Сон 130924 "Знайомство з Венерою"

Проходжу вулицею і бачу поміж будинками пам'ятник, з якого печально стікає вода. Раптом помічаю в образах цього пам'ятника образ давньої знайомої Г.К.(М)., яка померла в передпенсійному віці років чотири тому. Десь поряд біля будинку починає грати якась мелодія, яка починає розлючувати воду в джерелі цього пам'ятника. "Обличчя" з рота якого стікає вода, починає стукотіти бетоном, наче щось хоче сказати. Що довше грає мелодія, тим більше починає наростати потік і вибухати "гнівом", майже як гарячий гейзер. Я вирішую на це далі не дивитися і йду звідти.

(Якийсь відрізок сну, який важко відтворити в пам'яті, пов'язаний з наступним сюжетом. Єдине пригадую, що там було рідне місто і поряд мене дружина, хоча настрій - екскурсійний).

Тепер дружина підписує мирову угоду з Венерою (ім'я загадкової для мене дівчини). Дівчина пише в простому зошиті в клітинку щось, що поки мені не зрозуміло. Я кажу, коли її бачу: "О, Ви?" (Цей образ з дівчиною в чорному капелюсі з великими полями, як вона себе колись давно представила з першого разу, а потім образилась на нас із-за наших вчинків, але не зникла в нашому житті, колись не просто снився, а було щось про неї зі сну описано. Треба перевірити). Вона ж мовчки у відповідь показує в зошиті намальоване сердечко, а в ньому слова: "Я Ви". І вперше каже повноцінне речення, а не загадково ображено мовчить: "Між цими словами немає знаків, вони поряд!" Тепер цей зошит, в якому вона писала, я беру до рук, аби прочитати написане. Там були її контактні данні: електронна пошта, нікнейм в соцмережах: "shchosj" та інша конкретика. Раніше ми про неї нічого не знали. Мене це все сильно дивує і радує, що я з дружиною досягли своїми вчинками якогось практичного порозуміння (як писав: конкретика зі сну не збереглась після пробудження), що загадкова мовчазна особа, яка свого часу з'явилась в нашому житті, нарешті пішла з нами на контакт, хоча її появу і присутність зараз все ж таки не до кінця розумію. Тримаючи той зошит у руках, виникає бажання записати цей сон. Беру ручку і на тій же сторінці, на якій вона писала через рядок, я починаю записувати в порожніх полях перші свої думки. Доходжу десь до середини сторінки, де написано її нікнейм і зупиняюсь: тепер виникає думка, що це якось не гарно виходить. Може, вони ще будуть ним користуватися і писати щось інше, принаймні читати написане, а тут вже така неакуратність! Вирішую відкласти зошит, але здаля помічаю, що хоч я і нотував поміж рядками, але наші почерки схожі. Гортаю зошит далі та відзначаю, що її все-таки має більш округлі літери. Тепер лежу на ліжку з дружиною і розумію, що вже не сплю, а варто було б записати цей сон, а тихо не вийде. Знову думаю, як узяти зошит (хоча в реалі сни записую одразу до смартфону). Жінка відзначає моє пробудження, отже, тихо записати не вийде! З'являються якісь дотики ніжности. Все чудово, але через кімнату я знаю, що спить Венера і буде до нас прислухатися? (Усвідомлення розташування кімнат, як у батьківському домі. На тому й просинаюсь - в реалі, аби вже буквально записати цей сон).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 140724 "Любовні історії"

Довгий маршрут давньою рукотворною печерою із різними поворотами та невеликими де не де сходинками. Проводить мене нею гід на ім'я Єжи (прізвище забув, хоча доволі гарно звучало з іменем). Пригадую, що цією печерою ходив не раз, адже мені знайомі всі ці повороти та спуски. Поки він мене веде, я подумки для себе наче передбачую якби неочікуване наперед (схоже, що це якесь пригадування забутого сну). Усю дорогу гід розповідає різні життєві історії, серед яких одна про знайомого мені гея (з реалу, останній раз бачив його років двадцять тому). Розповідає про нього так, наче це доволі інша людина. Так, була в нього дивна любов по молодості, але наразі, з того, що чую, від тієї людини дивуєшся зі зовсім інших причин, залишаючи доволі позитивні враження.

Я в кімнаті якогось дому наводжу порядок: складаю робочі інструменти та збираю з підлоги загублені ключі. Один із них - останній, на п'ятнадцять, пригадую, що лежав між дверима та килимом бозна вже скільки часу, та ніхто його так і не підняв! Подивився на нього і зрозумів, що він реально якийсь не такий: м'який китайський метал, що довго не послужить. А мені ще згодиться! - ствердив собі. У процесі всього цього збирання, наче для когось (фіксація для кого відсутня), пригадую різні захоплюючі любовні історії, які траплялися зі мною (далеко від реальности, чиста невідь-звідки фантазія). Кинувши до сумки останній згаданий ключ, фантазії завершилися і я проснувся.

P.S. Сни чисто за Фройдом.

Сон 030518 "Любовний трикутник :: Життя і смерть, і сміх беззубий"

Лісові дороги. Ми їх добре знаємо. З різними цілями їдемо щораз по-різному. Щось пов'язане в таких поїздках із ребусом, який треба розв'язати.
Сповідь дівчини, як вона любила за різними обставинами трьох різних хлопців і одну дівчину, з якою був трикутник разом із одним з її хлопців. Спробувала похвалитися, що все це вона так організувала в своїх інтересах. Її ж історія про одного "грузина", якого запросила на одне таке побачення, разом з її хлопцем. Потішилась з його дивакуватості ("квіти, апельсини") і того, як він від неї втік, бо бажав виключно зустрічі з нею.  0110'

Заслабувала баба Марія, самостійно не ходить. Якось допоміг їй встати з-за столу - її ноги ледь тримали тіло. Якось прийшов до неї додому, а її немає. Сказали, що померла. У той же час слабувала баба Дуся. Я розумію, наскільки похорони передбачають різних формальностей і обов'язкових підготовчих речей і атрибутів. Йду містом разом з м. Я., вона займається організацією похорон. Заходимо в різні магазини. На шляху черговий магазин. Я жартую: а тут, що цікавого? На що вона відповідає - це ритуальний салон (агенція) треба за все домовитись, дещо забрати. Я розумію, що тут не до жартів, адже вона не так давно ховала і свого чоловіка. Десь починаючи з входу до цього салону, нас ведуть сходи вверх, так, наче одразу на другий поверх. Ми піднімаємось ними і для мене постає неочікувана картина: виявляється, що це морг, з натяком на лікарню. По залу, справа від нас, ходять медсестри в білих халатах. Поки піднімався, зобачив пару упокоєних до білого облич небіжчиків. М. Я. підходить до тіла, який лежить мало не на підлозі, і вголос промовляє, мамочко, нащо ти нас покинула?.. А баба Марія прокидається і лежачи каже, щось на зразок: і нащо ви таке про мене подумали? Дивимось, а поряд неї лежить баба Дуся. Задаюся питанням: але ж це морг?.. Що, і бабу Дусю привезли, бо вона померла? А виявляється - ні! ...Вони лежать поряд, б.Д. під кутом до б.М, зловивши один одного за руку, почали весело сміятися до нас (з нас) своїми беззубими ротами. 0312'

Чищу картоплю. Тримаю кухонний рушник, накинутий на плечі.

P.S. Баба Марія померла пару років тому. Баба Дуся жива і повна сил, хоча їй далеко за 80 років. М. Я. з'явилась у сні доволі несподівано - прямого стосунку до б.М. та б.Д. не має, лише опосередковане.