Сон 130223 "Здивування"

100223 - Перебуваю на обійсті батьків, місце сприймається, як "моя територія", за огорожею якої живуть сусіди, а в них є діти-бешкетники. Події відбуваються в нічний час. Саме тоді спостерігаю, виявляю і виловлюю тих дітей, які прагнуть зробити і роблять реальну шкоду. У кожного з них "за спиною" певна біографія злодійкуватих вчинків. Якоїсь миті відчув на певній ділянці тіла незрозумілу мені хімію (кислоту?), яка почала пекти мою шкіру. Знаю, що це також є зумисною шкодою цих хлопців. 0300'

130223 - Знову як вихідна точка події - батьківське обійстя. На городі займаюсь земляними роботами, щось вирощую, оглядаю та комусь показую, зокрема якусь ділянку засаджену ріпою, ще трохи і готовою до збору, хоча ніколи в реалі її не вирощували (конкретика лише візуальна, це міг бути й подібний сорт капусти).
Так, наче я маю для вибору два місця, аби переночувати. Одне з них зв'язане з роботою (без конкретики, як незаперечне усвідомлення). Сьогодні вирішив переспати саме тут. Почав порядкувати якісь речі на великих стелажах, що знаходились прямо за ліжком. В якихось ящиках знайшов поклади нарізаного кабелю. Здивувався. Згадався один колега. Тепер почав прибирати підлогу. Якоїсь миті це вже не була якась підлога, а гола укатана земля, до якої місцями попримерзало листя, застигла в неоковирній формі трава. Чергове здивування. З'явились якісь робітники, які почали так само прибирати спочатку здалеку, потім ближче до мене, а тут вже для них несподіванка - метено!

Сон 150922 "Прихований біль"

Дивлюсь на діда Григорія (в реалі: давно померлий), а він себе слабо почуває. Подумалось за тиск і серце. Розумію, що треба запросити лікаря. Телефоную... Тепер опиняюсь у іншому сюжеті сну (конкретика відсутня, але дещо пов'язане з виробництвом). Дивлюсь у вікно десь із другого-третього поверху і бачу, як до багатоквартирного дому, в якому перебуваю, під'їхала легковим авто швидка, з якої вийшов високий чоловік у рожевому костюмі. Доволі стильний та незвичний образ. Дістав якийсь чемоданчик, почав заправляти шприца якимсь розчином. Хоч і здивував той образ, але подумалося однозначно: лікар. (Тепер, переходячи з кімнати в кімнату, повертаюсь у попередній сон). Приходить він до нашої квартири (конкретика відсутня), я його впускаю і веду в кімнату до діда. Виходжу, а там стоїть якась покоївка і прибирає речі. Дивлюсь на ліжко, на якому мав бути дід, а воно закидане деяким одягом. Питаю в неї: де дід? А вона: та тут же! - показуючи на ліжко. Видно, дід мене чує і з-під укритої постілі та накиданих на неї речей починає ворушитися зі словами: "тут я, тут!"
P.S. Вже другий день і ніч підниває головний біль.

Сон 120822 "Не видати своєї присутности"

Спостерігаю, як у незнайомому будинку ховається в меблях якийсь чоловік. Тут я перебуваю або разом із ним, або, наче як в кіно: спостерігаю за подіями. В хату мають проникнути якісь озброєні ворожі сили. Отже, цей чоловік шукає місце де сховатися. Знаходить його в тумбочці письмового столу (~60-60). Я ж подумав, що для нього там мало місця, але він зумів там сховатись. Міркую: треба пошукати, аби й мені стати непомітним! Залишається лише шафа. Сідаю в неї за одягом і слідкую за своїм диханням. Десь стримую подих. Спочатку вдається дихати рівно, але на якомусь етапі ніс починає підсвистувати, бракне свіжого повітря. Разом із тим оцінюю себе, що я вже майже сплю, отже, головне - не розслабитись і контролювати ситуацію. Якоїсь миті подих зривається на короткочасовий храп (схлип). Уві сні пробуджуюсь - так не можна! Мене швидко вирахують! Тепер сон іде з повтором, в якому я знову шукаю місце, де сховатися. Тепер я знаходжусь у кімнаті у фіолетових кольорах. За логікою: якась дівоча дитяча. Знову шукаю де сховатися. Знаходжу ковдру в тих же фіолетових кольорах і у відкритому просторі шафи намагаюсь нею прикритися з головою. Знову слідкую за своїм диханням. Знову відчуваю короткочасний схлип храпу. Чув, як хтось мав входити в кімнату, але врешті нічого не було. 

