Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 290722 "Тихе розчарування"

Перебуваю на залізниці. Керую процесом переставляння великих локомотивів. Так би мовити - спецлокомотивів. Весь сон - це ходіння по шпалах, переступання рейок, керування тими, хто пересуває ці локомотиви. (Насправді, таких розмірів спецтехніку раніше не зустрічав, хоча в інших снах гіперболізацію вагонів та рейок пам'ятаю, так, що навіть не міг їх переступити. А у реалі подібного ніколи не бачив).

Наближається Новий рік. В нашому домі гостює теща. (Дім нагадує хату баби Марії). Якоїсь миті за столом теща жаліється на біль у животі. Тут я пригадую, як недавно вона, смакуючи якусь страву, проковтнула штучного іграшкового коника. (Відсилання до забутого сну). Цієї миті я пригадую якийсь детальний телевізійний сюжет про незвичний метод лікування, в який входить проведення нескладної операції і повернення людини в звичний стан здорової людини. (Чергове відсилання до забутого сну). У мене виникає ідея допомогти тещі та зробити подібну операцію. Тепер я бачу надрізану частину живота в районі шлунку та сам шлунок у відкритому вигляді. (Увага злокалізована виключно на ділянці тіла). Зовнішній вигляд мене не дивує, причину болів у нім не бачу. Міркую, що в іншому місці тіла треба вийняти забутого коника і ще щось подібне до нього. Хоча можливу причину побачив, але відклав у сторону передчасні дії. Захотілось показати свої спостереження дружині. Хоча відклав справу в сторону і відволікся на якісь інші хатні справи, повертаюсь, а замість тещі лежить зготовлене (на високій температурі) тіло, більше схоже на дужого індика. Повертаюсь на кухню, а там пораються теща (!) і дружина. Хоча і бачу тещу, у мене переконання, що я вже не зможу оживити її тіло. Як про це їй сказати? А якщо довідається про наслідки дружина?.. Хоча я бачу тещу наживо, я думаю за тіло, наслідки і свою неуважність. Якоїсь миті до мене приходить прозріння, що теща жива, але виникає переконання, що це її тимчасова галограма або "астрал". Щось таке, до чого можна доторкнутися. Навіть торкаюсь і переконуюсь, що це справжнє тіло, але в голову так і не покидає підозра, що все це тимчасово, і насправді неумисно її вбив, але навіть собі признатися страшно, а всім і поготів! Отже, за пару днів про це дізнаються всі, а її живий образ, відтворений у реалі, зникне. Але поза тим всім іде спокійне приготування до Нового року, накривається стіл... Якоїсь миті пробую пожалітися дружині, що необережно зготували тещу, яка лежить в горщику до запікання, навіть хтось спробував готовність на смак, відламаши шматочок ніжки, яка була схожа, направду, на великого індика. Тепер, щоб розв'язати свою дилему, я їду до якоїсь фірми, в якій начебто раніше працював, і в якій переховується більше даних про той телевізійний сюжет, навіть є певні технології, про які я згадую, що приховуються за кількома замками, де сидить шеф у підвалі того ж будинку. (Відсилання до давнього сну. Подібний сюжет з таємничим місцем і доступ до нього  виникав пару раз, але давно). У тому офісі виявились незнайомі працівники, я ж повівся впевнено, наче у себе на роботі. Потрібного не знайшов, про кімнату шефа розчаровано поміркував. Тепер я копаю якийсь пісок і ношу його десь до дому, начебто утрамбовуючи підлогу. Вся увага зосереджена на копанні. Пройшлась мимо дружина і зауважила, щоб пісок брав чистий. (Логіка: для чого? - відсутня). Тієї ж миті коли дружина зауважувала, набрав не зовсім чистої землі - недопісок, а в ньому виявились якісь живі чорні округлі жуки, отже, зауваження дружини, як те побачила, виявилось більш категоричним. До останнього мене не покидала думка, що той образ живої тещі є тимчасовий, а насправді вона померла, хоча всі це усвідомлять пізніше, а я про це вже знаю зараз. 0230'

Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 090918 "Давнє спочило"

