Сон 040525 "Невідоме входить у життя"

Багато різних спортивних майданчиків.

У якийсь період сну, пролунав на руці сповісник, що удири серця дійшли до показника 138 (таке вперше, від місяця, як ношу смарт-годинник). Перекинувся на лівий бік. Мабуть, з цієї причини наснився наступний тривожний сон.

Я знаю, що сплю, поряд дружина (так само, як у реалі). Знаю, що знаходжусь у своїй квартирі (насправді вона не є такою), більше схожій на комуналку з довгим спільним коридором і входами вряд до різних мешканців (таке уві сні переконання). (Мабуть, ще під впливом кінцевого огляду квартири перед покупкою - з реалу). Раптом, крізь сон, чую якісь звуки в коридорі, а на цьому тлі виникають спогади з розмов із сусідами, що це можуть бути якісь злочинці. Хоча вони тихі та спокійні, та вже до когось потайки вночі прокрадалися. Раптом приходить ідея подивитися на вхідні двері своєї квартири. Намагаюсь проснутися, розлющую очі та якимось краєм ока дивлюсь крізь темряву на білі двері до квартири й бачу, що вони трохи привідчинені й продовжують поволі відкриватися. Хочу увімкнути світло на столику при ліжку (в реалі зовсім інше), але розумію, що не маю сил поворухнутися. Мене наче щось у тілі зціпило так, на що не маю сили вплинути. Це мене неймовірно лякає і я гукаю до дружини: "Галя!", але зрозумію, що голос такий тихий, що видихнути звуки імені - не під силу. Тепер починаю не гукати, а несамовито кричати: "Галя, Галя, Галя" (хоча крізь сон розумію, що прозвучало це слабо, але справді з усіх зусиль)... Від чого врешті-решт проснаюсь. 

Як виявилось, розбудив дружину (в реалі). Сказала, що реально почула, як я гукав її ім'я. Навіть донька в сусідній кімнаті о першій ночі (не спала) почула мої стогони крізь сон.

P.S. На цьому тлі дружина згадала свій сон, який наснився їй у березні, поки я був у Франції. // Виходить вона з роботи, де винаймає офісне приміщення у пана Яцка. Закінчує роботу акурат в той самий час, що і він. Виходять на вулицю, а він у звичному своєму стилі, хоче чимось новим похвалитися, пропонує завітати в його гараж, де зберігається якийсь безцінний архів. Дорога недалека, приходять до того гаража, заходять у середину, де він виглядає значно більшим, аніж ззовні, більше схожим на якусь квартиру. Раптом у дверях з'являється чоловік у військовій формі з автоматом. Починає диктувати свої умови під страхом розстрілу. Яцик у звичній своїй манері починає приємно забалакувати незваного гостя, а моя дружина, користуючись нагодою, потайки починає задкувати та непримітною стороною вискочити назовні. Раптом злочинець зауважує на її намірі та приставляє автомат до скроні. Без компромісів вистрелює в голову і мало не на фізичному рівні вона відчуває, як куля потрапляє в голову, настає суцільна темрява і відчуття смерті... (У її реальному житті це торкалось зміни орендного приміщення у того ж пана Яцка. Схоже, що подібна логіка торкаєттся і нашого майнового питання).

P.S. Спробували проаналізувати ці сни й узагальнили умовною назвою: "Невідоме входить у життя".

Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.

Сон 09-100823 "Сила слова"

Сон 090823

Перебуваю в контексті якихось геополітичних баталій та дискусій, пов'язаних із війною Росії проти України. На якомусь етапі з'являється людина, на якій сильно акцентується увага. Звучить фраза, приблизно так: "Це той журналіст, який зробив більше, ніж вся антипутінська коаліція!" (Слово "зробив" якось прозвучало незвично і оригінально, як неологізм. Для мене воно було певною мірою схоже на помежове між польською та українською мовами).

Сон 100823

Перебуваючи на роботі, під'їжджає до групи працівників, серед яких і я, тракторист, аби виконати свою роботу. Дивлячись на її початок, вирішую йому ненав'язливо допомогти, поки він у тракторі. Якоїсь миті він починає казати, що мені треба робити далі, коли разом із тим інтонація прямо-таки переходить у керівничий тон. Оце маю йому зробити так, а інше - так... Це мене неабияк зачіпає. Я йому добровільно прагну полегшити працю, а він набирається нахабства "вилазити на голову"! Перериваю свої "старання" і починаю йому відповідати спочатку гострим тоном, а завершую з криком: "Ах ти ж сука...". 

