Сон 110926 "Якщо з моїх снів збудувати храм: Дженжулет і Бог його знає"

Роблю з кимось трасу (залізний лоток), де має іти кабель зі стисненим повітрям. Гелій? - але це лише припущення. Раптом із нізвідки з'являється батько, підходить до мене і стискає геніталІї, я мало не відчуваю уві сні реальний біль. Розумію, що нафіґ то мені не треба і вирішую нічого не робити. У той же час інші хлопці тягнуть кабель до місця, де буде робитися велика надувна куля. Промірковую деталі того, що відбулося, якби для написання сну (отже, усвідомлення уві сні того, що снилося, а цим промірковуванням, наче переживаю повтор). Далі: одна ділянка на трубку... Трепер я знову з кимось роблю подібне, але без тієї заангажованости, як на старті. 

P.S. Коли проснувся, зрозумів, що спав у незручній позиції. Отже, біль мав логічне походження.

Сон, що складається з послідовних образів (картинок), без прив'язки до сюжету ::

Мозок у рожевих кольорах (картинка). Пів жіночого обличчя, подібно до логотипу "Alior bank". Вікно. Сир із отворами. Бантик, якби мальований від руки. Хаотичні риски. По непевній розмитій паузі - якби продовження попереднього сну. Йде паскування зробленого, а хтось впевнено каже: "Це вказує на те, що молоді люди більше вірять в Україну, аніж старше покоління".

Обличчя, що схоже на маску, освітлену місячним світлом. Потім силуети чорних фігур, але більше подібні на ідеєю для однієї картини. Приходить фраза: "Знаєш, що Бог знає?" (Павза). І наступна думка, якби тим же голосом: "Бог його знає!"

Далі знову сон, що складається з послідовних образів, без прив'язки до сюжету ::

Гіґієнічні дерев'яні палички, що нагадують пліт, зібрані в один ряд. Плетений кош із лози, зроблений під зав'язку так, що немає як дна, так і практичного значення: виключно декоративна чи мистецька ідея. Морда риби, яка видовжується, утворюючи синю заретушовану пляму його тіла. Художня картина, у вигляді стилізованої поверхні, що нагадує тріскану фарбу. Дерев'яний стільчик, що виглядає нерівно як до себе, так і до симетрії рогу будинку. Тепер він різьблений та в сірих тонах (під старовину). Одразу виникає для нього назва: "дженжулет" (неологізм). Далі ідуть художні образи, як робитиму картини з бетону та щось подібне до гіпсу, а потім ідея: винайняти 1 квадратний метр площі в людному місці для виставки 1 картини, що часто змінюватиметься на інші, а роботи, представлені раніше, транслювати там же на моніторі. Таке підприємництво назвати: "Виставкова діяльність".

Я і ще хтось та якась Тетяна, що сама заходить у холодну воду, виходить і знову повертається в неї вже в куртці. Дії алогічні, але тут вона так заходить, що перестає плавати і йде на дно, я думаю ловити її, але вода реально холодна. Той, хто поряд мене одразу пірнає, а я кричу: Тетяно, Тетяно.

Питання до АІ: "Якщо з моїх снів збудувати храм, як він виглядатиме?"

Художній образ. Скомбінована картина у вигляді 1) світлини, на якій зображено кут землянисто-зеленої огорожі, з подальшою перспективою розмитого фокусу заднього плану (тому і кут), 2) накладеного на цей образ скла, на якому таким же кольором зроблені великі краплі, яких видно на тлі сірого розмитого неба. Ідея така, що дивлячись на цю мистецтку працю, глядач має домірковати: що саме так огорожа стала помальованою.

Подарункові та декоративні іграшки у вигляді людей-дзвіночків. А саме: пустотілі фігурки, в яких знаходяться бовкальця. Всі різні, різнобарвні. Творча фантазія доходить до того, що дехто навіть має крила. А загалом можуть висіти разом у вигляді каруселі на ниточках та разом видавати веселе дзеленчання.

Картина краєвиду неба та поля, що плавно переходить у рельєфи українського прапору, що утворились якби від реального повіву вітру. Цей художній образ більше схожий на фотоколаж, де кольори прапору переносять свої фарби на кольори свободи.

... Зменшився статус, тепер начальник носить перстні не золоті, а срібні. Мене це навіть насмішило.

