Знімається блоками внутрішня стіна будинку, а за нею інша стіна того ж дому, яка приховувала те, що було раніше. Чому так зроблено? Не зрозуміло! Стана демонтовувалась по кілька метрів в довжину. І ось перше (?), що бачу: настінний годиник, де замість зозульки - лежача мавпочка, обгорута закрученим в спіральку хвостиком, так, наче і ніколи не мала б рухатися. За сидячим положенням більш подібна до жабки. Незвичність годинника така, що звук від нього чую, а мавпочку в русі не бачу... Безрушно мовний годинник. Наступне, що побачив за демонтованою стіною: залізний умивальник, який при потребі можна було пересунути з місця на місце. Такі умивальники були частиною меблів тих часів, коли в будинках ще не існував водопровід і каналізація: воду приносиш, помиї виносиш. У місцях крана, затемненого скла - елементи давнього декору, виконаного в металі. За наступною частиною демонтованої стіни, більшої за попередню, перед зором постав фрагмент давньої архітектури, яка подібна була б до зовнішньої, аніж внутрішрьої частини дому: по центру - натяк на колишню присутність, або ж її імітацію - вікно. Ріг дому, що виконаний в одній цеглі, відмінній од іншої цегли, у тій стіні. Верх завершується певними архітектурними елементами узятими в листовий метал від можливого намокання від дощу. Такі дахові елементи, виконані в металі, мали коричневий колір: або пофарбовані, або поржавілі від часу.
Так, як все це відбувається в приміщенні дому, за відчуттями - у видовженому коридорі, де згадані елементи розкривались по мірі демонтажу стіни, я помічаю, що проміжок між стінами має внизу якесь заглиблення у вигляді цементного рову, закиданого рештками цегли і будівельного сміття. По ходу я наступаю на щось гостре. Дивлюсь уважніше, а то незачищений в краях отвір, пробитий колись у листовому металі.
P.S. Згадав, що образ з подвійною стіною, мені вже снився раніше. Звідки він міг би сплинути? У 90-ті я почув історію, як в сусідньому біля мого міста селі, коли віддали церкву місцевій громаді, виявили за зацегльованою стіною головний розпис храму. Отже, в часи розвою атеїзму, хтось з селян зберіг образ на добрі часи.
