Сон 300326 "Заплутані переконання"

Збіг і конфлікт двух давніх снів, змішаних зі сном сьогоднішнім і реалом. Один точно знаю, що записував доволі давно та з подробицями. Отже, після покупки квартири (в реалі; менше, як рік тому), приснилось (сьогодні), що у попередніх хазяїв хоча і розглядали квартиру, але все ж таки купили заміський дім. Про останнє вони згадали випадково, а для нас це виявилось як доволі гарна пропозиція. Дім був дещо схожий на той, про який записував раніше: дещо нагадував дачу (з реалу, в Україні), а дещо таку дерев'яну будівлю, яку варто було б зносити, адже вітер на даху там гуляв сміливо (давній сон). Заразом у іншому сні цей дім, як і сьогодні, був доволі надійним, хоча і старим, із відремонтованим горищем, де я зберігав свої речі. Так от, конфлікт полягає в тому, що уві сні я усвідомлюю, що насправді ми у них купили не дім, а квартиру, а свої речі, зокрема рукописи та матеріали для майстрування, залишив на горищі того будинку, який мали намір купити, і це стає для мене великою та непоправною втратою. Усвідомлюю, що мав би для тих речей зорганізувати місце в підвалі (так, як у реалі)... Так уперше вві сні виникло настільки хибні та заплутані переконання, що від того усвідомлення аж проснувся.

P.S. Схоже, що сон дещо навіяний з реалу, адже за день із робочою екіпою маю переїхати з квартири на квартиру, поки працюємо в Нідерландах.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 290326 "Переймання та відчуження"

Я з кимось обстукую стіни аби перевірити звукоізоляцію. Але усе почалось з того, що готується вистава, для якої пишу сценарій. Головною виконавецею є акторка (в реальному житті: літераторка та викладачка К.М., якось їй видавав окрім колективної ще й авторську поетичну збірку). Сценарій пишеться не перший день. (Пригадування забутого сну. Таке враження, що цей мотив вже снився пару днів тому, і як зараз, я так само працював над сценарієм, безпосередньо залучено до сцени). Дещо ця вистава нагадує за ідеями ту, яку робив для себе, як моновиставу: "Барикади на Хресті" за творчістю Юрка Ґудзя. Задум цього сценарію полягає в тому, що менша частина тексту читається не зі сцени, а іншими учасниками - з зали. Я також беру участь і зачитую певний уривок тексту: якби зачинаю першим апелювати до сценічного образу. На сцені переживається доля однієї жінки. Тлом стоїть певне багатоголосся інших (із зали), хто минає, бере участь, проходить повз в її житті. Працюючи над сценарієм не перший день, лише сьогодні усвідомив - цікаво, що саме в той момент, коли обстукував стіни на звукоізоляцію - що повного тексту я так і не маю, і всі учасники вистави фактично не мають на руках реплік, за якими вони б знали, коли беруть участь. Далі моя робота перетворюється на творця декорацій, якби завершення логічного продовження мого задуму. Тоді чомусь виникає необхідність вибудувати конструкцію двох зігнутих стел, що візуально мали б сприйматися якби з бетону. Для мене все це мало одне безперервне та зв'язне в єдине творення.

