Сон 101219 "Авторські роботи"

Я з двоюрідним братом Ігорем оцінюємо якісь мистецькі роботи, за якими простежується добра якість та індивідуальне авторство за відмінними художніми мазками. Тепер минаємо одне місце, що привертає мою увагу. Як виявилось - це свого роду "кладовище". Дивлюсь, а це так в Ізраїлі на могилах роблять "надгробки", якщо їх так можна назвати. Проходимо з братом це "кладовище", а там могили зроблені доволі дивним чином. Замість каменю, зверху поставлені дерев'яні фігури, або навіть конструкції зроблені з фанери. Наприклад, побачили могилку з дерев'яними санками. Цікавою рисою всіх складених фігур: насипана в них земля, перетворена в клумби. Але більш за все мене дивувала наявність тієї землі, від якої трухлявіло саме дерево. Якийсь чоловік каже: "Це надійно взагалі так робити?" - звертаючи увагу, як фанера розшаровується від погодніх умов. Я пояснюю все сучасністю, яка є штампованою та спрощеною у виготовленні для масового споживача. Пояснюю принцип виробництва дерев'яних фігур із готових форм. Співбесідник доповнює розповідь знаннями про лазерну висічку з дерева. Все тому, що всюди зустрічаються рівні краї. Пропоную знайти давні надгробки, аби побачити не заводський почерк, а авторську руку. Знаходимо моноліт дерева, на якому намальована "баба Яга" у вигляді мавпи, перевдягненої в казковий одяг. Дивимось на фарбу і шви. Все вказує на те, що це давня, повнісю авторська робота. Виникає питання: хто тут похований? - навіть якщо й символічно. Мені розповідають про єврейські квартали, в яких мешкають вихідці з колишнього СРСР. Більшість розмовляють російською, але є й ті, що українською. Зустрічаючи людей, вітаюсь "Добрий день!", що незвично виглядає для ізраїлітян. Тепер приходжу до дому де мешкає двоюрідна сестра на ім'я Марина (? - дивна невідповідність). Вона середнього зросту, чорнява, має своєрідну південну привабливість. Спілкуюсь із нею. У неї вдома багато різних хлібних фігур, зроблених у вигляді тварин. Так, як сьогодні свято Різдва, я напрошуюсь взяти з собою паску (?) у вигляді черепахи. (Дивне поєднання великоднього символа на Різдво). Потім разом із нею (швидким кадром) перелітаємо в Україну, до мого дому, який нагадує батьківську хату. Перерозповідаю весь день. Кажу, про співпадіння, що цього дня таке велике релігійне свято і разом з тим мій день народження (? - чергова невідповідність, навіть якщо це Різдво або ж Великдень). Дивлюсь в пакет, в якому лежить велика паска у формі черепахи. Дивлюсь на сестру і розумію, що це хлібне творіння з тіста є в неї одним з найулюбленіших, а я так просто вибрав його і взяв із собою. Продовжую монолог тим, що зараз організую щось на стіл. Вирішую розповісти їй увесь день із перелітами в Ізраїль, спілкуванням з братом, відвідуванням своєрідного кладовища, розмовами про виготовлення фігур, знаходженням надгробку з малюнком у вигляді намальованої мавпи, перевдягненої у бабу Ягу, зустріч з нею... і це все протягом одного дня. 0250'
P.S. Поствраження від сну викликало дивну асоціацію з побаченими дерев'яними конструкціями над "могилами", що то були певного роду "колиски"... наповнені землею. Символічна паралель!

Сон 210919 "Очевидні й неочевидні заковики"