Прийшов з бабою Марією на пляж. Вона прилягла в одному місці, де були шизлонги незвичної конструкції, а я почав прогулюватися трохи ближче до води. Все спокійно і безтурботно. У мене якась невипадковість перебування на цьому пляжі, так, начебто ведеться підготовка до знімування фільму, в якому є моя участь. Час від часу підходжу до баби Марії. Бачу, що знайшла для себе певне коло співрозмовників. Якоїсь миті, коли я знову звернув на неї увагу, побачив над нею нагромадження людей, які стоять і щось галандають. Пішов і побачив, що бабі Марії стало зле: не витримала перебування на сонці. Дивлюсь на неї, як вона намагається набрати повні груди повітря і не може дихнути, видно, проблеми з серцем. Я їй раджу зібратися і піти... Знову зайнятий чимось своїм, підходжу до вазонів, що асоціативно стоять так само, як шизлонги, на одному з яких відпочивала баба Марія, а їх немає. Отже, підвазонники є, а землі та рослин - немає. Я питаю когось: де? А у відповідь мені пояснюють, що їх забрали, аби нікого з нас вони не відволікали. Тут асоціативний ряд знову проводить паралель між цими вазонами і відпочивальниками. Намагаюсь уяснити: чи все добре з бабою Марією, чи не випадково її забрали? Хтось заспокоює і пояснює, що не треба хвилюватися. 0607'

Сон 180518 "На черзі - крокодил"

Дача на лоні природи. Два сусіди між собою спілкуються про здачу металобрухту. Про те, що ціна на метал зросла в рази. Пригадали до трагедійності смішне прагнення по війні ходити по полю і за безцінь збирати рештки металу від мін. Іноді така ціна могла коштувати життя. З тією ж розмовою вони мене поінформували, що привезли для мене дві  труби. Я виходжу з дому на вулицю і бачу їх припіднятими до ґанку, що має поворотний вхід до дому, з висотою більше метра. Найбільше мене вразив зовнішній вигляд тих труб, зроблених з певного поєднання: з середини - металопластику, іззовні - дерева зі справжньою грубою корою. Мене навіть охопив сумнів у надійності тих труб, на що ті ж хлопці, як незалежні експерти, бо наче не мали від того матеріального зиску, сказали, що це зараз не просто тренд, а насправді вони є дуже надійними. Я мав поряд пару дошок, що так само мали кору і вже від часу і зовнішнього впливу, почали осипатися. Я подумав, як то мені організувати й ефективно їх укласти в землю? І кого попросити на допомогу? Десь у розмові з цими хлопцями, ще до початку теми за метал на полі, я почув від них про свого сусіда, який поститься вже більше місяця. Ті повідали мені, що обличчя в нього, як глина. На що, підчас тієї розмови, я сильно не звернув увагу. Ще на початку, коли я вийшов на ґанок, я побачив його дружину з білою бородою, вже пізніше - його. Так само бородатого, і на мій подив з неприродно темним обличчям: темно-сірого кольору. Про себе я згадав, як він починав поститися, і від того в нього вже було кілька критичних випадків, коли до нього вже приїжджала швидка допомога, а він як виявляється до постить "до останнього", не покидаючи цього навіть після тих приступів. Я пригадав, яким він був свіжим на лице ще не так давно, і на зрізі вражень зрозумів очевидне: такою своєю "політикою" до власного організму він скоро ляже в землю. Найбільше мене подивувало надзвичайно спокійне ставлення його дружини. До якого "кінця" вона його підтримує?.. Якось відаю, що їхні погляди на світ пов'язані з певною релігійною практикою, яка пов'язана з язичництвом.
Згадалось, що цей сон має початок, який мені снився раніше, коли ще цей сусід був на вигляд "свіжий", насправді молодим по роках, і це було видно, навіть під його бородою, не таким, як зараз. Тоді ж снилося, що він мав сердечні приступи і до нього приїжджала допомога. Але найбільше мене дивувало, як і в цьому сні: суцільний спокій його дружини. 0339'

Я з однієї сторони невеликого озера, машина, яка їде до нього з іншого. Я дивлюсь, як ця машина заїжджає в воду. Спочатку заходить у неї, торкаючись дна колесами, далі перепливає на ту сторону з якої стою я. У мене на початку виникла думка: чи перепливе? Перепливла! За певний час у цю воду з розгону забігає чоловік, який, як я знаю свого часу боявся крокодилів, а в ції воді якраз один і живе. Цей страх з'явився після того, як дуже давно інший крокодил вкусив його. Після чого він вирішив змагатися у силі з ними. І от він у воді, занурився і вийшов з неї, визираючи і головою і руками крізь роздерту пащу архозавра. Якесь незвичне поєднання людини і крокодила.