P.S. Вчора в доньки було д.н. Багато подарунків у фіолетових кольорах. 

Сон 121220 ''Випадковості бувають різними''

Як попередньо домовились, зустрічаюсь у справах,  прямо в центрі рідного міста, з давньою знайомою, опосередковано завдяки дружині, по творчих та літературно-видавничих справах - О.Р. (нині вона мешкає в Ізраїлі). Маємо щось спільно купити,  видається, щось із сувенірної продукції. Підбираємо разом, а я оплачую. Перед самою зустріччю відзначаю, що забув удома гаманець. За якийсь час навіть змирився із такою ситуацією. Маємо зустріч у конкретному місці. Чомусь це недалеко від входу в будинок облдержадміністрації, окремий вхід з лівого боку. (Це місце не вперше з'являється в снах). Випадково шарпаю себе по кишенях, можливо, у пошуках хустинки і натрапляю на добрий кавалок складених купюр у гривнях. Як чудово! - подумав і зрадів випадку: ситуацію врятовано (і без зайвих слів на тему). Тепер розговорилися про різне. Виявилось, що вона не одружена. Як?.. Але ж до останнього, за її давніми дописами в фейсбук, відзначав для себе протилежне? Ділюсь своїми хибними переконаннями. У підтвердження навіть перепитую за її зміну свого прізвища на подвійне: ''Що це означає?''.  Тепер, по ходу нашої розмови та подорожі, проїжджає недалеко від нас одна жіночка, потім друга, на якихось дивних візках, з натяком на сноуборд. Спочатку це видається смішно, але виявилось, що надійно і впевнено. Тепер я вдома. Лягаю спати, а просинаюсь від того, що хтось лізе до мене в ліжко та лягає поряд з правого боку. (Спальна кімната нагадує дитячу з дитинства). Навпроти мого ліжка друге, на якому спить донька. Що за приколи? - дивуюсь я. Незнайома жіночка перебиває сон і хоче від мене конкретики... Від шуму прокадається донька, розплющує очі та ''фіґіє''. Без слів показую і своє здивування. А та жіночка виявилась без комплексів. Як одразу встав на підлогу, вона ще залишилась у ліжку. По ходу відчув у ногах ще гарячу праску. Так, вона в цьому домі щось на зразок покоївки, має доглядати за одягом: прати, прасувати. Жартую, але лише з інтонацією в голосі: ''То ти небезпечна дівчина, любиш гострих відчуттів''. Виходжу з кімнати, по дорозі вирішую взяти зі шафи труси. Примітив, що на поличці вони свіжі, видно нещодавно відпрасовані, разом - дитячі смугасті шкарпетки біло-помаранчево-зеленого кольору. Одразу зрозуміло, що людина, яка клала, не знайома з організацією речей у шафі.  Виходжу з кімнати, за мить і вона за мною. Дивлюсь при світлі на неї і намагаюсь пригадати обличчя, але бачу, як вперше. Певною мірою симпатичне: засмагла шкіра, фарбоване волосся в контрасті чорного з червоним. По якійсь паузі кажу до неї: ''Якби я був ''самотній чоловік'', може щось і було б,  але не в цьому випадку!''. 

Сон 280620 "Невже вистачить?"

Бригада чоловіків заселяється у нову квартиру. Я серед їх числа. Спочатку приїжджає перша частина людей, серед яких я, а за пару днів - друга. Про те, що мали доїхати ще робітників - ми не знали. Як вперше заселялись у квартирі, я обрав крайнє ліжко, а як приїхали нові робітники - ліжка доставили і їх загалом у одному ряду виявилось із 10-ть, а моє - передостаннім. Був і другий ряд, але там було лише десь із чотири ліжка, а далі, ближче до нас, два столи. І все це в один ряд. Я питаю: на таку кількість людей, що замешкали, невже вистачить цих двох столів?

