Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 03-050924 "Профанація образу"

Якась постросійська сім'я, сидячи за вечірнім столом, спілкується між собою українською про незнайому мені людину. Хтось з молодших дітей цієї родини бере хліб, аби почати їсти, а старший обурливо йому зауважує: "Так не можна! Аби пом'янути, треба насипати ще акрошку".

P.S. Можливо, не з акцентом на "акрошку", але доволі близько нагадує мені мій гумор, який переважно залишаю при собі. У даному образі існує натяк на профанацію причастя.

Переношу з кимось диван у маленьку кімнатку, перед цим старанно вимірявши розміри.

03.09.24

Якийсь документальний сюжет, який ілюструють образом актора Олександра Бикова, подібно до фільму в "Бій ідуть лише старі". Після коментаря за кадром з'являється зі спини образ головного героя, який розповідає групі дітей, як треба співати пісні, одразу наводячи слова і просячи за ним їх повторювати. Спілкуються виключно українською, а пісня доволі відома, народна (не запам'ятав). З погляду оператора головний герой показується з усіх сторін, наче ненавмисно показуючи плащ, в якому був одягнутий. Після слів про дітей і пісні, які співали, якби "доречно" звучить реклама голосом цього ж диктора "зверніть увагу, якого крою тоді носили плащ!..". Такі завуальовані методи нав'язування у мене завжди викликають іронічну усмішку.

05.09.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 060523 "Оновлення образу"

Займаюсь бюрократичними питаннями на виділення матеріальної допомоги у вигляді машини. Відвідую з дружиною чиновницю, яка приймає відвідувачів у цілковито формальній атмосфері, так, що дехто з колег просто відкриває до неї двері, аби щось перепитати, що навіть чути суть того чи іншого питання. Разом із тим відвідуємо чиновника, якому найголовніше - це бюрократичне оформлення паперів: "Наостанок: заповните ще ось цей папірець і справа буде вже на вашій стороні!" Мені не віриться, що може бути така проста процедура отримання допомоги в Польщі. Головне в цьому питанні - це бажання і держава вже тобі допомагає, аби лишень розвивався. Наводиться приклад, що країна готова виділяти фінанси на період вимушеного безробіття, аби людина, схильна до алкоголізму подолала в собі цю звичку. Не оплата за подібну "інвалідність", а реальна праця над собою. Міркую з дружиною, що машина хоч і оформляється, як допомога на мене, але більш пасуватиме для її потреб.

Андрій Данилко змінює сценічний образ. Тепер те, яким він був, не є топовим у запитах на період війни. Замість надутих грудей і штучної зірки на голові, яка декому нагадує кокошник, починає грати роль мачо: носить спідній одяг і штани у вигляді ерегованого чорного гумового члена. Як не дивно, але публіці це подобається і такий образ має навіть певний попит.

Сон 111120 "Цивілізація "з людським обличчям"

Міркую: до чого світ котиться! При мені хлопець випиває якусь хімічну рідину, аби зловити 10-хвилинний кайф і помирає. Якимось супроводом: падає фотографія з його образом і звучить фраза: а був він відомою людиною! - як на його роки, коли почав себе, як актор, реалізовувати, у кінематографі. Тепер виникає питання: що робити з його тілом? 0030'

Проїжджаю польським містом, у якому чисельно працюють заробітчани з України. Сьогодні день приїзду таких "нових старих" людей (ті, що наново працюватимуть на старому місці). Їду автобусом по довгій вулиці, дивлюсь на будинки, а на них цікаві краєвиди: кухні винесені на широкі відкриті балкони - лоджії. (Небачене раніше як у реалі, так і уві сні). Багато предметів із кухонного начиння має відтінок задавнености, виражений зеленим кольором цвілі та моху. Мені аж кортить сфотографувати такі оригінальні вуличні пейзажі, але так, як я в дорозі, їх проминаю. Приїжджаю на площу біля якогось храму, або урядової установи з цегли червоного кольору, а там українці тільки-но приїхали з України до праці на знайомий їм завод. Перший день. Не дораховуються одного учасника з дівочим ім'ям. Тепер шукають загублену дівчину. Десь поряд мене і дружини, яка також приїхала цим автобусом, мої діти. Тепер я в якомусь домі, в якому чоловік азійської зовнішності розповідає мені англійською, що він робить, а я його чомусь розумію:
- Зараз буду їсти смажену їжу! 0155'

Прийшло запрошення на культурний захід у вигляді висушеної дольки лимона, щось подібне до цуката, а на ньому - мокрої печаті, на якій містилася приватна інформація про сам захід. (Оригінальний образ, раніше не зустрічав). Я ж з дня в день, як на роботі, відвідую певний заклад, який за зовнішньою атрибутикою нагадує Народний Рух. Піднімаємось до офісу індивідуальним ліфтом (черговий і в той же час цікавий образ приватности), який урухомлюється звичним ключем, який ми вішаємо на ланцюжку в офісі. Сьогодні я вирішив поприбирати, позамітати і помити підлогу. В процесі прибирання і збору сміття, підлога почала нагадувати сарай, в якому вирощують тварин (образ із нутріями). Склалось враження, що решти згрібання почали нагадувати суміш мокрого сіна та відходів. Змиваю водою і, по спеціально зроблених бетонованих ринвах у підлозі, спускаю бруд у каналізаційні отвори. Сьогодні саме той день, коли я маю піти на очікуваний захід по згаданому запрошенню. До офісу починають потроху приходити люди: все починає оживати. То в одному місці якісь вирішуються завдання, то в іншому. Ось вже чую, як один гурт людей скандує військово-патріотичні гасла, співають патріотичних пісень. Міркую собі: такий мілітаристський дух має в підсумку закінчитися збройним конфліктом або ж війною. Хоч і не мирні віяння, але добре, що українці налаштовані себе боронити! Ось приходить чоловік і хвалиться таким самим запрошенням, як і в мене, і що скоро піде на той захід. Розповідає, що свою дольку лимона відіслав, як підтвердження своєї участи на вказану адресу. Слухаючи, розумію: я ж нічого такого не робив! Уточнюю: чи дійсно так має бути? Отримавши схвальну відповідь, дивлюсь на свою дольку лимона, а вона - в чаєві. Виймаю і остаточно розумію, що нікуду я не їду! 0610'

Інформаційний простір заполонило стільки текстів, що кожна публічна людина, залежно від статусу, отримує публікації про себе з певним відсотком правдивости: чим більша за статусом, тим більше вивіреної (достовірної) інформації. 0717'

Обличчя людини ховають від вірусів, наче інтимні органи... вже й забули для чого: сорому, спокус, фізичних ушкоджень, холоду... Так вдягнули все тіло! Залишилось зобов'язати людей, аби затуляли очі. 0730'

Стоять споруди. Приходить час, коли їх треба ремонтувати або зносити. Тоді наступає війна... І по ній все починає відбудовуватися наново. Це можна з сарказмом назвати цивілізацією "з людським обличчям". 0740'

Образ Асоціація Думка
             Образ Асоціація Думка
                          Образ Асоціація Думка
І нічого більше

Сон 241019 "Вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій"

У реальності: хтось увімкнув посеред ночі в кімнаті світло. Дивно, що всі спали міцно й не відрефлексували цей факт. Встаю, вимикаю, лягаю спати, міркую: хто це міг зробити?.. Ця подія переноситься в сон: освітлена актова зала для спеціальних театралізованих показів. У дійстві беруть участь двоє коней. Дивлюсь на них і їхню граційність... Тепер, наче ця ж актова зала, але все по-іншому: вже відбувається напівтеатралізована постановка поетичних творів сучасних польських письменників, яка розігрується двома учасниками: жінкою та чоловіком. Розумію так: вона є поеткою, а він - професійним актором. У заході беруть участь навіть чиновники, спочатку, як слухачі, а згодом, один виходить на сцену. Після його слів, дивуюся: як все ж таки Польща успішно реалізує програму підтримки літераторів-початківців! Слухаю далі: той самий чиновник зайвий раз наголошує, що у виділених грошей має бути цільове використання. Але на цьому ж заході спливає критична оцінка в моїй розмові з одним молодим письменником, що тим самим влада диктує, що є "цільове". Маючи певний багаж друкованих видань, що більшою мірою були створені на межі конфлікту цінностей: гроші-культура (вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій), - виносить із сусідньої кімнати ящик із роздрукованими складнями, аби їх привселюдно спалити у дворі того дому. Я міркую: яка прикрість! Хоча добре, що саме їх зміг свого часу зісканувати та виставити на сайт, тим самим зберегти їх для історії, як своєрідне літературно-мистецьке та видавниче явище. 0404'
P.S. "Коні" - образ, що майнув, як корокочасний роздум, на сучасну тему "заборони експлуатації тварин у цирках". Чи можна поставити приборкання коней ув один ряд з іншими тваринами? "Поетка" - образ, що пов'язую з міркуванням придбати оригінальне польське видання нобелівської лавреатки Ольги Токарчук. "Складні" - образ, який пов'язую з власною творчістю та видавничою діяльністю, які залишили певний вислід ув історії, але, на мою думку, так і не стали "форматом" для можливого творчого успіху. "Сайт" - блог, на якому в ральному житті постарався максимально зберегти копії виданих складнів, що були свого часу створені не лише за моїх зусиль, але й інших авторів.

