Сон 02022026 "Генетичні експерименти"

Мешкаю в якійсь тимчасовій квартирі, у якій виявив за дверима вузьке вікно (таких вікон в ряд було кілька), прикрите замість скла дошкою так, що заходив у приміщення холод. Вирішив знайти щось, що могло би замкнути його надійніше. Пішов у гараж і почав перебирати різні матеріали. Згадав про шматок пінопласта, який якраз мені підійшов би. (Схоже на відсилання на те, що лежить у моєму підвалі). Звернув увагу, що багато чого, що було раніше, вже прибрано. (Гараж схожий на батьківський, отож, подумалось, що й чистоту навів він). Все ж таки знайшов той пінопласт, тепер треба знайти необхідні інструменти. Щоб знайти краще, вийшов назовні і біля дверей побачив, як хтось займається генетичним виведенням котів. (В дитинсві мене завжди інтригувала ліва частина тих дверей, що відкривалися акурат у необхідний закуток льоху, поки його не здемонтували і не зрівняли з бетоном. Саме в тому закутку побачив уві сні "генетичні експерименти"). Стоять якісь прилади, пробірки, ваги тощо. Але чомусь, спостерігаючи за якоюсь жіночкою, яка "створювала" кота, побачив, як використовує котячий корм з курки і свинини (на вигляд такі, які даю власному). У мене виникає переконання, що я кра́ще знаюсь у генетиці, аніж вона. (Дещо присутній мотив із серіалу "Турбуленція", який поки осягнув до пів дороги).

Сон 030425 "Очікування змін"

Усі попередні ночі снилося (без сенсу записування) майже одне й теж: праця, праця, праця...

Сьогодні ж приснився її кінець (на об'єкті, на якому зараз працюю - з реалу). Приходжу до помешкання та починаю збирати сумки. Раптом усвідомлюю, що торба з інструментами, шельки та каска залишилися на роботі... А движуха колег у квартирі така, що мало не в усіх за годину-дві виїздний настрій. Мене огортає шок від можливого усвідомлення такого розвитку подій, що я залишусь без інструментів... Починаю шукати варіанти: якщо не все винесли з машини, отже, може залишилось там?.. А може, на іншому помешканні... А як ні? - треба знову їхати на роботу!.. (Так і не досягнувши уві сні розв'язки можливої проблеми).

P.S. Цікаво, що цей сон міг би рахуватися як пророчий, якби не знав, що десь за два тижні маю з'їжджати з об'єкта. Разом із тим сьогодні з'явилась нова, але ще не підтверджена інформація про ще, що ми можемо поїхати раніше. Такий сон підтверджує те, наскільки подібні сновидіння є дзеркалом реальних очікувань. 

P.S.² Також варто дослідити: можливо, людина після повторів одного сюжету уві сні, відчуває насичення і сатисфакцію, після чого наступає переломний день, де повтори вже не снитимуться.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 171024 "Підготовка до від'їзду"