Сон 280420 "Кастрована спадкоємність"

Протягом всього сну образ ведеться від першої особи, хоча у фініші виявилось, що навпаки.
Дружина кілька разів підряд наголошує на тому, що я маю піти до сексопатолога, який має зробити чи то кастрацію, чи то якусь стимуляцію, аби розв'язати проблему бездітности. (В реальному житті такої проблеми не існує). Разом із тим пропонує сходити до університетського лікаря, який, якщо не надасть допомогу сам, то скерує у правильному напрямку. Тема делікатна і я весь час відкладаю дане питання на потім. (Цей фрагмент сну мені знайомий, видно, снився раніше). Як би я не пручався і не вагався, але прийшов час "Х", коли був змушений піти, хоча б на консультаційну розмову до місцевого лікаря з університету. Приходжу до дверей його кабінету, а за ними сидить багато чиновників різного рангу. Підійшовши ближче, зрозумів, що спілкуватимусь із лікаркою, і це для мене стало другим аргументом, аби вона змогла якось відволіктися і перейти в інший кабінет, аби мені було зручно в розмові з нею. Відзначаю, що ця лікарка схожа на комендантку з гуртожитку, в якому я мешкаю. Переходжу з нею в інший кабінет, одразу наступний за ним, але й там розумію, що поспілкуватися нормально не вийде: ті чиновники, що були там, то заходять, то виходять від неї. Бере вона, для початку розмови зі мою, професійну біографію і починає її уважно читати, коментуючи деталі, риторично перед цим ставлячи до себе питання.
- О, то ви працювали видавцем?.. От і я нещодавно вирішила спробувати себе в тому.
Я ж спробував для себе уявити: у якій же ролі вона могла б працювати в такій царині? У той же час, для зручности, попросив написати для неї свою проблему на якомусь аркуші, адже розмова тет-а-тет так і не вдавалась. До рук потрапив "огризок" паперу та червоний олівець. Повиводивши там свої "проблеми", аби висловитися більш-менш ясно, подав цей аркуш їй.
- Так, так, все ясно!
Тієї миті суттєво змінюється сцена: я на дворі, біля якогось будинку, що має великі грубі колони. Між двома ними, у нижній частині, прикріплена алюмінієва трубка, яку, я знаю, що вішав точно сам. З цього ракурсу зрозумів, що змонтована неправильно: люди, які будуть минати ці колони впоперек, спотикатимуться на ній і падатимуть. Саме тому, відзначаю для себе: з протилежної частини, симетрично до цих колон, на інших була свого часу демонтована подібна трубка. (Чомусь я про це все знаю). Цієї миті мій погляд опиняється зі сторони. Отже, дивлюсь на "себе" старонніми очима. З'являється чоловік, який, як я знаю, є тим самим рекомендованим нею сексопатологом. Він підходить і в кілька прийомів карате, задирає "мою" ногу і вдаряє у пахову зону своєю ногою, потім щось бере гостре і надрізає штани у тій же частині, викликаючи тим самим реально скажений біль, але й страх перед наступними діями. Раптом все це обриває, покидає ногу і йде геть зі словами:
- А то!.. Аби більше не п***íти.
- Дякую! - по кількох секундах больової паузи, каже тихо у відповідь, наче до себе, чоловік, схожий на колишнього прем'єрміністра України, продовжуючи згинатися з дивною усмішкою на обличчі. А далі подумки про себе: "Чого ж ви нічого не сказали? Я б краватку вдягнув би, аби бути таким же солідним, як ви?" 0155'

Знаходжусь у домі, в якій є кімната, де на ліжку стоїть швейна машинка. Приходжу до того ліжка, а на сусідній, яка стоїть по переду, лежить на боку незнайома жіночка, років 50-ти і начебто спить. Опиняюсь у незручній ситуації.

Я на великій приватній території, на якій знаходяться безліч різних споруд. Одна із них - музей старожитностей. Власник цієї садиби та цього музею пропонує оцінити його колекцію. В його голосі звучить певна до мене прихильність і тема, пов'язана з пошуком спадкоємця. Ми йдемо в музей, де він починає розповідати та показувати різні речі. Одна з них мене зацікавила особливо: технічна металева річ, щось середнє між верстатом, друкарською машинкою та музичним інструментом. Так, як він стояв на підлозі, то я навіть зайшов за прилавок, аби побачити у її розкритості, поглядом на сонячний простір кімнати, як вона працює: як при натисканні піднімаються металеві лапки вгору. Власнику хотілося б, аби я більше міг оглянути експозицій, а мене на тому просто "зачудувало". Чомусь виникло певне відчуття "липучости" від того господаря: якби я погодився на його умови, то став би заручником всіх цих речей. Тепер із тим же власником і ще якоюсь жіночкою їдемо ґрунтовою дорогою, яка почала йти з пагорба вниз. Чомусь веду машину задом. Десь відволікаючись не зауважив, що до останнього машина їхала сама. "От дивина!" - подумав я, що таки не з'їхали десь у баюру. Цю ситуацію зрозумів тієї миті, коли той чоловік попросив мене відзняти на відеокамеру ту жіночку, яка збиралась нам щось заспівати. Тепер він просить мене спинитися біля одного будинку, в якому мешкає його давній друг. Вивертаю кермо, але відчуваю, що на поворотах машина є неконтрольованою. Стаю. З дому виходить згаданий чоловік, схожий на усміхненого тлустика та йде до знайомого назустріч.