Комусь кажу з гумором, хто сидить наче на танку: "Дивись, павуки", - а той у відповідь: "Черепашки!"

Хлопці мішають цемент, серед них нерг з сивою бородою, який схожий на одного відомого американського актора. Дивлюсь, як вони активно лопатами перемішують пісок із цементом і водою. Кажу до них: "Не так шибко!", а у відповідь чую від того "актора": "А так нє запрондіш" (неологізм від польського слова prąd - zaprądzić), з натяком на те, що я електрик і не маю вмішуватися у не своє діло.

Аналіз :: Сон насичений, нерівномірний, переважно творчий з натяком на мистецтво та філологію, розшарований на різні теми, що певною мірою ускладнює тлумачення. Ключові слова, аби опанувати таке складне сновидіння, попросив GPTchat:

Основні теґи:

#сон #усвідомлення_сну #повторне_переживання #образи #фрагментарність #алогічність #неологізми #мистецтво #творчість #живопис #художній_образ #виставка #підприємництво #ідея #конструювання #простір #матерія #цемент #бетон #гіпс #дерево #лоза #скло

Тіло й відчуття:

#біль #тіло #геніталії #дотик #фізичне_відчуття #незручна_поза #холодна_вода #занурення #тонення #страх #порятунок

Люди й стосунки:

#батько #хлопці #молодь #старше_покоління #Тетяна #начальник #електрик #робітники #актор #інший

Технічні та матеріальні образи:

#траса #лоток #кабель #стиснене_повітря #гелій #надувна_куля #трубка #електрика #цемент #пісок #вода #лопата

Мистецькі образи:

#мозок_рожевого_кольору #жіноче_обличчя #вікно #сир #бантик #хаотичні_риски #маска #місячне_світло #чорні_фігури #пліт #дерев'яні_палички #плетений_кошик #риба #синя_пляма #тріскана_поверхня #різьблений_стільчик #дженжулет #огорожа #краплі_на_склі #люди_дзвіночки #крила #карусель #небо #поле #український_прапор #вітер

Ідеї та поняття:

#Бог #знання #віра #Україна #молодь_і_старше_покоління #свобода #статус #влада #іронія #самоіронія #заанґажованість #байдужість #не_втручатися #своє_і_чуже #творча_фантазія #мистецтво_як_підприємництво

Мовні образи:

#дженжулет #запрондіш #неологізм #гра_слів #мовна_гра #парадокс #іронічна_фраза #Бог_його_знає #павуки_черепашки

Особливо характерні для цього сну теґи:

#храм_зі_снів #сон_як_мистецтво #сон_як_виставка #образ_замість_сюжету #мистецтво_з_матерії #фізичне_й_уявне #тіло_й_творчість #Україна_як_образ #свобода_як_колір #логіка_сновидіння #міжприсутність

Якщо робити короткий набір теґів саме для архіву снів, я б залишив приблизно 15 наймісткіших:

#усвідомлення_сну #фрагментарність #біль #батько #тіло #холодна_вода #тонення #мистецтво #художній_образ #виставка #неологізм #Бог #Україна #свобода #іронія.

Далі попросив GPTchat за теґами зробити короткий аналіз сну (тут головне не рухатися за принципом пошуку відповідей за чужими сонниками) ::

Якщо дивитися на сон саме через систему теґів, то його центральна риса — не сюжет, а перетворення окремих образів на матеріал для творчости й осмислення.

Короткий аналіз

1. Образ замість сюжету.

Сон постійно розпадається на окремі картинки: мозок, обличчя, сир, маска, кошик, риба, стільчик, огорожа, дзвіночки, прапор. Це радше внутрішня виставка образів, ніж оповідь. Навіть сам сон усвідомлює себе як матеріал, який можна записувати й переосмислювати.

2. Творчість стає способом упорядкування хаосу.

Бетон, гіпс, дерево, скло, фарба, фотографія, виставковий метр площі — різні матеріали сходяться до однієї теми: як із випадкового або грубого матеріалу створити художній образ. Навіть декоративний кошик без практичного дна тут важливий: його цінність уже не функціональна, а мистецька.

3. Тіло протиставлене творчому просторові.

На початку є фізичний біль і втручання батька в тіло. Пізніше — холодна вода, тонення, спроба порятунку. Це найбільш тілесні епізоди. Між ними виникає величезний масив абстрактних, художніх образів. Наче сон переходить від фізичного відчуття до його символічного опрацювання.

