Сон 160419 "Перепетії з перетином"

Читаю книгу з кримінально-пригодницьким сюжетом, з елементами логістики та ведення бізнесу. Один із розділів описує, як головний герой, де я дивлюсь на речі його очима, намагається розширити свій бізнес в Україні, маючи аналогічний у Польщі. Йому треба зареєструвати на себе фірму разом із тим, щоб перетнути кордон у святкові дні. Всі ці шляхи сходяться в одному офісному центрі, де головний герой перевіряє з операторкою, яка приймає його документи на реєстрацію, правильність заповнених форм на бланках. З усього того раптом виявляється, що в нього виникнуть проблеми при перетині кордону, адже не оформлена (оновлена) страховка. Усі дії зводяться до того, що він починає доводити: її наявність і дію на тривалий час. А підтекст полягає в тому, що під час свят, що випадають на період його поїздки, стара страховка не діє. Він проситься на консультацію до її керівника, аби довести, що в його документах все в нормі. Її шеф виявився дивною людиною, що не захотів перейматися поточними проблемами, а весь інцидент перевів у гумор. В якомусь проміжку між тими перепетіями мені довелося мити каструлю біля столу, де була мийка. У кількох кроках від того місця стояла дівчина, яка нагадувала мені одну давню знайому, але тут вона була інша: тиха і не гонорова. Відзначив про себе: як же сильно змінилася вона у своїй поведінці, в порівнянні з тим, якою її знав! Не повірів: чи це вона? Придивився раз-другий, а вона так і не виявляла можливого "упізнавання". Довелось удруге зайти до шефа. Тепер він був не сам, а з заступником - таким же колоритним у тілі чоловіком, як сам. По недовгій бесіді все лягає таким чином, що оголошується: "Зареєстрована фірма (далі звучить довга назва, частина якої має натяк на соціальну мережу Pinterest): "...Пінтерест і К°".

Сон 220918 "Запізнілий і самостійний"

Збираємось виїжджати двома машинами з орендованого помешкання. Метушня: з десяток чоловік одночасно збирають речі. На вулиці йде дощ. Всі повиносили свої речі й більшість вже всілись по машинах. За мить лишається в будинку двоє - я і колега. Він іде. Я щось добираю. Коли виходити - дивлюсь у слід від'їхавших машин. Я залишився сам. Мобільний зв'язок - не бере. Вирішую рушати самостійним ходом. Якась зупинка. На одному клаптику три фірми. Одна з них по ремонту сільськогосподарської техніки. Щось мені це місце нагадує, але я тут вперше. Видно, колись вивчав цю адресу, коли мав їхати до когось на співбесіду. І де тут та фірма? Вирішую рушати далі... 0515'

Сон 140518 "Нові бути"

Я з кимось відвідую якусь кафедру з технічних дисциплін політехнічного університету. Це наша екскурсійна подорож. Знайомство проводить одна з працівниць кафедри років за п'ятдесят. Серед різних дисциплін, що є в університеті, також розповідає про відпочинок і творчу діяльність студентства. Показує пару короткометражних фільмів. Нам вони подобаються. Я прошу ще, адже припускаю, що таких відео може бути більше. Вона пропонує записати одне з посилань на ютуб і подивитися підбірку. Я беру й одразу заходжу на канал, який, на мій подив мав довгу і незвичну назву, щось на зразок: "Пам'яті найкращого друга, натхненника і колеги по творчому цеху (ім'я) Поплавського". Це мені нагадало про якогось місцевого бізнесмена Поплавського, який приблизно рік тому втратив за трагічних обставин свого сина. Я заходжу на той канал і вмикаю перше відео. На ньому я дивлюсь шикарну не по аматорськи зроблену творчу роботу: сценарій, сюжет, масовка, правильно підібраний ракурс, спецефекти. Цей фільм був змонтований, як художньо-документальний. Багато цікавих кадрів і поодинокі нарізки про цього хлопця, наприклад біля викладацького кабінету, на сцені, в невимушеній але веселій розмові з друзями. Запам'ятався один з фрагментів того відео: студенти в стрибку вгору б'ють прозоре скло. Розлітаються скалки навсибіч. І радість, і політ, і сяйво руху записані в сповільненому кадрі. Неймовірне враження! Наступний фрагмент: усі герої йдуть по розбитому склу такі ж усміхнені та щасливі, як на відзнятому кадрі, але показують один одному, як і на скільки порізані від розбитого скла долоні. 0322'

