Сон 091121 "Знайти причину"

На якомусь негабаритному транспорті перевожу квіти. Тепер я на такій приватній території, при в'їзді до якого, а тепер виїзду, маю певні труднощі, пов'язані з рівнем воріт. Навіть доходить до того, що шукаю і знаходжу причину, аби направити розмикання і плавний хід кожної з її половинок. Для цього уважно розглядаю конструктивне вирішення навісних петель і прибираю з них невелику металеву вставку, логіку обмеження якої до кінця не розумію. 2350'

Разом із дружиною займаємося якимись справами. Тепер вона каже: "тепер можеш їхати до батьків!" Таким чином я опиняюсь на батьківському обійсті. Заїхавши машиною, запрошують на вечерю, але ще довгий час спілкуємось у дворі. Спочатку з матір'ю, а згодом долучається батько. Чомусь заходить мова за Чехію і слово "voropai". Згодом переходить розмова на тему складности польської мови. Мати каже, що почала її вчити і хоче, аби я спробував оцінити її знання. 0320'

Допомагаю донці таким чином, що бере мої давні творчі заготовки для виконання своїх робіт. 0520'

Сон 081121 "Мати вигоду"

Десь на приватній території, схожій на підприємство, стоїть гойдалка-атракціон. Кожного разу, аби змінити функціонал дії, змінюється в ній плата. З часом виявилось певне непорозуміння, я знав про її можливості більше і тому використовував її "справнішу сторону" під свої потреби, а хтось не міг з неї мати такий зиск і вона рахувалась для них наполовину несправною. Цей секрет я носив до останнього, отримуючи з того максимальну для себе (своїх інтересів) вигоду. 0035'

Стоять рóботи в рядочок і озираються один на одного, спостерігаючи який у кого настрій. Зокрема мають по-особливому проявити себе ті, хто має чоловічий характер.

Так склалося, що задармо я поїхав до України, але, як бонус, із зобов'язанням: разом із маленьким тракторцем, щоб особисто доставити його замовнику. Цей сценарій доїзду розв'язався так швидко, що я навіть здивувався. По приїзді, зійшов із цим тракторцем (жовтого кольору) на вул. В.Бердичівській рідного міста, біля зупинки, що навпроти міської лікарні. Якийсь інший спецтранспорт в'їхав на нього так, що перекрив його своїм кузовом, але сам процес не примітив, лише наслідок. Скочив до кабіни того водія, але миролюбно домовились, що він допоможе мені доставити тракторець до адресата. Починаю пригадувати адресу: Піонерська?.. Пробую знайти в GPS, але не виходить. Врешті розумію, що пишу не кириличними буквами. Заїжджаємо на якийсь об'єкт, а я ще бавлюсь з інтернетом і адресою. Пам'ятаю точно, що точка доставки є готель на тій вулиці. По іронії долі чую, що про цей готель щойно йшла мова, начебто впізнаю пару хвилин тому його власника, портрет заґуґлюється в смартфоні, а вулиця пишеться як Raciborska. Вирішую не гаяти часу і голосно кричу: чи тут присутній власник готелю на Рачіборскій? 0530'

Сон 070321 "Творчі риси характеру"

Міркую: як і в який колір пофарбувати собі волосся? Іншим разом дивлюсь уже в дзеркало, а вже маю їх темно-рудого кольору. Згадую, як дивився в магазині поміж фарб на хну. (З реального). Оцінюю свою стрижку на дотик і відзначаю, що позаду ірокеза маю видовжене волосся.

Приїжджаю в театр (будинок культури) якогось віддаленого села. Сам захід присвячений поезії. Відзначаю, що цікава ініціатива дещо зекономити, перенісши ініціативу з міста. Тепер маю власні роздуми на цю тему. На сцені виступає дівчина-дитина в стилі важкого року. Доволі непогано, але ще не розспівана в текстах. Тепер я у ванній кімнаті (вбиральні) цього ж закладу. Виходжу на вулицю до автобуса і починаю приміряти до нього в різних місцях гідравлічні системи. Додатково міркую про запобіжники, раптом згадуючи про те, що набір із ними міг би купити в магазині "Biedronka". (Фрагмент з реального).

Сон 190518 "Двері у простір"

Швейна машинка в одній руці, в іншій - кришка від білої каструльки, зустрічаю знайомих з творчого кола та науковців, які групками йдуть додому і, вітаючись, щось з гумором коментують у мою сторону. Мені та кришка, "як привіт", тому її кладу в якусь сумку, зі сторони машинки. Я йду в обласну юнацьку бібліотеку і щоразу щось до них заношу, зокрема книги. Цього разу йду зі швейною машинкою. Подумалось: а скільки я до них маю щось заносити? Треба і до інших щось занести!..

Йду до Будинку художників. Щоб туди потрапити, треба до неї піднятися по залізній драбині. Коли я прийшов, виявив, що її демонтували і входу немає. Залишились двері на якомусь 3-4 поверсі виходом у відкритий простір. У мене намір занести до них якісь книги. Я знаю, що цей будинок аварійний і якщо зайти з другого боку і піднятися по хитких сходах, та пройтись тими коридорами, де провалюється дерев'яна підлога, то я можу заблукати в тому лабіринті. За відчуттями цей дім мені знайомий з інших снів: великий і дуже сторий, у нього багато коридорів, а підлога вся з дерев'яних дошок, які скиплять, і по них лячно ходити, бо розумієш, що дім є аварійним. В якомусь з минулих снів я шукав вихід на вулицю. Тоді паралельно зі мною шукала тогт виходу якась дівчина. Я знайшов його далі за протяжністю будинку, аніж вона. Тому в цьому сні я й не намагався пробувати зайти в нього. Відсутність знайомого мені входу була остаточним аргументом.

Я їду в міському транспорті, зустрічаю знайомі обличчя ще зі студентських часів. Дівчина з якогось незнайомого паралельного потоку зі мною розговорилась. Я мусив виходити на зупинці, хоча вона не відпускала своєю розмовою.

Їду в міському транспорті, зустрічаю гумориста ще з часів "Перевесла". Уві сні я знаю саме так, хоча в реальному житті не такої людини, може, й не існує. Він питає щось у мене, я у нього. Знаю, що проводить незалежні гумористичні зустрічі. Я питаю, а поети до вас ходять? А він: та ні! Тієї миті була зупинка і я мав сходити з тролейбуса.
Я запитав у того гумориста, як його звати, на що він відповів: Василь Черній.