4. Влада, статус і «не втручатися».

Начальник із золотих перснів переходить до срібних — і це сприймається з гумором. Робітник фактично відсилає тебе до твоєї професійної компетенції: не втручайся в чуже. На початку ти сам вирішуєш нічого не робити з непотрібною роботою. Тому тема межі власної відповідальности проходить через сон досить послідовно.

5. Україна з'являється не як політичний сюжет, а як художня матерія.

Фраза про те, що молоді більше вірять в Україну, ніж старше покоління, переходить у прапор, який ніби виникає з вітру, неба й поля. Особливо цікаве формулювання про те, що кольори прапору переносять свої фарби на кольори свободи. Тут Україна фактично перетворюється з поняття на образ.

6. Бог і мова з'являються через парадокс.

«Знаєш, що Бог знає?» → «Бог його знає!» — серйозне питання миттєво провалюється в мовну гру. Те саме відбувається із «дженжулетом» та «запрондіш». Тобто сон не лише створює візуальні образи — він винаходить мову для того, чого готового слова немає.

Якщо звести все до однієї формули

Тіло → відчуття → образ → мистецтво → мова → сенс.

І саме тому питання наприкінці — «Якщо з моїх снів збудувати храм, як він виглядатиме?» — виглядає майже ключем до всього сну.

Храм тут може бути не реліґійною спорудою, а архітектурою власного сновидного світу, де біль, Україна, свобода, Бог, матерія, мистецтво, гумор і неологізми вже не розрізнені, а стають частинами однієї конструкції.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 291124 "Місце для покинутих сердець"

Цікаво, що проснувся з думкою, що так нічого й не приснилось, але від перевтоми відчував спину і трохи вставши і походивши, збираючись до роботи, з думкою про хребет, раптом пригадав знайому (донька батькових кумів, мою однолітку І.), що має з цим проблеми, а заразом і сам сон, де вона була в ролі нареченої. (Поки записував цей, пригадав ще один сон).

Отже, потрапляю якось із запізненням на весілля, але незвичне, як у стереотипному уявленні, а більш подібне до банального застілля: без музики, танців, гучних і довгих тостів. У кімнаті, в якій це відбувається, все якось невесело і сіро: шпалери в банальну квіточку, мабуть ще від радянських часів. Наречений якийсь пришелепкуватий, більш схожий на кучерявого "клоуна", він сидить за столом сам, а наречена зайнята якимись своїми справами, гості - "як засватані" - мовчать і без радости. Зауважив, що зі сторони молодої присутня мати, а батька немає. Пригадав, що він недавно помер (так само і в реалі). Наречена з дивною короткою стрижкою, без фати і підстриженою налисо затилком. Я сиджу за святковим столом біля жіночки років 25, доволі доглянутою із максимальним використанням макіяжу, але без "штукатурки": яскраво червона помада на губах, чорні намальовані брови. Раптом вона робіть жест біля свого обличчя і опускає руку. На раз від того жесту біля уст з'являється чорний колір, який розмазала пальцем біля брови і перенесла плямою до верхнього краю губів. Вона цього не відчула і не зауважила за собою. Я їй безслівно показую, що її образ зазнав разючих змін. Вона розуміє мене з пів слова і йде зі столу повертати звичний образ. Молодий продовжує бути сам по собі, час від часу сипати дурнуватим гумором, але в якийсь момент підходить до нареченої і, видається, що все у них має бути добре. (Ця знайома в реальному житті наче як і одружена. Має неймовірно жахливий характер, який виник із виховання в родині. Одружилась доволі пізно, і то, з ініціативи батька, який "заболтав" одного чоловіка з міліцейським минулим обіцянками "золотих гір", якщо візьме її дочку заміж. В реалі ніколи його не бачив. На якомусь другому-третьому році життя "кудись пропав". Образ уві сні навряд чи міг би йому відповідати, це більше, як гумор або іронія, з огляду на знайомий мені її характер).

