Сон 110426 "Недовершеність"

Проходжу вулицею, а через дорогу на зупинці помічаю жіночку з пов'язкою на голові, що була незвично скомбінован, як чехол для окулярів від сонця. Міркую: гарна ідея! Приходжу до дому (без конкретики) і ділюсь враженням з донькою. (Події пришвидшуються). Якось одразу продовжую рух вулицею з нею і знову через дорогу, вже на пішохідному переході помічаю ту саму жіночку з пов'язкою. Вирішую разом із донькою до неї підійти. Розмова почалась так, наче ми були вже знайомі (вдруге уві сні цікава логіка "прискорення подій"), а маю лише представити дочку. Кажу її ім'я і розтлумачую "до слова" правильність вимови та письма в транслітерації латиницею...

Приходжу з групою колег на об'єкт, а нам кажуть, що сьогодні буде для всіх нова робота. Проходимо з меншого промислового приміщення в більше, а там багато народу і не ясно до кінця: чи це свято, чи збори, чи неформальна перевірка, навчання, підготовка до чогось нового? Всі одягнені не по-робочому, а переважно цивільно. Якийсь чоловік у одязі з натяком на медпрацівника відривається від розмови з кимось, підходить до мене і робить зауваження, щось у контексті охорони праці, а я, дивлячись на нього, роблю йому зустрічне зауваження, яким нівелюю претензію до мене. Далі з тими ж колегами, з яким приїхав, йду між неформальними рядами людей і зазираємо: що нового? По ходу пробуємо додзвонитися до когось з колег: де всі є? Так одразу потрапляємо на святковий стіл, де зустрічаємо декого зі знайомих, які розповідають, що цей фуршет зроблений виключно для нас. За логікою подій: такі столи могли бути накритими десь ще для інших працівників з інших фірм. Дивлюсь на страви, і якщо спочатку їсти не хотілось, з того, що там було, вже викликало апетит. Апетит - апетитом, а чистих тарілок - немає. Добре, можна їсти з тієї, де вже надібрали салат, а де взяти чисту виделку? Міркую, взяти ужиту та протерти серветкою. Тільки-но сідати за стіл, а половина страв уже "перекочувала" на інший. Цієї ж миті приходить колега, до якого хтось пробував додзвонитися, а в мене його контакту не було, і пропонує обмінятися телефонними номерами, аби мати в подальшому зв'язок. Вже записуючи номер, пробую пригадати його ім'я та прізвище...

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 091225 "Пошук відмінностей"

Велика вода посеред дерев у великому парку. (Деякі асоціації з вчорашнім сном і тим парком, що зі шкільних років). Йду спочатку якби по суходолу, хоча з якогось моменту починаю розуміти вже й загрозу повені. Сама вода брудна, олійна та специфічно сіра, що за густиною мені нагадує нафту. Раптом бачу бункер, який виступає з-під води на половину. (Цікавий образ уві сні. Він сниться час від часу, як "колишній туалет", "місце переходу в інший світ", "бункер" абощо). Чомусь я знаю, що увійшовши до нього, можна себе урятувати, але для цього треба якось повністю і швидко пірнути у воду. Раптом бачу жінку з дитиною, що сміливо йде до того бункера і зникає у воді. Згодом спостеріг хлопця, який поступив так само. Хоча, як пірнув у воду, раптом зойкнув і якби перебіг до іншого відділення цього бункера-переходу. (Що певною мірою вказує на його архітектуру, що нагадує радянський туалет "Ме-Жо"). Його зойк спонукав подумати, що десь там при входах стоять злочинці з ножами, які контролюють перехід. Тоді, що ж трапилось із матір'ю і дитиною?..

Мовний вибрик під час сну :: 

Звучить фраза: "Чи знаєте, що в польській провінції (...)" - і звучить якась японська назва, яку так і не запам'ятав, але здивувала легкість поєднання.

