Сон 240525 "Ексклюзив"

Наче в кіно я дивлюсь на героїню, наче переживаю свій внутрішній стан. Хтось питає: "А чи знає вона три мови?" Дивлюсь і розумію, наче слідкуючи за собою (режисерський прийом), як у процесі прибирання приміщень героїня одночасно з двох різних навушників слухає дві мови.

Проходжу незнайомою вулицею та зазираю до розлогої ятки з різноманітними продуктами. Щось хочу купити, а продавця немає. Задаюсь питанням: чи маю готівку? Дістаю гаманець і бачу багато різних купюр, так, що мало не визирають тугим масивом назовні. Щось собі з переконанням пригадую, аргументуючи звідки їх так багато. Якусь хвилину-дві чекаю і бачу як іде продавчиня. Міркую: ризикований бізнес - залишати всі товари без догляду. Питаю в неї за якісь ексклюзивні смаколики. Вона мене провадить углиб ятки і робить презентацію пакетика горішків кеш'ю, що виглядають наче обтрушені паприкою. 

Сон 171024 "Підготовка до від'їзду"

Останній день роботи на об'єкті. Усі збираємося під кінець праці з речами в бутовці. Потім з'їжджаємо до помешкання, складаємо сумки в авто і виїжджаємо додому. Дорога дальня (за логікою подій очікуваної реальности: з Франції до Польщі, - далі за сюжетом це припущення підтвердиться), тому пильна увага до всього. Нас в бусі лише двоє, обидва водії - для перезмінки, як хтось втомиться. Вирушили в дорогу. Їдемо з колегою (з реалу: навіть не з тим або одним з тих з ким зараз працюю, а тим, з ким працював на іншому об'єкті півтора місяці тому) до якогось містечка, де ми колись також мали об'єкт. Прокручуючи в пам'яті події останнього дня, задаюсь питанням: а де мій інструмент? Речі якби всі зібрані, а інструмент, якби й не поклав у велику сумку... Міркую: а якби повернутися? - та від'їхали вже певний кавалок дороги. Колега, який першим сів за кермо, зупинився біля моря (якщо з реалу: південь Франції), де стоїть підприємство, в якому були попереднього заїзду (досвід з реалу) і попросився відволіктися на короткий час без пояснень. Я починаю здогадуватися, що і він тут забув якийсь свій інструмент, але не цілу сумку, а дещо з того, що позичав. Сиджу в машині довго, що вже почав підозрювати: куди він дівся? - дорога й так дальня, а він собі дозволяє гаяти час. Дивлячись на берег моря та відпочивальників, міркую: чи не піти б скупатися? - але себе пригальмовую тим, що "ось-ось і буде колега". Навіть певний час вийшов постояти на прохідній. На моєму смартфоні заграла якась українська мелодія, а жіночка, що проходила повз навіть якось затрималася і на цю мелодію до мене усміхнулась. Вона щось прокоментувала до іншої жіночки, що йшла за нею, і тоді я зрозумів, що це були польки. Подумки констатую своє спостереження: як рідко зустріти когось із Польщі у Франції. Тепер я знову в бусі чекаю на водія. Раптом в машину за кермо сідає незнайомий чоловік, а позаду дві жіночки (без конкретики, але схоже на повтор) й каже, що їм треба тут недалеко доїхати. І нахабно, не очікуючи моїх претензій, рушає і їде, по ходу забалакуючи якоюсь історією. Я все ж таки знаходжу момент висловити йому своє невдоволення, аби я вже міг повернутися до колеги, який навіть не знатиме, куди я дівся разом з машиною. Тепер я начебто вдома (кімната, як у дитинстві). Готуюсь лягати спати. Раптом у ліжку опиняються дві жіночки, так, якби й не ті, що були першого разу (на підприємстві) й другого разу (в машині), а якісь сусідки (таке переконання). (Такий повтор у три "заходи", я фіксую уві сні вперше і це дещо пояснює, щодо конструкції виникнення снів). Я вже й не знаю, як лягати мені спати? Жодних натяків на інтим, але в такому близькому товаристві "стрьомно". Продовжую й далі міркувати: де ж мій інструмент? У пам'яті програю деталі від'їзду і мене осяває: ми ж складали спочатку інструмент у бутовці ж, отже, їх всіх разом забрав із собою бригадир! (Цікаво, що бригадира проасоціював так само з попереднього об'єкту, де також був колега-водій). Отже, мені достатньо буде забрати його із офісу фірми. І тут раптом пригадую: я ж не забрав шельки! Від цього шоку просинаюсь. Одразу в реалі усвідомлюю, що я ще у Франції і нікуди не поїхав, а інструмент і шельки поки на робочому місці. Пару днів і перед з'їздом обов'язково про них не треба забути. (Записуючи сон, збагнув, що за логікою реальних подій, навіть не беручи до уваги, що "недалеко від'їхали" уві сні, відповідно до реалу, це відстань між півднем і північчю Франції, інструмент я міг би вести виключно тим самим бусом, в якому і тривало те міркування над "пропажею"). Отже, сон конкретно мішає факти з реального досвіду, щоразу програючи й програючи тими ж образами або їх асоціативним оновленням щоразу новий сюжет на тлі короткочасної пам'яті.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 270823 "На порозі"