Покинутий великий будинок, мало не замок на якомусь острові або посеред безмірного поля. Сьогодні я там був, але до нього маю повернутися, адже в якийсь момент забув там торбу з інструментами. Був з якимсь чоловіком, але мав свій інтерес щось роздивитися та довідатися. Присутня, як для таких місць невелика нотка містики, простіше кажучи: загадковости. Якщо перший мій візит був там законним - повідомлялось комусь про моє там перебування, то другого разу - це була моя ініціатива - без попередження. При вході до цього замку, в повторі мого візиту, несподівано для мене прийшло до десятка дивних робітників, і всі вони якісь на перший погляд вадливі (дефективні), худі та немічні (такі образи мені нагадують наркоманів і тих, хто мав ув'язнення). Чомусь подумалось: невже наша фірма наймає на так звану роботу, так званих працівників, а простіше кажучи "мертві душі"? Вони ж нічого не в силах зробити? Багато ходжу по тому замку, архітектурно місцями навіть без даху (асоціація зі замком Короля Левине Серце у місті Лес Андлес (Франція), в якому я був пару місяців тому), а з другим візитом відзначаю, що там все якось інакше, а своєї скрині з інструментом так і не знаходжу).

Сон 141024 "Знущання над класикою"

Спочатку з'являються дивні кадри, якби з кінофільму: чоловік запакований у солому з прямокутних форм, цілеспрямовано - не для маскування. Придивляюсь уважніше і розумію, що він не просто квадратний у плечах, руках, тулубі, а в такому "убранні" має на собі зброю: з-під соломи проглядають дули автоматів. На цьому тлі звучить фраза: "А ви знали, що перший фільм з назвою "Термінатор" був знятий на Кубі?" (Цікаво, що останнє, з тижня два тому, що дивився в реалі, так це документальний фільм про гонку озброєнь, зокрема ядерний шантаж між США та Радянським союзом". Це питання інтонаційно прозвучало так, що американська версія фільму - це його якби вкрадена удосконалена (з ноткою іронії) копія. Далі, після того, як полем проїхався на великій швидкості трактор, з'являється гра інтерпретацій: "удосконалена пародія", "невдала пародія", "знущання над класикою"..

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 220924 "Безнадійні наміри"

Я в батьківському домі. Просинаюсь і лягаю спати в знайомій з дитинства і юности кімнаті. Знаю, що мають приїхати в гості родичі, зокрема двоюрідні брати. (Відбувається повтор, коли встаю і знову лягаю спати в одному і тому ж ліжку. Звичні повтори сну, можливо, після перекидання на другий бік в реалі). Тепер очікуване стає явом: приїжджають гості. До мене в кімнату заходять і ми спілкуємось то один брат, а іншим днем - другий. (У мене багато двоюрідних братів, але ці - по батьковій лінії: один живе в Ізраїлі, а другий колись жив у Донецьку, а з початком окупації навіть його рідні батьки втратили з ним контакт). В розмові з ними я питаю: де оселилися, чи добре на новому місці? І все якби лише про те, що торкається побуту та комфорту. (Цікаво, що уві сні я кілька разів фіксую ранок - пробудження, вечір - лягаю спати). У якійсь черговій розмові двоюрідний брат підсумовує: "Бо це ж ми маємо бути великою родиною!" Я ж подумки саркастично і з гіркотою усміхаюсь з гри слів, коли останні слова якби недочуваю, знаючи, що родичі поприїжджали реально здалеку і такої зустрічі може більше й ніколи не бути: "Великою могилою".

Приїжджаю здалеку до дружини і спостерігаю за її новим життям. Чомусь ми опиняємось на вулиці, бо це є хитромудрою частиною її роботи, а сон вона проводить в місті під відкритим небом. Пора року - літо. Показує місце, де вона спить. Ось вже й наближається ніч і вона готується до сну (повтор, із процесом "лягати спати - просинатися", як і в попередньому сюжеті). Ліжко розкладає на землі під якоюсь огорожею. Світять напівтьмаво нічні ліхтарі. (Загалом, узагалі не напружує відсутність комфорту. Навіть не виникає уві сні такої думки). Ось вже і я планую лягти поряд, але нам перешкоджають якісь незвані молоді люди, які хитро себе поводять, як якісь крадії, але об'єктом їхнього інтересу є не ми, а якесь майно, що знаходиться навколо умовної території навколо нас. Ми чомусь перестеляємось на нове місце на пару метрів від того, де були, а згодом, заважаючи своїм ходінням, перестеляємося на друге, десь на метрів двадцять в сторону, через дорогу, але так і не лягаємо спати.