Останній день роботи на об'єкті. Усі збираємося під кінець праці з речами в бутовці. Потім з'їжджаємо до помешкання, складаємо сумки в авто і виїжджаємо додому. Дорога дальня (за логікою подій очікуваної реальности: з Франції до Польщі, - далі за сюжетом це припущення підтвердиться), тому пильна увага до всього. Нас в бусі лише двоє, обидва водії - для перезмінки, як хтось втомиться. Вирушили в дорогу. Їдемо з колегою (з реалу: навіть не з тим або одним з тих з ким зараз працюю, а тим, з ким працював на іншому об'єкті півтора місяці тому) до якогось містечка, де ми колись також мали об'єкт. Прокручуючи в пам'яті події останнього дня, задаюсь питанням: а де мій інструмент? Речі якби всі зібрані, а інструмент, якби й не поклав у велику сумку... Міркую: а якби повернутися? - та від'їхали вже певний кавалок дороги. Колега, який першим сів за кермо, зупинився біля моря (якщо з реалу: південь Франції), де стоїть підприємство, в якому були попереднього заїзду (досвід з реалу) і попросився відволіктися на короткий час без пояснень. Я починаю здогадуватися, що і він тут забув якийсь свій інструмент, але не цілу сумку, а дещо з того, що позичав. Сиджу в машині довго, що вже почав підозрювати: куди він дівся? - дорога й так дальня, а він собі дозволяє гаяти час. Дивлячись на берег моря та відпочивальників, міркую: чи не піти б скупатися? - але себе пригальмовую тим, що "ось-ось і буде колега". Навіть певний час вийшов постояти на прохідній. На моєму смартфоні заграла якась українська мелодія, а жіночка, що проходила повз навіть якось затрималася і на цю мелодію до мене усміхнулась. Вона щось прокоментувала до іншої жіночки, що йшла за нею, і тоді я зрозумів, що це були польки. Подумки констатую своє спостереження: як рідко зустріти когось із Польщі у Франції. Тепер я знову в бусі чекаю на водія. Раптом в машину за кермо сідає незнайомий чоловік, а позаду дві жіночки (без конкретики, але схоже на повтор) й каже, що їм треба тут недалеко доїхати. І нахабно, не очікуючи моїх претензій, рушає і їде, по ходу забалакуючи якоюсь історією. Я все ж таки знаходжу момент висловити йому своє невдоволення, аби я вже міг повернутися до колеги, який навіть не знатиме, куди я дівся разом з машиною. Тепер я начебто вдома (кімната, як у дитинстві). Готуюсь лягати спати. Раптом у ліжку опиняються дві жіночки, так, якби й не ті, що були першого разу (на підприємстві) й другого разу (в машині), а якісь сусідки (таке переконання). (Такий повтор у три "заходи", я фіксую уві сні вперше і це дещо пояснює, щодо конструкції виникнення снів). Я вже й не знаю, як лягати мені спати? Жодних натяків на інтим, але в такому близькому товаристві "стрьомно". Продовжую й далі міркувати: де ж мій інструмент? У пам'яті програю деталі від'їзду і мене осяває: ми ж складали спочатку інструмент у бутовці ж, отже, їх всіх разом забрав із собою бригадир! (Цікаво, що бригадира проасоціював так само з попереднього об'єкту, де також був колега-водій). Отже, мені достатньо буде забрати його із офісу фірми. І тут раптом пригадую: я ж не забрав шельки! Від цього шоку просинаюсь. Одразу в реалі усвідомлюю, що я ще у Франції і нікуди не поїхав, а інструмент і шельки поки на робочому місці. Пару днів і перед з'їздом обов'язково про них не треба забути. (Записуючи сон, збагнув, що за логікою реальних подій, навіть не беручи до уваги, що "недалеко від'їхали" уві сні, відповідно до реалу, це відстань між півднем і північчю Франції, інструмент я міг би вести виключно тим самим бусом, в якому і тривало те міркування над "пропажею"). Отже, сон конкретно мішає факти з реального досвіду, щоразу програючи й програючи тими ж образами або їх асоціативним оновленням щоразу новий сюжет на тлі короткочасної пам'яті.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 151022 "Обірвана струна"

Мені кажуть, що після обідньої перерви дадуть нову роботу. Тепер я і ще двоє чоловіків (один із них керівник) виходимо на вулицю, заходимо в новий будинок, піднімаємось по сходах. Мене заводять в готельний номер і кажуть, що зараз підійдуть люди, які скажуть, що треба зробити. Залишаюсь сам і починаю роздивлятися приміщення. Бачу, що з цього готельного номера, більше схожого на однокімнатну квартиру, хтось кардинально з'їжджає. Речі лежать так, що видно, як їх збирали по мірі затребуваності: важливіші в першу чергу, залишились другорядні. Практично: вже нічого лишнього. Готельний номер більше нагадує пустку (без меблів). Раптом з'являється жіночка: колишня власниця цього номеру. Перекидуємось кількома словами. Тепер з'являється її син років з десять і одразу кудись іде. Я знаходжу дивний інструмент, більш схожий на ліру. Починаю розглядати. На ній висить одна обірвана струна. Починаю її натягувати. Тепер з'являється якийсь хлопець, зацікавлений цією жіночкою. Жодної конкретики. Я продовжую налаштовувати інструмент. Показую, як оптимістично виглядає. Пробую зіграти, але вона не звучить. Про себе коментую добуті з неї звуки: "Гумові чи що?.. Але буде тема для розмови!"
P.S. Дружина перед сном іронічно відповіла дочці, що тато (тобто я), ще й досі пише вірші. Я не прокоментував, лишень подумки усміхнувся.