Нас п'ятеро. Хтось розповідає, як ми маємо лягати, чи то до виконання певної праці, чи варіант того, аби виспатися, важко второпати, хоча уві сні, завдання було логічним: рівним штабелем один над одним, лицем догори. Мені сказано лягти передостаннім. Отже, я вийшов другим зверху.
Та ж людина зауважує на кота, який хотів би сходити до своєї металевої миски, схожої на велику консервну банку, що слугувала за туалет, та в неї не насипали пісок. Я бачу, як кіт крутиться і не знає що робити. Хтось інший зауважує на тому, а я кажу, що все окей: тільки недавно висипали пісок, треба насипати. А сам про себе думаю, що висипали реально давно, і природу котячого хотіння сходити саме туди, куди привчили - не обдуриш. 0514'

Сон 190418

Я в батьківській хаті. Вечірній час. Приходжу з роботи, готую їсти, пораюсь на кухні. Щось до себе, наче до когось, говорю, можливо, наспівую. Отже, повна безпосередність і органічність із самим собою. По ходу виникає потреба зайти в батьківську кімнату, можливо тому, що я побачив чужий рюкзак... тієї ж миті у мене шок: я бачу як мати спить у сімейному ліжку з якимось молодиком із вулиці. Вона - зліва, він - справа. У мене перша думка: зрада. Те, що я бачу не вкладається у моїй голові. Питаю, що це таке?.  На що чую їхнє пробудження від сну та, перше, звернення до хлопака: Вітя (?), вставай... Якісь лагідні пояснення до мене, які я не хочу слухати і йду на кухню. Цей хлопець, можливо, мого віку, а то й менше, повна безпосередність: встав, прийшов до мене на кухню, почав зазирати, що я готую. Ставши обік мене, я оцінив, що він десь на голову або пів вище за мене. Все це настільки нетипово, що й надалі не вкладається в моїй голові... Цей хлопак питає в мене, де його рюкзак, я кажу де і роблю алогічні дії, замість продуктів кладу в каструлю пісок, дивлюсь - забагато, відсипаю... Думаю про себе, що я роблю?.. але згадую, що якось їли страву з піском, але його було там, на відміну від цієї - менше. Разом із таким поранням на кухні, з'ясовується питання за його рюкзак: помаранчевий, забруднений в пил та темні смуги. Я кажу, що я його зовні протер, а потім помив під проточною водою, відтоді, як знайшов. Мати огризається на те, чому я посмів торкатися того рюкзака? Мене все це злить і я гостро висловлююсь на адресу чужинця в хаті... І тут я чую зміну материної інтонації на його захист і мораль до мене... Тієї ж миті я полишаю все і йду... Розумію, як добре, що я вільний і не залежу від батьків.


Сестра директор тієї фірми, на якій я працював рік тому. За натурою - вона творча особистість, але життя змусило, як і мене піти туди, де більше платять. Так склалося, що сестра прийшла на роботу після того, як я пішов, і не простим працівником, а одразу директором. Після року, як я був за кордоном, навідався на ту фірму, на якій я працював. І так склалося, що потрапив на корпоратив, або формат: усі працівники працюють в одній кімнаті. Мені щось треба взяти з комп'ютера, за яким я колись працював, але він запаролений, чи щось подібне: мені не вільно до нього лізти. Так склалося, що я приїхав тоді, як начальник поїхав. Спілкуюсь з колишніми колегами. Кажуть, що підняли оплату праці. Кому як. Я наче жду начальника, а приїжджає сестра. Якщо всі працівники веселі, з рум'янцем, то вона якась втомлена, бліда і замучена. Зайшла до себе в кабінет, сіла не за робочий стіл, а в кутку на стільчик (зліва). Я дивлюсь на неї, а від нервів і нетипового для неї навантаження, бачу, як вилиці від втоми стали виразнішими. І це лише за рік роботи керівником. Я кажу навіщо тобі така робота, повернись на творчу, продовжуй малювати?!. На що вона на мить проясніла і знову лице огорула тьмяність. І тут в розмову втрутилась мати, що сиділа справа. Почала щось причитати за цю роботу... Накінець я тільки сказав, що я висловив свою позицію. Ти мене почула! І додав: зміниш роботу і переберись від батьків. Це все за рік життя разом з ними.