Сон 290819 "Правильний вибір"

Кіноматографічний сон. У головній ролі В. Зеленський, який грає сім'янина-супермена.  У нього є помічник, щось на зразок Санчо Панса. Що один, що другий схильні до неймовірних вчинків. Наприклад, літати в повітрі. Сюжет настільки комбінований різними стилями, що серйозні речі постають разом із трагічними. Такі ролі більше нагадують гротеск, де з приколами та гумором робляться відповідальні речі. В кульмінації сну з'являється в міру стервозна жінка В. Зеленського з дитиною. Інші герої, ролі яких важко описати із-за тієї заплутаности сюжету, нагадали мені образи змальовані в художній книжці Ірвіна Ялома "Шопенгауер як ліки", сюжет якої почув з реального життя, переповіданий дружиною перед сном. Зокрема там фігурували дві жінки, одна з них чорнява, що була до вподоби "Санчо". Все завершується тим, що герої опиняються в лікарні, більше схожої на адміністративне приміщення. Головний герой має швидко спуститися з третього (?) поверху. Дивиться на заґратоване вікно, розганяється і, за рахунок пластичности тіла, долає залізну перешкоду. Сідають на вертоліт. В. Зеленський дивиться на "Санчо", який робить вибір: до якої жінки підійти? - в результаті чого каже: "А я очікував інший результат, а ти зробив правильний вибір!" 0050'

Сон 250819 "Потрапити на гачок"

Сон подібний до того, наче дивлюсь кінофільм. Хлопчик, років з десяти, на риболовлі заганяє собі під шкіру гачок. Я ж в той час чимось зайнятий і прошу зачекати пару хвилин, аби йому допомогти. Він безпокійний: чомусь смиче і смиче за леску, а гачок все глибше заходить у шкіру. Повторно прошу заспокоїтись. Звільняюсь і акуратно виймаю той гачок. Відводжу до лікаря, який оглянувши каже, що він має на певний час залишитися при лікарні. Якийсь чоловік небайдужий до цього хлопця, видно, тато, грає роль солдата польської армії. Йому та ще декільком видали відповідну форму. Вони сідають у авто, а я бачу, що йому не хочеться покидати того хлопця, він все дивиться і дивиться на нього, а хлопець сидить під якоюсь конструкцією і вже грається з дівчиною однолітком. Чоловікам дають інструкції, що робитимуть, як приїдуть на вокзал у Варшаву. Що недалеко від нього, по іншу сторону будинку, буде той комісаріат, куди їм треба буде самостійно потрапити. Спостерігаючи за всім тим, бачу невпевненість, організаційну розпорошеність у діях і думках цього героя. Тепер я опиняюсь за ним. На нещодавні слова про форму, струшую рукою з його спини якісь пилинки та інформую, що на вулиці поляки старшого віку будуть упізнавати на них військову форму старого зразка, до слова додаючи, що нині вона відмінна від тих часів. У той же час, дивлячись на реакцію з дитиною, кажу: "Заспокойся, все буде добре!" На невпевненість, що вказану адресу не зможуть знайти, запевнюю, що я знаю дорогу, як туди потрапити. 0309'
P.S. В цьому житті важко відповісти, що є "потрапити на гачок": чи то є свобода ловити рибу, чи то є стара (нова) роль у певній системі. Чи є звільнення від однієї системи свободою в іншій? Начебто ми обираємо новий шлях, по якому йти, а це є такою ж черговою варіативністю, як і всі попередні. Ми взаємопов'язані з цим світом і узалежнені від речей, які в одній системі є видимими, а в іншій - ні. Відбувається свого роду взаємокомпенсація, де з проміжку ще не прожитиго шляху важко уяснити, що було краще. Втеча від тих речей, які є видимими, аби їх не бачити, в іншому випадку (обрання нового шляху) можуть компенсуватися видимістю неіснуючого - наперед незнаного в світі старому.

Син говорить просто і легко деякі німецькі слова, і все через те, що мав якусь тимчасову дотичність до німецькомовних джерел. Дружина почула, як то в нього виходить і з захопленням каже: "Це ж чудово! Це вказує на те, що можеш із легкістю вивчити мову в своєму віці".

Читаю польською мовою і дивуюсь, що з текстів вилучена буква "ń": на її місці звичайна "n". Міркую собі: це ж треба, вже скільки часу її немає, що люди навіть відвикли її вимовляти?! Тепер її існування схоже на архаїку! А от якби її раптом повернули і люди знову почали говорити правильно, як у давнину?
P.S. Дивує те, що констатація факту вві сні не має жодного відношення до ймовірного в реальному житті, тим більш з погляду на перспективу в минуле.

Сон 101218 "Творчі люди на дорозі"

Приїжджаємо машиною до вітрового млина, що знаходиться на красивому лоні природи, але прямої практичної функції не виконує. Це щось схоже на ресторан з натяком на лазню. Звертаю увагу на художньо викладені дрова. Мені подобається "картинка" з ними, зокрема гра світла і тіней, що простягаються від мене вглиб будови. Такий ефект утворюється завдяки якогось сяйва, що знаходиться за моєю спиною. Я відходжу так, аби сфотографувати ті дрова, щоб не падала моя тінь. Потім оцінюю красу власної тіні, що простягається до них, також фотографую і свою тінь. Потім фотографую тьмаво впізнаваних акторів. Серед яких один чоловік, що просить показати дорогу до Житомира. Розглядаюсь, а з ним ще двоє на своїх машинах. Просять показати дорогу. Ми дивимось по GPRS і їдемо, вони за нами. Мають поспішити, адже наш водій цієї миті виявився нетерплячим: швидко набирає швидкість і жене по трасі. 0446'

Їдемо всією родиною на якесь свято: я, дружина і діти. Під'їхали до головної дороги, зупинились, аби пройшли люди та проїхали машини. Тут я бачу давнього житомирського знайомого, поета та історика Юрія М., який іде з дитячою коляскою і дружиною по тій дорозі, на яку ми маємо виїхати. До коляски прив'язаний великий собака. Моя дружина розмовляє з кимось по телефону і я хочу їй зауважити, що бачу Ю.М. Виїжджаємо на дорогу, а тієї миті він відходить від коляски і дружини й іде кудись у сторону. За однією собакою побачив другу - меншу. Ми вирівнюємося і я бачу, що в них в колясці не дитина, а ще дві маленькі собаки. Проїхавшись трохи вперед і зустрівшись із ними очима, крізь скло добачив, що в тій же колясці, яка вже не просто дитяча, а цілий возик, сидить усміхнена та кучерява, як пудель Юлія С. Машиною став біля довгої колії, що йде за обрій - далі асфальту немає. Це місце - натяк на залізничну станцію, яка, можливо, була нею. Свідченням тому є поряд занедбана невелика споруда. Починаю про щось до них говорити. Жінка каже: "ми сходимо і далі підемо так!"

Сон 071018 "Місце для тиші"

Молодіжний колектив на якомусь приватному святі. Серед кола присутніх, хтось дуже схожий, а, можливо, й реально, на російського артиста - Галкіна.
Пізній вечір. Всі лягли спати. Посеред кімнати стоїть прибраний стіл, на якому мені треба доробити радіопрогравач. Розбираю його корпус, виймаю плату, відкрадаю телескопічну антену, прикріплену до корпусу та з'єднану дротом із основною схемою. Хтось просить вже завершити свою роботу, адже всі сплять і необхідна тиша.

Туалет на батьківському обійсті, модернізований із середини. Дещо з удосконаленого зачіпаю, аби перевірити на якість. Щось йде не так і мені доводиться підправляти деякі дерев'яні опори в існуючій конструкції. Як завжди багато води, хоча не так вже й давно її відпомповували! Підходить якийсь незнайомець і я подумки добираю слова пояснення, що ходити туди незручно, але так нічого й не кажу.

