Сон 160223 "Колективний знімок"

Працюю або дотичний до процесу виробництва хлібобулочних виробів. Підприємство на кілька цехів, виготовляють традиційні та солодкі вироби. Дивлюсь на конвеєрність виробництва хліба. На якомусь етапі прямо з лінії беру сірий гарячий хліб (форма "цеглинкою") із собою. Хтось починає всіх скликати, я подумав, що на обід, а коли прийшли - спільна колективна фотографія! Так, наче й на мене чекали. Відразу за вхідними дверима стоїть півколом шерега працівників. Я ж стаю обок, доповнюючи "візерунок". Дивлюсь по праву сторону себе: біля кого ж є? - а це моя дружина! Дивно, що одразу не звернув увагу, опинившись в раптово новій ситуації. А потім приходить розуміння, що працюю не лише на хлібзаводі, а на об'єднаному підприємстві з м'ясокомбінатом, а все це разом має виглядати доволі логічно: хлібом'ясомолочний комбінат! Розуміння з образом м'ясокомбінату приходить, так наче я вже недавно там був, наче осьо перейшов у новий цех, можливо, у вчорашньому / призабутому сьогодні сні.

P.S. З реалу уві сні присутні деякі елементи, зокрема: змінний тип роботи, зокрема праця в різних цехах; конвеєрність, але не хлібобулочного ані м'ясомолочного виробництва; певне розуміння наближення свята "tłusty czwartek" - "кінець карнавалу".

Сон 020722 "Випадкове весілля"

Наче так, що йдучи з кимось мимо, опиняюсь на якомусь весіллі. (Далі відчуваю себе самостійно). Потрапляю у велику масу святково вдягнених і настроєних людей. Увага всіх зосереджена на основних подіях. Раптом недалеко від себе помічаю наречену, поглядом пробую виявити серед найближчого згромадження судженого, але не в силах когось конкретизувати. Користуючись з наближення до центру подій, дістаю невідь-звідки фотоапарат (можливо, смартфон) і починаю шукати ракурс, аби зробити пару знімків. Згромадження людей, динаміка подій не сприяє зробити хоч один кадр. Звертаю увагу, що подію фіксують інші фотографи, завчасно розташовані в правильних для такої роботи місцях. Далі помічаю, як наречену, підводять до великого намету, в якому складено багато різноманітних речей: скрині, килими, подушки, посуд тощо. Одразу навіть і не зрозумів: що це? Це був її посаг! Цілий намет!!! Десь з'являється наречений і вони разом у якомусь цікавому танці, окутаному килимками (можливо, хустками), які тримають у руках із п'ятеро жіночок, по сходинках униз, починають виконувати якийсь танок, який синхронно доповнюють навколо згадані жіночки. Десь там і зникають із поля мого зору. У процесії подій починаю міркувати: хоча це і Польща, але за національними строями переважно вказує на українську вишиванку західних регіонів. Це трохи мене розгублює з ідентифікацією, сильно зачаровуючи вишитими квітами в одних та з домінантою на орнаменти в других.

P.S. Цей сон можу розцінювати, як відбиток попереднього дня: побував у двох музеях, в яких бачив шикарну скриню для посагу, оздоблену сусальним золотом, польський одяг, весільні строї тощо, по дорозі зустрів молодят, які, за місцем події, видимо готувались до фотосесії. Взагалі, весь день, як на мене, був ознаменований уважністю до деталей, та спостережливістю за емоціями різних людей.

Сон 290319 "Цікавий ракурс"

Тягли товстий кабель. Я був до того частково причетний. Десь у селі займався організацією якоїсь поїзки на певний період. Для того мені, дружині і ще якійсь жінці, незнайомій мені, але причетній до нашої родини, треба було рано виїжджати. Так, як ми залежали від автобуса, то виїзд треба було організовувати з іншого місця. Добираємося до нього. Невеликий будиночок. Заходимо всередину, а там чоловічі пісюари рядком, з іншої сторони багато простору. Маємо якось його використати для ночівлі. (Цей дивний образ кімнати-туалета або ж кімнати з частиною вільного простору мені вже зустрічався в снах). Я знаю про чоловіка з села, який веде затвірницьке життя - весь поринутий у роботу за комп'ютером. А може то й не робота? Це для мене не важливо. Заходжу до нього в гості, а він каже, що в нього трагедія, він не може більше працювати - оргтехніка вийшла з ладу. Треба, щоб я відвіз комп'ютер на ремонт сільському вчителю інформатики. Разом із тим я згадую, що ми вже щось так возили. Десь про себе міркую, що непогана професія, ще й на селі. Всі до тебе звертаються, аби полагодити техніку. Друга частина групи, з якою я їхав, розповідають мені, що мій син геть неслухняний, просто некерований, чужих людей не слухає. Є до мене прохання, аби я з ним поговорив. Виникає відчуття, що все те від нашої розлуки. Ті, хто працював над укладкою кабеля, показує комусь зі старших (бригадиру?), що "як не крути", а він дубовий. Дивлюсь на той сірий кабель і розумію, що тим двом хлопцям, що працюють над його монтажем, з ним одним не справитися, реально грубезний і неверткий. Думка аналізує далі: але ж якось його змогли впровадити в лоток, хоч на краях нині й не гнеться? 0244'

Їхав додому. Зійшов із автобуса. Зайшов у чужий під'їзд. Ліфтом неможливо скористатись - карткова система. Якесь знайоме обличчя дівчини. До неї зайшов у квартиру також знайомий мені хлопець. Навіть і не думав, що вони зустрічаються чи живуть? Так було випадково присів на сходинках аби те побачити. Піднявся вище. А як спускатися - не сходи, а якась сповзанка. (Такі ж сходи для сповзання, вже фігурували в якомусь сні. Важко описати їхню конструкцію: видовжені округлі в краях із заглибинами, мало не наскрізь, бетоновані вертикальні ряди. В кожну з цих заглибинок можна було напівсидячи стати, як на сходинку, реально - сповзти). Вийшов на двір. Побачив цікавий ракурс для світлування "патріотично-історичний стенд (1-й план) + військова техніка (2-й)". Став робити світлину біля тієї зупинки, на якій сходив із автобуса, але вже у траві. Ракурс передбачав погляд: від долу догори, під певним кутом. У підсумку виходило так, що сонце забивало камеру. Роблю кілька знімків. Вкотре оцінюю фоторакурс двох військових фрагментів, в яких прочитувалась асинхронність за зрізом часу: актуальне нині й в минулому. Колеги, зацінивши мій погляд, теж захотілись знімувати. Поки відійшли в очікуванні. Прийшла дитина, дістала якийсь подарунок. Я почав висловлювати захват. Дитина почала співати пісню: куплет - українською, куплет - польською, а решта - іспанскою. 0418'

Промисловий цех. Вилажу на громезну робочу машину. Ще теплу від цілоденних тестувань і перевірок. Підійшов чолоківк, попросив злізти. Я хутенько зійшов до долу.  Розговорився з ним, він представився аналітиком, який має вміти бачити багато різних речей. Зокрема, таких деконструктивних у вчинках, як я. Прийшла бригада. Ще з ним згадав одну жінку з охорони праці "Барбару", яка так само, як і він ходить по будові й помічає недоліки. 0500'

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'