Сон 221023 "Виконати місію"

Потрапляю в школу. Таке переконання, що я тут не вчусь, але знаю, що числюсь у списках школярів, і якимось чином маю бути задіяним у процес навчання. Поводжу себе відповідно до свого віку, як старша особа. Тут керівництво в особі заступника директора, (з реалу: нагадує колишню класну керівницю), дає мені завдання: піти в кабінет хімії до нової вчительки і щось занести. Нумерації класів немає, а розпізнати можу двері за малюнком на них, що має нагадувати равлика. Весь час ходжу з високою чорною шапкою, навіть у приміщенні школи (дещо нагадує таку, яку мав Т.Г. Шевченко або правдоподібніше - беруть артисти музичного гурту "Дахабраха"). Знаю що вона не моя, а позичена в керівника школи. Хоча в голову від тієї шапки гаряче, я таки її не знімаю. Шукаю кабінет хімії і ніяк не можу знайти двері за відповідним малюнком - усі рисунки на дверях щось нагадують, на щось натякають, а "равлика" так і не ідентифікую поміж них. Когось питаю за той кабінет, і замість слова "хімія" пару раз уживаю польською - "хемія". Аби зрозуміти: чому "хімія" і чому "равлик", я пов'язую це зі словом "біологія". Тепер приходить таж керівниця школи і врешті-решт скеровує мене у відповідний клас. Заходжу, а там за малими партами сидять мало не дорослі "діти" - дядьки, мало не як я. Питаю себе: і як вони за тими партами вміщуються? Оцінюю молоде і розгублене обличчя вчительки хімії. Розумію, що теоретично - це мій клас і це моя вчителька, і я можу бути в її списках учнів, які так і не приступили до навчання. Навіть спробував присісти за парту, на вільне місце, поки хтось не прийшов і я не уступив місце - чуже та й не сильно й хотілось!..

Сон 160623 "Зона відповідальности"

Якісь чужі люди розбирають половину льоху, зроблену ще за давніх часів - усипану землею. Міркую про себе: це для того, аби розширити дорогу? Друга половина льоху заставлена моєю консервацією. Знаю, що її не чіпатимуть. (Якась віддалена асоціація з колишнім льохом, який стояв посеред двору на батьківській садибі).

Викладаю в якомусь польському навчальному закладі. Маю небагато годин, але відповідальність як на повну ставку. Якогось дня несподівано навідується фахова комісія. Кваліфікаційна співбесіда має відбутися з предмету "Історія". Розмова має пройти зі мною і ще одним колегою. Поки почали з нього, я відволікся на якісь справи, пов'язані так само з роботою. Коли повернувся, комісія вже зіскучила мене ждати. Пояснив, що разом із предметом "Історія" викладаю "Образотворче мистецтво". Здивувався своєму вільному вмінню говорити польською мовою не добираючи слів, а так, наче маю чималий словниковий запас, аби з легкістю гратися словами - десь з гумором, а десь із хитринкою.

Сон 101120 "Яка ж оцінка?"

 Знаю, що маю скласти якийсь екзамен, начебто зі знання польської мови, а викладач замешкав у спальній кімнаті дому б.М. (перший раз такий образ, щоб стороння людина опинилась у рідній хаті). Приходжу до нього на призначений час, а в сусідній великій кімнаті, прохідній до нього, перебувають інші студенти, наче й вони там мешкають. Заходжу до нього, а він ставить питання якось не по темі: "Опиши своїми словами дитячу кімнату?" Отак і починаю змальовувати кімнату свого дитинства і все польською мовою. Отже, спостерігаю, що все в мене виходить славно та легко, навіть сам собі дивуюся. Раптом викладач відволікається, зупиняє мене і каже, що це його влаштовує і прощається. Йду від нього і дивуюсь вдруге: то яка ж оцінка? 0410'

Сон 090920 "Переконання й уподобання"

Шукаю роботу, а мені пропонують працювати вчителем.

З якоюсь дівчиною складаю танцювальну пару. У неї є талант неймовірношвидкого сідання на шпагат і вставання з нього. Навіть її викладач питає: як ти це робиш? Я підбираю мелодії, під які ми маємо виступати. З двома вже визначився, а інші хочу узяти з урахуванням її смаків.

