Сни 29-310125 "Втрата контролю"

Спочатку моя машина крутиться на льоду. Потім я нею спокійно керую пультом, йдучи поряд неї, так наче ножицовим вузком для монтажних робіт... А на останок зауважую, як телефон випадає з моєї кишені.

Окремим фрагментом поряд стоїть мати, в якийсь момент починаю відчувати обережний дотик її руки в районі шиї, а далі - мало не її обличчя і подих. (Дивне сприйняття, з огляду на мою до неї "дистанцію" в реальному житті. Можливо, "навіяно" від дружини, яка крізь сон могла дихати в мою потилицю). 

290125

Заходжу в незнайомий дім, а при вході в під'їзд - прохідне приміщення, в якому одна дівчина сидить навпочіпки, а друга стоїть. Дивлюсь на першу дівчину, а в мені починає закрадатися сумнів: чи вона не хлопець, адже з довгим волоссям і доволі чоловічим підборіддям? Вже збираюсь виходити в коридор, навіть привідчинив двері, як дівчина, що стоїть, щось до мене коментує. І формулює це так, наче це торкається дівчини, що сидить. В цей момент у відповідь висловлюю свою підозру, яку просто з нагоди й не виказував би. На що вони дещо пофіґістично сміються, адже хто я такий для них? - пройда.

300125

Перед сном активно займався переглядом на сайтах вищих навчальних закладів для доньки. Проснувся десь о другій із розумінням, що й далі уві сні не покидав цей процес. У голові крутилися фрази спеціалізацій: "Psychologia w biznesie" (на що звернула увагу донька, але так і не промоніторив ті виші) i "Zarządca" (але це слово конкретно виникло саме уві сні. Можливо, коли гортав різні назви спеціалізацій його і зустрічав, але ще не міг пов'язати його конкретику, як бизький варіант орієнтовно бажаної спеціалізації). 

310125

Сон 060620 "Викриття внутрішньої сутности"

Сюжет сну побудований наче одна з серій фільму "Беверлі Хілз". Присутні колоритні за характером герої, зокрема два хлопця і дві дівчини. Одна з дівчат такої ж зовнішності, як і у фільмі (Шеннен Марія Догерті). Оригінальний образ одного хлопця (переконання, що я його вже бачив уві сні, а в реальному житті - ірреально): неймовірно кучерявий, має підвищену волохатість, особливо зі сторони спини, довгі коси, що разом розвіюються на вітрі з метр, а зі спини прозирає своєрідний хвіст темно-сірого кольору, що стоїть сторчма, як у півня, але красиво окреслений, як у глухаря. У сюжеті присутрій ще один герой, який підлаштовує цих хлопців на якусь аферу. Все затівається таким чином, щоб дівчата не володіли правдивою та вичерпною інформацією. Діалоги чоловічої сторони до жіночої подаються під соусом "вір мені!". Одна з дівчат підбурює іншу (ту, що схожа на Ш.Догерті) підслухати їхні розмови, що й трапляється. Хитромудрі плани хлопців руйнуються, наче картковий будиночок: оголюється вся сутність кожного в тій справі. Причаївшись на віддалених ліжках, дівчата чують справжню суть намірів. У вирішальний момент скидають із себе ковдри і мовчазним виглядом показують: що-що, а ви нас не чекали! Закінчується діалогом, як дівчата сидять на передньому плані, а хлопці стоять на задньому (справа від глядача), на певній відстані один від одного. Цікавою обставиною є те, що всі вони були голі, хоча тієї миті моє ставлення, як глядача, було нейтральним. Дивлюсь на того кучерявого хлопця, а його коси по всьому тілу так і розвіваються по вітру. Поглядом вивчаю його образ: рослий, з ситим животиком, рослинність на животі суттєво менша за ту, що має за спиною, хвіст надає виразної статусности у порівнянні з іншим хлопцем, який виглядає поряд із ним доволі скромно.
P.S. Ані фільм "Беверлі Хілз", ані "Всі жінки - відьми", ані фантастичних сцен з нереальними персонажами за останній рік не дивився, що, як варіант, могло б лягти в основу цього сну. Тільки можна здогадуватися за причини виникнення таких героїв із певною мірою простим сюжетом. 0230'