Виходить донька з душу, дивлюсь на неї, а вона якось не схожа на себе: лице звужене, ніс незвично заламаний із гоструватістю на кінчику, очі надмірно світло-блакитні. Волосся "прилизане", так, що це якось можу пояснити: після купання. Дивлюсь на свою дитину і подумки шукаю різніцю між тим, що знаю і тим, що бачу, не знаходячи вичерпних пояснень. Цікаво, що навіть на інтуїтивному рівні знаю, що це моя донька і в тому не маю сумнівів, хоча іншому не знаходжу пояснень.

Дорога. Я з дружиною, як пасажири, їдемо автобусом. Серед інших учасників якийсь чоловік на чиєсь питання: чи часто буває в Україні? Встає і щось незрозуміло починає робити руками по своєму тілу. Дивлюсь на нього і бачу неймовірну маленьку білочку з горішком, яка пірнає та виринає з його одягу. (Розміром із мишу). Озвучую побачене, як не дивно це звучало. Хтось зі спини, наче донька, підтверджує: "Я теж!" - в значенні "бачу". (З'являється розуміння, що ту білочку бачать не всі. Тепер той чоловік заповнює документи на перебування (побит) у Польщі. Здає урядовцю документи, який просить почекати. Той сідає здалеку. А тепер у чиновника до нього виникають питання: ім'я, прізвище, місце народження тощо? Той каже назву міста грузинською. А потім той же урядовець питає: то якою мовою заповнювати? Хтось мені відкоментовує так, аби чули інші: хочеш - польською, хочеш - англійською, хочеш - грузинською...

Реагуючи на ту розмову, віджартовуюсь:

- А пагаворіть?..

Сни 23-241025 "Дивна логіка"

Знаю, що донька зустрічається з хлопцем. (В реалі бачив лише на Фейсбук його пару юнацьких світлин). Минає якийсь час і по роду праці випадково випадає образ мого шефа, якби теж на Фейсбук, з яким доволі рідко контактую (у сні, якщо точно, спільний образ двох керівників, а так - переконання, що це одна людина). Раптом розумію, що той, з ким зустрічається моя донька і мій шеф - це одна і та ж людина. (Уві сні відсутнє переконання і чому виникла така логіка, але в реалі їх дехто помилково може прийняти за незначною смуглістю шкіри приналежністю до ромів). Виникає уві сні питання: як він може поєднувати навчання в університеті з тим, аби керувати фірмою?

23.10.25

Спілкуюсь з дружиною, яка наче крізь сон викриває свій не до кінця ясний стосунок з людиною, у якої орендує приміщення для офісу. З одного боку вона говорить напівнатяком, з іншого - приходить якесь окреме через підозру розуміння та непевне переконання, що в її словах є певна доля правди.

24.10.25

Сон 191025 "Рогата мавпа"