Знаходжусь в системі якоїсь структури, щось на зразок навчального закладу, але за віком не відчуваю себе парубком. Приходить команда, що всі ми маємо їхати на військове навчання, яке триватиме два тижні. Кожному хлопцю роздали папірці з нумерацією автобусів, якими кожен буде їхати. Наступного дня узяв свій наплічник і пішов до місця збору. Цікаво, що наснився саме Житомир, а місце - тролейбусна зупинка, що недалеко від облвійськомату, хоча за всіма іншими ознаками - це мала б бути Польща. Спостерігаю, як хлопці сідають у автобуси, як від'їжджають та під'їжджають один за одним чергові - зі системним інтервалом у часі. Спочатку уважно дивлюсь на їхню нумерацію, а згодом починаю відволікатися на інші речі, зокрема людей та їх поведінку. Так минає час, а я "пробуджуючись" з усвідомленням, що треба дивитись далі на ті автобуси. І раптом приходить усвідомлення: а чи був мій? Наступної миті приходить інше "осяяння", що я фактично не узяв необхідних речей: це ж поїздка не на один день, а на два тижні! Стою до тієї пори, поки не констатую, що людей як і автобусів більше не буде. Іду до головного, хто давав нам завдання їхати, та питаю в нього: чи був мій автобус, бо я так і не поїхав? Щось собі подивився і відповів, що начебто був, а про мене, схоже, забули. А коли буде щось відомо? Відповів:

- Jutro, rano nie będzie. 

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 280326 "Культурні розмови"

Я з кимось відвідуємо якусь бабку в її квартирі. Запрошує нас до столу. Не ясно звідки виникає підтекст, але ведеться між нами культурна розмова. Якимось моментом звертаю увагу, що її квартира незвично маленька. Найбільш здивувало, що прохід до кімнати, де ми сиділи та до туалету обок заміняє душову кімнату, зокрема в підлозі знаходився отвір для стоку, що на це вказувало. Хоча загалом усе видавалось акуратним та задбаним. Приходять її донька з чоловіком. Вже за столом помічаю, що в її зовнішності, щось віддалено говорить про південні народи, а її чоловік має оригінальну борідку зі закрученими вусами. Хоча я про себе зауважив ці риси спільної схожости, раптом в контексті розмови ця жінка цікавиться моїм походженням. Відзначаю, що бачу в спільних рисах: очі, баньки, ніс. (Схоже, що це - відбиток спостереження з реалу за однією жінкою, що працює у їдальні, куди я заходжу на обід, явно не нідерладської зовнішності). Далі ведеться побіжна розмова про родоводи. Я озвучую, які риси обличчя між нами є спільними. Поцікавився, звідки сама бабка родом і чи не з її сторони є щось подібне? Відповіла коротко і однозначно, що родом з Ленінграду. Подумки про себе: як опинилась в Україні та нині ведемо розмову в Польщі... Додаю, що і моя бабуся родом з росії, але з Ржева. Раптом вирішуємо разом виїхати в місто. Поїхали машиною згаданого чоловіка. Під'їжджаємо до входу якогось ресторану, а він щось коментує, з чого розумію, що долучався до ремонтно-будівельних робіт цього закладу. Поставив машину так, що до нього могли б виникнути претензії, а він дає нам зрозуміти, що йому буде дозволено. Всі раптом виходять із авта разом із ним, а я відчуваю, що машина поволі починає котитися вперед. Тільки-но вирішую схопитися за ручник і потягнути догори, як заскакує водій і робить це швидше за мене. Поки вийшов, усі вже розбіглися, а в масі народу важко було зрозуміти: хто де? Місце відпочинку: парк у центрі міста - культурний центр - з рядами торговців сувенірами. Чомусь пригадую, що в мене була коробочка з цукерками, які одразу не міг знайти. Облапую свою зимову куртку, оцінюю, що з приходом весни в ній справді стає гаряче. Врешті-решт знаходжу - у внутрішній кишені.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 270326 "Солодкий сон"