Я серед учасників літературного форуму. Таке відчуття, що сам процес розпочато з моєї з дружиною ініціативи, хоча сам у ньому беру участь більше, як спостерігач за процесом і слухачем того, що читають. Багато спілкування і обміну літературними набутками. Асоціативно, сам захід відсилає мене до вечорів від ГО "Смолоскип". Ось автори зачитують по колу короткі філософські сентенції. Аби врешті-решт долучитися самому, згадую свою, але пригадування дається не одразу. Сентенція звучить так: "Тут питання ставлю я... До себе!". Поки пригадував, всі, хто хотів, вже прочитали і з легкістю перейшли до наступної літературної частини.

Заходжу в аптеку, довго думаю: що купити? - і вирішую взяти "Клотримазол" ("Klotrymazolium"), хоча думаю за "Синафлан", за ціною в 10 злотих. Беру гаманець і дістаю з нього дві монети по п'ять. У розрахунку дають сертифікат на володіння монетою в 5 злотих. Поки видавали, зі столу здмухнув якийсь округлий шматочок срібної фольги, яка невідь-звідки там опинилась. Виходжу на двір, дивлюсь на сертифікат, а він вигинається від вітру, дивлюсь на монету, а вона з отвором посередині. Отже, те, що я змів рукою з прилавку, і було серединкою цієї монети! Подумалось: як то вони (монетний двір) дивно її відчеканили, що внутрішня частина аж витоншилася до розміру фольги! 0435'
P.S. Насправді, образ 5 зл приснився викривленим: серединка монети мала б бути золотистою, як у реалі, а не срібною, як уві сні.

Сон 121219 "Повернення в минуле"

Я - юнак. Гуляю парком відпочинку, який нагадує центральний - рідного міста. Події, які в ньому відбуваються, нагадують сюжети певних снів, але без конкретики. Намагаюсь налагодити стосунки з дівчатами свого віку. Розумію, що вони розвиватимуться лише за бажанням самої дівчини. З однією нічого не складається, а з іншою - все просто. Навіть заходить доволі далеко, але невідь-звідки з'являється мати, як "вічний" контроль. Хоча цього вечора я не вдома, але нічого особливого: застає мене за дивною роботою: проходить мимо і помічає, як збираю в металевій шафі розсипаний горох, який чомусь опинився у воді. 0300'