Чую якісь уривки розмови матері та сестри, після чого з'являється якесь пожвавлення. З почутого зрозумів, але засумнівався в тому, що сестра хоч і поступила у вищий навчальний закад, але так туди й не піде, а вирішила працювати. Бачу, як вона дещо зраділа від того, схоже, що має якісь нові плани. Вирішую перепитати в неї, чи дійсно це так? Підтверджує, хоча не зовсім ясно аргументує чому. Подумки про себе вибудовую відповідь: авжеж, має офіс в центрі міста, майже пустує, чому б не зосередитися на викладанні англійської та малюванні? (Тут у мене перехрещуються з реалу не тільки життя сестри, але й моєї доньки: обидва художники, хоча англійську викладає донька, сестра колись відмовилась з вищої науки, бо так склались сімейні обставини, а донька якраз поступила у виш). Продовжую міркувати, співставляючи з собою: то тут лише я вчусь і матиму вищу освіту? (Таке переконання). Навіть задумався: ще й поєдную з роботою... І як це в мене виходить? Знаю, що якраз зараз маю їхати на навчання. Виходжу з дому. Дорогою зустрічаю якісь земельні роботи. Чомусь зупиняюсь, аби розгледіти, що це? Якийсь замурзаний на обличчі та одягу чоловік виходить з якогось льоху, підходить до свого керівництва, яке знаходилося поряд, де я стояв, і показує знахідку. Виявляється - це поховання з часів фараонів. Подумки: то він такий брудний тому, що лазив у могилі? Дивлюсь на знахідку: і справді, подібна фігурка з тих далеких часів. (Схоже на певний спогад з реалу, коли я був у Франції і бачив в одному з музеїв артефакти часів фараонів). Хтось просить мене відвезти знахідки в музей. Спершу здалось, що то лише дві мініатюрні речі, а виявилось, що в машині вже лежали інші, в рази більші. Приїжджаємо до музею, а там велика лабораторія по дослідженню та реставрації. Помічаю, що попередньо з тієї могили привозилися й інші речі: якщо я тримав лише мініатюрну статуетку, зроблену з якогось м'якого каменю, то на столі стояли кілька більших, десь до 30 см, дерев'яні, по-своєму цікаві, зокрема зображеннями на них. Беру до рук одну і відзначаю на ній нетиповий образ. Прошу доньку, що раптом виявилась праворуч мене (тут реально зміщення в часі: сестра на початку сну така ж була молода, як зараз моя донька) сфотографувати одну з тих фігур, яку тримав у руці, і на якій, окрім впізнаваних елементів, ще була намальована коала так, наче людина-орел тримає на руках дитину. Розглядаємо та вдвох дивуємося: невже в ті часи на півночі Африки були й такі тварини? Вирішив похвалити співробітників музею, адже бачив їхню офіційну виставку з подібних знахідок. Починаю розглядати інші артефакти, що були на іншому столі, які ми привезли, а хтось вже їх заніс. Зокрема, на круглому, як колесо дерев'яному елементі була намальована мавпа (в подальшому згадається, що зі приставними рогами). Поряд неї у дивній посудини (майже акваріумі) лежала велика риба зі вставленим чи то дзьобом, чи рогом у грудях. Біля неї, в прозорій рідині плавала інша мертва риба. Але поряд один одного лежали так, що створювали рух, наче вони живі, хоча розпанахані животи виказували, що це не так. Риба віддавала характерний для неї запах, наче копчена скумбрія. Спробував справробітників музею зауважити на тому рухові, що в мене викликало голосне здивування. Тієї миті видалось, що рух створювала якась інша - третя риба, непримітна на початку. З іншого боку було однозначне розуміння мертвотности того образу. Тепер згадую, що мені треба на навчання в університет, а машина довго не чекатиме. Виходжу на вулицю, а поряд, в кількох кроках, щось подібне на базарчик. Помічаю під ногами якісь шматки ріг. Згадую про рогату мавпу, що вона дісно ще була в машині з приставленими до дошки (над головою), а в лабораторії щось на ній їх не помітив. І що це дійно її роги, а вони не просто цілі, а розсипались на декілька кавалків. Це ж безцінні артефакти минулого! Мало хто вигадає зараз такий образ. Починаю збирати, аби занести в лабораторію. Хтось із продавців ринку авторитетно дивиться на мою ініціативу і поважно, голосом знавця давнини каже:

- Роги треба буде позолотити!

Знову виходжу на дорогу, а дві машини, якими приїхали, і які мене чекали, так мені здавалось, вже немає. Щойно були, поки з землі збирав цінне для подальшої науки... Що ж прийдеться добиратися на навчання власними силами!

Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 190724 "Місце має значення"

Щось формально прикопую у пісок (була конкретика, але на ранок не згадав, що саме прикопав). За відчуттями - річ неважлива. Цієї ж миті з-під землі обок вилазять мурахи і кидаються до того місця. З іншого кутка з'являються менші мурахи, зовсім інші, і так само масою кидаються до тієї ж локації. Починається якась дивна "битва" за "місце" між великими мурами і тими, що з макове зерня. Ще мить і з'являється третій вид комах, які ще однією масою сунулись на решту, до того ж самого місця. І в усіх них видно стежки, як доходять до "битви" нові й нові сили. Мертвих мурах не відзначаю, але те, що між собою товклися і витискали кожен своєю масою, так однозначно... і щоразу відступаючи, повертались до однієї і тієї ж точки "неповернення для інших".

