Опиняюсь у ситуації розмови, в якій обговорюється проблема: чому для виконання робіт біля бібліотеки на території навчального закладу не було вчасно куплено трактор для копання ровів? Тепер доводиться всім констатувати факт: люди, для виконання робіт є, а копарки - немає. Найбільш мене дивує, що цією темою більш перейняті працівники бібліотеки. Тепер я переповідаю якусь давню історію відвідання однієї родини пенсійного віку, які мали якесь родинне свято (видно, забутий сон), а я з кимось прийшов до них із привітаннями. Тоді так трапилось, що відбулось це не настільки спеціально, як співпадіння: мав доремонтувати їх телевізор, чим і зайнявся, разом із тим спостерігаючи, як вже не самотня компанія перебуває у святковому настрої. Тепер комусь розповідаю про перебіг війни в Україні, знаючи про те, що слухачка старшого віку є громадянкою Росії. (Схоже на продовження діалогу, який прослуховував в реальності на Ютубі, між російськими полоненими, їхніми родичами та українськими журналістами). Спостерігаю за своєю розмовою і відзначаю: перед якою стіною пропаганди, вкладеної в голову опонентці, я опинився, і те, наскільки варто стримувати власні емоції, коли мова заходить за загибель мирного населення, зокрема дітей. Тепер перебуваю на якомусь святковому заході, в якому беру участь в ролі учасника танцювального колективу. За сцену слугує відкрита площадка на рівні з глядачами, на яку вибігають як танцори, так і танцівниці. Серед них і я. Починаємо виконувати веселий танець під німецьку пісеньку. Я намагаюсь рухатися в такт і підспівувати, але розумію, що чоловіків у два рази менше за жінок, рухів толком не знаю, у слова пісні не потрапляю, адже не німецькомовний, як вони. Відбігаю кудись у сторону, де мене ловлять і роблять зауваження: "Що, знову в бутах?.." (Насправді мав бути в чешках). Далі іде зауваження щодо червоного верхнього одягу. Я ж розумію, що це не все, вони забули зауважити на них мої крила. Подумки співставляючи свій випадковий образ з образом нечистої сили (в червоному та з крилами), сміюсь, "аби не плакать", над іронічною ситуацією, в якій опинився [воєнний стан - танець під виконання німецької пісні - дивна розвага під час війни - образ, як "із чортом на балу"] та коротко констатую: "Оптимістичненько!".