Минаю дорогу, на якій колись туристи облаштовували палатки, тепер на тому місці бачу одиноку могилку. (Пригадування належить сну, який бачив кілька днів тому). Цією дорогою їду з Сашею К. десь з дачі. На цю поїздку мене наштовхнула його пропозиція, що можна заробити десь тут непогані гроші. Каже, що ось доїдемо до перехрестя, а там ми пересядемо на мотоцикл. Міркую: може, з мотоцикла - в машину? Приїжджаємо з ним у якусь школу. Заходимо в один з кабінетів, а це - офіс. Кілька людей сидять за комп'ютером. Якась жіночка приймає документи. Підходимо ближче, вона піднімає світло-блакитні зіниці, мало не скляні, у хворобливо червоних білках і дивиться на нас. Таких втомлених очей я давно не бачив!.. Дорога. Дивлюсь на небо, а там повертаються з півдня птахи. Дивуюсь: недавно відлетіли, тільки-но почалась зима, а вони назад?.. Автовокзал. Мені кажуть, що маю сідати в автобус, який там стоїть, але конкретики так і не надходить: стоять два транспортних засоби. В який із них сідати? В одну з них заносять якусь хвору або просто лежачу людину. Для неї виділене спеціальне місце в салоні пасажирського автобуса... Тепер я у іншому місці. Батьки питають про заробіток: "Чи добре тут заробив?" На що відповідаю, що краще, ніж у Польщі на нинішній час - немає. Чим їх розчаровую. Тепер я в якомусь парку знаходжусь на відкритому просторі. Дзвінок від П.Б. за одного автора. Пропозиція його підтримати. Розповідаю, що окрім видавничого напрямку, є давня задумка провести літературний вечір, зібрати багатьох знайомих мені авторів. Згадую останніх, з чиєю творчістю був знайомий завдяки П.Б., називаю прізвище якогось Бондарчука. Але при всьому моєму бажанні, пояснюю далі, я в Польщі й нічим допомогти не зможу. Далі спілкуюсь із ним про його колишню підтримку, про те, що недавно перечитував твори авторів з часопису "Ф+Л", за його редакції. Про те, що свого часу щиросердно намагався підтримувати творчість знайомих мені авторів, із ким зводила доля і певною мірою завдяки йому. Тепер я в якомусь гуртожитку, сповненій "движухи"! Я ж на кухні розповідаю якісь анекдоти. Підходить до умивальника Наталя Н. і чистить зуби. Про себе пригадую, як вона схожа на іншу дівчину, таку ж руденьку й кучеряву. Знову розповідаю щось смішне, зокрема про те, що мені цікаво спостерігати за людьми. Мій гумор викликає у присутніх щедрий сміх. 0440'

Сон 290519 "Бачити неймовірне"

Сон жахів, де світ захопила страшна сила модифікацій. Кадри ілюструють процес еволюції форм і правила: виживає сильніший, в умовах річок і великого лісу. Коротка суть викладу в наступному: зелена матерія рідкої форми потрапляє у здорове природнє середовище. Діє воно хвороботворно: всі, хто потрапив під його вплив, набувають видозміни, виражену не в ліпший спосіб для взаємоіснування із іншими; головно, це стосується зміни характеру. Гірше поглинає гірше і множить свою силу. Десь, поміж всіх сценічних перепетій, проходить скромна лінія боротьби і виживання доброї сили, на чиїй стороні знаходжусь я в ролі споглядальника і мислителя. Щоразу щукаю новітні вирішення по боротьбі з цим злом. Варто зауважити, що знаходжусь у колі тих, хто бореться за життя. Перебуваємо на великому човні, або ж кораблі, який перепливає з одного місця в інше, уникаючи ураження від поширення тої "чуми".
Все "еволюціонує" до певної межі, коли найсильніший залишається сам на сам зі своєю перемогою і безмежною силою, від якої залишаються з часом лише зредуковані фізіологічні та емоційні елементи. Ліс відновлюється, все живе дивним чином повертається на свої місця, хоча світ уже не той, який був колись.
Рештка візуалізованого фрагменту, яка виникає наприкінці: "Пішов вовк у ліс, збирати улюблені метрові колючки." Далі голос із-за кадру: "За останній час на території України почастішали зустрічі з "сейші-трелером" (так звати згаданого вовка - одного з виживших по недавньому переродженню), загадковою істотою, про яку багато говорять і мало хто бачив."
2325'
P.S. Заснув о 22:00, спав на спині, що мені не характерно, було незвично гаряче. Сон виник протягом півтори години.