Сам вдома. Займаюсь творчими справами, упорядковую архів пов'язаний з художником і поетом М.Р., а в результаті думаю за Ю.Ґ. Не можу знайти оригінал одного складня. У руках тримаю його ксерокопію. Вирішую подзвонити одній авторці Н.Д., яка займалася деякими питаннями, дотичними до цієї справи. (Головне, що в реальному житті з Н.Д. ніколи не спілкувався, хоча знаємо один одного по різних організаціях). Телефоную, кажу, що багато не займу часу, розмова на пару хвилин, від сили десять. Питаю за складень. Каже, що має виставляти його на сайт, але потрібно дещо в ньому змінити, зокрема титульний малюнок. На якому намальоване автором обличчя з характерно відкритим ротом. Так, як це ксерокопія рисунку, втрачені напівтіні в районі губ і язика. Просить мене його доробити для свого сайту, який запускає в роботу, відтворивши його первинний вигляд. Зійшлись на тому, що малюнок доведеться частково, якщо не більшою мірою, удосконалити, вказавши на співавторство, таким чином вийде щось на зразок оновленого видання. Дивлюсь на текст, а кінцеві букви деяких речень завершуються на інших полях. Я ж питаю в якому форматі їй зберегти переверстаний варіант? Вона вибачається, що сайтом займається вперше і не до кінця розуміє мого питання. Я ж пробую щось пояснити, але спиняюсь. Резюмую, що по ходу роботи зрозуміє в чому суть питання. Ще питаю за літературні зустрічі: чи проводяться вони ще в нашому місті? Серед всього іншого пробує мені дорозповісти щось особисте, пов'язане зі мною, зокрема, що я не раз приходив у її сни. Дивуюся, адже я її більше знаю заочно, аніж мали коли-небудь спілкуватися наживо. Дивлюсь на годинник, кажу, що наша десятихвилинна розмова затяглась на півгодини. Цієї миті додому приходить дружина. Прощаюсь, завершуючи на тому. Дивлюсь, а дружина так само спілкується з кимось по телефону. На кріслі лежить телефон сина з увімкненим екраном, так, наче хтось телефонував або тільки-но був разом із ним. Сина не бачу, хоча знаю, що дружина мала прийти з ним. Цікаво, що кімната тепер нагадує батьківську спальню, адже з неї одразу потрапляю в бібліотеку. Питаю за той телефон: "Хтось телефонував?" Також пробую зрозуміти: "Де син?" А він подає голос із темряви бібліотеки. Принишк, як "мишик" - це в нього така гра. Питаю: чи вмивався? - зокрема обличчя. Розповідаю як. Тепер спілкуюсь із дружиною за те, хто кому телефонував, творчі справи. 0250'

Я на кухні в баби Марії. Разом із найближчими родичами очікуємо приїзд двоюрідного брата, можливо, й не самого. Ми знаємо, що їхня родина заможна, можуть собі дозволити більше за інших. Отже, в самому очікуванні та упереджувальній оцінці присутній певний пієтет. Ось він заходить у дім, а я його не впізнаю, це все при тому, що він мене - сходу. Очі маленькі, посаджені близько та в глибоких очницях, ще й з косиною, обличчя широке. Дивлюсь, а мені важко розпізнати в ньому знайомі риси двоюрідного брата О. Хтось каже, побачивши його вперше в житті, що схожий на бабу Марію. Дивлюсь за стіл, а там вона сидить. (У реальності: померла). Міркую: можливо і є якась схожість. Якийсь на вигляд п'яний. Показує моєму батькові, що можна відзначити зустріч, потім пропонує мені. Ми віднікуємось, адже його стан вражає. Характерно, що дуже мало слів, практично все на мигах. Ось він показує, що хоче висякати носа, про що всім важко зрозуміти. Не дочекавшись хустинки, вилазить на холодильник. Там стосами лежать видрукувані складні. Він бере той папір і в нього сякається. Батько нарешті знаходить хустинку і дає йому. Виходять разом із дому. За пару хвилин приходить другий брат - старший. (Із реальністю не узгоджується взагалі). Спроба впізнати його в обличчя така ж. Якісь вони різні й занадто виглядають у роках! Щось питає за першого. Іде. Всі, хто їх знав у минулому, трохи в шоці. Дивлюсь на іншого двоюрідного брата, що сидів за столом зі своєю дружиною. І по ньому бачу таке ж зніяковіння. Я ж переймаюсь питанням: а взагалі, на якого брата схожий перший та другий? Замислююсь. Намагаюсь дійти логічного висновку. Але ж в тій родині є ще сестра - старша? Якась у всьому цьому закралась заковика! 0500'"

Сон 131218 "Подорож у знайомі місця"

Хтось чистить рибу. Наче знаю, що вона морська, а дивлюсь - карась. У мене в тому контексті виникає мовна гра з прийменниками (чомусь запам'яталося саме з акцентом на них), щось на зразок: через карася, з (морською) рибою.