Маю в роботі такій перерив, що відвідую театр у період організаційного процесу постановки нової вистави. Якимось чином мене в цей процес затягує якась дівчина, з якою спілкувався по роду своєї діяльности. (Конкретика особи відсутня). У формальній обстановці театру (поза сценою, а в якійсь кімнаті), коли режисер визначав ролі, звернув на мене увагу, співставляючи з юним актором, якому присудив роль молодого для цієї дівчини. Навіть поставив мене поряд того хлопця і спробував оцінити нашу схожість, зокрема в зачісках, вишукуючи невеликі відмінності, зі словами: "Схоже, його (мова про мене) там стрижуть майже так само" ("там" - це якесь порівняння між стрижкою в Україні, і так би мовити "тут" - це в Польщі). Для себе зауважив, що на скроні того хлопця зроблено на волоссі рельєфні смужки у вигляді блискавки. (Схоже, що цей фрагмент нагадує про мій намір: як проснусь, обов'язково сьогодні постригтися). Якось раптово режисер призначає мені роль батька цієї дівчини. Про себе міркую: хоча театр мені подобається і зараз маю трохи вільного часу, але це ніяк не узгоджується з тим, що маю основну роботу, отож, усупереч його наміру, нічого з цього не вийде!

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 170420 "Депутат Бундестагу"

Дзвонить телефон і чоловічий голос повідомляє, що я став депутатом Бундестагу. Просить приїхати, аби я отримав певні інструкції. Тепер я в приміщенні парламенту. Спілкуюсь із чоловіком, який говорив зі мною по телефону. Першим ділом хочу дізнатися: де моє місце? (Куди сісти з багатьох подібних місць у парламенті?)
- Ми займатимемо перші місця! - відповідає співрозмовник. Мене здивувало слово "займатимемо", як форма дієслова майбутнього часу. Розумію, що сьогодні потрапив у діючий процес тієї каденції, що завершується, а я увійшов у наступну, у якій засідатиму. Згаданий чоловік дає для ознайомлення якісь буклети. У мене виникає багато питань, але бачу, що він зайнятий. Лише тієї миті приходить ще одне осяяння: я ж не розумію німецької! От поставив би кому-небудь питання, а не можу. На останок згаданий чоловік дає мені якусь коробку, схожу на ящик. (Образ неконкретизований, хоча уві сні був доволі ясний для розуміння: наче велика "мікрохвильовка", адже можу судити за спеціальним темним покриттям ізсередини, а в ній стільці (можливо, під впливом сну напередодні). З тим "ящиком" важко співвіднести логіку розмірів і речей у ньому). Вдома доволі довго берусь за ті стільці, аби їх чи то замінити чи пофарбувати наново.
Кілька разів уві сні пробую записати цей сон і кожного разу виникають нові герої. Спочатку якісь два незнайомі чоловіки, згодом жіночка, потім похід на річку, біля якої проходили якісь дівчата. (Про останніх героїв у пам'яті залишилось щось невиразне, а от про перших трохи цікавіше).
Отже, приходять до мене два незнайомі чоловіки із раптовою заявкою:
- Ми вирішили розбудовувати Європу!
- Там, де вона є, чи тут, де її немає? - з гумором перепитую в них.
- Всюди, там де ми є! Ви ж отримали мандат депутата? Ми хочемо познайомитися з Вашими батьками! Маю надію вони такі ж великі люди, як і ми?
Дивлюсь на нього, а він (говорун) і його напарник незвично високі, більше за мене, на що одразу й не звернув уваги. (У контексті діалогу слово "великі" по співвідношенню мого до їхнього зросту створює якусь абсурдність).
- Батько є вдома, - відповідаю.
Ідуть вперед, заходять за ріг дому, помічають тата, вітаються і сходу питають завуальовано про гроші, щось на зразок:
- А у вас є підтримка, аби ваш син представляв європейські цінності?
- Нам є на що спертися! - так само неоднозначно відповідає батько.
Виникає певне пожвавлення зі сторони незнайомців, аби продовжити розмову, але батько з хитринкою усміхається і йде у хату. Я ж пробую про себе підібрати слова, аби ними стримати їх на місці: "Це він так про Бога?", "Про зв'язки?", "Це в нього такий гумор?"... Не знайшовши щось оригінальне, кажу прозаїчніше:
- Повірте, як для пенсіонера, менше ніж ви! 0445'