Йде назустріч донька, одягнена у простору спідничку гофра з двух смуг: синього та червоного кольорів. Ці барви мені нагадують чомусь росію, а ще Словаччину та балканські країни, де ці кольори ужито на державних стягах. Широкий чорний пояс усе ж таки змінював сприйняття. Від верху одягнена у якусь світлу сорочку, можливо й з українським орнаментом. Подібне вбрання чомусь мені нагадало польський національний одяг. Коли подивився зразки в реалі, зрозумів суттєву віддаленість: спідниця у горизонтальні смужки зустрічається рідко, більш грубого пошиву, ніж бачив, обов'язково з фартухом, а там-таки - ні.

Опиняюсь наче в давніх часах. Це розумію за формальними ознаками. Маю намір опуститися з невисокої гори, але поки не знаю як. У тому місці, де я зараз, стоять великі білі кам'яні колони, а під ними з витесаного дерева лежать важкі сходи, десь віддалено це можна було б назвати драбиною. Міркую: навіщо ті сходи опустили на землю, коли ними ще доведеться скористатися? (Схоже, що тут криється первинне моє бажання, знайти рішення, як зійти з гори?). Дивлюсь уважніше на тесані колоди тих сходів, а вони, при тому, що неймовірно грубі, так неймовірно гладкі і рівні. Деякі колоди із цікавими завертами, якби збільшенням до підніжжя сходів. Міркую: так неможливо в ті далекі часи вручну витесати нарівно такі великі поверхні та важкі для монтування!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 170624 "У пошуках морозива"

Тікаю з донькою від чорної машини, пофарбованої так, наче "тюнінг грубим пензликом", учасникам руху якої я щось зробив таке, що їм не сподобалось. Це міг навіть бути наївний гумор, який могли розцінити як однозначний. Тепер, аби з донькою від них втекти якнайдалі, злітаю. Я вмію літати, а вона ні. Цікаво так: тримаю її за руку, а фізично видається, що летіти доводиться важко, тому доводиться рухатися в повітрі повільно. (Раніше такого досвіду уві сні не пригадую, адже літав завжди сам). Перелітаємо ряд будинків приватного сектору з красивим краєвидом згори. (Можливо, тут вплинув досвід з реалу, коли бачив у фільмі берегові краєвиди Оканави, Сардинії, Греції). З висоти бачу, як вони нас вислідковують, але пробую сховатися за архітектурою будинків та їх ландшафтом так, аби вони мене більше не побачили. Як зникли з поля їхнього зору, сходимо на землю. Міркую, що так краще: вони думатимуть, що ми ще в польоті... Опиняємось біля виставки пташок, що сидять різнобарвними кольорами на деревах, які комплексно нагадують більш квіткову алею, але вхід туди платний. Пропоную донці купити квиток, але вона відмовляється. Трохи проходимо вперед і бачимо до цієї алеї вільний прохід, але донька вдруге відмовляється туди йти. Тепер "картинка" сильно міняється, ми опиняємось у якомусь будинку, який сприймаю як власний дім. Якоїсь миті звертаюсь до доньки на ім'я Марися. (В реалі цілком інше ім'я). Цієї миті лунає мій смартфон, а до дверей дзвінок. На порозі бачу незнайомих мені хлопців накачаної тілобудови зі словами: 

- Ми хочемо купувати морозиво, яке виробляє твій знайомий!

- Ви хочете його перепродувати? - питаю на пропозицію. (Уві сні впевненість, що маю такого знайомого, хоча в реалі - жодного).

- Ні.

- Тут може бути, як з пивом: одним подобається, іншому ні. Може я міг би стати для вас більш корисним, аніж лише морозиво? Я багато знаю. - Почавши якби жартома, але недовершуючи думку якби на повному серйозі.

- Лише морозиво! - Відповів із певною наївністю та добротою в голосі, наче зі спрагою наїстися колективом.