Студентський гуртожиток. Нове місце. Розмови з новими людьми. Слово за слово: заходжу в один з номерів де мешкає приємна співбесідниця. Столик, розмова про хронотоп.

По місяцю праці в Польщі приїжджаю в Житомир. Зустрічаю знайомого з фірми з якою колись співпрацював. Він висловлює побажання зайти на фірму "Акватерм-Житомир". По дорозі зустрічаємо іншого знайомого з цієї ж фірми. Мені показують нові робочі бути. Я подивований: видно вони хочуть мені запропонувати роботу, хоча й натяку не було на таку розмову. Видно тому мій співбесідник допитувався, чому я пішов з попереднього місця праці, а нашу подорож логічно підводить до такої пропозиції.

Сон 280418

Хлопець із дівчиною мають зайти на фірму, як торгові агенти. Хлопець практикує цю дівчину в продажах. Я стою зі сторони і розумію, що в неї нічого не вийде: вона - моя колишня колега і я знаю недоліки її роботи в продажах. Знаю цю фірму і пам'ятаю керівника. По кількох хвилинах заходить за нею і він. Зовні офіс фірми має довольно простий вигляд: розташований в приватному секторі, які то бувають ближче до центра міста, одноповерхова споруда з червоної цегли, затінена високими деревами. Я так само заходжу на фірму, і бачу наступну картину: колишня колега та цей хлопець сидять і очікують, коли шеф фірми звільниться від розмови по телефону. Я приєднуюсь до них і лишній раз пригадую обличчя керівника цієї цієї, яке мені знайоме. Сідаю навпроти його столу, хлопець і дівчина зліва від мене. Дивлюсь як він зайнятий роботою, потім, як слухає цю дівчину. Я відволікаюсь і дивлюсь по сторонах, як оформлений його офіс. Весь простір займають різні стелажі, на них зберігаються документи за весь час роботи фірми. По праву сторону від мене - довгий стелаж з книгами, що утворюють стіну. Я беру і торкаюся тих книг: солідні видання, грубі за обсягом, у твердих палітурках, але видруковані на дешевому папері. Всі книги зачитані і виглядають по-робочому потріпаними. Мені імпонує цей керівник. Перед тим, як щось пропонувати, треба знати специфіку фірми, на яку ти приходиш, а моя колишня колега просто до неї зайшла, навіть не вивчила, що написано на дверях офісу, на рекламному щиті. Я намагаюсь сам зрозуміти чим нині займається фірма. Дивлюсь, а цей керівник, як звичайний працівник обслуговує клієнтів: робить якісь копії документів, але якось незвично для мене: обладнання для мене незнайоме, ставить круглу печатку бездотиковою ручкою - одним засвічуванням на папері.

Метаморфоза: я залишаюсь один, без цих торгових агентів, я знаю, що я завітав до цієї фірми зі своєю дружиною. Вона має ось ось підійти. Вона має висловити своє бачення в перспективах бізнесу в форматі мінілекції, я тут, аби допомогти, як асистент. Я її жду, а вона не приходить і розумію, що вже пора починати. Я розповідаю, чому я тут, які обставини спонукали нас прочитати цю лекцію. Навожу приклади з власного професійного досвіду і висловлюю погляди на економічну і політичну ситуацію в нашій країні і на світові тренди.

Садочок. Розмова про те, що НВК будуть ліквідовувати. 32 дитини на клас це багато. Дійшло до того, що нині вчаться діти еліти.