Хтось пропонує обійти основну дорогу короткою стежкою. Колись я нею ходив (таке переконання уві сні), і знаю, що там не найкращий шлях - з ярами, схилами, які треба щоразу долати, а ми з дітьми... Не найкраще рішення, хоча поводир настійливий і переконує, що все буде добре. Тепер маю розрахуватися при вході по 3 зл із людини у якийсь санаторний музей-лазню. Я йду останній, жінка з дитиною (наче сином) уже пішла, а я не маю грошей готівкою, бажано дрібними, тому гукаю до дружини: чи не має вона по 3 зл? Підходжу, починаю відбирати монети більшим номіналом: 2, 5.

Сон 011219 "Чорна сутність"

Іду на завод, з труби якого мене огортає чадний і неприємний дим. Розумію його шкідливість усьому що є навколо, зокрема природі й живому. Заходжу на територію, потрапляю в офісне приміщення. Споруда доволі велика, герметична, з багатьма поверхами-ярусами, що являють щось середнє між робочим цехом і службовими кабінетами. Диму тут немає, повітря чисте і всі зайняті своїми справами. Я ж знаю, що запрошений на співбесіду, або ж хочу поспілкуватися сам, щодо можливої тут роботи. Разом зі мною, на цю зустріч прийшли й інші претенденти. Поки був час, вирішив пройтись знайомими мені коридорами, привітатися з деякими людьми, так, наче я тут вже працював у недалекому минулому. Поки "гуляю" з'являється стійке переконання: я тут більше не працюватиму.

Якийсь великий святковий захід, більш схожий на прощання, але не з тим, що врешті-решт звершилось, а з тим, що було в далекому минулому. На ньому присутня моя шкільна вчителька математики, яка була ще й класним керівником. Вирішив висловити їй на останок свої міркування про період, відколи вона прийшла в наш клас аж до мого останнього перебування в школі. Спочатку подякував за її відданість роботі, любов до учнів, а також висловив думку, що з усіх вчителів, що були в нас, вона навчала найдовше, і це вже погано. Вона ж підтримала моє судження переформалюванням мого твердження: "Я погоджуючись, що вчителі мають мінятися! А те, що була у вас так довго, зрозуміла ще тоді: це вжé ненормально". Тепер якимось чином я, знаючи проблему, що не всі гості можуть роз'їхатись, запропонував їй переночувати у великій кімнаті, де за двома дверима маю власну спальню. Будинок, в якому маю лягти спати, нагадує дім баби Марії, але видозмінений, наче після суттєвого ремонту. Дещо інакше переплановані стіни і кімнати. На тому місці, де була підсобка, тепер моя спальня, але за обсягом більша. Мешкаю в ній сам. Вчительку поселяю у третій кімнаті, а я лягаю спати у своїй, замкнувши двері на замок. Міркую: як добре, що я тут сам! Лежу на боку, ще не заплющивши очі, і краєм ока помічаю, як чиясь голова у вигляді тіні, так, наче треба було стояти навпочіпки, визирає із-за стіни колишньої кімнати, від якої залишився тільки дизайнерський задум. З'явилась і, помітивши мене, сховалась. За короткий час визирнула знову, й розуміючи, що я її бачу, сховалась знову. Я ж кажу: я тебе бачу! До кінця не розуміючи: що то за істота? Продовжую: виходи, я тобі не причиню шкоди! І тут з'являється якесь мале створіння, що на вигляд нагадує чи то тварину, чи то маленьку людину. Має підвищенну волохатість і викликає до себе певне співчуття. Запрошую її у своє ліжко, аби вона не мерзла. Вона залазить і я її вкриваю біля себе. Починаю уважно вивчати. Друге, що кинулося у вічі й не могло мені відповісти на питання: ще це за істота? - були довгі нігті, неймовірно гарно пофарбовані чорним лаком, так, наче зроблені були в професійному салоні краси. Вже вголос питаю в неї: хто ти така? А у відповідь істотка скручується хитро в клубочок, так, наче хоче всім своїм тілом сказати: залиш мене біля себе, мені тут подобається! Ця поведінка мене обурює і я відрізаю: "Киш від мене, щоб я тебе не бачив!" На що вона з усією виразністю хитро усміхається. Питаю: "Чого усміхаєшся?", а вона йде й жестом натякає, що в моїй тумбочці лежить її печиво, яке вона там забула і що, видно, й було причиною простежити за мною, аби його забрати. Я дістаю і віддаю картонну коробку, прямокутної форми, якої раніше в себе не бачив. Істотка дивиться на мене і каже: "Вам смачніше. Мені - ні!" Не до кінця зрозумівши логіки її слів. 0230'
P.S. Проснувшись, відчув, як по тілу пробіги сироти: поки спав, трохи змерз. На дворі, ще з вечора відзначив: початок календарної зими збігся з початком перших морозів.