Сон 031123 "Дивись уважніше"

Фрагмент: донька стоїть біля будиночка над якоюсь водоймою (не ясно: річка, озеро) і питає в мене: чи цей будинок в скорому часі стане її власністю? - і мрійливо починає планувати, як буде тут жити. Більшою мірою залишаючи ці мрії своїм небагатослівним емоціям.

Разом із дітьми їду дорогою понад лісом, у якому розташований коксохімічний завод (koksownia). Як і в реальності: видовжена технологічна споруда та димить на повну. Дивлюсь уважніше, а біля цього заводу горять дерева, які ростуть вряд, як частина колишнього лісу, і передбачувано за вітром: ця загроза пожежі може піти далі. Цю картину зустрічаю з дороги, якою їду машиною. Зупиняюсь. Терміново дістаю телефон і дзвоню на загальний польський номер 112, щоб викликати пожежних, разом із тим уточнюючи, чи хтось це вже зробив? Заявка прийнята. Кажу дітям, що подивимось, за скільки часу приїдуть гасити вогонь? Десь за десять-дванадцять хвилин, вже з'явилась перша машина. Почали тушити з другої сторони заводу, там де нам не було видно, отже, десь звідти вогонь міг би і початися... Дивлюсь у ряд дерев, які горіли першими, а вогонь вже пішов по кронах далеко-далеко. (Певна асоціація з жовтою осінню). Тепер уже видно, що, починаючи з офісних приміщень, полум'я потушене. Заходжу з дітьми до головного управління заводу і розумію, що вогонь більшою мірою зачепив архів, а дивлячись на його полиці, схожий він був на той, що зберігав якісь манускрипти, наскільки в грубих старовинних палітурках лежали (не стояли) на полицях книги. Чомусь місце архіву нагадало мені колегу І.К., який (таке переконання уві сні) приходив сюди в бібліотеку (моментом архів сприймається, як її частина) до своєї знайомої, до якої мав романтичні почуття. Його знайома нагадала мені якусь вчительку моїх дітей ще з України, можливо навіть класного керівника сина в початковій школі. Інтересу до тієї теми не проявив і разом з дітьми пішли до виходу від тих офісів заводу. По дорозі була заборона входити в певні приміщення, адже почали прибирати наслідки пожежогасіння. Нас там нічого не тримало і не цікавило, тим більш дітей. То й пішли без інтересу до подальших тут подій.

Тепер з групою людей іду містом і заходимо в кав'ярню, в якій я беру символічно трохи морозива. Цікаво, що продавщиця наче іронічно набирає мені це "трохи" у невелику тарілочку, ще й пропонує присипати цукром. Я ж такий: мені ж і так пофіґ, я його й не хотів їсти - це так "за компанію", адже з іншими посидіти треба! У відповідь жартую, що можна й з цукром.

P.S. Цікаво відзначити, що реальність із тематикою коксовні, потрапила в сон приблизно за місяць праці на такому підприємстві.

Сон 230823 "Підготовка до навчального року"

Дружина працевлаштувалась у новий навчальний заклад. З часом "підтягла" мене до його життя, так, що майже відчув себе на рівні з викладачами. Житлові умови були організовані так, що знаходились на території цього ж закладу. Якогось дня виходжу на балкон, який більше нагадує спільну терасу зі стільцями, як у театрі з видом на вікна учбових авдиторій. Сідаю на лавку в чому й був, як вийшов з дому, і дивлячись на будинок, бачу за його вікнами студентів, що сидять і уважно слухають кожен своїх вчителів. Дехто помічає мене. Я ж міркую, що дивно сиджу і так само виглядаю, а ще: мене всі тут сприймають трохи дивним, отож, це мене певною мірою виправдовує. Раптом за одними з вікон (окрема авдиторія) бачу усіх викладачів, які заслуховують доповідь моєї дружини. Навіть дещо чую, про що вони говорять. Розмова ведеться польською мовою. Хтось коротко відкоментовується російською... Виникає якесь замішання та невдоволення. Я чомусь вирішую узяти мольберт і піти до них, аби мовчки поставити якусь картину. По дорозі вирішую узяти якусь книгу. Під руки мені потрапляє щось на зразок "Камасутри"... З'являється донька, яка тримає в руках книгу "Преступление и наказание". Вирішую, що це саме те, що треба! І заходжу в ту авдиторію, де знаходяться вчителі, з мольбертом і книгою, мовчки ставлю десь обок і йду... 

