Сон 090924 "Помилка у відповідності до важливого"

Рано-вранці просинаюсь з дружиною і починаємо збиратися до роботи. Першим ділом маю відвезти її до праці, але сюжет змінюється так, що я вже несу її на руках. Приношу до дверей навчального закладу, який більш схожий на багатоповерховий будинок. Так як ще було темно, то не все можу розгледіти і сконкретизувати. При вході вона пробуджується і я бажаю їй гарної праці. Перед прощанням дивлюсь на годинник і озвучую час: 3:00 ночі. Дивуємось, як це так трапилось? Я ж пам'ятаю, що виходили з дому десь о шостій ранку. Виражає мені невелике обурення щодо такого недогляду. Провівши кохану поглядом, розвертаюсь і йду до виходу з території закладу, але мало не одразу мене зупиняє охорона і просить перевірити документи. (Схоже на асоціацію з реальности, коли приїхав з колегами у Францію, якийсь мешканець села, в якому моя фірма винайняла дім, вирішив нас перевірити, зателефонувавши в поліцію, адже підозріло ходили з телефонами, насправді ж послуговуючись GPS). Спочатку був один охоронець, який починав спілкуватися польською, але чомусь хотів перейти зі мною на українську, а в результаті їх стало троє. Я ж принципово продовжував говорити польською, аби не виникало для інших з охорони двозначностей в розумінні сказаного. Питаю: які саме документи? - адже маю з собою все необхідне! Вони ж просили усі. Даю закордонний паспорт, карту побиту і ще якийсь документ у форматі А4 із водяними знаками в світло-рожевому кольорі. Починають розглядати документи та щось виписувати і світлувати на телефон. Просять зачекати. Я присідаю на якийсь стільчик навпроти їхнього стоп-контролю. У цей же час до брами приходять якісь веселі студентки. Позирають на двері будиночка де були "ochroniarzy", аби проскочити. Якісь проскакують, а якісь, вагаючись, не встигають. За цей короткий час надходять інші студентки, утворюючи при вході непогану масовку. Виходить охорона в повному складі, і наче повертають мені документи, бо в хвилі того балагану не все можна було услідкувати, й один з них каже до мене, що той документ у форматі А4 має помилку. Я ж хочу скласти решту документів до себе в гаманець і борсетку, але вже тепер, поки один з охорони до мене говорить, не в силах їх долічитися. Якось він вказує на них наявність. (Як клав до гаманця і борсетки? - вже було без конкретики). Прошу уточнити, яку саме помилку має той документ? - як виявилось, це мало стосунок до написаної від руки дати. Я ж кажу, що цей документ робив геть нещодавно і цієї ж миті пригадую причину, чому я його вимінював. Кажу: це ж його якраз і оновив останнього разу у зв'язку з тим, що минулого разу, коли тут був, ви вказали мені про його прострочення! (Яскраве пригадування забутого сну. Доволі міцне переконання). Прошу вказати на помилку пальцем, аби міг прямо-таки сьогодні піти до ужонду (міськради в Польщі) і виміняти на аналогічний без помилок.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 310319 "Художня школа. Охорона"

Забираю доньку з художньої школи. Яка територіально знаходиться не на звиклому мені місці, а біля бенедиктинського костелу. (Цікаво, що вві сні самої храмової споруди не існує - я її не бачу і про неї не думаю. На саме сприйняття місця, звідки ми маємо йти, вказують об'єкти поряд. Біля школи зібралися працівники закладу: чоловіче коло з чотирьох-п'яти осіб. Обмінюються короткими фразами, їм того достатньо, аби розуміти один одного. Деякі з них прощаються і йдуть. День сонячний, по-весняному теплий. Мою увагу привертає один чоловік, який має ваду в вимові й певну йому розкоординованість рухів.