На мить закунявши, пригадався фрагмент сну:
Мені подають стільчик, який розкладається в залежності від статусности гостя: якщо високоповажна особа для того місця - розкладається стільчик із високою спинкою, а ні - звично. Мені розклали той стільчик звично.
26.08.23

Фрагменти:
1. Заводський цех, поділений на три частини. (Певна філософія у числі "три").
2. Після якоїсь глобальної катастрофи, я вдруге повертаюсь на велику лісову ділянку, яку попереднього року проріджував від заростей лише половину. Цього разу маю зробити другу. В тому ж місці натрапляю на будиночок, на порозі якого стоять два саджанці дерев. (Питання: чому вони стоять і хто їх поставив? - якось уві сні не виникло). Дивлюсь на них і міркую, що варто було десь тут посадити. Який сенс забирати з собою? Разом із тим: який сенс садити їх біля дому, в якому вже ніхто не живе?
3. Тепер я знову опиняюсь у цьому ж місці, підходжу до цього ж порогу, а тим сидить сімейна пара похилого віку: старий і стара. Міркую: як же так, що після великої катастрофи їх ніхто звідси не виселив? Ось так удвох посеред лісу залишились доживати свого віку? Міркую їх забрати зі собою, але розумію, що фізично для мене одного це буде важко, але це треба зробити!
27.08.23

Сон 010123 "Два кола"

Снилося багато різного, але без конкретики для фіксації. Зокрема запам'ятався останній фрагмент, який важко як-небудь описати словами, адже це не сюжет, а графічний образ. Уві сні він був мені знайомим, можливо, є повтором сну, або пригадуванням чогось давно забутого. Отже, графічний малюнок (рисунок) у вигляді двох кіл. Одне коло у вигляді спіралі, а другий - подібний до колеса. Вони органічно перетікають (розкручуються) зі своїх концентрацій на місцях у широкі відстані, де так само легко з'єднуються одна з одною в різних точках малюнку. Дивлюсь на цю художню роботу, як на свою давню працю. Виникає бажання її вдосконалити в кількох місцях: де вільні лінії знаходяться близько одна до одної. Ці простори просто вирішую заповнити кількома схемами "косичок". Що і роблю.