Пляж. На березі якісь мої знайомі. Йду до річки та стрибаю з високого берега у воду. Якось мені цього видається недостатнім і хочу показати більше, на що вмію: починаю злітати в небо на висоту найбільшого дерева. Дивлюсь, що хтось теж хотів би як я полетіти, але не вміє. Бачу, як на мене дивляться, а я все піднімаюсь та піднімаюсь. (Момент падіння у воду відсутній, хоча виникає внутрішнє відчуття здійсненого бажання). Тепер німець К. (з реалу: давній бригадир з об'єкту п'ятирічної давности) пропонує провести спільну зустріч, "як в старі добрі часи". Хтось висловлює пропозицію: в центрі міста, а найкраще - давня локація Р.З. (з реалу: давній знайомий з літературного кола). (До слова: в центрі Житомира, який наснився, Р.З. не мав такого місця, хоча за архітектурою будинків мала б бути вул. Пушкінська). Хтось пропонує мені узяти з собою І.Р. (знайома, з того ж кола). Позиціонується такою, що мене знає краще, а я її "приховую" від товариства. (Також цікаво, що уві сні це коло знайомих сприймається не зовсім як літературне, а таке, хто певною мірою знає про спільне існування). Хтось сумнівається, чи можна буде там зустрітися, адже минуло багато часу від подібної зустрічі. Весь цей час, незалежно від діалогу, який чую, я перелітаю від дерева до дерева (можливо, навіть від моменту, коли піднявся до верхівки, коли мав стрибнути у воду), знаходжу та їм солодкі абрикоси. Відзначаю для себе сонячну, незвичайно приємну погоду. Що може бути краще? Наступне, що починмю жувати, так це дольки гарбузи зі солодким білим підсушеним хлібом. Міркую, що в майбутньому, сидячи з онуками, буду пропонувати таке скуштувати, наскільки це незвично приємне та смачне. (Такий виявився "солодкий сон", що просинаюсь і відчуваю, як по моїй щоці тече слина, а підвушко під щокою мокре).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 170326 "Оціночне судження"

Дивлюсь якийсь відеоогляд, і тут мені потрапляє сюжет, в якому розповідається про українську діаспору, яка у ХХ ст. (без значної конкретики в датах) зняла фільм про українське підпілля. Сюжет ілюструють уривком. Події відбуваються в такому місці, де все зроблено так, начебто однозначно маєш розуміти, що це сцена, але в масштабах великого павільйону. Початок сюжету починається з лісу... Багато зеленого кольору. Перше, що вражає, так це робота оператора, який працював реально цікавим рухом камери у просторі. З якогось моменту розповідається про українську дівчину, яка не здалась на відміну від російської, що виявилась чекісткою (конкрртно у сні - "кадебісткою"). І десь у тому ж контексті фільму подається інформація про них, як про акторів, зокрема їх часткова біографія. Підходжу до дружини і розповідаю, що є реально цікавий фільм, який варто було б подивитися...

Підходжу до дружини, а вона перевіряє якісь учнівські роботи. Каже мені: "Я не думала, що ти міг допустити таку помилку!..". Все подається так, наче я написав таку роботу (не ясно в якому статусі та коли) і здав її своїй дружині на перевірку з іншими. Продовжує, зачитуючи питання на тест з того зошита: "Наведіть приклад спошлення XIX століття" (уві сні звучить саме таке слово "спошлення"), - "І ти даєш відповідь: "Костюм Івана Франка"." Після цього мовчки замальовує колами таку відповідь ручкою з зеленою пастою, тим самим гостро виражаючи свій протест.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 040526 "Спільне за невпізнаваністю"

Головний герой, аби його не впізнали на великому святковому заході, кардинально змінює свій вигляд: волосся фарбує в чорне, змінює стиль одягу, додає певний макіяж, але трапивши на сам захід, відбувається неочікуване... Підходить до святкового столу та помічає запитальний погляд незнайомого чоловіка, який виказує для себе певне непорозуміння того, що бачить: навпроти нього сидить така саме людина - і це все якби про одного і того ж героя, який від початку не хотів себе ви́казати, а насправді - прийшов на "зустріч" із самим собою. (Мотив абсурдальности, як для реалу, хоча уві сні - така зустріч цілком можлива). Що саме буквально виказало головного героя? - так це група світло-коричневих родинок на щоці, у формі сердечка, наче реально намальованих від руки (дещо не так, як тату): у обидвох були як "під копірку".

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди