Сон 010422 "У цілковитій темряві"

Просинаюсь у цілковитій темряві в батьківській кімнаті дому батьків. Підходжу до вимикача і вмикаю світло, а воно не загоряється. Висловлюю свої спостереження дружині, яка також знаходиться у цій кімнаті. Йду на кухню, і по ходу відзначаю де ще не вмикається світло. Отже, світло в домі взагалі немає! Дивлюся за вікно на кухні і бачу, що як на вулиці, так і в сусідніх домах теж відсутнє світло. Цікаво, що всю дорогу все роблю навпомацки. Від дитинства знаю де знаходяться ті чи інші предмети! Будучи на кухні, відзначаю, як на плиті тихо догрівається якась їжа. Навпомацки вгадую якийсь глечик, під глечиком якусь скатертину, під скатертиною млинчики, які лежать на тарілці, що на плиті. (Дивний образ!) Електроплита (в ралі - газова), ясно, що з вимкненням світла - не працює, але виникає питання до дружини. 2015'

Сон 260920 "Поглядом зі сторони"

Я на богослужінні в костьолі. Десь у стороні якісь жіночки обговорюють між собою свої справи. Виникає якесь питання, до якого проявляю інтерес, але не втручаюсь. Виходжу з храму й іду прямою дорогою, а назустріч старенький священник і двоє прихожан-прислужників із греко-католицької церкви, яка стоїть близько до костьолу. Я їх знаю (таке переконання, видно, із забутого сну), колись я так само, задля інтересу, відвідував той храм, відбувши цілу церемонію (із того ж сну). Отак йдучи, та пара раптом стала, тримаючись рука в руку, подивилися на мене пристальним поглядом, провела очима та пішли. Чомусь майнула думка: невже вони подумали, що я зрадив їхню віру? - коли у мене ані перше, ані друге - лише "спортивний" інтерес.

Йду кварталом багатоквартирних висотних будинків і шукаю в одному ряду магазин будівельних товарів. Врешті знаходжу, хоча й за певною візуальною перешкодою: за кущами і кількома деревами, що росли поряд.

Я у домі баби Марії. Треба в кімнаті полагодити світло, хоча ще день і все доволі видно. Знаю, що ця справа ще досі не вирішена. Зі стіни, в районі вимикача стирчать дроти. Загалом, проводка доволі давня. Раптом поряд мене виявився знайомий бригадир-поляк. (Хоча уві сні йому не здивувався, але в реальності - це неможлива ситуація, коли дім знаходиться не в Польщі). Питаю в нього за ту проводку, так, наче він знає і вміє все, а він: ти ж розумієш я тут... нічого не знаю, як воно було, звідки? Чим мене розчаровує, хоча ще від початку я був свідомим почути таку відповідь.

Сон 230220 "Винести невідоме"

Я на території незнайомого мені православного комплексу. Роблю якісь електромонтажні роботи в невеликому будиночку, що стоїть ближче до виходу з території. Сам комплекс розміщений на пагорбі, отож, дивлюсь угору, а в мою сторону йде знайомий священник К.Г. і несе в руках велику силу різних побутових речей, серед яких магнітофон, чайник, якісь коробки. Це все мало не випадає з рук, але тримає впевнено, хоча йде спішно. Недалеко від мене стоїть охоронець і з метрів п'яти питає в нього:
- Що несеш в тому?
- Нічого!.. - продовжуючи йти з пагорба донизу.
Минає його, ледь затримується біля мене й іде до виходу. Охоронець пробує похапцем розпитати щось у нього, але з усього виходить, що відповідаю за нього я.
- Так це ж К.Г.
- Ви його знаєте?
- Так!.. Священник, бард, допомогає служити в Михайлівській церкві, є родина, діти виросли, з жінкою не живе - відійшов заради церкви.
Ці слова нібито заспокоїли його, адже самої відповіді: що він несе в тому всьому не прозвучало. Тепер разом К.Г. йду до виходу. За воротами він питає в мене:
- Чи не міг ти зробити добру послугу: зі згаданого храму треба буде сьогодні зняти зі стіни електроустановку. Робота оплачується. Я погодився. (Зміна кадрів). Тепер я в Михайлівській церкві, але на вигляд вона кардинально інша за ту, що в реальності. На стіні, біля якої проходять богослужіння, висить електроустаткування, об'ємом на кілька різнорідних плат, розмірами по м2 кожна. В буквальному розумінні - це мав би бути вівтар, але у сні - жодного натяку на реальність. Починаю демонтувати першу плату... уже й зняв, але в голові майнула думка, що все відбувається якось спішно, нікого в храмі немає, десь за пару годин почнеться богослужіння, а я займаюсь - сам! - дивною справою, наче злодюжка. От зараз хтось прийде і запитає в мене: "А що Ви тут робите?" І що я скажу? "Мене попросила одна людина..." А демонтувати ще: го-го!  Вирішую, що не треба мені такої слави, а раптом це ще "пахне" криміналом? Протираю свої відбитки пальців: одна рука була в рукавиці, а друга - ні, отож, трохи роботи є. Уже кручу устаткування на місце, як у храм заходять двоє незнайомих мені чоловіків із запитанням:
- Ну, то як, за годину впораєтесь?
- Я протер і вішаю на місце! - відповів на повному серйозі.
(Пауза). Помічою підозрілий на мене погляд, як на важкохворого.
- Х... що отримаєш! Ми маємо сьогодні поставити нове обладнання!
- Ото, ставайте поряд і робіть, а я пішов...
0530'
P.S. Видно, десь на інтуїтивному рівні я припускав, що подібні центрові місця, як вівтар, є свого роду "електро"устаткуванням, що працює на певне частотне під'єднання: "віруючий" - "Бог".