Сон 161122 "Смерть в ім'я правди"

Криміналістична реставрація фрагментів воєнних подій невеличкого населенного пункту з кількома танками та жертвами. В ході слідства дуже важливою є деталізація подій. На якомусь етапі з'явилась суперечка: що робити зі знищеною військовою технікою (з примітного: мали рештки двох танків): як ставитися до факту її існування? Дійшло до сварки на підвищених тонах: представник старшого покоління хотів усе закопати в пісок, прямо на тому ж місці де вони й були - така "консервація" минулих подій для нього була б більш правдоподібною, а представник більш молодшого покоління: артефакти мають бути детально вивчені тут і зараз, без втрати жодного правдивої деталі, поки це можливо. В процесі сварки останній виходить на місце колишнього бою і, аби довести правоту та гостроту проблеми, скляною пляшкою розбиває собі голову, а від різаних ран помирає. 0245'

P.S. Перед сном пройшла в новинах інформація, що по Україні відбувся безпрецедентний масований обстріл ракетами з росії по критичній інфраструктурі, до ста одиниць, близько 70-ти збило ППО. Дві ракети впали на території Польщі. Разом із жертвами в Україні (влада не оприлюднює дані), в Польщі загинуло дві людини.

Сон 280620 "Невже вистачить?"

Бригада чоловіків заселяється у нову квартиру. Я серед їх числа. Спочатку приїжджає перша частина людей, серед яких я, а за пару днів - друга. Про те, що мали доїхати ще робітників - ми не знали. Як вперше заселялись у квартирі, я обрав крайнє ліжко, а як приїхали нові робітники - ліжка доставили і їх загалом у одному ряду виявилось із 10-ть, а моє - передостаннім. Був і другий ряд, але там було лише десь із чотири ліжка, а далі, ближче до нас, два столи. І все це в один ряд. Я питаю: на таку кількість людей, що замешкали, невже вистачить цих двох столів?

Сон 101119 "Вшитий у шкіру ґудзик"

Іноземна делегація прийшла відвідати музей. Він невеликого розміру, частково недоведений у ремонті. Сьогодні на адресу тієї установи прийшло два пакунки з книгами. В одному з них книги автора, що сьогодні приїхав у цей музей і перебуває в ньому, у другому - книги для самої установи. Іноземна делегація проходить першими кімнатами і йде далі, а я тим часом вирішую зробити ремонт у туалеті: 1) на місці колишнього, де видно місце, як стояв ще унітаз, на бетонованій підлозі полопана фарба; 2) у новому, де також все до пуття не довели: аби зайти та скористатися зручністю, відсутньо багато нормальних умов, так само пов'язаних з ремонтом. Якась виникає у мене потреба до тих двох авторських книг, разом із тим накладаючи прозорий герметик то в одному місці (результат сподобався), то в другому (не сподобався): довелось доробляти не інструментом, а голими руками, аби було акуратніше на вигляд. 0207'

Дивлюсь, а незнайома жінка на руці (ближче до плеча) вибила татуювання, але непросте. Окрім абстрактного малюнку, в її основі (зліва) лежить шрамування, ускладнене тим, що в заглиблення шкіри вшитий п'ятисантиметровий ґудзик. Дивлюсь уважніше, а під тим ґудзиком, наче під склом, лежить ще один, так само з накинутими у сторони петлями, трохи зміщений у бік відносно верхнього. Питаю в неї: "Навіщо так?" На що чую коротку відповідь: "Це жертва!" Зрозумівши наступне: свого часу в неї була сумна сторінка життя, як пам'ять про неї, набила татуювання +вишила-вирізала-пришила у своє тіло той подвійний ґудзик. (Мабуть забутий початок сну ліг ув основу такого "розуміння".) 0552'

Сон 241019 "Вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій"