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'

Сон 011219 "Чорна сутність"

Іду на завод, з труби якого мене огортає чадний і неприємний дим. Розумію його шкідливість усьому що є навколо, зокрема природі й живому. Заходжу на територію, потрапляю в офісне приміщення. Споруда доволі велика, герметична, з багатьма поверхами-ярусами, що являють щось середнє між робочим цехом і службовими кабінетами. Диму тут немає, повітря чисте і всі зайняті своїми справами. Я ж знаю, що запрошений на співбесіду, або ж хочу поспілкуватися сам, щодо можливої тут роботи. Разом зі мною, на цю зустріч прийшли й інші претенденти. Поки був час, вирішив пройтись знайомими мені коридорами, привітатися з деякими людьми, так, наче я тут вже працював у недалекому минулому. Поки "гуляю" з'являється стійке переконання: я тут більше не працюватиму.

Якийсь великий святковий захід, більш схожий на прощання, але не з тим, що врешті-решт звершилось, а з тим, що було в далекому минулому. На ньому присутня моя шкільна вчителька математики, яка була ще й класним керівником. Вирішив висловити їй на останок свої міркування про період, відколи вона прийшла в наш клас аж до мого останнього перебування в школі. Спочатку подякував за її відданість роботі, любов до учнів, а також висловив думку, що з усіх вчителів, що були в нас, вона навчала найдовше, і це вже погано. Вона ж підтримала моє судження переформалюванням мого твердження: "Я погоджуючись, що вчителі мають мінятися! А те, що була у вас так довго, зрозуміла ще тоді: це вжé ненормально". Тепер якимось чином я, знаючи проблему, що не всі гості можуть роз'їхатись, запропонував їй переночувати у великій кімнаті, де за двома дверима маю власну спальню. Будинок, в якому маю лягти спати, нагадує дім баби Марії, але видозмінений, наче після суттєвого ремонту. Дещо інакше переплановані стіни і кімнати. На тому місці, де була підсобка, тепер моя спальня, але за обсягом більша. Мешкаю в ній сам. Вчительку поселяю у третій кімнаті, а я лягаю спати у своїй, замкнувши двері на замок. Міркую: як добре, що я тут сам! Лежу на боку, ще не заплющивши очі, і краєм ока помічаю, як чиясь голова у вигляді тіні, так, наче треба було стояти навпочіпки, визирає із-за стіни колишньої кімнати, від якої залишився тільки дизайнерський задум. З'явилась і, помітивши мене, сховалась. За короткий час визирнула знову, й розуміючи, що я її бачу, сховалась знову. Я ж кажу: я тебе бачу! До кінця не розуміючи: що то за істота? Продовжую: виходи, я тобі не причиню шкоди! І тут з'являється якесь мале створіння, що на вигляд нагадує чи то тварину, чи то маленьку людину. Має підвищенну волохатість і викликає до себе певне співчуття. Запрошую її у своє ліжко, аби вона не мерзла. Вона залазить і я її вкриваю біля себе. Починаю уважно вивчати. Друге, що кинулося у вічі й не могло мені відповісти на питання: ще це за істота? - були довгі нігті, неймовірно гарно пофарбовані чорним лаком, так, наче зроблені були в професійному салоні краси. Вже вголос питаю в неї: хто ти така? А у відповідь істотка скручується хитро в клубочок, так, наче хоче всім своїм тілом сказати: залиш мене біля себе, мені тут подобається! Ця поведінка мене обурює і я відрізаю: "Киш від мене, щоб я тебе не бачив!" На що вона з усією виразністю хитро усміхається. Питаю: "Чого усміхаєшся?", а вона йде й жестом натякає, що в моїй тумбочці лежить її печиво, яке вона там забула і що, видно, й було причиною простежити за мною, аби його забрати. Я дістаю і віддаю картонну коробку, прямокутної форми, якої раніше в себе не бачив. Істотка дивиться на мене і каже: "Вам смачніше. Мені - ні!" Не до кінця зрозумівши логіки її слів. 0230'
P.S. Проснувшись, відчув, як по тілу пробіги сироти: поки спав, трохи змерз. На дворі, ще з вечора відзначив: початок календарної зими збігся з початком перших морозів.