Приходжу до батька в гості. Місце зустрічі: електротехнічне відділення торговельного центру. Несподівано для себе виявляю накритий стіл, за яким незнайомий мені хлопець (можливо, робітник) вітає мого батька з днем народження. Я ж такий (про себе): "... сьогодні 8 число, літо, як же так? ще недавно була зима, і ось вдруге забув за цей день?.." Згаданий хлопець вручає подарунок, а в мене - нічого. Відволікаюсь на магазин, згадую, що колись хотів йому подарувати фотоапарат. З усіх, що там були, вибору було небагато. Єдине, що привертало увагу, так це - Фуджі, яке було виставлено на статичному стенді таким чином, щоб показати всі його найкращі сторони. Ціна питання: 700 грн. Яка ціна, така і "мильничка". За відсутністю іншого - непоганий подарунок. Зву продавця, купую. Тепер я з "чарівною" коробочкою. А свято, яке перейшло в несистемну паузу, ніяк наново не продовжиться...

У мене є чудова ідея, пов'язана з родом моєї діяльності, як несподівана пропозиція співпраці з банком. Заходжу в його відділення, яке знаходиться на вулиці Михайлівській. Колись у тому приміщенні був продовольчий магазин, пам'ятаю, як там продавали газети, потім був магазин фірмового взуття, а нині - банк. У відділенні сидить за відкритим столиком працівниця установи. Підходжу й сідаю навпроти неї. Представляюсь і починаю висловлювати свою ідею, за якою очікую: або повну консультацію, або ж направлення до вужчого спеціаліста.
- Ваш банк торгує зброєю!
- Невже?..
- На вітрині представлені деякі зразки. Ви ще мусите мати ліцензію!
Друге здивування!..
Раптом дівчина йде і я втрачаю до себе, як клієнта, увагу, адже прийшов з унікальною пропозицією, яку так і не зміг висловити.
З'являються додаткові працівники, але всі проявляють неймовірну зайнятість. Звертаюсь до старшого, аби мені приділили увагу. Він вислуховує, обіцяє, що зараз хтось підійде, і після сказаного знову відволікається і зникає. Вся ця "сцена" безперервної зайнятости переміщується на базар, де працівники вивчають якісь маршрути по мапі міста.

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 200819 "Перейнятий роботою"

Автобус, тривала дорога з висадками по роботі. За кермом поляк. Сиджу прямо за водієм. Зліва, біля вікна, на моєму сидінні лежать білі, довгі планки (кóроби) - їх використовують у своїй роботі електрики. Я знаю, що маю з ними працювати. По ходу дороги, щось із ними роблю. Пізніше, детально переповідаю дружині по телефону за цю роботу.

Я в інтер'єрі, що нагадує кімнату діда Григорія. Дивлюсь телевізор і клацаю телеканали. Для свого здивування примітив дивну повіденцію (невже тренд?): кілька каналів підряд показують приклади з гіпнозом, коли людина в лежачому стані говорить про майбутнє і минуле. Навіть щось мене зацікавило, але я поспішаю до своїх справ.

Сон 270319 "Робота з очікуванням змін"

Запускається завод з виробництва металопрокату. Я працюю електромонтажником. Разом зі мною в бригаді ті, хто згодом буде працювати у відділі збуту. Очікуємо, коли настане той день і все запрацює. Попросили внести пропозиції ще до запуску. У мене ідея: підписати з оптовиками металопрокату договори наміру, аби визначити майбутні об'єми і налагодити контакти. Разом із тими, з ким працюю, підходимо до машини, складаємо якісь речі та робочий інструмент. Запрацювався так, що мені кажуть: "Ще трохи і кінець дня! Скоро будемо їхати!" Стоїть бригадир, який має дати на мою пропозицію своє "добро". Я про себе міркую: якщо захочу піти з такої роботи, кому я віддам напрацьованих клієнтів, чи їх всіх розподілять між усіма?