У реальності: хтось увімкнув посеред ночі в кімнаті світло. Дивно, що всі спали міцно й не відрефлексували цей факт. Встаю, вимикаю, лягаю спати, міркую: хто це міг зробити?.. Ця подія переноситься в сон: освітлена актова зала для спеціальних театралізованих показів. У дійстві беруть участь двоє коней. Дивлюсь на них і їхню граційність... Тепер, наче ця ж актова зала, але все по-іншому: вже відбувається напівтеатралізована постановка поетичних творів сучасних польських письменників, яка розігрується двома учасниками: жінкою та чоловіком. Розумію так: вона є поеткою, а він - професійним актором. У заході беруть участь навіть чиновники, спочатку, як слухачі, а згодом, один виходить на сцену. Після його слів, дивуюся: як все ж таки Польща успішно реалізує програму підтримки літераторів-початківців! Слухаю далі: той самий чиновник зайвий раз наголошує, що у виділених грошей має бути цільове використання. Але на цьому ж заході спливає критична оцінка в моїй розмові з одним молодим письменником, що тим самим влада диктує, що є "цільове". Маючи певний багаж друкованих видань, що більшою мірою були створені на межі конфлікту цінностей: гроші-культура (вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій), - виносить із сусідньої кімнати ящик із роздрукованими складнями, аби їх привселюдно спалити у дворі того дому. Я міркую: яка прикрість! Хоча добре, що саме їх зміг свого часу зісканувати та виставити на сайт, тим самим зберегти їх для історії, як своєрідне літературно-мистецьке та видавниче явище. 0404'
P.S. "Коні" - образ, що майнув, як корокочасний роздум, на сучасну тему "заборони експлуатації тварин у цирках". Чи можна поставити приборкання коней ув один ряд з іншими тваринами? "Поетка" - образ, що пов'язую з міркуванням придбати оригінальне польське видання нобелівської лавреатки Ольги Токарчук. "Складні" - образ, який пов'язую з власною творчістю та видавничою діяльністю, які залишили певний вислід ув історії, але, на мою думку, так і не стали "форматом" для можливого творчого успіху. "Сайт" - блог, на якому в ральному житті постарався максимально зберегти копії виданих складнів, що були свого часу створені не лише за моїх зусиль, але й інших авторів.

Сон 211019 "Шляхом хитрости"

Історія про те, як двоє хлопців розвели жінку на гроші. Спочатку вони ввійшли до неї в довіру, так, що вона довірила їм певну суму чималих грошей, аби вони їх "доглянули"... Все сталося неочікувано для неї. Залишившись наодинці з грошима та спілкуючись на тему свого майбутнього, вирішили привласнити їх собі шляхом підміни на муляжі, копії грошей, роздруковані на чистому папері, а самим "зникнути" з її життя назавжди. Розділили порівну, переїхали в інше місто. Облаштовуючи життя, познайомились з молодою парою, яка мала потребу в додаткових фінансах... І тут їх також "поплутав біс". Вони, як і першого разу, вирішили піти на ошуканство, але у видозміненій формі. Так само надрукували на звичайному папері певну суму грошей і шляхом хитрости вирішили здійснити подібну маніпуляцію, але частково у відкритий спосіб: пропонуючи більшу суму фальшивих грошей взамін справжніх. Та не сталося, як гадалося! Факт підміни грошей був виявлений швидко. Підозра одразу впала на них. Поки ще без поліції сімейна пара вже спілкуються з тими хлопцями і по виразу обличчя, жестах прочитується все: вони себе здали, хоча словесно до цього ще не дійшло. Лунає телефонний дзвінок і дівчина, яка веде з ними розмову, запрошує одного з них по імені до слухавки. На його питання: хто це? Називає ім'я тієї жіночки, яка стала жертвою їхньої першої афери. "Все!" - каже один із них. Вони так і не змогли нікуди втекти. Не підійти до телефону, це означатиме, що цим вони себе здали з пір'ям. І "мордочку в пухові" тепер нікуди не сховаєш. Але більш упевнений у собі все ж вирішує поспілкуватися по телефону... Другий у той час уже уявляє, як сам на себе вдягає кайданки, але починає спершу їх вішати на шию. Впевненість другого, що все, ще можна обіграти, і навіть з цієї ситуації вийти сухим із води, посилає порціями гострі погляди у сторону свого спільника, щоб не розколовся остаточно: "ще не все втрачено, зараз я спробую врятувати ситуацію!.." Але з перших слів по телефону він здає себе сам. 0102'

Невеликий сюжет в якому відбувається гра між двома хлопцями, які працюють у кав'ярні, та двома сортами кави. Чи відчуває клієнт різницю, коли один бере і готує з кращих зерен, а інший - з упаковки за нижчу ціну? Між ними заходить спір, який так нічим і не завершується. 0455'
P.S. Цікаво, що спілкувалися вони між собою російською мовою, хоча всі сни в мене україномовні.