Я з двоюрідним братом гуляю по місту Донецьку. Він проводить мене різними вуличками і парковими зонами. Ось сходи, де треба перейти до якогось будинку, основа якого стоїть нижче нашого рівня. Він думає, що я йтиму перший, і руками показує на сходи, що йдуть донизу із заворотом вправо, але даю зрозуміти, що дороги не знаю, то нехай як вів, так веде й далі. По спуску і маленькому підйому починаю впізнавати знайомі місця: я це вже десь бачив! Зокрема гаражі вибудувані скупчено з білої цегли з заїздом із різних сторін. Кажу брату, що колись я вже тут був. Можливо, навіть подумалось, що уві сні, але ж той сон і що в ньому було пригадав майже весь! Десь закроїлась думка: як же я перетнув лінію розмежування із зоною АТО (ООС)? Мені хочеться подивитися на той гараж, біля якого я був минулого разу. Піднімаємось на бетонований дах усіх гаражів. Кажу брату, що я тут був уві сні. Над гаражами надбудова: стоїть сарай, двері в ньому лише прикриті, не замкнені. Відхиливши їх і зайшовши всередину, побачили купу дощок, закладену між ними косу, що визирала кінчиком леза, якісь предмети для прибирання двору, але усе здалось мені трохи забільшим, ніж звиклі для нас речі, так, наче "прибиральником" був якийсь чоловік-велетень. Перед сараєм побачили два своєрідних столика, зроблених на витяжних трубах, на яких у чудернацьких коробках були приховані перука кольору пісочний блонд та рожевий капелюх. Приходить дружина, я показую який прикольний капелюх, тримаючи його в руках, а вона каже: "І нащо воно тобі? Поклади на місце!" Розглядаю уважніше: доволі важезний, повстяний, широкі криси обшиті якоюсь дрібною світлою смужкою хутра. Ставлю в ту ж чудернацьку коробку, з якої дістав.
P.S. Сон, в якому бачив знайомі гаражі: https://snylogosa.blogspot.com/2018/05/070518.html?m=1

Польща. Я з дружиною заїжджаємо автобусом в центр міста, яке схоже на Вроцлав. Гуляємо його вулицями, розглядаємо архітектуру, переходимо з однієї великої площі на іншу. Якась з них являє собою замкнений простір. Маємо повернутися на автовокзал. Впізнаю давню архітектуру, яку бачив ще "рік тому", кажу, що тут має бути стоянка автобусів. Вмикаю GPRS навігацію, в google-зображеннях дивлюсь на ту будову, біля якої ми проходимо, лише стоїми зі зворотнього боку. Знаю, що ось тут (показую на знімок) мають вони бути, а їх там немає, хоча сьогодні там були.

Сон 080918 "Нотування риб"

Очікування, підготовка і прихід гостей. Я знаходжу в своїй кімнаті сто колись роздрукованих мною палітурок до чергового номеру журналу. (Пригадую, як в одному сні їх друкував на струменевому принтері). Тепер, як виявилось, вони нікому не потрібні, і горою посеред кімнати, майже в складеному стані, валяються і заважають ходити. Головне, що всі ці палітурки були вже зібрані до книг, лише не приклеєні. Ту кіпу намагаюсь зібрати в одне ціле, але вона з кожним моїм порухом розсипається і розсипається. Я вже мав би йти до гостей, а у мене незрозумілі клопоти. Щось питаю і висловлюю своїм, з приводу цієї самодіяльності. Я розумію, що ті книги були комусь подаровані, і то краще, бо їм більше треба, а навіщо було розпаковувати кожну з них - неясно. Серед довгоочікуваних гостей двоюрідний брат І., риси обличчя якого видовжились. Дивлюсь на ніс, а він став більш гачкуватим донизу. Довго чекали гостей, разом із тим довга ведеться підготовка на кухні до приготування. Наче вже все покришили, а заправити і накласти в тарілки і подати немає часу. Вдруге висловлюю своє невдоволення. По тому справа пішла оперативніше. Хтось каже, що на вулиці почалась непогода - пішов дощ. Мати каже, що запечена риба, яка довго чекала на гостей, може бути вже несвіжа. Хоча розігріває, але просить звернути на те увагу. 0350'

Сниться, що записую сон про те, що ми робили далі. Окрім запеченої риби було ще дві, які вирішено було зготувати. Сам сон уві сні доволі детально нотую, але наразі (по пробудженню) так не виходить. 0430'

Дуже гарний церковний пісноспів:
О, Господи, коли заховався Ти
В тім тракторі... 0504'

Я намагаюсь уві сні нотувати все підряд: взяв блокнот і пишу поперек сторінок те, що говорить зі сцени клоун-лялькар. Він переграє тільки-но зіграну сцену людини, що прийшла в образі поважної особи в костюмчику. Актор стоїть на сцені і над головою в нього ворухається за жестами його ж голови колобок. Потім цей колобок сам летить донизу. Ілюзія падіння створюється швидким рухом декорації однизу догори. 0515'