Сон 030921 "Живий конверт"

Вирішив із дружиною зробити доньці подарунок у вигляді "живого конверта". На сайті замовили текст привітання, мелодію, пісню, виконавців, одяг у якому вони виступатимуть. Тепер я на роботі в якомусь приміщенні виконаному виключно з дерева. Маю із собою інструмент (якісь певні асоціації з інструментом для моделювання на тому сайті, на якому робили згадане замовлення). Приходить сповіщення від виконавця: просить схвалити один із кількох варіантів виконання замовлення. У мене виникає думка: те, що вони вже пропонують - це кінцевий варіант чи тільки "сирі" номери? - адже те, що я бачу мене не зовсім подобається: статура актора, одягнений наче Дід Мороз, поряд дівчинка на підтанцьовці викликає асоціацію нікого іншого, як Снігуроньки. 0330'

Сон 070419 "День битого скла?"

Під кінець дня заходжу в музей. Ходжу по справах, когось шукаю з поверху на поверх.
Ще трохи і заклад має зачинитися. Відвідувачі сходять донизу, а я ще бачу персонал, по одному на експозицію зали, який потроху замикає двері, як із них виходить останній відвідувач. У моєму пакеті гірлянда, хоча мене попросили повісити над вікном карниз. Видно, зазираючи то в одну залу, то іншу, я шукав те вікно. Майнула думка, що маю впізнати його по битому склу, який весь осипався на підлогу. У мене в руках сверло, яке мені видали на моє прохання. Коли це трапилось? - не пригадується. Просто - сверло. Дивлюсь на нього, а воно тупе та палене, аж на сантиметр робочої зони синє. А розмір взагалі не підходить: тут десятка, а мені треба під дюпеля шістку? Йду на рецепцію до якоїсь жіночки аби розповісти їй про "успіхи" своєї роботи, пізній час і неможливість щось сьогодні зробити. До першого поверху спускаюсь різнорідними, переважно дрібними сходами. Хоча видно, що вони давні, схоже мармурові, але незручні. Деякі сходинки менше за мою ногу, і по висоті той самий різнобій. Приходжу до неї. Показую палене сверло.
- Таким не можливо сверлити!
- А я таким сверлила!..
- Хочете, наступного разу принесу свій інструмент? - викликавши в ній момент радості: "наче камінь з плечей".
- А ви можете?
- А драбина у вас є?.. - звівши цим питанням радість на безпорадність: "як без рук".
Йду на вулицю. У моєму великому пакеті є пакет дрібного скла. (Відбувається підміна образів: жмуток гірлянди стає склом, хоча думка про наявність першого не зникає). Дивлюсь, їде спецмашина, яка збирає купи скла від краю дороги. Також люди зносять до неї бите скло. Майнула думка: день битого скла? Поки дивився, машина поїхала далі. Лише тієї миті згадую за свій пакет і вирішую закинути і його. Догнати не виходить. Вона повертає в сторону якоїсь, знайомої мені з ілюстрацій, кам'яної вежі. Кажу до себе: "Це що Париж?" Пробуджуючись, ще не відходячи від сну, розумію, що це не його символ - Ейфелева вежа, а споруда, більш схожа на Вестмінстерський палац у Лондоні. 0626'

Сон 230918 "Відхід і повернення"

Виїхали на лоно природи. Вирішили покупатися в річці. Вода тепла і неймовірно приємна. Дно пісчане, але не рівне. За дужим горбком відчув у воді багато риби. Навіть якусь зловив руками. Був подивований, що вона не сильно пручається, коли її ловиш. Раз, другий пропливаю те місце, а риба наче змовилась бути у виямку біля того узвищення, що під водою. Вирішую її наловити. Ті, з ким купався, вже повиходили на берег, посідали за столик. Виходжу і я з річки, кажу, що хочу наловити рибу, але хто міг би мені допомогти - потримати відро, аби туди складати вилов? Визначаємось швидко, я берк сачок й ми йдемо. Поряд біля річки інша частина водойми. Доволі приваблива, з красивим дном і водоростями. Але вирішую піти до перевіреного місця. Заходжу у воду і риболовлю в перевіреному місці. 0430'

Заходжу в якусь навчально-виховну установу до директора, пов'язану або з медициною, або з натуралістикою. При вході до її дверей якісь працівниці у білих халатах. Міні треба віддати їй якісь документи. Раптом вона питає в мене: як має бути правильно: "желамі вам..."? Я усміхаюсь і кажу, що в російській мові це слово відповідає на питання: "что делаєм" - "желаєм", також навів приклад, як буде в українській: "бажаємо", і додав: а от Ваш варіант буде, як у польській: "życzymy". Директор подивована, як і її колега, тим тлумаченням. Я подивований тею безграмотністю. Ловлю себе на тому, що мені не цікаво бути в їхньому оточенні.