Сон 171119 "З'ясування стосунків"

Дивлюсь на морську свинку, яка сидить у клітці, а на вигляд якась замучена, за поведінкою: хвороблива. Міркую: що це могло трапитись? Дивлюсь на порядок, а пелети більшою мірою вживані, лежить велика морквина абстрактного розміру. З іншого погляду, наче в повторі сну, в іншому кутку клітки: імбир (нехарактерна для таких тваринок їжа). Питаю себе: чому так? Вчора син розповідав мені, що в неї все поприбирав, отже, все має бути в кращому стані, ніж нині? Вирішую додати сіна, якого там не було і зателефонувати, аби розпитати в рідних: чому морська свинка поводиться хворобливо? Чи не помічали вони цього раніше? Може старість? Але ж ні! А якщо помре? От і буде наочний приклад для дитячого усвідомлення, що таке смерть...

Видно, під впливом попереднього сну, сниться хворобливою дружина: у поведінці зів'яла, апатична, фригідна. Пробую її "розбудити", проявити до себе інтерес. І це мені вдається! Але раптом, ліжко, на якому лежить, тепер стоїть не ближче вікна, а притуляє якісь прохідні двері, у які стукають і перешкоджають нашому мовчазному діалогу. Я ж відсовую ліжко і пропускаю незнайомих мені чоловіків, які усміхаються і виходять іншими дверима. Міркую собі: треба ж так трапитись, що ми опинилися у прохідній кімнаті?

Колись мав нагоду відвідати один організаційний захід, у якому випадково образив якихось дівчат необережним висловлюванням. Характерно, що це було ненавмисно, а з їхнього боку вийшло так, що це торкалось діяльности всього колективу, в якому вони працювали. Щось відповіли, але на тому й розійшлися. Причиною їхнього невдоволення стали мої короткі зауваження їхньої акторської майстерности. Під кінець того "знайомства" з'явилась давня знайома Т.В., із якою в реальному житті намагався організувати виконання авторської пісні. Її поява органічно лягла на той випадок колективної "образи", адже моя з нею остання зустріч була пов'язана із потлумаченою з її боку, як творче приниження, моїм небажанням виконати ліричну пісню в стилі рок, тим молодим колективом, в якому вона була солісткою. Отже, цей подвійний конфлікт з'являється знову. Тепер я не у вузькому творчому колективі, а на повноцінному масовому заході. На якомусь етапі підходять до мене ті ж дівчата, які не забули нещодавню "образу" і сходу вирішують продовжити з'ясовувати стосунки: довисловлюванням недоказаного. Видно, що час пішов тій групі осіб не на користь, він лише розвив їхню агресію до мене. Я ж став і почав все по порядку вислуховувати, без прагнення когось словесно перебити й прийняти сказане, як урок на майбутнє. Ці галасливі з боку дівчат "стосунки" почали привертати сторонню увагу, від чого навколо нас почало утворюватися велике коло ґав, аби розібратися у причині конфлікту. Звісно ж, слухаючи лише їх, почали недовірливо дивитися на мене. "Вишенькою на тортику" стала поява згаданої знайомої, яка вирішила долити і своєї оливи до вогню жаги: "провчити негідника". Цікаво, що її образа виношувалась мало не більше половини її життя, відколи ми розійшлись. Зі сторони: це взагалі неспівмірні речі, але лягли в одній площині часу. Раптом все це припиняється голосною музикою у приміщенні телецентру, в якому ми всі знаходимось. Увага перемикається на великий екран, на якому показують історичні кадри життя цього закладу, зокрема директора компанії, який, як було видно за чорно-білою кінохронікою, сідає в президіум під оплески. Він схожий на велику гору людського тіла з горбом за плечима і, сідаючи, маленькою головою, яка опускається на місце грудей, ще більше увиразнює той горб. (Цікаво, що цей образ мені вже знайомий, можливо, бачив його в одному з попередніх снів, але однозначно, що чимось схожий на героя з мультфільму "Монстри на канікулах"). Цей образ ліг ув основу скульптури, яку відтворили в тому ж президіумі. А так, як цієї людини вже нема серед нас, всі заходи проходять за, умовно, його присутністю. Дивлюсь уважно на скульптуру, а вона мені чомусь нагадує образ-мем Ждунá, схожу на пародію (з реальности), яку нещодавно побачив на сфотошопленому зображені великого каменю, як символ заснування рідного міста. 0430'

Сон 040819 "Прояви сумління?"

Діти пішли в школу. Вникаю в навчальний процес і виявляю, що половина підручників російською мовою. І все це так, наче нічого дивного: вчителі розповідають про їх донедавна фактичну нестачу, а це - єдине рішення, яке компенсує брак.

Незнайома дівчина. Щось передує нашому спілкуванню, пов'язане зі столом, білим і чорним хлібом, хлопцем і дівчиною. Заходжу в кімнату, в якій бачу в ліжку згадану пару. Даю зрозуміти, що на другому ліжку маємо бути ми. Вони йдуть. Приходить дівчина, я ж питаю за безпеку. Вона йде, аби її забезпечити. Беру з собою фотоапарат. Повертається, свариться за можливі з нею фотографії. Близькість, під час якої роблю про себе висновок: "Не те! Не моя дружина!" Пробую проаналізувати внутрішнє сумління: дивно, але знайоме відчуття можливої провини на доволі низькому рівні. Проснувшись, запитався: чому б уві сні так?

Сон 190619 "Прояв старости"

Якийсь сюжет, де фігурують мої бабця (б. Д.) і дід. Після чого я уві сні просинаюся на ліжку, на якому виявляю, що за моєю спиною, зі сторони стіни, спала бабця. До неї підходить мати (її донька) і питає, як вона себе почуває. Дивлюсь уважніше на б. Д., а вона на вигляд схудла, від того змінилась ув обличчі, але без хворобливости, пояснив собі це, як прояв старости.

Відкриваю з герметичної фолієвої упаковки виробний продукт округлої форми, схожий на піцу, а на ньому всьому черви, до десятка різних видів: білі, чорні, сірі, рожеві, з ніжками і без. Таке враження, що від потрапляння повітря, вони якось раптово оживають і стають неймовірно рухливими. Їхня жвавість пронизує продукт наскрізь, наче мурашник. Викинув і вирішив більше такого не купувати. 0356'
P.S. Прокинувся з відчуттям, що цей сон мені знайомий, і снився мені трохи раніше (день-два). Принаймні думка уві сні, що розчарувавшись із першого разу такою покупкою, вдруге вона мала б бути нормальною, а враження від того виявились навспак - гнітючішими.

Сон 070519 "Тест на щирість"

Зустрічається зі мною незнайома мені жіночка і розповідає, що моєю персоною зацікавились із метою, аби я взяв участь у незвичному реаліті-шоу, яке має бути зрежисоване зовсім інакше, аніж відомі програми подібного штибу. Суть полягає в тому, що в його основі лежить акцент на безпосередній участі творчої особистості. При якомусь незрозумілому мені відборі, їхній погляд впав на мене. Спонсором моєї участі виступила невідома мені особа, яка зацікавилась моєю літературною та дотичною до неї творчістю. Для мене все те виглядає химерно, але, задля певного експерименту, погодився взяти участь. (Друга частина сну, яка наче не пов'язана з першою). Випав вечір з таким важким розкладом, що мав врешті прийти до якогось дому (одного з двух, незрозумілі для мене в реальності), де мене чекають, і врешті-решт виспатися. Вагаючись між виборами: до якого мені піти? - я ж обрав той, що ближче за маршрутом. Насправді, це зовсім незнайомий будинок, з усіх, хто там мешкає знаю лише якусь дівчину. Прийшовши пізнім часом, мене провели в спальню і показали на ліжко. Коли я ліг, зрозумів, що в ньому та знайома (лише вві сні) дівчина, яка вирішила натяком доторків розпалити в мені бажання до неї. Щось спробував з того переграти і зрозуміти по своєму, але збагнув, що виспатися мені так ніхто і не дасть. Встав і мовчки зібрався до іншої дому, де, я знав точно, мені дадуть спокій і сон, та й люди більш передбачувані. (Третя частина сну). Я зустрічаюсь у кав'ярні, з виходом на вулицю, з незнайомою мені дівчиною, яка приїхала до мене в форматі попереднього знайомства з участю в тому "шоу". Дівчина виявилась англомовною особою, яка мене, як і я її не могли зрозуміти. Я добирав поодинокі слова з англійської, аби щось про неї розпитати, щось питала й вона. Інтерес пізнання людини і її світу був, а інструменту (мови) - ні! Виникали питання, які я так і не міг нормально сформулювати. (Четверта частина сну). Я з дружиною іду на зустріч з людиною, яка має розповісти щось про мою подальшу участь у тому проекті. Зустрічаємось у черговому ресторані або кав'ярні. Нам розповідають про особливості цього проекту, який має початися. Та жіночка була не сама, а з якоюсь подругою, так мені видалось од початку, яка сиділа довгий час і уважно слухала нашу розмову. Ще трохи і підвели мене до того, що познайомили і з цією особою, розкривши всі карти: вона є спонсором моєї участі в проекті. Свого часу, вивчаючи творчих осіб, вона наткнулась на мене. Зацікавила її моя творчість. Саме з неї і виникла ідея такого проекту. Логіка полягала в тому, аби митець потрапив в умови подібні до творчої тематики й на ньому самому перевірити його слова і прагнення на чистоту та щирість. Слухаючи її, я пригадую сон про англомовну дівчину і кажу, що я знаю, мені вже це снилося. Виникає враження, що все те, що було до цього - це і є частина, якщо не все, тим проектом. На кожному кроці тестували мої слова і вчинки... Жіночка дістає мої поетичні збірки, які вона видно поперечитувала не раз, що було примітним по кількості підкреслень червоною ручкою, наче над помарками. Навіть щось прокоментувала, вказуючи на текст. Я дивлюсь на свою жовту збірку в її руках і пригадую, що в мене залишилось з усіх примірників лише пару екземплярів, а іншої решти - лише з зеленими палітурками (уява, домальована сном), на дотик "хирляві": видно, додруковані на тонкому папері.

Сон 050119 "Горизонталі та вертикалі лету"

Сідаю в літак. Посадка невимушнна, політ безтурботний. Не встигаю "розмріятись", як ідемо на посадку: бачу за вікном споруди, що нагадують рідну землю. Літак сідає легко, спочатку прямо, потім завертає направо, минає якісь два стовпи й бетоновану будівлю, що йшли на шляху. Я навіть стурбувався за майстерність пілота, роботу якого бачив зліва від себе, адже сидів у першому пасажирському ряду: зачепить він крилами чи не зачепить? Ні, не зачепив! Виглядало так, наче перебував не в літаку, а в автобусі, адже окремої кабінки пілота, як не існувало. Після заверту вправо, пілот вивернув уліво на пряму полосу, що також мала на своєму шляху перешкоди: он, одна жінка, на вигляд парашутистка, в спортивному одязі, пробігає перед літаком і, не встигаючи, падає на землю, аби літак не зачепив її бортом. Трохи далі, перед лісополосою, якась інша жіночка вирішила неспішно перейти дорогу зліва-направо, тримаючи в руках велосипед. Зобачивши літак, що рухався швидше за неї, кинула велосипед в одну сторону, а сама шмигнула в іншу. Не знаю, що могло трапитися з нею в такій ситуації. Цей неймовірно довгий гальмівний шлях почав хвилювати по-справжньому. Ось узагалі має закінчитися асфальт, за яким іде рівчак порослий деревами. Раптом літак зупиняється на тому краю дороги. Усі пасажири виходять і в певному шокованому стані озираються на весь пройдений маршрут. Зараз має приїхати автобус і забрати нас ізвідси, куди непогано так усіх занесло. 0629'
P.S. 261218 записав пару слів від побаченого сну, який так цілком і не згадав, але доволі дивним чином нагадує дещо від цього: "аеропорт, машина, мер міста про іноземців".

Зустріч Нового року - вихідний. На дворі літо(!), у кутку, де прив'язана собака, зеленіє листя горіха. Всі вже давно повставали і збираються гуртом вкотре зустріти свято. Я сплю на ліжку вертикально до землі, головою вниз. Мені пропонують поїхати зі знайомою мені кампанією, але я вкотре відмовляюсь. Міркую собі, як залишусь сам   і пороблю всі намічені мною справи. Сплю далі. До мене приходять батько з сестрою й будять. Пропонують полагодити карниз, що над моїм ліжком (тепер його бачу горизонтальним). Сестра стає зі мною на ліжко і долучається до установки спеціального кріплення до стіни: я тримаю карниз, вона підбирає правильне положення кріплення. За слідом на стіні, розумію, що карниз встановлено неправильно і прошу сестру допомогти їй і перекріпити самому. У місці того сліду виявив цілу нішу, наповнену різного роду камінням і піском, схожим на вугілля, перемішаним із алмазами(?) та самоцвітами. Хотів те все звідти вибрати і вичистити, але чомусь вирішив підгребсти ту сипучість таким чином, щоб менше вона випадала назовні.

Сон 190818 "Подушка, ковдра - діл..."

Ділив подушку і ковдру на своєму ліжку, але якось усе нетипово: починаючи від самих понять "подушка", "ковдра", завершуючи логікою "ділити". Раптом опинилось поряд червоне перило.

Сон 190418

Я в батьківській хаті. Вечірній час. Приходжу з роботи, готую їсти, пораюсь на кухні. Щось до себе, наче до когось, говорю, можливо, наспівую. Отже, повна безпосередність і органічність із самим собою. По ходу виникає потреба зайти в батьківську кімнату, можливо тому, що я побачив чужий рюкзак... тієї ж миті у мене шок: я бачу як мати спить у сімейному ліжку з якимось молодиком із вулиці. Вона - зліва, він - справа. У мене перша думка: зрада. Те, що я бачу не вкладається у моїй голові. Питаю, що це таке?.  На що чую їхнє пробудження від сну та, перше, звернення до хлопака: Вітя (?), вставай... Якісь лагідні пояснення до мене, які я не хочу слухати і йду на кухню. Цей хлопець, можливо, мого віку, а то й менше, повна безпосередність: встав, прийшов до мене на кухню, почав зазирати, що я готую. Ставши обік мене, я оцінив, що він десь на голову або пів вище за мене. Все це настільки нетипово, що й надалі не вкладається в моїй голові... Цей хлопак питає в мене, де його рюкзак, я кажу де і роблю алогічні дії, замість продуктів кладу в каструлю пісок, дивлюсь - забагато, відсипаю... Думаю про себе, що я роблю?.. але згадую, що якось їли страву з піском, але його було там, на відміну від цієї - менше. Разом із таким поранням на кухні, з'ясовується питання за його рюкзак: помаранчевий, забруднений в пил та темні смуги. Я кажу, що я його зовні протер, а потім помив під проточною водою, відтоді, як знайшов. Мати огризається на те, чому я посмів торкатися того рюкзака? Мене все це злить і я гостро висловлююсь на адресу чужинця в хаті... І тут я чую зміну материної інтонації на його захист і мораль до мене... Тієї ж миті я полишаю все і йду... Розумію, як добре, що я вільний і не залежу від батьків.


Сестра директор тієї фірми, на якій я працював рік тому. За натурою - вона творча особистість, але життя змусило, як і мене піти туди, де більше платять. Так склалося, що сестра прийшла на роботу після того, як я пішов, і не простим працівником, а одразу директором. Після року, як я був за кордоном, навідався на ту фірму, на якій я працював. І так склалося, що потрапив на корпоратив, або формат: усі працівники працюють в одній кімнаті. Мені щось треба взяти з комп'ютера, за яким я колись працював, але він запаролений, чи щось подібне: мені не вільно до нього лізти. Так склалося, що я приїхав тоді, як начальник поїхав. Спілкуюсь з колишніми колегами. Кажуть, що підняли оплату праці. Кому як. Я наче жду начальника, а приїжджає сестра. Якщо всі працівники веселі, з рум'янцем, то вона якась втомлена, бліда і замучена. Зайшла до себе в кабінет, сіла не за робочий стіл, а в кутку на стільчик (зліва). Я дивлюсь на неї, а від нервів і нетипового для неї навантаження, бачу, як вилиці від втоми стали виразнішими. І це лише за рік роботи керівником. Я кажу навіщо тобі така робота, повернись на творчу, продовжуй малювати?!. На що вона на мить проясніла і знову лице огорула тьмяність. І тут в розмову втрутилась мати, що сиділа справа. Почала щось причитати за цю роботу... Накінець я тільки сказав, що я висловив свою позицію. Ти мене почула! І додав: зміниш роботу і переберись від батьків. Це все за рік життя разом з ними.