнт ще відтоді не прагнув вкладати гроші в ремонт. Кажу ОК - сьогодні! Домовлявся з клієнткою через її доньку, кажу їй, що можу до обіду і продовжив займатися чимось своїм. Десь за годину знову телефонує вже безпосередньо замовник і каже: то коли вас ждати, вже десята година? Кажу: скоро маю виходити! По дорозі зустрічаю її доньку, ту, яка за першим дзвінком домовлялась за ремонт. Пригадую її, що трохи знаю. На моє питання: чим вона займається, якось неочікувано відповіла: проституцією. Легко вловив її нездоровий інтерес звернутися не до батька, а до мене. Кажу їй, що вже їду до її матері, тільки не знайшов у записах номер квартири: дім пам'ятаю, а квартиру - ні. Вона сказала, що теж не пам'ятає. Попросив, поки їхатиму, аби її мати сама мені зателефонувала та зробила уточнення. Сідаю в тролейбус, бачу є вільні місця, але весь час якась "движуха". За пару зупинок сідаю. Заїжджаю в магазин, купую блок живлення. Мені дають чек. Добре: їхати недалеко. Клієнтка живе на самому верхньому поверсі дому. Мені знайомий вхід до її квартири - так би мовити, через дах. Є дві кватирки на вентиляцію, одна за другою, які мені запам'яталися ще з минулого разу. Але виконані вони у вигляді дерев'яних ґраток. Клієнтка зустрічає мене. Я готую робоче місце. Для підтримки розмови питаю її на різні теми. Десь заходить розмова за вартість блока живлення, я пригадую ціну, але шукаю чек, аби побачити повну собівартість. Є в одному чекові ще дві покупки - з їжі. Дивлюсь на вартість блока: 49 грн з копійками. Кажу: можете самі подивитися і даю їй чек. 0515'

Сон 200618 "Втеча з постаменту"

Я з хлопцями повертаюсь з ремонтно-налагоджувальних процесів на заводі. Вийшовши з території підприємства, пішли в сторону гори, спочатку полем, потім дрібним лісом. Я кажу, чому б не проїхатись, а хтось каже, що так теж недалеко. Я дивлюсь на гору, в сторону якої йдемо, а вона від вершечку порізана різними смугами. Я питаю: а ви знаєте, що то таке? Це - Туреччина! А хлопці продовжують: це так вони добувають корисні копалини. Всю гірську породу ріжуть на різні сировинні потреби.
Один хлопець каже, що він так не може! Я не розумію про що він веде мову, адже почуваю себе ще молодим фахівцем у цьому колективі. Він продовжує, що минулого разу в перший день "запуску" так рознервувався, що мусив випити й не вийти на роботу. Хоча розумів, що це відповідально. Слухаючи їхню розмову, зрозумів, що з колектива чотирьох чоловік сьогодні під вечір можуть залишитись двоє, а я, ставши на їхнє робоче місце, поки не дам цілковитої ради. Інший каже, що сьогодні обов'язково має взяти шматок доломіту, щоб кинути в розплав - це у нього така вже традиція з року в рік, перед першим запуском. Хтось йому каже, що це не зовсім хороша ідея, начебто, не слушно шукати цю породу на тій горі... (Хтось когось обривав у тій живій розмові, тому не кожна думка була завершеною). Коли зайшли в ліс, ми зустріли групу працівників, що вивчали територію для якогось нового освоєння землі. Місцями горіла дрібна трава. Ми повернулись за якісь двері, аби трава догоріла. Крізь прозоре скло дверей, я бачив, як трава дотліла до них і почала підбиратися з іншого боку. У нас почали виникати пропозиції, що сказати, як будуть питати, що ми тут робимо?..

Я з дружиною з'їжджаємо на нове місце. Пакую свої речі: акуратно, складаю один до другого, аби легко було знайти їх при потребі. Дружина питає за кофти, які ще можуть бути в мене для прання. Серед тих речей, що складаю, знаходимо ще одну - синю. Якесь відчуття несправедливості та образи на когось (не одного): не просто так з'їжджаємо.

Пам'ятник, до якого час від часу повертався. Постамент, а на ньому голова або дивно виконана, або від давності трохи розсипалася в районі верхньої частини носа. Пам'ятник оточений невеликим сквером. (Таке враження, що він у інших варіаціях вже був у моїх снах). Цього разу вирішив прочитати кому пам'ятник поставлений, але так і не зміг. Всі літери були великими і мінилися від варіацій вгадування знаків. У результаті зрозумів лише, що це коротке прізвище приблизно з чотирьох літер із буквою "Ш", або якісь ієрогліфи в незвичному розумінні. Наче це ж місце, але вже не пам'ятник, а кіоск з дивовижними речами: наприклад, папуга, що читає цілі радіо-вистави: французькою, польською, українською. Якось все виглядає настільки іграшково, що я відчуваю себе мультиплікаційною лялькою, що з кимось вирішила врятувати кількох звірів з цього кіоска, завантаживши їх у іграшкову машину і разом із тим, на їх прохання, накинувши на них клітку, наче так було раніше. Від цієї втіхи вони заспокоїлись. Машина рушила, аби бути чимдалі від місця втечі.

Сон 190618 "Підготовка до турне Європою"

Англія. Маргарет Тетчер. Я з хлопцями виконуємо якусь роботу.

Маю зробити тур Європою: Німеччина, Бельгія, Сербія, Болгарія, Чехія... Думав, з якої країни краще почати турне. Вирішив перше полетіти в Бельгію, на книжковий форум. Почав збирати речі. Дружина підказувала, що в дорозі мало б бути більш необхідним. Вже спакував речі й майже вийшов за поріг дому, як згадав, що на книжковому форумі міг би трохи презентувати своїх книжок. Зокрема з кілька десятків зосталося останнього випуску. Вирішив багато не брати - з десяток. Повернувся, щоб знайти свої книжки... Відчуття початку дороги на Бельгію.