Мати ставить на стіл чай. Я пробую і розумію, що в мене він солоний. Дивлюсь на інших, а вини п'ють і не виказують здивування. Я питаю в неї: чому в мене чай солоний?.. Знаю, що мати любить експериментувати, але вона виказує здивування...

Сон 220418

Я молодий хлопак. Мешкаю в Польщі. У мене вирішується доля: я йду навчатися в школу моряків. Я не сам, а в групі чоловіків. Шукаємо цю школу серед лісу. Минаємо звичайну загальноосвітню. Практично ці школи поряд. Перед цим: більший фрагмент сну: в колі тих самих осіб, з певною цивільно-організаційною місією ходимо по місту, проходимо концертний майданчик.

Молода дівчина. Поїздка річкою на човні. У мене два гаджета (телефона). Мені треба обов'язково записати думку. Жодної можливості: ні паперового блокнота, ні ручки - записую в один з гаджетів, більший - подібний до калькулятора. Сиджу в холі якоїсь зали, біля зеленого кутка. Весь час з дружиною на зв'язку: вона знає де я, я знаю де вона, але разом з тим фігурує молода дівчина... Якісь різні інтереси у дружини до чоловіків, як у мене до цієї дівчини... Але все так складно, що я, все ж таки, не пускаю все на самоплин, а тримаю ситуацію в своїх руках. Я не волію зрад, при тому, що спілкування з іншими людьми доволі складні, наприклад, я розумію, що та дівчина може в мене закохана, та я не відповідаю їй взаємністю, і на день Валентина, я знаю, що вона мені готує якийсь конверт, що робить своїми руками, але я цього не бажаю. Бо припускаю, що той конверт робить вона разом з моєю дружиною, тільки не каже для кого... Наприклад, холодне ставлення давнього знайомого О.П., з літературного цеху, в форматі "ігнор", але я це сприймаю, як "бути на своїй хвилі". В результаті, зводжу ситуацію до того, аби усе залишалось в інтересах своєї родини, хоча розумів ризики: біс у ребро може легко залізти.

Я приходжу заповнити картридж до принтера на одну фірму. Мені треба йти далі, але головний продавець, який видає і приймає товар, а разом з тим виписує папери - пішов. На тій фірмі столи йдуть вряд, за ними троє осіб. Якраз першого - немає. Я, довго не чекаючи, сам заповнюю собі картридж і сідаю на місце відсутнього працівника. Начебто він стояв у стороні і був кимось зайнятий, і я, як сідав на його місце, був у полі його зору. Отже він бачив, що я роблю. На прохання одного клієнта, щось зробив за комп'ютером, начебто, підключив його телефон до їхнього комп'ютера через свій телефонний шнурок. Іншому: виписав рахунок. Підходить жіночка, каже, що треба переробити їй рахунок: вчора заправляла тут картриджи. Показує, що саме - на старому рахунку. Знаходжу на комп'ютері дані тієї фірми, в рахунку міняю на потрібне. Вона йде. Підходить працівник, на чиєму місці я сиджу, і питає, як це в мене вийшло: поміняти їй цифри? Я показав як і натякаю на те, що мені пора йти. Він залишився здивованим і задоволеним несподіваною підмогою. Питаю, скільки з мене? Той каже, що, як для мене, ціна буде не 55, а приміром 20 грн. Потім ствердно: 20. Я розрахувався, а на останок забрав, перехелившись через стіл, до того місця, де я сидів, свій шнур до підзарядного.

Спілкуюсь з М.Р. на тему презентації книги Ю.Ґ. "Знаки..." Сидимо в кав'ярні. З нами ще якісь люди, дехто з них - спільні знайомі. Я пропоную варіанти, як без мене вона могла б те організувати. Пропоную забрати більшу частину книг, поїхавши після кав'ярні до мого дому. Хоча, поміркувавши, пропоную завезти ті книги до неї сам.