Детективна пригода у кінематографічному стилі, де головному герою допомагають пригадати забуту історію з майновими операціями в чужій країні. Як виявилось, розмотуючи клубок багатьох непорозумінь, прихованих фактів, фінансових операцій, йшло про країну його походження, зокрема родинний дім, спроданий батьками в далекому минулому, в якому і приховується відповідь на основне питання. Головний герой летить зі слідчим у ту країну, аби потрапити у той дім. Як виявляється, це не просто дім, а мало не величезний маєток, який нині новими власниками преоблаштований на готель. На диво для всіх головний герой дістає з кишені якийсь чарівний ключик, яким підводить до певної архітектурної форми у вигляді стовпа при вході до головного входу того дому, що фантастично оживає і з нього випадає у його долоню якийсь золотий символ-ключ об'ємної форми, щось на зразок знака вічности у вигляді уявного куба, що складається з двох символів N або Z. Відчиняються двері, зустрічає дворецький і запрошує ввійти без жодних питальних сумнівів. Головний герой поводить себе наче людина, що була тут не раз. Хоч у той же час всі до останнього переконані, що він тут уперше. Хтось, йдучи слідом за ним, так само мав при вході подібний ключик, але ним не скористався. Далі образ цієї людини зникає, адже не він є кінцевою метою пошуку. Головний герой піднімається широкими сходами, як у справжньому маєтку, на третій поверх. Заходить у кімнату, обшиту килимами та ковроліном. Як на мене, для кінематографічної сцени зроблено явно нашвидкоруч: хоча зовні виглядає на багато, а придивившись на "руку майстра", як це прибито та пришито - вже не вражає! Зустрічає в тій кімнаті якогось грузина, з яким врешті-решт нормальний діалог чомусь не складається... 0200'
Аби не згубити думку, швидко записав її на першій ліпшій чернетці, що лежала на столі. Дописавши, зауважую для себе, що це не просто чернетка, а один із перевірених зошитів студентської групи, який залишила дружина відкритим на столі. Ясно, що їх доведеться повертати. Міркую, як врятувати ситуацію? "Згубити" випадково сторінку не вийде: там якраз стоїть оцінка, ще й "5 балів"; переписати? - це вже з "галузі" фантастики. Кажу дружині за смішну та водночас прикру ситуацію, але зауважую, що студент не образиться, як не побачить своїх "5 балів"... І аби не дати відповісти, доволі сміливо обіймаю та цілую.
Дивлюсь, а їжак - з хвостом щура.
Хтось старший вчить молодшого читати текст на порізаному на квадратики пісочному печиві. Якоїсь миті, поки старший десь відволікся, молодший чомусь вирішує скласти порізані дольки так, аби найкраще (гіркою) лежали на тарілці. Старший повертається увагою до процесу та обурюється: і як тепер той планує читати, а він учити!?
