Сон 190424 "Зміни мір: робота й відпочинок"

Річка Тетерів, що протікає біля Житомира... (Нічого спільного з реальністю, але уві сні таке переконання). Маю можливість оцінити комплексно: де швидка вода, а де вона спокійна. В одному з таких місць живуть бобри. Оглядаю береги і воду коло тих берегів, яка раз тече доволі стрімко, а іншим - спокійно. Сприйняття таке, наче пролітаю птахом. Таким чином із певним зацікавленням обсервую одну сторону берега, а згодом й другу. У якийсь момент вже захотілося покупатись. Бачу вигідне місце, де купались якісь дівчата. Отож, поліз у воду і почав насолоджуватися "великою ванною" - саме так у тому місці виглядає берег ріки. Загалом, лише приємні почуття і враження: вода чиста і тепла, день сонячний - усе найкраще, про що можна мріяти!

Працюю з колегою на підприємстві, де в нашій роботі все укладено так, що й особливо нема що "укладати" далі. Маємо більше вільного часу, адже робимо продумано раз, а не двічі, коли начальство поспіхом дає непродумані вказівки, за якими врешті-решт доводиться чути: "треба переробити!" От і сьогоднішній день починаємо з певного відпочинку. Вирішили обрати більшу кімнату для перевдягання. Вийшли на внутрішній двір "попити каву", я ж вирішив відійти від правил і невідь-звідки дістав пляшку пива. Але цей жест уже був провакаційним на робочому місці, тому її так і не відкрив, адже тієї ж миті обговорення підійшла якась жіночка - робітниця цього закладу, можливо навіть і офісний працівник, і почала здалеку жалітися на життя: перше, що їй доводиться зараз - переїжджати з місця на місце; друге, що в одному місці, де вона часто їздить, радар неодноразово ловив її на перевищенні швидкости; що в неї просто фінансова криза і вже не вистачає на елементарне... Підключаюсь до розмови і починаю аналізувати її дії. Врешті-решт доводжу їй думку про її безвідповідальність, малу зарплату і прагнення жити на по кишені: на авто не їздить по правилах, роботу не хоче змінювати, діти хочуть жити в місті і мати все "на готово", коли варіант життя в селі відкидається одразу: фізичною працею ніхто не займатиметься!

P.S. Десь у процесі розмови згадувалось яблуко, можливо, вона була з ним, як віддалена асоціація думок із реалу попереднього дня: "Змій-спокусник, Єва, зірване з дерева яблуко - Заздрісна королева-відьма, Білосніжка, отруєна половинка яблука".

А чи існує яблуко можливостей, яблуко життя вічного, яблуко просвітлення і досягнення нірвани абощо?

Сон 170623 "Унікальна форма святкового заходу"

Якось невимушено, наче по запрошенню, приходжу в якесь нове місце, де "зі старту" зустрічаю пару знайомих людей. Присутнє переконання, що ось-ось має початися сам святковий захід. (Конкретика відсутня). Веду приємну бесіду, наче ні про що, але зі своїм своєрідним гумором. З часом прибуває до цього місця все більше і більше народу, і всіх, кого не помічаю, я знаю особисто, декого опосередковано, але це все - чудові та творчі люди: письменники, художники, журналісти, музиканти, науковці. Помічаю і підходжу то до одного то іншого, аби привітатися і перекинутися кількома словами. Якоїсь миті усвідомлюю, що це все - така організація свята. Так, наче тривалий час всі збираються, а самого початку дійства так і не намічається. З розмов виникає враження, що кожен прийшов сюди на окреме запрошення з окремою мотивацією на подію заходу і в кожного вона індивідуальна і не схожа на іншого. За іншої події могли сюди й не прийти. Наприклад, хтось давно хотів зустрітися з якоюсь людиною, а вона якраз "бере участь" у цьому заході; хтось окремо хотів потрапити в коло конкретних музикантів, а вони саме прийшли на це дійство; хтось хотів давно потрапити на унікальну презентацію або взяти участь у винятковій події - і все має відбутися тут і в цьому місці. Таке враження, що присутніх доволі тривалий час не бентежить, що сам захід так і не починається, адже кожен тут зустрів когось, із ким проговорив би "вічність". Настільки все триває невимушено та душевно, що я починаю усвідомлювати, що така колективна зустріч, навіть усіх тих, кого я знаю з Житомира, - це і є сам захід. І мені якось так, від усього цього неймовірно приємно і радісно. (Десь на межі з пробудженням присутній дофантазовую: невимушену гру джазового оркестру, десь посеред публіки - гру поодиноких акторів). І весь цей так би мовити "хаос", для всі присутніх максимально зрозумілий і не спонукає до роз'яснень, дивних запитань і пошуків покинути це місце. Десь насамкінець приходить знайома письменниця та науковця О.Ю. з мамою. (На себе не зовсім схожі - більш худорляві та високі). Подумки міркую: і кому ж прийшла така геніальна ідея організації та проведення такого святкового заходу - зустрічі з омріяним, бажаним, мінливим, майже нереальним, тим, що так легко втратити та більше ніколи не зустріти у своєму житті?

Сон 250223 "Творче оновлення"

240223 - Стикаюсь із максимальною бідністю в матеріалах, з яких маємо щось робити. Цей "мінімалізм" під впливом зовнішніх сил - вимушений крок. Поволі-поволі і всі починають звикати, розуміти, що так можливо і врешті-решт виглядає хоч не "на всі сто", а "достатньо". 0100'

250223 - Приводжу дружину в театр ляльок, який розбудовується та модернізується на ново. (Певні асоціації з давнім досвідом, але більшою мірою доволі віддалені, зокрема уві сні атмосфера відвідання театру більш душевна). Поки йдемо до основної зали - піднімаємося на три поверхи дерев'яними сходами. Другі сходинки доволі круті. Коментую: явно, що людям похилого віку та з інвалідністю не передбачено відвідування цього театру. Найцікавіше, сам процес зміни та наповнення очікуваною атмосферою вистави, поки розглядаєш стіни та оформлення. Хоча все ще в ремонті, але відвідування відкрите і можна бачити це перетворення. До атмосфери дерев'яного будинку, додається дерев'яне різьблене оформлення в стилі бароко з використанням природньої структури натурального дерева, зокрема візерунчасті образи із кори. Також стіни прикрашені дерев'яними полицями з книжками, між якими сидять ляльки - герої різних вистав. Поки ведуться ремонтні роботи, ці стелажі частково прикриті тканиною. Десь дружина із-за цікавости заторкує край тієї тканини, книжки злегка посовуються. Якась відвідувачка, схоже, що вчителька класу, який вела за собою, а йшла за нами, вирішила нас насварити за лишню зацікавленість. На таку реакцію лише усміхнулись і пішли далі. Заходимо в залу очікування, в якому вже присутні майбутні глядачі, і знову звіряю завершення попередньої і початок нової вистави. Кажу, що саме та, на яку мали піти, вже завершується, а починатиметься зовсім інша і на неї доведеться трохи зачекати. 0500'

P.S. За пару годин до сну, їздив з дружиною до магазину, аби закупити матеріали для декупажу, зокрема ниток, для виготовлення декоративних банок, овечок... Видно, що свідомість вихопила також певні образи, закладені у прикладних для творчости матеріалах, що були в продажу, зокрема пов'язані з деревом і тканиною.

Сон 040922 "Ризики та радість"

Допомагаю виконувати роботу в дивному, як для мене, порту. Пришвартований до берега величезний корабель, на якому відбувається щось, що нагадує металургійний завод. Із якимись людьми на березі, понад краєм берега, починаю розтягувати кабеля, але за характером дій, це щось нагадує до підготовки до завантаження сировиною металургійної печі. В процесі роботи летять іскри, із висоти палуби корабля падають на працівників, що стоять на березі. Хоча до самого корабля є хоч якась відстань, але вже відчувається температура, присутні ризики. В голову приходять різні раціоналізаторські ідеї, але разом із тим є усвідомлення, що до нас вже давно все придумали.0230'

Їду в автобусі з людьми з якими якось мимохідь знайомий. Вирішив зробити їм приємне, роздаючи з чарівного "букетика" маленькі декоративні грушки та листочки, зі словами: "Не треба приховувати почуття, як одяг в шафі!".

Присутній при звільнені українських полонених із російського полону. Якесь радісно-бентежне почуття. Якогось дива російський солдат стріляє в сторону, але наші хлопці, які виходять по одному, безстрашні. У одного на руці яскравіє синьо-жовтий прапор.

