Сон 180525 "Недоконаність"

Прийшов з дружиною і ще кимось із дітей на день народження до двоюрідного брата В.. У нас був торт оформлений білим кремом, а день народження у їхньої дитини. Вся увага на неї. Міркую про себе: щось бідно приходити в гості з одним тортом? Треба було б ще якісь подарунки.

Йду з сином тримаючи його на руках (далеко вже не такий, якби в 5-7 років), він спить, схилившись головою на моє плече, і крізь сон читає вірш, який дещо нагадує з моєї творчости чи Сергія Жадана. Нагадує тим самим якесь незвичне слово, від якого я сам дивуюсь, більше вважаючи за свою творчість. Потім виходимо на поворот парку, а там огорожа школи (така, як в шкільні роки, цю школу я минав кожного дня) та незручний перехід. Випадково уриваю якийсь незначний елемент на огорожі, а згодом виявляється, що це додатковий пристрій до камери. Якась дівчина, що також переходила в цьому місці, з якою не міг розминутися на переході у вигляді баличної конструкції, залучається в цей процес (деталізація призабута).

Тепер якесь місце моєї роботи з офісними столами, які потім нагадують столики в кав'ярні. Слухаю розмови і розумію, що це вкотре додаткове (паралельно до іншої) місце роботи, а головного клієнта (будь-якого з "жирних" для фірми) так і не опрацював. (Повтор переконання з давніх снів - непевність у роботі). З'являється переконання, що в цьому місяці не буде нормальної зарплати, навіть при тому, що фірма і так лояльна до мене. Треба опрацьовувати далі. У одного з працівників день народження. Я його знаю, але з чогось іншого (схоже, забутий сон). Всі його вітають. До мене підходить дівчина, саме та, що переходила дорогу, де ми розминалися та була залучена в момент шкоди чогось, що виявилось камерою. Виявляється, що та поламана камера зафіксувала якусь важливу для неї подію, пов'язану з її працею. Просить подивитися зміст флешки на моєму ноутбуці саме з тієї камери. Розумію, що все це доволі індивідуально і контекст вмісту відео і те, що на моєму ноуті. Раптом помічаю, що всі на робочих місцях виразно поділилися на пари. У одного хлопця прямо на роботі виразна ерекція. Згодом помічаю, що більшість працівників кудись пішла і однозначно по двоє. Біля мене сидить та сама дівчина. Начебто до неї не проявляю якогось інтересу, але раптом я з нею опиняюсь чи якби вдруге зустрічаюсь у машині. Сидить на задньому сидінні, а я попереду. Щось розповідає і я питально до себе відчуваю, що в мене може бути до неї інтерес. Показує мені якусь два в одному чи то ложку чи кулончик і каже, що це з фільму (в стилі фентезі) "Хартія". (Не є прихильником цього жанру). Не розумію таких вподобань, але помічаю, що в тому мені подобаються її манікюр, якась простота у дещо витягнутому обличчі (нікого зі знайомих чи акторів мені не нагадує). Хотів би проявити ще якусь форму симпатії, але просинаюсь на зовнішній шум із реалу. 0530'

м. Бжеґ

Сон 240225 "Чистота і порядок"

Готусь в незнайомій сім'ї виховувати чужу дитину, але разом із тим вирішую написати дитячу книжку про Кицю Портоптиху. Навіть починаю на ходу складати віршики: 

"Яке б не трапилося лихо,

На поміч прийде Портоптиха..."

Просинаюсь і дивуюсь такому імені для котячої героїні. Одразу намагаюсь вловити логіку словотворення: найближче відповідає слову портки (буквально - полотняні штани); можливо, з натяком на прибирання і прання та певний "котячий" протест.

Хлопець їсть чіпси. Дієтологи цікавляться: 

- Скільки ти їх з'їдаєш? 

- Багато, друже багато!

- День, два?..

На що він усміхається, що навіть цифра в днях доволі занижена. Таке враження, що це його основний продукт - він все їсть з чіпсами!

Його здоров'я, а зокрема зашлакованість організму, ілюструє його свідомість: його кімната, в якій живе, виглядає так само засмічено.

Хтось робить зауваження щодо чистоти його помешкання. У відповідь він наголошує на тому, що це його територія. Хоча дім, в якому ми тимчасово живемо, винайнятий на період нашої роботи і сприймається нами, як дещо чуже, а окрема кімната - як певна приватна територія... вже не витримую та гостро виправляю цього хлопця: "Наш дім!!! Ми живемо!!! Адже - це (будь-де і якими є) наша країна!!!".

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.

Сон 110921 "Раптовий поворот подій"

Пишу нескінченно довгій вірш на змонтованих лотках. Що не поворот - нова строфа. Дійшло вже до того, що героїчний зміст цього вірша все ніяк не міг скінчитися: останні повороти все дороблялися на одному місці і дороблялися. І тепер важко було зрозуміти: чи це потреба для майбутнього в них кабеля, чи то ніяк не може завершитися мій твір? 2309'