Сон 100919 "Але це неправильно!"

Разом із колегами, по завершенню роботи на одному об'єкті, переправляємось на новий. Спочатку їдемо автобусом. Далі, як повідомили, нас має забрати власник нової фірми особисто. Приїхали. Тепер доводиться чекати. Дехто з хлопців пішов з'ясовувати: що і як далі? Приходять і кажуть: "Скоро прилетить і забере вертольотом". Прилітає, а тросами до гелікоптера причеплена конструкція у формі даху, на якому два незалежних сідла, якби на конях. Хтось має сісти на них, а хтось у салон гвинтокрила. У будь-якому випадку буде так, як він скаже. Питаю в хлопців: а що за нове помешкання для проживання, які умови? Так, наче хтось із них був уже на місці, і все розвідав. Відповідають: "Так собі! Ти побачиш!" По паузі продовжують: "Деякі ліжка холодні. Але подивишся, не всі люблять однаково". Дивлюсь ще на ту диво-техніку у вигляді даху з сідлами. Маю розуміння, що саме мені й ще одному колезі доведеться летіти на такому незвичному апараті. Питається: для чого? 0130'

Запитати, що робити сину з англійською. (Неповний фрагмент сну).

Так, наче дивлюсь телевізор. Бачу фрагмент шкільного заходу, як одна жіночка дає для телеканала інтерв'ю до дня української мови. Чомусь вплутує для порівняння своє знання з польської. Тепер по завершенню репліки, стою десь збоку оператора, а біля мене мати. Тут вона на своїй роботі: займається продажем дрібних товарів наживо, як то правильно кажуть: "прямими продажами". Підходить до тієї жіночки і без слів дивиться на неї. Дивлюсь і я, і щось мені в ній знайоме. Тепер чую мамину репліку: "У що ти перетворилась!" Так, наче це прямо могла б сказати лише близька людина, або ж надзвичайно їй знайома. Починає коментувати суттєві зміни в її обличчі, на які вплинув час: брови (кісткова частина) - збільшились, уста - запали... Слухаючи, раптом осяває: звідки я її знаю? - так це ж колишня її співробітниця!
Далі спілкуюсь із матір'ю на тему продажів. Вона ж хвалиться: може продавати що завгодно! Раптом пропонує мені "еМеР три" плеєри. Я її виправляю, що не еМеР, а еМПе (MP3) плеєри. Наче так каже батько, за аналогією з кирилицею, але це неправильно. 0430'

Сон 060719 "Приклеїти 2/4 часу"

Напівкруглий циферблат, розміром до пів метра, який складається з двох картонних частин. Хтось намагається їх приклеїти до стіни. Я ж підходжу і розумію, що тими засобами це зробити неможливо. Даю пропозицію, як зробити ліпше, а саме: приліпити клеєм "Момент", - і стаємо до роботи! Наклеїли одну половинку, добавили другу.

Сон 210619 "Подвійна втіха"

Я вже вийшов з юнацького віку і в мене є дружина. Переїхав у нову країну, отже, все, що навколо мене - по-новому. Виявляю за собою в активному стані два ч. То один більший, то другий, а, взагалі, два однакових. Пригадую, що в мене вже раз була така проблема, як уві сні, в якому виросла ще одна голова, але менша, десь в районі ключиці. З часом другий зник, який був зліва, а тепер знову на тому ж місці.
Кажу сестрі: у мене проблема... в мене два ч.! (Вони ж не припиняють бути в активному стані).
Вона ("вмикаючи" в собі зацікавлену дівчину): А покажи!
Я ж розумію, що інтимні органи сестрі ніколи не показував, окрім несвідомого дитинства. Вона підбадьорює мовчазним очікуванням. Я ж (невпевнено скидаючи покривало, а сам будучи на ліжку) показую: От!..
Вона: Ти навіть не уявляєш!.. Це ж класно! - у чому я прочитую її подвійну втіху за мою дружину. 0356'

Сон 060219 "Ой, не подумайте, що я відмовляю!"