Я ремонтую телевізор старого зразка в майстерні, яка знаходиться на другому поверсі батьківського дому. Біля мене син спостерігає за моєю роботою, ставить питання, зачіпає якісь предмети. Ось уже майже відремонтовано. Беру на перевірку плату СВЧ, яка відповідає за прийом сигналів, йду в іншу кімнату, повертаюсь, бачу, як змінюється сигнал. Все те чути по радіозвуку. Отже, плату можна ставити на місце, вмикати і перевіряти. При установці виявляю, що апарат стоїть непевно, ще й син поліз руками до кінескопа зі словами: а що це таке? Тієї ж миті телевізор похитнувся і впав на горловину кінескопа. Менша його частина відломилась. Трагедія! Батько спеціально підготував його для мене, аби зробити клієнту на продаж, а я з сином вгробив увесь апарат: така перша думка. Дивує те, що дід якось дивно понаставляв під нього якісь порожні і ненадійні коробочки, від яких рано чи пізно могло таке статися. Вичитувати сина? Ні! Пояснюю, розжовуючи, чому все так вийшло. Увімкнув телевізор ще раз, як виявилось: поломка кінескопа була некритичною. Міркую: як треба приклеїти відломлену частину - "хвостик", від якої залежить правильність установки плати.0122'

Я в колі трьох хлопців і двох дівчат. Сидимо за столом біля сонячного вікна. Говоримо про різне. В сусідній кімнаті - навпроти нашої - живуть дві дівчини, які раптом вирішили завітати до нас у гості. Одна (світлокоса) раптом вивисла на мені зі спини руками, коли я сидів, інша на хлопця, що сидів від мене зліва. Поведінка прочитувалась однозначна. Я ж кажу, давайте не до мене, он є Вася. - Сидить справа від мене. - От він не проти від такої уваги, тим більш молодий і однозначно для вас буде цікавішим.

Сон 130219 "Акробатичний движняк"

Переглядаю поетичний відеоальбом. На сцені виступає дівчина з акробатичними можливостями в доволі відверто-інтимному одязі. Це не випадково. Її виступ супроводжує поезія еротичного змісту, яку читає чоловічий голос (схоже, автор). На якомусь етапі дівчина "множиться" - це такий режисерський прийом. Тепер таких дівчат ув ідентичному одязі з десяток. Починають бігати та перебігати з місця на місце, на якомусь етапі - літати... так - це акробати! Вони всі перестрибують зі шнурів на шнурки, як мавпочки, але в певному злагодженому ритмі. "Як же вони не заплутуються в тому, що кожен з них робить?" - подумки ставлю собі питання. (Видозміна кадрів). Все заспокоїлось, тепер при світлі можу розгледіти якусь оригінальну залу, зроблену зі зрубу, з дерев'яними балками з-поміж внутрішньої конструкції даху. Між ними та іншими елементами закріплений неймовірно довгий шкіряний пасок, який обплітає горішню частину зали в певну павутину, на якій і тренуються всі учасники, а я є свідком їхнього виступу. Для себе спробував вивчити заплетені вузли того паска, зокрема основний, який з'єднує початок із кінцем, збираючись у головний - по центру конструкції - доволі хитромудрим чином. Варто додати, що та зала трохи нагадувала гуртожиток, де всі живуть в одному місці. Достатньо зіскочити зі свого ліжка і почати стрибати між усіма тими пасами. Приходять дві викладачки й одна з них на позитиві каже: "Ви не примітили, який у нас хороший другий курс?" - вказуючи на його буйність. Щось додали й про те, що дівчатам легко зорганізуватись для подібного дійства. А я стою збоку й жартую: "Так завжди буває: бабушки кооперуються з бабушками, а дєдушки - з дєдушками!" Беручи цю фразу, як "привіт", який гармонійно вписався у дівочий "движняк". Хором зривається дружній сміх. 0444'

Сон 050718 "Лінійка з ТЦ"

Ходив по торговому центру. Багато народу. На першому поверсі обходив дівчат, що сиділи за столом. Купував у одному з відділів лінійку.