Сон 220219 "Чи все взяв із собою?"

Прихворіла донька і до нас додому вперше приходить вчитель. "Зависло" трохи навчального матеріалу, які варто було б пройти, закріпити пройдений. У той же час я теж вдома, хоча жінка з дитиною на лікарняному. Приходить вчителька, а в нас не до кінця прибрано, зокрема дитяче ліжко, але виглядає виправдано - дитина ж мусить видлежуватися! Сідають займатися уроками, але від початку треба дорозповісти донці вірш Тараса Шевченка "Заповіт". Донька починає: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..." Мені не подобається награна виразність читання, а вчитель мовчить і уважно слухає. Потім додає зауваження і показує, як правильно треба читати: менш з надривом, а більш вдумливо. Більше у неї виходить пояснити практично, зачитуючи уривок з цього ж вірша. 0323'

Центральна дорога на Київ, біля батьківського дому. Понад трасою зрізають під корінь дерева. Працює велика бригада: стоїть характерний гул працюючих пил.

Майстерня, щось за столом ремонтую. Збираюсь на заявку, складаю чемодан. Помічаю, що деякі інструменти забув зібрати зі столу, на що вказує дружина, яка цікавиться моєю роботою, зі словами: чи все взяв із собою? Доскладую. Розумію, що з цієї заявки я прийду доволі пізно, так, наче це повтор чогось з минулого, що не було дороблено чи поламалось поновно. На якомусь далекому тлі чую й від матері якусь історію про літак, на якому зламалась друга антена і пропав інтернет. Навіть уявив довгу трубу, яка валяється на землі з частиною кабеля. (Щось у цій розмові перемішалась - порушилась послідовність, так, наче я маю відремонтувати ту поламану антену. Це стереотипний відбиток сприйняття материних розмов, коли хоче розповісти все і виходить, що перестрибує з теми на тему). Тепер дружина розповідає про те, що вона робить. Я прошу показати, і долучаюсь своєю практичною порадою: рівняю для неї кілька цвяхів із великими декоративними шляпками. 0430'

Сон 030418

Якийсь концерт. На нього, в ролі учасників, пішли двоє студентів (-ок) - (цей фраґмент важко пригадується, можливо, незначний). Замість них я іду на урок ("пару") до викладача математики. Цікаво, що образ учень-студент нероздільний і злитий в єдине. За віком діти або старшокласники, або студенти перших років навчання у виші. Мені прикольно послухати такий урок-лекцію, адже я давно вчився у подібному форматі. Навчальний кабінет незвичний - видовжений поперек - студенти сідають у два довгих ряди перед одним викладачем. Є вільні місця, я сідаю зліва. Дітей небагато, але з часом їх находить більше. Вчитель читає свій предмет. Час від часу мене пробиває на провакативні питання... Спілкування з ним на рівних. Діалоги відбуваються з легкістю і гумором.
(Обривання сну, пов'язане з пробудженням).
Сон продовжується. Змінюються "декорації". Замість вчителя-чоловіка - вчителька. Вона також навчає математиці, але, судячи за подальшим розвитком подій - біолог. Йде урок-лекція. Аудиторія (на відміну від першої частини сну) видовжена не поперек, як у першому фраґменті, а вздовж, як то завжди буває у школах. Я сиджу так само зліва, але біля мене вікно. У притаманному мені дусі щось коментую, але заторкую жартом китайців і звертаю увагу, що в учительки азійські риси обличчя. Це її трохи мінить в рисах. Я помічаю, а скорше уявляю від себе, трансформації її обличчя, що мають кумедний вигляд: очі звужені, ніс неприродно видовжений. Але то проходить, як фантазії. Образ мінливості цієї жінки починають доповнювати два нових героя, що заходять до аудиторії: жінка (подруга вчителя) і корова (середнього зросту і якась артистично-кумедна, театрально-гротескна). Тут починає відбуватися неочікуване: нам показують, як робиться щеплення: корові, а заодно і цій жінці, що прийшла з нею. Якщо вірніше: жінка в знак солідарності із коровою робить і собі щеплення... Цей вчитель робить якесь роз'яснення про трикутники...
(Сон обривається).
... Вирізання разом з колегою металевих трикутників, подібних до знаку "Play".