Сиджу вдома зі своїми дітьми в кімнаті, яка нагадує батьківську. Знаю, що батьки пішли на якесь свято, отже, всі родичі знаходяться в одному місці і їх об'єднує велика подія. Звукове тло створює увімкнутий телевізор. Раптом відчиняються двері й у кімнату входить баба Марія (в реалі - померла), а за нею батьки та інші родичі, серед яких двоюрідні брат і сестра, які приїхали з Ізраїлю. Я здивований такій раптовій події. Батько каже, що приховували їх приїзд від мене до самої цієї зустрічі. Я ж одразу намагаюсь познайомити своїх дітей з ними та їхніми дітьми, з якими вони приїхали також. Називаю всіх по іменах. (Дивна трансформація облич у д. брата та сестри: спочатку я їх бачу молодими, так наче це асоціативне поєднання їхньої схожости з власними нащадками, а потім виникає вікове розмежування). Потім всі разом ідемо на вулицю і д. сестра заводить розмову про воду, так, наче цю тему вже перед нашою зустріччю обговорювали. Батько ж рекомендаційно наголошує, що я добре на цьому знаюся. Суть у тому, що вони хочуть брати воду з моря, як то роблять інші поодинокі сім'ї, не афішуючи поред керівними органами сам факт. Це пов'язано із тим, що в країні присутній дефіцит води. Морську ж воду дистилюють у питну. Я ж показую приклад, знаходячи шматок матеріалу, якою має бути труба та наголошую, що її кінець не має лежати прямісінько на дні моря, а в метрі від дна. Тепер, подорожуючи такою великою родиною десь на свіжому повітрі, раптом виходимо на таку ділянку дороги, де обабіч росте висока трава, а поміж неї бачу гриби, висотою з метр, а може й більше. Гриби не їстівні, але величчю вражають. (Дехто в реальному житті їх уживає). Хтось пробігає тією травою і збиває одного з них. Я ж кажу щось смішне і від того відхиляюся в сторону, і раптом для себе відчуваю, що на шиї у мене "мотузка", яку на повідку тримає згадана в розмові д. сестра. Хоча "мотузка" була невидимою, яскраве і раптове усвідомлення її наявности - на рівні фізичного відчуття. 0610'