Два хлопця заходять у магазин. Я стою біля них. Вони друзі. Навчаються і живуть разом. Молоді для розмов з дівчатами, соромляться і загалом важко встановлюють з ними контакти. Я знайомлю з продавчинею, яка має непогані пропозиції по товарах. Вони кажуть, що будуть до неї приходити не раз. Міркую, що їм реально легко буде її запам'ятати: все обличчя веснянкувате, так, наче це якась засмага. Кажу: "А доставка до них (до дому) у вас існує?" Вона також жартує: "Можна організувати в позаробочий час!" Щось у неї присутнє в діалозі з ними на тему, що вони з села, отже, про те, про що вона говорить, вони добре знають. Щось пов'язане ще з краєвидами за околицею міста.

Я йду з дружиною і донькою в сторону музею. Там є магазин канцелярської продукції та невелика книгарня. Для дитини треба докупити зошити, подивитися книги.
Чи в розмові, чи я так думаю про себе: згадується Р.З., що з другом гралися синхронно в "російську рулетку" чи у "вішальника" і так само синхронно покінчили з життям. Дурний вчинок - грати зі смертю!
Підходимо до музею. Питаю, наближаючись до парадних дверей: чи не хочете до нього зайти? І чую відповідь у формі питання від працівниці, що стояла при вході: "Що, і ви-и хочете в музей?.. Ой, не подумайте, що я відмовляю! У мене закінчились квитки, а я муші тут стояти..." Дружина каже мені: ми вже там були! І на тому його минаємо, про себе оцінивши "заохочувальний" музейний маркетинг. Прямо по курсу, за десяток кроків, заходимо в магазин. 0230'

Велосипед українського виробництва. Оригінальні написи на ньому приховані німецькомовними наклейками. 0500'

Сон 030219 "Порушити яблука"

Є два яблука, їх ніхто не міг взяти, хоча пробували. Вони є частиною великого механізму, розмірами з кімнату. 

Тепер настав час, їх можна порушити, навіть з'їсти. Почались великі процеси! 0430'

Сон 240119 "Усічення і сповнення"

З туристами відбувається ряд загадкових смертей, пов'язаних з дією природних сил. По суті, туристами їх тяжко назвати - це науковці-дослідники (кимось вибраний ряд осіб), яких зібрали в одному місці. Кожен по-своєму розуміє і бачить ситуацію, і що в ній відбувається, адже стає безпосереднім учасником переслідування з боку невидимих сил. От у одного з тих, хто приїхав нещодавно, вже відбулись два випадки, які могли призвести до цілком серйозних летальний наслідків. Остання зі сцен: учасник "замкнутий" в певному подвійному просторовому "квадраті" паркової зони. Зовні - це лише зелені насадження серед звичної природи. Так от, дві особи несуть небезпеку, двоє інших - ні. Один з таких "обраних" є песимістом і каже іншому: "я запрошую тебе в наш човен, і ти сам все побачиш на власні очі та поробиш висновки", натякаючи, що в колективі шириться параноя і манія переслідування. Одного з таких людей обурило, що його запросили в той бункер ("човен"), наперед визначивши долю, де він буде їсти іменні однотипні торти з присвятою, замовлені на кілька днів поспіль. Для цього треба було завбачливо скупити їх у магазинах, адже були рідкісними у виготовленні та продажу. 0028'
P.S. Сон цікавий з тієї сторони, що "приховані сили" належали до невидимої природи речей, до яких належать струм, звук, певний спектр світла, які важко змалювати словами. До тієї ж категорії належать "квадрати" та геометрія паркової зони, що з одного боку були виражені на фізичному рівні, а в сакральному - мали зовсім інше значення.