P.S. Цікаво, що на днях донька взяла з бібліотеки книгу "Zbrodnia i kara", хоча уві сні тримала в руках російськомовну версію.

Сон 220223 "Гостинна несподіванка"

Приходжу з кимось у гості до баби Дусі, а в неї, вже в гостях, моя мати та тітка Тетяна. Усе в темряві, адже немає світла. Перші розмови починають відбуватися при свічках. Згодом виявляється, що це не двір, а дім, у якому ще є вихід дерев'яними сходами прямо на другий поверх, що виконаний у вигляді "кишені-спальника" на одну особу. Показую матері, що тут можна непогано прилягти та відпочити. Облаштовую місце. Приміряю на собі. Відчуваю як комфортно. Показую приклад. Тепер виявляється, що у цієї кімнатки є вікна на прохідні студентські коридори. За одними можна побачити литовців, а за другими - латвійців. (Певна асоціація з мапою). Тепер це не просто вікна, а двері, які відчиняються у той час, коли закінчується навчання. Таким чином студенти прийдуть до нас у гості. Перейшов у зовсім іншу кімнату. До мене приходить донька з питаннями, як все відбуватиметься? Я ж пояснюю, що вийду до них, привітаюсь, поясню куди вони потрапили, аби це не було для них несподіванкою. Спостерігаючи за нею, помічаю певне хвилювання від незнайомости майбутньої ситуації. Що ж, для мене такий досвід також буде вперше! 0000'

Сон 271022 "Навчання і практика"

Іду дорогою з колишнім (віднедавна) прем'єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном. Місце: дорога з напрямком у центр рідного міста біля парку, через який ходив колись до школи. Іде цілеспрямовано, широкими кроками (так, як ми його знаємо в реальному житті). Щось до мене говорить англійською, а я розумію лише загальні фрази. Проходимо плац, який видно через дорогу, (в реалі там стоїть сусідський дім) на якому новобранці до війська проходять вишкіл: вчаться оперативно складати та розкладати рюкзаки зі своїми речами та амуніцією. Кажу спонтанно до Бориса Джонсона польською "ćwiczenie", розумію, що не зрозумів і підбираю більш універсальне слово "практика". На що схвально та задоволено реагує. Неподалік, уже біля траси бачимо іншу групу військових - підготовлених до виїзду. Опинившись на іншому боці вулиці, біля проїзду, на якому є батьківський дім, тепер іду вже не з Б.Д., а з малою дитиною на руках, яку сприймаю за свою доньку. Біля воріт, при вході на проїзд (в реалі воріт там немає) зустрічаю сусідку (троюрідну тітку), яка каже, наскільки у мене розумна дитина, адже це спостерегла ще раніше, коли мала нагоду за нею доглядати. Своїм мовчазним виразом показую, що в мене навіть немає в тому сумніву. Йду з дитиною далі, продовжуючи тримати її на руках. Кажу до неї: "Треба вчити англійську, а то виходить так, що нічого не розумію, хоча пару слів сказати можу!". На цих словах у воротах на подвір'я дому зустрічаю сестру шкільного друга, яка у відповідь каже: "Звертайся - перекладу!". Заходжу з дитиною в дім, а при вході наставлені різні речі, переважно взуття. Ставлю дитину на підлогу, щось їй коментую. Лишній раз відзначаю для себе, наскільки вона уважна та мудра. 0420'

Сон 281221 "Незвичні (в)сходи"

Підготовка та відзначення дня народження сина. Збираємось родиною кудись у міський парк, що має ознаки центру міста. Там знаходиться ресторан, де і відзначатимемо свято. (Всі локації не знайомі). Тепер ми опиняємось у потрібному місці, сповнені святкового настрою. Мене дивує внутрішня архітектура самого приміщення. Сходи, які ідуть уверх, і якими ми, за логікою, піднімалися уверх, зараз виглядають у формі ромба та, якоїсь миті (поглядом зі сторони), не мають сходинок до останнього поверху, наче третього, на якому знаходимось. 0110'

P.S. Форма ромба викликає асоціацію з недовершеною художньою роботою доньки. День народження сина відзначався менше, як за тиждень тому.

