Сон 050425 "Сир із пліснявою"

Спілкуюсь з давньою знайомою В.К., яка ще в десяті роки ХХІ ст. виїхала в Америку і випала з контексту української літератури. Розмова триває по ходу прогулянки біля скромної дороги, що лежала по мою сторону, а по її - огорожі приватного сектору. Питає мене про сучасні новинки в літературі та мою творчість. Розповідаю багато різних фактів про публікації, поширення в інтернеті, перегляди, зокрема і її творчости. Вона приємно дивується, адже про все це не знала, а лише поодинокі факти випадково та побічно. Прощаємось на тому, що обіцяю їй переслати повідомленням посилання на ті сторінки з блогів, про які йшла мова. Аби не забути обіцянку, відклавши на невизначений час, роблю декілька важливих посилань одразу.

P.S. Однозначно, що образ давньої знайомої з літературного кола виник під впливом вчорашнього перегляду відеоблогу іншого знайомогого Б.Г., що навіть було й зустрічався з нею певний час. (Ех, як це давно було!).

У контексті поїздки машиною з родичами зі сторони дружини (деталізація забута) виникає інший сюжет: кружечок французського сиру з пліснявою (приблизно такий, що час від часу останні місяці купую тут у Франції). Звертаю увагу на цікаве та незвичне оформлення упаковки, зокрема на малюнки в акварельному стилі: птахи, діти, будиночок, людина в інвалідному візку. Чи то ніяково, а чи смішно, що головним образом з усього запам'ятовується на такій круглій упаковці саме колесо з візка...

P.S. Назову ці сни "Сир із пліснявою" - справді, чи не нагадують наші спогади про минуле цей продукт?

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 291112 "Сіра невизначеність"

Дивний сон, який сниться вже втретє. (Попередні не записувались). Об'єднує їх не сюжет, а предмет, який там фігурує, як головний персонаж.

Випадково знаходжу маленьку сіру кульку, чимось схожу на м'яку гуму. Від потрапляння на неї води, або вологости,  вона починає поволі збільшуватися в розмірах, перетворюючись у гіганта, розміром з людину. Що б не робив, аби цьому запобігти - дарма. Єдине, що вдалось, так це її розділити (від проходження крізь якийсь сіточний предмет, вона розпалась), але не в кращу сторону розвитку подій. Приходив до висновку, що такі предмети варто ізольовувати від початку таким чином, щоб зберігались у цілковитій сухості. Але разом із тим, рано чи пізно: як, щодо пізнавального інтересу, який не тільки в мене, а ще в когось може виявиться в майбутньому.

У сьогоднішньому сні все відбувалось на батьківському обійсті: стежкою на город і біля яблунь. На момент пробудження від такого сну: калатало серце, спостерігався неспокій: що з цим робити?

Якесь свято. Багато народу. До мене підходить чоловік і питає за сірники. Чомусь знаю, що в якійсь із кишень вони лежать. Шукаю в штанах і знаходжу. Чоловік бере і йде на перекур. А в мене думка: може, і мені разом із ним? - але ж я не курю!

Іду по вул. Хлібній рідного міста і так, начебто по телефону слухаю давнього знайомого Б.Г., а він мені зачитує свій свіжий вірш: "Тєло ,тіло...". За текстом він невеликий, але з характерною іронією та своєрідним авторським гумором, за яким так вгадується Б.Г. Пригадую, що в мене є подібний. У голові комбінується якась видавнича ідея, а заразом і певний жаль, що з організаційно-друкарськими проєктами я вже "зав'язав", навіть на рівні верстки не займаюся... ні журналами, ні колективними збірниками. 0830'

Сон 150320 "Пряме і завихрене"

Я отримав робоче завдання: поставити жовту трубку, демонтовану раніше в студентському автобусі, таким чином, щоб на ній був розташований монітор. Виконання роботи покладене на бригаду з трьох чоловіків. Тепер другим сюжетом дивлюсь зі сторони на сам процес виконання покладеного завдання: обсяг роботи оцінено безпосередньо на робочому місці, монітор треба встановити ближче до задніх сидінь, у той час ув автобусі вже перебували студенти (переважно студентки). Виконавець раптом рушає разом з усіма на навчальне завдання, але не для нього - це взагалі не входить у його плани. Водія ж не хвилюють сторонні задачі - він виконує роботу по годинах. Тієї ж миті вирішується ситуація таким чином, що в кадрі з'являється другий персонаж - священник, з місією, аналогічною для першого: він сідає на свій автомобіль, аби довезти до цього автобуса ту частину матеріалу, якої бракує, як висновок - та сама жовта трубка, що має кріпитися під монітор.

Цей сюжет був сповнений преамбулою та деталями процесу роботи, яким важко надати уві сні місце, але вони були: ошурки зварювання, на моїх руках закачені рукава, а на правій руці свіжий шрам у вигляді опіку.