- Хто він є? - Питаю в когось із тих чоловіків, що залишилися.
- Колишній військовий!.. Але, який, (називає когось по імені), він військовий? - І починає наводити якісь висновки. Чи з іронією, чи на повному серйозі додаючи. - В голові в нього точно якась пластина... Взагалі-то він працює охоронцем у цій школі. - Останніми словами здивувавши мене повністю.
Пригадую, як дивився на нього зблизька, зокрема на лису голову. Чомусь запам'яталась неголена шия. Дивлюсь услід того чоловіка, як він акуратно і незвично, як для здорової людини ходить.
Про себе відзначаю, яка ж у них може бути платня, що на таку роботу йдуть, а їх беруть, такого штибу: хоча б він собі міг давати раду, а тут, доручають охороняти цілий заклад! 0424'

Сон 280818 "Котячо-ящуряча при-Сутність"

Батьківський дім. Відбувається якийсь сюжет, який батько фільмує на камеру з онлайн ретрансляцією на телевізійний канал. Нині він ходить десь поза домом.  Уже раз чи два вжив повне моє ім'я, це в контексті того, що багато уваги приділяє формальностям, пов'язаним з родинними традиціями, що більшою мірою виглядає, як замилування своїми здобутками з проекцією на дітей: це все для вас мої діточки! Після відвідин бабою Дусею нашого дома, я проводжаю її до воріт двору, в яких зустрічаємо батька. По суті, присутній подвійний погляд: з одного боку я бачу себе та бабу Дусю як в живу, так і по телевізору, зі сторони батька, який безперервно знімає все на камеру, де він вкотре каже моє повне ім'я, зі словами: знайомтесь, це мій син... 0003'

Двоє охоронців із конями вдивляються в темряву лісу. Наче щось бачать, схоже на велике око, і сумніваються: що то може бути, чи є те насправді? Бо те "щось" невиразне, не піддається описуванню чи вписуванню в можливе, знайоме донині. Те загадкове "око" - то видозмінююча істота, зеленого колору, схожа на ящура (варана) і кота одночасно. (Паралель зі вчорашнім сном 270818). Та істота вирішує "погратися". Так, як охоронці стоять з конями, вона спочатку вилазить коня, ставши невидимою. Лежить на ньому, як лінивий відгодований кіт, потім перелазить на голову. Я відчуваю внутрішній стан коня: дві істоти довіряють одна одній, вони органічні, як сама природа. Кінь їй не сперечається - довіряє, разом із тим засинає від тієї "котячо-ящурячої" присутності. Потім перестрибує та істота на груди одному з охоронців і прилипившись до нього, висить не спадаючи. Охоронець її не бачить, але починає відчувати занепокоєння, щось неприємне на собі (зворотнє відчуття на противагу коневі), чого не розуміє. 0404'

Сон 290618 "Пам'ятник Домбровському"

Я заходжу в музей, у велику залу якої завітали націоналістично налаштовані молодики. Поводились не агресивно, але дуже голосно, вигукуючи якісь гасла. Піднімаюсь по сходах до приміщення, в якому стоїть пам'ятник Ярославу Домбровському. Біля нього залишаю якісь речі. Чомусь йду на двір, аби одразу повернутися. У приміщенні зустрічаю кілька різних загонів спецназу. Піднімаючись по сходах, мав комусь пояснити, що я "там" залишив свої речі. Побачив, що постамент і підніжжя пам'ятника облиті рідкою світло-червоною фарбою. Саме погруддя було неушкоджене.
Телефонують батьки і питають: за якою адресою мене забрати? - називаючи одну адресу й одразу іншу - вірну. Мене дивує їх ініціатива, хоча я розумію, що інформація про музей оперативно пішла в масмедіа.
Зміна кадрів, і я знову у приміщенні де знаходиться пам'ятник Домбровському. Але самого погруддя немає, стоїть прямокутний постамент обгорнутий багровою тканиною. Завдяки якій, слідів фарби взагалі як і не існувало. Ведеться підготовка до служби божої. Сидять в два ряди до два десятка людей, дивлячись у півбока на пастора чи то ксьонза, який щось готує до початку служби. Кілька жінок вмикають магнітофони, аби записати проповідь, а в результаті виходить, що вмикаються голоси інших проповідей, і від того балагану поспіхом вимикають, аби не заважати своїм метушінням.
Я йду з того музею геть. Виходжу на вулицю  і йдучи, чую з іншої сторони дороги шум, крики і плач дитини-підлітка. Роздивляюсь і бачу біля нього його перелякану маму, яка нічим не може йому зарадити, і поліцію, яка вибиває свідчення про скоєний напад. Як я зрозумів, мама стоїть тому, що він є неповнолітним, і без неї поліція не має права робити допит. Поліціянт голосно б'є гумовою палицею по підвіконню, на якому сидить той хлопець, випитуючи подробиці нападу, в якому він брав участь. Хлопець крізь сльози і реви нічого питомого повідати не може, адже був одним із найменших у групі. Він не встиг втекти, тому пощастило найменше.