Я на городі. (Батьківське обійстя). Час збору врожаю. Дивлюсь на голі ділянки землі і помічаю як росте біла редька. Пригадую, як випадково вона сюди насіялась. Приємно з того подивований. Починаю її виривати, але розумію, що буде багато і вирішую піти по ємність для неї. З краю городу сидить кіт і щось вигризає. Дивлюсь уважніше, а він старається видобути язиком серцевину з горішка. І щось у тому в нього виходить. Коли обійшов дім в сторону двору, побачив: наскільки сильно змінився весь город, з'явилась по середині огорожа, поменшало дерев, багато ораних ділянок. А куди ж ділась лазня? (Видно, що свідомість використовує давні образи, адже думки про те, що на городі нині будується ще один дім, як не існує. Свідомість її ще не прийняла). Підходить батько. Я ж у нього питаю за це, і озираюсь ще раз. Відзначаю зміну візуалізації. Лазня є, але якось ближче до двору. Дивуюсь уголос своїй просторовій розгубленості. Біля батька бігає чорний акуратно вичесаний пес. Згадую давнього пса цієї ж масті. Питаю: чи не його потомство? Отримую схвальну відповідь. Тепер я біля вхідних воріт. Підходжу до батька і перепитую: то скільки в нас машин? Пам'ятаю, що купували не одну, але всі були до ремонту. Так і підтверджує. Вношу пропозицію їх відремонтувати і позбутися, адже час іде, і вони марально старіють. Скоро на такі взагалі не дивитимуться! 0445'

P.S. Цікаво, що тема купівлі машин виникала й у давніших снах (саме такі, які бачив на спільному подвір'ї), важко стверджувати чи належать до записаних чи забутих, але цього разу, видно, прийшов час їх продавати.

Сон 291112 "Сіра невизначеність"

Дивний сон, який сниться вже втретє. (Попередні не записувались). Об'єднує їх не сюжет, а предмет, який там фігурує, як головний персонаж.

Випадково знаходжу маленьку сіру кульку, чимось схожу на м'яку гуму. Від потрапляння на неї води, або вологости,  вона починає поволі збільшуватися в розмірах, перетворюючись у гіганта, розміром з людину. Що б не робив, аби цьому запобігти - дарма. Єдине, що вдалось, так це її розділити (від проходження крізь якийсь сіточний предмет, вона розпалась), але не в кращу сторону розвитку подій. Приходив до висновку, що такі предмети варто ізольовувати від початку таким чином, щоб зберігались у цілковитій сухості. Але разом із тим, рано чи пізно: як, щодо пізнавального інтересу, який не тільки в мене, а ще в когось може виявиться в майбутньому.

У сьогоднішньому сні все відбувалось на батьківському обійсті: стежкою на город і біля яблунь. На момент пробудження від такого сну: калатало серце, спостерігався неспокій: що з цим робити?

Якесь свято. Багато народу. До мене підходить чоловік і питає за сірники. Чомусь знаю, що в якійсь із кишень вони лежать. Шукаю в штанах і знаходжу. Чоловік бере і йде на перекур. А в мене думка: може, і мені разом із ним? - але ж я не курю!

Іду по вул. Хлібній рідного міста і так, начебто по телефону слухаю давнього знайомого Б.Г., а він мені зачитує свій свіжий вірш: "Тєло ,тіло...". За текстом він невеликий, але з характерною іронією та своєрідним авторським гумором, за яким так вгадується Б.Г. Пригадую, що в мене є подібний. У голові комбінується якась видавнича ідея, а заразом і певний жаль, що з організаційно-друкарськими проєктами я вже "зав'язав", навіть на рівні верстки не займаюся... ні журналами, ні колективними збірниками. 0830'

Сон 240319 "Нереалізовані бажання"

Кінець фільму. Герої збираються у відпустку. У знак успіху встановили другу антену. Якщо протягом сюжету я був у ролі спостерігача, то тепер - головного героя, який заліз на дах і біля антени виголошує свою останню репліку. Героїня має летіти на якомусь драконі зі своїми родичами. Звертаю увагу на елементи антени, яка має пару накручених спіралей - металом на метал. 0233'

Романтично пригодницький сюжет з елементами мазохізму та криміналу.
Головний герой намагається сподобатися одній жінці, але все, що їх в'яже, так це професійні стосунки, які час від часу сходяться у вирішенні певних завдань. Його долають сумніви: він відчуває в собі дуальність в усвідомленні своєї статі, дехто б дав назву "бісексуальність", але це визначення дається людям з однозначною реалізованістю, а тут, з одного боку він все життя хотів би бути жінкою, з іншого - в нього прокинулися почуття саме до тієї, яка його ігнорує в сексуальному питанні. До слова: головний герой десь схожий на Фреді Меркюрі, зокрема вусами. Він призначає професійну зустріч десь на заправці, в процесі роботи пробує виразити свої відчуття, які даються доволі складно. У паралель виникають (за кадром) думки в жінки, за якими ми чуємо про її вагання і сумніви в його до неї щирості. Не менш складні внутрішні вагання й у неї. З'являється одразу кадр, за яким важко второпати, що коїться: цей чоловік у туалеті, частково привстає з унітазу, де перше, що бачиш - по ногах стікає кров... Погляд не в фас, а в профіль, тому поява крові неясна. Він знову присідає, й долею секунди помічаєш, що він без чоловічих геніталій. Наступним кадром показують, як жінка, з якою він був на тій заправці, нарешті приймає рішення запропонувати приватну зустріч. Перебуваючи в середині приміщення, не помічає, як зовні на станцію нападають озброєні бітами молодики, аби побити вітрини, вкрасти щось із магазину. Біля якогось смітника спиняється один з тих хлопців, піднімає з асфальту якийсь аркуш паперу, чи шмату тканини (трохи невиразно), й змінившись в образі, розуміє, що тримає річ залиту кров'ю, кидає на землю. (Мініпробудження й продовження сну з іншим сюжетом, але з тими ж головними героями). Жінка і чоловік зустрічаються в такий же вечірній час біля ліхтарного стовпа, десь у парковій зоні. Вони тут сам на сам, їм є, що сказати один одному. За кадром починає звучати вірш по одному рядку, з паузами, аналогічними до прочитання:
"Пора би осінь перейти,
Забравши назовсíм зміїні жалі..."
(Почув лише три рядки, запам'ятались лише два перших). 0530'