Дивлюсь фрагмент відео, в якому фігурує давній знайомий, поет і митець Б.Г. Тепер у проміжку іншого часу бачу подібне відео, інше, більш удосконалене, в форматі сюжету новин, але ілюстроване мультиплікаційно в сірих тонах у стилі аніме, з коментарями, подібними до "оперативного штабу поліції по боротьбі зі злочинністю". В ньому зображено Б.Г., який прив'язаний до стовпа (як саме? - не видно), у нього стріляють з якоїсь рушниці (не у фас, а в профіль), куля летить, створюючи завихрення, коли глядач розуміє, що події відбуваються у воді. Наступним кадром, але як продовження, з'являють "темні сили" у вигляді "дуп", які є чи то медузами, чи то ротами у вигляді розірваних сердець, образно подібних до роздвоєних облич-вус. Явно мистецький витвір фантазії (жодних аналогів із реальним життям, аби підібрати правильний вираз, але те, що подумки уві сні я означив для себе їх "дупами", можливо, є найкращим на те визначенням). Ці сили є такою ж загрозою для Б.Г., як і та куля, випущена з невидимої сторони. Голосом із-за кадру чути працівницю поліції, яка коментує це відео. Про те, що знайшли його вони випадково у вільних просторах інтернету, погрози від викритої банди є суттєвими і небезпечними, і разом із тим, після нагнітання страхів, закінчує свій спіч: "То які, до слова, банди в наш час?"
0400'

Сплю вдома (асоціація з дитячою кімнатою батьківського дому), а разом із тим на різних ліжках із дружиною: вимушений, але пов'язаний зі здоров'ям, захід, хоча, в процесі його перебігу, на завершальному етапі. Просинаюсь разом із дружиною, а вона жартує на інтимну тему. Я ж розумію це однозначно і вона опиняється у мене зі спини і обіймає. По кількох хвилинах я припіднімаюсь і помічаю, що біля мене ще від вечора загубилися в ліжку в'язка ключів та дротові білі навушники. Присідаю на краю ліжка, аби те прибрати, і невимушено стягую на себе з кількох ковдр більшу. Тієї миті заходить син, дивиться, а мама лежить в чепчику, сміється і йде. Нічого дивного, своєрідна дитяча реакція. Беру ковдру і вкриваю жінку. 0615'

(Денний сон).
Сиджу у великій кімнаті, більше схожій на робочий кабінет з бібліотекою. В одному кінці якого працює за столом дружина, а в іншому - я. Певною мірою присутнє подвійне враження: наче це наш дім, але схоже воно на грамадське місце, подібне до універсально-наукової бібліотеки. (Жодних асоціацій з реальністю). Записую якісь роздуми, розмірковую на різні теми, пов'язані з прекрасним, адже у той же час дивлюсь на вікно, на якому зсередини на білих декоративних ґратах розташовані живі квіти у вигляді "стріл", які подумки я називаю ліліями. Мене трохи не влаштовує їхнє просторове розташування і я підходжу і переставляю їхні довгі пагони, всіяні квітами, з одного положення на інше. Повертаюсь до свого стола і помічаю, що за мною спостерігає жіночка, яка завершила уроки з німецької мови, які проводила дружина. Тепер вона вільна і вирішила прокоментувати мій смак, оцінивши його з гарної сторони. Разом із тим її міркування надихнули на згадку про якийсь художній твір. Навіть назвала її назву. Але зобачивши мене біля стелажів із книгами, запитала:
- У вас велика бібліотека!.. А є Драйзер?
Дивлюсь на поличку і одразу знаходжу й показую на книжку з чорною палітуркою. Вона ж дивиться і каже:
- Не ця! Тут немає того твору.
Я ж міркую, що була ще одна. Але тієї миті вона втрачає інтерес і каже, що це не так важливо.
Приходить незнайома дівчина з блакитними очима, з підвищеною цікавістю озирається навсібіч, вивчаючи кімнату. Відзначаю для себе, що це нова учениця німецької, адже йде до столу, де сидить дружина, сідає навпроти, продовжуючи "сяяти" блакитним поглядом, фіксуючи атмосферу нового для неї простору. 1515'

Сон 060220 "Відчуття часу"

На вулиці зима, багато снігу, йду із раптовим візитом до батьків, які мене, із нічним попередженням, підготувались чекати. Ще крізь вулицю бачу, як вогник ліхтарика просвічується зрізь двері сараю. Прямую туди. Так, мене зустрічають мати і батько, вони облаштували собі ліжко десь у другій кімнаті, перша повністю пішла для тварин, але яких? - кози!, які чомусь нагадували мені більше овечок, за своєю кучерявістю та поведінкою. У тій же другій кімнаті показують: де я буду спати. Все неймовірно тісно: люди, кози, сіно, тваринняче гівно. Дивлюсь під ноги, а останнього стільки, що воно прилипло до взуття. Не повертатися ж на вулицю, у мороз! А тут такі милі тваринки, зокрема молодняк. 0030'

Маю вчасно зайти в кабінет лікаря, до якого затримує справа, за якою не помічаю, як збігає час. Від поліклініки недалеко, тому похапцем збираю речі і оперативно йду до лікаря. Маю до нього прийти з якимись паперами і в результаті забрати готові медвисновки. По дорозі несу дрібний одяг, гублю шкарпетки, піднімаю. Приходжу вчасно, але затримуюсь на 7 хвилин. Хтось з черги каже, що прийом ведеться 15 хвилин, тому добре, що встиг, а то довелося б ставати заново, а на нову чергу пішло б кілька днів.