Сон 110919 "Приємні несподіванки"

Везу на візочку (в народі називали б "кучмовоз") різні пожитки. На ньому лежить льняна торба, а в торбі інші, зокрема й коробки, які, коли складав, видавались більшими, навіть трохи здивувався, як-то вони всі гарно лягли разом. Сама торба темно-сірого кольору. На мою думку: тому що пралася з темними речами, а мала б бути світла. Міркую собі далі: отак проїхатись із нею не один день, хай би вигоріла на сонці, і стала б світлішою. Зараз на неї крапає дощ, вона промокає, але то нічого: всередині упаковано добре в інші торби. (Практично тут обіграна давня технологія вибілення льону). На мені нова брендова чорна куртка з секонду, яку купив для роботи і, як думав, не сходитиметься в плечах, а тут-таки доволі простора. Мені вона подобається. Іду рідним містом по вулиці Б., нині С.П. Минаю пішохідну дорогу, на яку місцями найшов ґрунт, а з водою утворює незначний бруд. Але мені йти комфортно: тепло і весело. Іду в сторону дому, де живе баба Дуся, хоча в результаті опиняюсь у власному домі, яке давно потребує ремонту, а ми там не мешкали віддавна, а тут тільки-но заселилися і облаштовуємося по-новому. Звернув увагу на білені стіни, які однозначно потребують ремонту: побілка місцями облупилась і видно давні шари. Заходжу у спальну кімнату, а там, на моє здивування, гостя. Якось проморгуюсь чи то протираю очі, аби розгледіти краще хто, адже від початку не вірю побаченому. Біля дружини сидить давня знайома з літературних кіл С.Ш., яка не один рік відпрацювала на керівних посадах. Кого-кого, а її не очікував побачити в рідному домі. Озираюсь по стінах, так, наче оцінюю своє житло її очима, і пояснюю, що ми сюди недавно-таки перебрались. Хоча!.. Дивлюсь уважніше, а кімната певною мірою змінилась. Дружина її обставила різними приємними святковими несподіванками. Наче якась невелика ялинка чи середнього розміру густий зелений вазон, що стоїть на підлозі, біля нього якась торба з подарунками, що на дотик нагадує новорічні кульки, хоча трохи заважка, ще якісь речі такого штибу. Розумію, що все це не просто так: це наш із нею ювілей, а гостя - це щира реакція на жінчин пост у фейсбук, де вона запросила всіх до нашого дому на це свято. Розповідаю, що я нині, як бачиш, не живу в фейсбуку. А ця мила ідея (зробити пост) - чудова ініціатива дружини. Навіть закралася думка: а хто ж ще аналогічним чином може відреагувати і завітати до нас у гості? Дивлюсь на гостю і дружину, і відзначаю, що вони певною мірою схожі зачіскою, навіть мають щось спільне в обличчі. Вони ж кажуть, що вже між собою зауважили цю схожість: чорні коси, довжиною трохи нижче плеча, якась чолка, хоча лоб великий і гарно виглядає, яскрава червона помада. Непомітно для себе бачу в гості іншу знайому С.М., яка справді має більше спільних рис із дружиною. Але цікаво, що цю трансформацію уві сні я від початку не відрефлексовую остаточно. Отже, це "осяяння" образу з'являється в процесі пошуку схожости, більшою мірою, не в форматі внутрішнього монологу, а вже в діалозі з ними. 0235'

Гуляю по якомусь російському місту, спілкуюсь із мешканцями. Привертаю увагу своєю українською. Загалом усі дружелюбні та готові підказати та допомогти. Завітали в гості до мами однокласниці О.М. Звертаю увагу, що спілкується українською, а її дитина вчилася російською. Як висновок: заходить розмова про мову. Про те, що в нашому класі багато хто за радянський період часу русифікувався. І все це при моїй пам'яті! Це при тому, що походять з українськомовних родин, які переїхали жити з сіл у місто.
Повертаємось зі святкового столу. На мені вишиванка, на ногах в'язані капці, на руці великий розумний годинник. Дехто з присутніх вдягнений у щось подібне, але відмінне від мого. Підходимо до якогось ресторану, а в ньому грає якась українська народна мелодія. Цікавою рисою є певний декор на невеличкому даху, що на висоті моїх очей має на собі бутафорію вівсяного печива, але не плясками, а у вигляді булочок (повторення фрагменту з забутого сну). Вирішую підспівати. При вході в той заклад, що має відкритий вхід, наче в гараж, але в сучасному стилі, стоять зо п'ять працівників закладу і мило запрошують відвідати їхню ресторацію. Дивляться на мою зовнішню оригінальність і на те, як підспівую куплет пісні, що долинає від їхнього закладу. На що співробітники аплодують. А я кажу: "От могли б зробити маркетинговий хід, де кожен бажаючий може заспівати, а ви йому... - беру з даху бутафорне печиво та інсценізую його кусання, - у подарунок - печенюжку!" 0500'