Сон 150918 "Віддалена присутність"

Виробництво. Технологічна лінія. Вже мало роботи. Таких, як ми задіюють все менше. 0202'

Аби щось собі розтлумачити, вирішую купити Катехизм. А де його ліпше купити, як не в церкві? Йду до храму, так, наче це Михайлівська, що в Житомирі. При вході три сходинки, ліва частина перероблена наново. Та, що справа, дві треті, давня - з суцільного граніту, та, що зліва - з гранітних кубиків, якими вистеляють бруківку. Саме під тією переробленою частиною написано, що тут був Патріарх Костантинопільський усупереч  московському впливу "так нада". Саме так і було написано - в лапках. Заходжу в церкву (починаючи з двору і завершуючи інтер'єром та виходом, все не так, як в реальності), підходжу до місця, де можна купити будь-які духовні атрибути та літературу, зокрема Катехизм, а жіночка, що продає, вже все замкнула і поспішає до виходу. Вона питає: що мені треба? - лише з цікавості, не змінюючи темп своєї заклопотаності. Дивлюсь на інших, а решта, мало не так само себе поводять, наче завершився робочий день. Йду. На виході араб в чорній рясі освячує, хрестить і дає щось цілувати. Чомусь ця людина викликала в мене недовіру, адже його образ не входив у мої стереотипи. Хоча на виході утворилась черга до нього, я, ухилившись від його послуг, вийшов у двір, поки він був зайнятий віряноном. Якщо вхід до храму розташовувався традиційно, але з боку, то вихід був біля вівтаря. У дворі церкви побачив "барахолку": люди продають якісь антикварні або уживані речі, квіти. За огорожею стоїть рухома залізна статуя чоловіка без голови, але з мечем у руках, кінець якого закріплений до даху будинку, до якого стояв спиною. Цей образ мав би наводити страх, а викликав усмішку, перш за все, що був "товстуном". У ту залізну конструкцію заходив "актор", всією роботою якого було напівприсідання зі струшуванням одірваної голови і рухом прикріпленого меча. Пригадав, що цю ж "барахолку" та "статую" я вже бачив на цьому ж місці раніше (видно в іншому сні), лише того разу "залізний чоловік" стояв серед "барахольщиків". Посеред "кадру" врізається реклама аптеки. Об'єктив переходить з більшого ракурсу, який показує реконструкцію закладу, на саму вивіску. Звучить назва латинкою з букви "С". Також у назві присутня подвійність літер і буква(и) "s". Зокрема кадром показано, як відбувається заміна сходинок зроблених колись з червоної цегли - незвично відсунуті у сторону від самого будинку. У тому ж рекламному ролику фігурує чоловік характерної завнішності, доволі кумедний: гачкуватий ніс, довгі та світлі коси. Далі об'єктив відходить від цієї аптеки в ліву сторону і показує велике густорозбудоване німецьке місто покрите снігом. На думку приходить назва "Мюнхен". 0505'

Інших, з тих, хто лишився, поокремо обводили кількома колами шлангу, утворюючи своєрідний контур, і поливали з нього ж водою.

Сон 060518 "Дротяні сходи"

Праця на будові. Три українця працюють з трьома поляками. У кожного свій інструмент, кожен має має свій перфоратор. Видача кожному в руки. Я знаю, що поляки мають скоро поїхати... 0210'

Напарник пішов шукати "всліпу" "свою долю" крізь тунель, що проходив під горою, а під нею протікала річка і ріс очерет, і раптом драбиною з металевих дротів догори... Я з ним пройшов частину тунеля - до драбини - і повернувся. Із-зовні зобачив "хатинку" багатого власника, до якої пішов мій напарник. У мене виникло питання про доцільність такого пошуку, адже важко і мені було б відповісти, чи є там те, що він шукає. Але чи то серце йому підказувало чи по життю такий впертюх? - не знаю!