Похід на пляж. (Мотив, який повторюється в кількох останніх снах).

Мешкаю на зйомній квартирі у приватному домі, в якому живуть також господарі. Одного дня телефонує мені колега по перу Б.Г. і проситься, аби він разом із дружиною і ще декількома знайомими міг переночувати в господірів цього дому. Це виглядало трохи в терміновому порядку, тому господарі погодились, назвали ціну, яка їх влаштувала. Приїжджають увечері трохи запізно. Загалом десь п'ятеро осіб. Разом зі знайомим та його дружиною, кого я знав, був ще один колега по перу П.К., якого знаю заочно (в реальному житті навіть був на його виступі, а з Б.Г. + 1 автор, мають спільну збірку). Поки розселились минув час. Дехто вже приліг спати, зокрема дружина знайомого та згаданий колега. З Б.Г. продовжуємо спілкуватися. Зайшла мова за його дружину, зокрема про те, що в неї є сестра-близняшка: повна її протилежність за характером. Наприклад, якщо його дружина творча, а таким людям властиво залишати по собі побутовий безлад: творчі справи переважають над рутиною, - має більш незалежний характер, із чим доводиться миритися тощо. Доспілкувалися до того, що посеред ночі, ближче до ранку, підривається П.К. і починає збиратися, за ним починають збиратися всі. Так, у них виїзд! А я собі міркую: чи вони розрахувалися з моїми господарями?.. Покидають помешкання, а я дивлюсь і розумію, що за ними треба прибрати й починаю це робити. У підсумку змітаю невідь-звідки узяті дерв'яні ошурки. 0345'

Сон 260719 "Святкова пастка"

Підготовка якогось молодіжного свята. Всі ходять і спілкуються в межах одного дому, готують та накривають на стіл. Усе відбувається таким чином, що за певною внутрішньою згодою, чи угодою, всі сідають за стіл, а мене і ще для двох дівчат роблять певні уникальні обставини, від яких ми ходимо, доорганізовуючи той процес. "Підстава", якщо можна так її назвати, не читалась мною взагалі. Одна дівчина була для всіх доволі дратівлива, аби її всім позбутися, інша мені каже: "Ми вас одружимо!" І тоді я розумію всю ту організацію, як таку, де все було підлаштовано виключно під нас.
Знаходжу книжку Б.Г., в якій на вільних сторінках вирішив записати цю історію. Гортаю її трохи вперед і бачу, що в ній від руки була написана якась подібна, якщо не аналогічна ("афера"), яка відбулась із автором (Б.Г.) рік тому. 0730'
P.S. У сні присутні певні елементи почутого напередодні переказу художньої книжки, очікуваного від наступного дня свята - незрозумілого до кінця в організації, рефлексії на тему оприявнення певних нотаток.

Сон 140519 "Дорожньо-маршрутні перепетії"

Їду з дому до роботи. По дорозі зупиняюсь і виходжу в Варшаві. Спочатку вдивляюсь у написи на автобусах, які вказують маршрут. Переважно трапляються назви українських міст кирилицею. Щось знаходжу, що відповідає моєму пошуку. Так, як бус уже відправляється, хутчіш до нього заскочив. Тільки-но від'їхав, зрозумів, що в нього маршрут інший, ніж мені треба. Треба зійти, поки водій нагадує тим, хто не розрахувався при вході. Очікую момент, коли він стане на першій зупинці ще в межах міста. Той же водій коментує фізіологічну поведінку одного чоловіка, який стояв біля нього. За кількома поворотами нарешті зійшов. Водій змушений був зупинитися: хтось просто захотів проїхатись безоплатно. Я ще навіть не встиг розрахуватися. Поки зрозумів, від задніх рядів ще не встиг ані донести думку, що мені треба зійти, ані сказати щось про розрахунок. Треба рушати далі, але вже засумнівався: чи в тому населенному пункті вийшов, що так одразу помилився? Повертаюсь вулицями і дворами до автовокзалу. За рекламними вивісками переконався, що дійсно знаходжусь у Варшаві. Потрапляю в гості до давнього знайомого Б.Г., який, зі своїм другом Д.Л. (київським колегою по перу), спочатку мило спілкуються, а потім починають гру в бійку, де Б.Г. сидить, а колега маше зі сторін руками. Коментую те, що бачу, щось на зразок: хіба так виражається дружба? Бійка раптово обривається і Д.Л. дістає 2 л пляшку пива і ставить на стіл. Я ж висловлюю, що до останнього так і не дізнався наступного рейсу в місто М., до якого мені ще треба доїхати. 0435'