Кінець робочого дня. Складаю робочий інструмент. Не вистачає контактних дротів до тестера. Хтось каже: чи не твоє он там лежить? Дивлюсь: вони! Все, чемодан укомплектований! Зустрічаю колегу, який їде вже додому. Вдруге висловлює мені комплімент. Я усміхаюсь, обігрую його прізвище, аби почув мій комплімент. У тому контексті наспівую пісню, обіграну під грузинський анекдот: "Горіла сосна, палала...". Кінець робочого дня. Всі збирають свої інструменти. Я відкидаю на стіл дві ізоленти, які валялись біля мене. У різних сторонах столу чую подвійне: "Дякую!" Це так під завершення праці люди "підгрібають" халявне, що "погано лежить". Йду сходами до виходу. Мені дають листок із прізвищами, зі словами: "підпиши!" Не зрозумівши суті, вчитуюсь у документ: ідуть з два десятка прізвищ з більшою долею підписів. Хтось проходить мимо і каже, що це ті, хто в робочий час усією групою виходив за територію. Мене там немає і бути не могло, тому передаю той листок і йду з будови. 0820'

Сон 060518 "Дротяні сходи"

Праця на будові. Три українця працюють з трьома поляками. У кожного свій інструмент, кожен має має свій перфоратор. Видача кожному в руки. Я знаю, що поляки мають скоро поїхати... 0210'

Напарник пішов шукати "всліпу" "свою долю" крізь тунель, що проходив під горою, а під нею протікала річка і ріс очерет, і раптом драбиною з металевих дротів догори... Я з ним пройшов частину тунеля - до драбини - і повернувся. Із-зовні зобачив "хатинку" багатого власника, до якої пішов мій напарник. У мене виникло питання про доцільність такого пошуку, адже важко і мені було б відповісти, чи є там те, що він шукає. Але чи то серце йому підказувало чи по життю такий впертюх? - не знаю!

Я беру участь у великому корпоративі, на якому присутні усі з заводу, на якому разом працюємо. Певними групами почали запускати у велику аудиторію (актову, якщо не спортивну залу), у якій треба було всім стояти. Працівники підприємства розмістились понад стінами, по всій площі. Зі сторони вікон стояв керівник підприємства другої-третього рівня. Він був уповноважений офіційно всіх привітати і дати всім журнал під розпис на отримання подарунків.
Той керівник оголосив першого. Це мій колега, з молоду сивий чоловік, на ім'я Віктор, підійшов до нього, розписався в журналі і пішов.
Керівник продовжив: "Наступний!" Всі стояли і не рушали з місця. Я розумів, що всі б хотіли зараз-таки завершити всі ці формальності. І так, як ніхто не йшов, я рушив другим до того керівника. Підхожу, дивлюсь у журнал, щоб розписатися, а той каже: я тебе не викликав! І це було сказано на весь чисельний народ. Я, довго не думаючи, розвернувся і пішов геть з цієї зали. Трохи пройшовши, зрозумів, що треба повернутись і забрати свої речі. Щось з того, з чим я прийшов, а також свою зимову куртку та, можливо, ті ж подарунки, вони вже були розписані на кожного. Повертаючись до зали, почав стрічати людей, що йшли з заходу.
Йдучи по центру маси натовпу почув невідомо від кого:
- Я тобі нічого не скажу!
- І не кажіть! - кинув я у відповідь.
Зі сторони:
- Єдине слово: дорослий!
Пакую велику торбу наче у якийсь рулон: чотири коробки різного формату разом зі своїми речами. Повернувся забрати куртку. Розпакував запаковане і знову став перед дилемою: як запакувати наново.
Поки вдягався зі сторони колега з заводу сказав: А ти знав, що на вихідних ти мав виступати з номером на весіллі? Так вирішив директор. Після чого, я для себе намагаюсь скласти пазл, який для інших є логічним: я працюю на виробничому підприємстві актором лялькового театру. У мої обов'язки входить гра на сцені, яка має органічне поєднання з виробничим процесом. Саме тому шеф захотів за рахунок мого вільного дня, аби я зіграв на якомусь весіллі.