Жінці прийшло повідомлення, що її запрошують у військомат. До повідомлення прикріпили частину світлини з фейсбука, на якій її не видно, але в повній версії, як ми знаємо, вона присутня. Розумію всю несерйозність цього запрошення. Вона ставиться відповідально, хоча б у тому, щоб з'ясувати всі обставини. Просить піти з нею. Військомат знаходиться в центрі рідного міста. При вході сидить дівчина і спілкується з хлопцем, який огороджений закритим приміщенням із вікном, як на рецепції. Дівчина в позі загравання: закладена ніжка на ніжку в манері кокетування. Починаємо з'ясовувати наше питання. З нами починає спілкуватися не хлопець, на якого, на нашу думку, покладена ця місія, а дівчина. В формі гри пробує до мене загравати зі словами: "вклади мені свою долоню!..", - це при тому, що її декольте мало виражений натяк. Я щось коментую, не приймаючи цієї награної сцени. Кажу жінці: "Пішли!" Жінка у відповідь: "Тю, ти що злякався?" Я: "Ти подивись тільки на неї!" Маючи на увазі, що в питанні зовнішності на ній спочила природа: шкіра порепана, наче від віспи, поводиться некоректно до незнайомих їй людей. Я підкреслюю, що такі сцени взагалі небажані, адже прийшли ми з донькою - підлітком, яка неоднозначно може все це собі розтлумачити. Виходимо з приміщення, і я питаю: "Що це було?" Жінка відповідає: "А хіба ти не знаєш? Це творча студія Денисової!" Після чого бачу дівчинку, яка читає віршик. На обличчі штучні пухирці, так, наче зробила собі маску з огірків, але поверх наклала грим Мікі-Мауса. Після серйозного читання починає кривлятися очима, вустами, продовжуючи читання свого тексту на пам'ять. З цього дійства робиться кліп. Відходить камера, збільшується масштаб:  вона десь на балконі, нижче якась машина-басейн, у якому в пухирцях бульбашок блазнюють і рухаються актори, підігруючи головному образу. Пригадую, що другу частину цього кліпу вже бачив (у іншому сні, який забувся) і ще того разу мене дивував той одяг, в якому актори були схожі більше на оголених русалок у дзеркально-срібних барвах. 0211'
P.S. 1). Цікавий момент органічного переходу з однієї теми на іншу: з військомату на знімальний майданчик. Як правило, пам'ять сновидіння відрізає один сюжет від іншого, втрачаючи зв'язок і гублячи першу частину. 2). Одна з героїнь у "машині-басейні" була схожа своєю поведінкою на дівчину з першого сну. 3). Образність "кліпу" дійсно цікава й захоплива - незвична, такого раніше не доводилось зустрічати в доступному кінематографі.

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'

Сон 211018 "Осяяння з відбитком раптовості"

Зустрічаю матір давньої знайомої. При зустрічі вона поводиться так, наче мене не знає, але й самого контакту "очі в очі" у нас не виходить. Практично, виходить так, що я бачу і чую все, що вона робить. От вона з кимось спілкується, хтось дає їй свій контактний телефон. Потім, йдучи дорогою, хтось каже, прощаючись, до неї: "подзвониш!" А вона так раптом: а я загубила той запис! Тієї ж миті з метрів десяти звертається до мене: Олеже, даси телефон? Я до себе: а вела так, наче мене до цього й не бачила!

Донька каже, що в неї головний біль. Питає, що можна зробити? Я даю різні поради: лягти полежати, покласти голову так, аби пройшли симптоми... А під кінець осяває: можеш випити таблетку!

Жінка пішла на роботу. Я сам удома. Планую день, що маю зробити. В короткому часі йду в місто до другої квартири. Щось по дорозі купую. Щось у ту квартиру приношу, щось роблю і беру з собою. Дзвонить жінка, каже, що вже вдома. Питає: де я є? Кажу, що вже завершив і скоро йтиму. 0645'

Сон 290818 "Пора, треба їхати!"