Сон 231221 "Необхідність"

Я в якомусь новозбудованому приватному домі. Роблю в трьох місцях художні витвори, які мають бути на рівні із підлогою. Дивно, але ці витвори мають бути прихованими від стороннього ока, наприклад, під ліжком. Поки що наношу шар за шаром бетон і камінь. Врешті має бути рельєфне та залите глазур'ю, як у давнину робили кахлі. Знаю, що донька перемогла в конкурсі (відповідає реальності) і гіпотетично може претендувати на отримання додаткових нагород у вигляді соціального захисту. Потрапляю на якесь бюрократичне засідання, на якому окремо піднімається питання таких винагород. Так і звучить: чи потребує додаткового соціального захисту наша родина, маючи таку доньку? Спочатку голоси розділяються порівну, але я беру слово і переконую в такій необхідності, адже бачу за присутніми певну законодавчу некомпетентність. Як аргумент доводжу, що чув від інших чиновників про додаткові гарантії для такої дитини.

Сон 091121 "Знайти причину"

На якомусь негабаритному транспорті перевожу квіти. Тепер я на такій приватній території, при в'їзді до якого, а тепер виїзду, маю певні труднощі, пов'язані з рівнем воріт. Навіть доходить до того, що шукаю і знаходжу причину, аби направити розмикання і плавний хід кожної з її половинок. Для цього уважно розглядаю конструктивне вирішення навісних петель і прибираю з них невелику металеву вставку, логіку обмеження якої до кінця не розумію. 2350'

Разом із дружиною займаємося якимись справами. Тепер вона каже: "тепер можеш їхати до батьків!" Таким чином я опиняюсь на батьківському обійсті. Заїхавши машиною, запрошують на вечерю, але ще довгий час спілкуємось у дворі. Спочатку з матір'ю, а згодом долучається батько. Чомусь заходить мова за Чехію і слово "voropai". Згодом переходить розмова на тему складности польської мови. Мати каже, що почала її вчити і хоче, аби я спробував оцінити її знання. 0320'

Допомагаю донці таким чином, що бере мої давні творчі заготовки для виконання своїх робіт. 0520'

Сон 030921 "Живий конверт"

Вирішив із дружиною зробити доньці подарунок у вигляді "живого конверта". На сайті замовили текст привітання, мелодію, пісню, виконавців, одяг у якому вони виступатимуть. Тепер я на роботі в якомусь приміщенні виконаному виключно з дерева. Маю із собою інструмент (якісь певні асоціації з інструментом для моделювання на тому сайті, на якому робили згадане замовлення). Приходить сповіщення від виконавця: просить схвалити один із кількох варіантів виконання замовлення. У мене виникає думка: те, що вони вже пропонують - це кінцевий варіант чи тільки "сирі" номери? - адже те, що я бачу мене не зовсім подобається: статура актора, одягнений наче Дід Мороз, поряд дівчинка на підтанцьовці викликає асоціацію нікого іншого, як Снігуроньки. 0330'

Сон 310821 "Складна дорога"

Будинок у якомусь селі, який потребує відновлення. Видно, колись він належав доволі заможному пану, з яким у цьому ж домі навіть мешкала прислуга. Тепер цей дім потребує ремонту і певною мірою я відчуваю його своїм або ж маю якесь внутрішнє зобов'язання його відремонтувати і довести до ладу. Сьогодні біля цього дому стоїть висотний кран і має виконати якусь роботу. Дивно, але кран стоїть якось боком та ще перегороджує тривалий час вулицю. Кілька разів обходив дім сусідніми вулицями, виходячи крізь різні внутрішні ворота обійстя, і щоразу не міг зрозуміти, чому мені важко запам'ятати, як повернутися правильно назад, на свою ж вулицю.