P.S. Просинаюсь від руху дружини, яка зауважує, що я під час сну щось невиразно говорив, що більш виглядало на жалісливий стогін.

Сон 290123 "Транспортні пригоди"

Як водій бусика приїжджаю в центр рідного міста, до якогось будинку (в реалі - біля офісу, де знаходилась колишня робота), в якому щось маю забрати та поїхати далі. Десь зі мною була дружина, але вийшла з машини по своїх справах. Відзначаю, що в тому місці, до якого приїхав, доволі багато народу. Водій, біля якого припаркував свій бусик, підійшов до мене з проханням завезти людей моїм транспортом до мікрорайону М. та одразу з поверненням, посилаючись на раптову несправність свого авта. Погоджуюся, бо бачу, що ситуація нагальна, а подумки міркую, що мені в цей короткий час буде чим зайнятися у своєму бюро. Певний час минув, а мого автомобіля немає! Починаю з'ясовувати: вся ця маса людей прийшли до рекламного агенства за оголошенням на короткочасну роботу, аби рознести дуче число листівок. Тепер дивлюсь на них іншими очима: помічаю переважне число молоді, отже студенти, дивних людей середнього віку, якихось - пенсійного. Іду до директора цього рекламного агенства, аби він дав роз'яснення: коли має приїхати моя машина? Керівник, зайнятий своїми справами за робочим столом, мій візит оцінює, як чергову робочу ситуацію, видно одразу, що всі конфліктні ситуації сприймає зі здоровим пофіґізмом. Я знаю цей тип людей, вони можуть нагадувати тих, із якими у спілкуванні просто неможливо "пробити стіну", і це вже подумки починаю оцінювати, як загрозу для себе. На всі питання директор відповідає усіма формами залагодження ситуації: договір підпишемо; рахунок, який виставите, оплатимо; за машину не хвилюйтесь - буде! Даю собі якісь паузи, щоб подумати, десь заспокоїтись, але, щодо останнього - не виходить. Тієї маси народу не меншає, отже, поки я тут - в чужому офісі, той водій возити може "вічно". Повертаюсь до того директора. Слово за слово, аргумент на аргумент, що мені також "треба розвозити" і я переходжу на крик: "У вас люди, а в мене апельсини, яблука, персики!.." Кричу так, що чую, як від мого голосу в повітрі стоїть дзвін. Той крик чують всі, навіть ті, що були на вулиці. Так як посил голосу спрямовував безпосередньо на того шефа, помітив, як від нього він аж прикрив вуха та стало дещо дурно. Подумки оцінюю свій прихований дар, як такий, про який раніше знав і зрідка помічав за собою, але вже не в такій прямій практичній силі. Так само подумки відсилаю себе до акторського досвіду декламації текстів зі сцени. Поки в приміщенні та у вухах вщух цей дзвін, а присутні прийшли до тями та запала мервотна тиша, хтось прийшов із вулиці та сповістив, що мій бусик вже на місці і я можу спокійно йти. Десь тут з'являється дружина, пропонує сісти самій за кермо, я ж сідаю поряд. Побіжно озираю машину: чи все добре? - наче ок. Водій, який позичав, вдячний та з вибаченнями, що затримався. Я ж від неприємних для себе криків, адже не люблю виводити себе на критичні емоції, поводжусь, як завжди, як на когось ображений, дещо надутим і не говірким.

Їду з дружиною на власному авто, вона за кермом. На якомусь перехресті вирішує зробити поворот. Заїжджає на край дороги, зачіпає невисокі попереджувальні знаки із синіми написами для піших, біля того місця, де ведуться дорожні роботи. Одразу не спиняється, кермом вивертає так, що й зачіпає інші подібні знаки. А головне: всього цього не помічає. Кажу: що ж ти робиш? Виходимо з машини. Поряд якась військова частина. Підходять із неї хлопці у формі і спокійно починають прибирати поламане, ставити те, що впало. Всі ждуть поліцію. Як завжди, проходять мимо гапи, аби розгледіти, що трапилось. Кажу дружині: це вже другий випадок протягом дня! (Під час сну перший випадок пригадався, як спомин, забув, як прокинувся). Міркую: хоч у місто не відпускай!