Сон 030119 "Забуте коріння"

Дорога крізь всю Росію - із заходу на схід. Ліси, обабіч живі контури зрізаних погорбів, за якими видно, як прокладалась дорога. Давні кам'яні будови на холмистих узвищеннях, наче оглядові вежі з допоміжними спорудами, але давно без дахів, із порослими зсередини деревами. Виникає відчуття, що дотикаєшся зором якоїсь незвіданої старовини. Якесь село, на шляху якого старий цвинтар, з великими деревами, що ростуть з-поміж могил. Я навіть задивився спочатку на ті громіздкі стовбури, що від своєї ваги похилились за межі кам'яної огорожі. Деякі з них лежали так, що утворювали над дорогою коридор. Приїжджаємо на якесь підприємство. Там я маю допомогти колезі зробити якусь роботу, але в результаті чого вийшло живе інтерв'ю з його працівниками. Я з колегою і робітниками сидимо за одним столом, спілкуємось про життя, хто звідки родом. Виявилось, що вони всі говорять українською, хоча мешкають у Росії давно, вже навіть позабували звідки вони, адже це вже було друге-третє покоління емігрантів з України. Розповідають, що усі вони всі з сусіднього села і не мають пряме відношення до с. Литвинов, де знаходиться це підприємство. Називають рідне село, що нагадує українське слово, щось на зразок "Не[гай]нов". Просять зробити спільну зі мною і колегою фотографію, я чомусь тоді бачу себе майже голим у плащі. Кажу щось і перев'язую плащ на пояс, лишаючи відкритим торс. Настає обідня перерва і світлування не виходить. Всі робітники з моїм колегою йдуть в їдальню. Я залишаюсь, бо під час їхньої розмови їв яблука. Наче був ситий. Хтось приходить, каже що побуде з нашими речами, а я можу піти поїсти. Повідомляє, що всі затримались на відведений їм час і мусять вистояти в черзі. Вирішую йти в "столовку". По дорозі зустрічаю різних працівників, але жодного знайомого обличчя - з тих, хто був за столом. До їдальні ведуть уверх сходи, на яких стоять жіночки завершуючи чергу. Став і слухаю їхню розмову. Дивуюсь, що знову чую українську мову. 0448'
P.S. Початок сну походить від сюжету з польського фільму "Next-Ex", який був переглянуто увечері, де герой планує їхати в Канаду крізь Європу і всю Росію. Перед сном ставив собі питання: доля України в 2019 році? Видно, що не достатньо докладено зусиль у вирішені питань українців за кордоном.

Мені треба зайти на завод, на якому я працював рік тому, але мушу знайти поважну причину, коли бачитиму давніх колег: чому вирішив завітати? Я то знаю, що мені треба щось "від частотника". Знаю, що вже запустили нову лінію, набрали нових людей. Заходжу на підприємство по старому пропуску, беру ключ на звиклому мені місці від комірки електриків. Там багато різних електротехнічних приладів, що лежать про запас на різні позаштатні ремонти. Тримаючи у руках частотник, щось для себе з'ясував, роздивився те, що мені було треба. На виході з комірки зустрічаю мого колишнього керівника Артема Б. Зобачивши мене, раптово розцвів у приємній усмішці. Логічно, що в нього, окрім привітання, виникло питання мого тут перебування. Я відповів так, як є, навіть, коли відповідь виглядала зі сторони дивною: я тут дивився частотник... як його підключити. Вловивши його підозрілість, адже очевидно, що тут опинився нелегально, я поспішив мило розпрощатися й попрямувати до виходу з заводу. Там зайшов у новозбудовану частину, в якій працювали електронщики. За столом сиділи троє. Геть незнайомі й малопривітні: занурені в якісь поточні ремонти. Відзначив для себе багато нової автоматизації, зокрема, подачу по колу якогось обладнання, яке заходило з вулиці в приміщення.

Сон 140918 "Несподівані обставини"

По важкій роботі потрапляємо в рай для електриків. Треба, непоспішаючи, свердлити отвори. Чим саме - є, шнур живлення - також, а напруги немає. Шукаємо причину її зникнення. 0142'

Фрагмент з фільму, навіть не уявляю якого. Можливо, власна фантазія. Але характерні йому всі ознаки кінематографа відзнятого на кіноплівку. (Повтор сну. Сюжет у дечому спрощений). У підвальне приміщення хитрістю, що перетворюється в дурість, потрапили горе-герої. Там вони мають щось важливе знайти. Один, у знак часткового успіху, розкриває чемодан і дістає їжу: консервовані помідорчики, викладені по одному під термоплівкою, в стилі поп-арт тощо. Це все при тому, що на другому тлі в тому льосі стоїть безмірна кількість банок з великими помідорами. Другий з них, хвилюючись і виправдовуючись, каже, що буде старшим над усіма іншими... Цієї ж миті веселою компанією в той льох заходить власник, а з ним, зашифровані під робочий персонал, друга бригада "пригодників", таких самих, як ці, але щасливчиків. 0358'

Якесь виробництво. Технологічний запуск лінії. Переробка сировини. Хтось каже: "В тому качані є сила енергії". 0530'

Сон 090318

1) Електроящик...

2) Ґешефт - з поїздкою на ринок...

3) Елементи димоочищення з роботи... Синій колір, три баки...

4) Під ранок :: Вода наповнена бульбашками. Рух з суцільних бульбашок (ранок, на саму дію я вже впливаю майже усвідомлено).

fin