Я беру участь у великому корпоративі, на якому присутні усі з заводу, на якому разом працюємо. Певними групами почали запускати у велику аудиторію (актову, якщо не спортивну залу), у якій треба було всім стояти. Працівники підприємства розмістились понад стінами, по всій площі. Зі сторони вікон стояв керівник підприємства другої-третього рівня. Він був уповноважений офіційно всіх привітати і дати всім журнал під розпис на отримання подарунків.
Той керівник оголосив першого. Це мій колега, з молоду сивий чоловік, на ім'я Віктор, підійшов до нього, розписався в журналі і пішов.
Керівник продовжив: "Наступний!" Всі стояли і не рушали з місця. Я розумів, що всі б хотіли зараз-таки завершити всі ці формальності. І так, як ніхто не йшов, я рушив другим до того керівника. Підхожу, дивлюсь у журнал, щоб розписатися, а той каже: я тебе не викликав! І це було сказано на весь чисельний народ. Я, довго не думаючи, розвернувся і пішов геть з цієї зали. Трохи пройшовши, зрозумів, що треба повернутись і забрати свої речі. Щось з того, з чим я прийшов, а також свою зимову куртку та, можливо, ті ж подарунки, вони вже були розписані на кожного. Повертаючись до зали, почав стрічати людей, що йшли з заходу.
Йдучи по центру маси натовпу почув невідомо від кого:
- Я тобі нічого не скажу!
- І не кажіть! - кинув я у відповідь.
Зі сторони:
- Єдине слово: дорослий!
Пакую велику торбу наче у якийсь рулон: чотири коробки різного формату разом зі своїми речами. Повернувся забрати куртку. Розпакував запаковане і знову став перед дилемою: як запакувати наново.
Поки вдягався зі сторони колега з заводу сказав: А ти знав, що на вихідних ти мав виступати з номером на весіллі? Так вирішив директор. Після чого, я для себе намагаюсь скласти пазл, який для інших є логічним: я працюю на виробничому підприємстві актором лялькового театру. У мої обов'язки входить гра на сцені, яка має органічне поєднання з виробничим процесом. Саме тому шеф захотів за рахунок мого вільного дня, аби я зіграв на якомусь весіллі.

Сон 200418

Зустріч Путіна і Порошенка... Сростерігаю зміни в поведінці Порошенка. Він поводиться так, як Янукович. У жестах, міміці, словах відчувається, що він уже "куплений" і зрадив національним інтересам. Порошенко говорить з Путіним улесливо, хоча тон спілкування рівнозначний: "усміх крізь зуби". Путін у своїй манері, але видно, що також пішов на неприємне для себе.
Вулична розмова Путіна з українським народом по зустрічі з Порошенком: відбувається біля паркану зробленого з оцинкованого профілю коричневого кольору. Хлопець з України ставить Путіну невиразне і дурне запитання, так, наче це і не запитання. Характерна риса його зовнішньості - передні зуби випинають назовні, і від того запитання прозвучало з характерною шепелявістю. Я поряд слухаю їхню розмову. Найшло чимало різного народу. Підходить негр в стильному одязі та солідним фотоапаратом і світлує свою дитину з лялькою (зайцем), яка спочатку кладе ту ляльку під кущ, а потім показово виймає для знімування "татом". Доволі артистична сцена. Я навіть подивований майстерності дій цієї дитини. Заєць доволі оригінальний - в американському стилі. Сама дитина, як і лялька брудні та замурзані, але все заради "красивого" кадру. Я згадую, що бачив цю дитину із цим же зайцем ще до цієї сцени - чистими і охайними в делегації, що супроводжувала екскорт Путіна. Я питаю по знімуванню негром своєї "дитини": для газети? Він виказує, що не розуміє мене і є англомовним. Я ліплю слова англійською, але у мене нічого не виходить, наче йому з мого питання зрозумілими лишились: "газета" і "фотографує". Я розумію, що все це інсценізація для російських і світових масмедіа. Серед тих людей бачу дівчину з кількома ріжками на голові у вигляді залізних шурупів, що вкручені зсередини назовні - я подумки ставлю питання: "як?", адже в реальному житті це неможливо! Я щось до неї починаю говорити, але передумую... Я розумію, що мені небезпечно щось говорити, бо це все боти.

Дивлюсь у дзеркало. Бачу на собі справа мудрий зуб, що випинає назовні, але якийсь тонкий, хоча білий, як тільки-но виріс. (Видно відбиток враження від того хлопця, що спілкувався з Путіним). Я прижимаю його щокою і він ламається. Відчуваю рештки того зуба в роті.