За вирішенням якихось паперових справ маємо поїхати в Київ. Чомусь дружина з донькою обрали поїздку потягом, але одну зупинку вирішили пройтись пішки і, видзвонивши мене по телефону під кінець мого робочого дня, разом рушити далі. Взагалі, я надіявся, що все вирішать вони самі. І навіщо було прогулюватися цілу зупинку, протяжністю для потяга. Але є, як є і я тепер разом із ними йду залізничним шляхом, наступаючи на шпали. Практично, дорога вела крізь ліс і ліс. Ось вже дійшли до першої зупинки, а біля нього певні архітектурні споруди доволі давнього зразка, зокрема один в один склади, як з мого дитинства, що біля батьківського дому (асоціація з реальности), видно, що побудовані за типовим проєктом. Навіть на тому зауважив своїй дружині. По другу сторону вже звиклої дороги, яка пролягала поряд колій, якісь старовинні туалети з неймовірно цікавою архітектурою. Чомусь мені нагадують архітектуру споруд на цвинтарях: склепи - не склепи (якесь дивне зауваження мистецької сторони будівництва під час сну). (Таке враження, що ці туалети, за формою, снилися мені й раніше). Нижня частина вибудувана з червоної цегли, а верх (друга половина з даховою частиною) зроблений з цілісно литої форми металу. До одного з тих туалетів вирішила зайти донька. Так само й успішно вийшла. Зауважила тільки на справдженні очікуваних вражень. Звернув увагу, що саму конструкцію, разом із бетоном, на якому він був залитий, трохи повело в сторону, так, щоб донька мала зійти з підніжжя, я підтримав її рукою. Чомусь дружина припустила, що так само успішно ми можемо прогулятися і до другої зупинки. Я ж словесно зупинив її, переконавши, що це не буде таким коротким шляхом, як донині. (В розмові фігурували назви цих зупинок, чомусь важко їх відтворити, але один із них мав подібність до слова Козятин. Серед аргументів моєї розмови була згадка про далекий особистий досвід пішого шляху по рейках "від Фастова до Києва" - "більше я цього не хочу" (таке переконання уві сні). Десь перебуваючи в цьому ж районі, зайшли на одну лісову галявину з урізаним пагорбом, на якій знайшли багато грибів, спочатку якихось неїстівних, або ж не знали, що то за вид, а інших: трохи бабок, а решта решетняки; траплялися й мухомори з коричневим капелюшком. Гриби збирала дружина, а я лише показував де і які вони. Десь посеред трави знайшов диво-фрукт, схожий на ягоду, бо ріс на землі, але величезних розмірів - з яблуко, а насправді нагадував нереально велику рожеву аличу (гібрид зі сливою), яка розрослась тут же, посеред лісу, але з не такими вражаючими плодами. Ділюсь враженнями з дружиною, показуючи "ягоду". (Чомусь уві сні присутнє переконання, що колись у дитинстві чи то юнацькому віці я був вже на цьому місці і, як нині, того разу теж росли тут гриби, але відтоді чомусь запам'яталися білі та маслюки). 0330'

Сон 230421 "Дорога під автострадою"

Сідає дружина за кермо машини і ми їдемо містом, по прямій, але невеличкій вулиці. Питаю в неї: чи вже водила авто? Спокійним тоном дивує: перший раз! Тепер ми стоїмо, а я дивлюсь під капот, хвалю конструктивну простоту механіки авта. (Тут присутні роздуми про власний транспорт). Поряд стоїть донька. Тепер ми йдемо разом пішки. Виходимо на якесь перехрестя автостради, яка йде мостом, а під нею тихою вуличкою, що завертає вправо і веде прямо в центр міста. (Образ знайомий, видно, за якимось сном. Схоже, що й сьогодні з повтором: перший раз - коли їхали, другий - шли). Питаю дружину: а чи пам'ятає, де поставила машину? Каже: ні! - і в такому тоні, наче це вже не її клопіт.