Пробив пальцями товсту стіну з гіпсокартону, за порожнечею якої крився моноліт.

Уже поставили двоє броньованих дверей, замешкали в будинку баби Марії. Облаштувались, розклали речі. Кожен у своєму "куточку". Кухня. Щось напланував готувати, але якийсь знайомий раптово приїхав і безапеляційно мовив: "Пора, треба їхати!" Беру якісь речі і десь посовую на вікні тюль, де на підвіконні стоять невеликі вазони, до одного з яких причепилися дві голівки кактуса. Так, наче вони виросли зі самої рослини.

Сон 130718 "Шуми в інтернеті"

Підключення дротів до малих шаф. Певна повторюваність у кольорах і кількості...

Захожу в магазин, аби купити щось для перекусу. Вибрав солодке тістечко, більше схоже на тонкий торт, але без нанесеного поверх крему. Менеджер з функціями касира, яку я знаю (уві сні), розраховує і видає мені два чека. Відходжу в сторону і починаю вникати в суть. У другому чекові написано, що я оплатив послуги по усуненню шумів в інтернеті. Я оборююсь: що це за послуга? Знайомої вже немає, є якийсь менеджер, якому я висловлюю незадоволення. Тістечко за ціною близько 70 грн і ця послуга, майже, за тією ж ціною. Я йду на конфлікт, адже я не хочу оплачувати цю загадкову послугу. Менеджер стоїть рогом. Я кажу, що буду викликати поліцію. Він відходить у сторону, до кладової і копирсається серед товару на поличці. Я його бачу проз відчинені двері. Підходить і дає, як компенсацію, до десятка кулькових ручок, двух-трьох видів. Дає просто, без лишніх слів. Я беру, дивлюсь на них і кажу: ще дві моїм дятям і дві - колегам, з якими я прийшов (вибрик сну: стійка переконаність, що був з двома колегами). Він беззаперечно додає сказану кількість. Я вже збираюсь іти, як приходить згадана знайома. Я їй коротко розповідаю про їхню дивну послугу і шукаю на підлозі свої речі, щоб йти. Мало бути дві каски, які залишив, як заходив (хоча, знову ж таки, на початку сну їх не було). Знайома каже, що каски на вулиці, їх взяли колеги з якими я був, і ждуть мене там. 0410'

Сон 080618 "Перекинути машини"

Я перекинув у різні сторони крайні ідентичні одна до одної металеві конструкції, викрашені в біле, висотою, майже з мій зріст...
Я за одним столом з колегою і якоюсь сімейною парою: обидва повнуваті, особливо він. Спільна розмова "ні про що", сміх і втіха від невимушеної атмосфери...
Колега перевдягається в робочу форму і на якомусь етапі стоїть в білих сімейних трусах у червоний горошок.
Пора починати роботу, і я кажу до колеги: "Льоха, давай!"
Колега наспівує пісню з гурту "ДДТ" - "Родина": "...Єду я на родіну..." Я пригадую слова пісні і вона фрагментами прокручується в пам'яті. (Принаймні з цією мелодією я проснувся).
Колега працює на чомусь пересувному, близько до підлоги, лежачи (льожа) на спині... Але він не Льоха!.. (У реальному житті, за співзвуччям імені, він нічого й близько не має з Олексієм). Під'їхали одна за одною дві машини. Що "Льоха", що машини були під великим кутом пагорба заасфальтованої дороги. Перша машина стала боком так, що я оцінив небезпеку, яка йшла від неї: настільки великий був кут, що машина сама могла перекинутись на колегу. Я підійшов до неї і перекинув її в інший бік, потім підійшов до другої і зробив те саме. Тоді ж я згадав початок сну, коли я перекинув два великих предмета, що стояли крайніми в одному ряду з іншими в різні сторони один від одного.