Сон 050518 "Операція《махінація》"

Два героя придумали махінацію, як розводити на гроші, поки самі не стали об'єктом уваги для певних осіб. Один герой схожий на П'єра Рішара, інший - повнуватий та вайлуватий чоловік. Я час від часу дивлюсь на речі очима "П'єра Рішара". Ми (тобто, згадані герої) мешкаємо в приватному секторі, у домі, схожому на дім моїх батьків. Ми настільки захоплені своїми планами, що тільки й встигли помітити, як по нас приїхала машина. Спочатку вона проїхала повз вікно.  "Вайлуватий" дав мені сигнал "шухер", коли її побачив і ми "зашифрувались" під вікном аби нас не було видно. Машина зупинилась на певній віддалі навпроти вікна. Я визирнув і побачив червону машину, старої моделі. Із неї вийшли четверо чоловіків і направились до наших дверей. Я в оперативному порядку почав зачиняти двері на два наявних замка. Можливо, тим самим видав свою присутність. Вони почали пробувати їх відчинити, але я підтримував двері з середини, плюс: докручував другий замок на них. Ті непрохані гості почали зламувати двері... Можливо, до того - вони ще пробували стріляти по вікнах, або я цього боявся, зрештою, осколків я не бачив.
Пауза. Сцена друга.
Побиті, обкрадені герої, майже бомжі. Смішний "П'єр Рішар" має кепський вигляд. Його напарник - не ліпше. У хаті безлад, нелюдські умови для існування. До них приходять дві дівчини. Гарно вдягнені, привабливі, з жестами в поведінці, що викликають довіру та симпатію. У "П'єра" виникає питання: що вони тут роблять? Трохи потусивши, дівчата кажуть: пішли працювати!.. Як виявилось, дівчата працюють по закладах харчування, підсідаючи до незнайомців і згодом, у різний спосіб розводячи їх на гроші, але вже в інших місцях, поза межами ймовірних камер спостережень.
Свято художників у центрі міста. Ми потрапили лише на рештки присутності свята...
Тепер уже "махінатори" ("П'єр Рішар" і вайлуватик) розводять на гроші не гірше за цих дівчат, але в спілці з ними.
Сцена: весілля, одна зі згаданих дівчат в образі вагітної нареченої. Красива довга біла машина прибрана по-святковому, усі при наряді. Наречена з квітами. Хлопці одягнені стильно і надзвичайно елегантно. Я дивлюсь і думаю: у чому чергова махінація? Таке враження, що тут всі, хто вийшов з цієї машини вагітні або повнуваті - з характерним животиком. У нареченої щось падає з рук, вона пробує підняти, але в неї не виходить... Це початок їхньої афери. І от починається дія: торт падає на "вайлуватого"... 0450'

Дорога. Я їду з напарниким. Як людина, він мені не знайомий. Підїжджаємо до річки. Підходимо до води. Дивимось на неї, чи не видно риб. Щось дрібне із живності плаває... Каже він, що щось побачив. Я нахиляюсь до води ближче, мало не присідаю, бачу течію. Споглянувши уважніше, побачив, що потік іде із-за рогу берега, зліва від мене.
Їдемо далі. На якомусь етапі дороги захотілось напарнику зійти в туалет. Не одразу йому це вдалось. Трапилась якась літня база. Все було замкнено. Хоча на територію вхід невідомо чи був забронений.
Напарник смикається за ворота - замкнено.
Проходить далі, смикається за двері... Якось проходить на територію. Я з ним, але відгороджений парканом. Бачу, як невтримно шукає туалет. Я кажу, чому б не там де був?.. Він не відповідає, робить по-своєму. Поводиться вперто. Від необережності розбиває якісь скляні двері до будинку. Я розумію, що звідси пора йти. Дивлюсь, а він наче порізав руку, але не сильно. Приспічує його й далі до туалету. Крутиться. Десь зникає. Я йду до виходу, адже розумію, що ось-ось буде поліція. За воротами, повертаюсь назад, як їхали. Обходжу огорожу бази відпочинку. Багато зон із насадженими деревами. Бачу по ліву сторону житловий район, по праву сторону - житомирську фірму: Будерос-Житомир. Я навіть подивувався: в  Польщі? Біля офісу великий зразок опалювальної техніки. Я відійшов далі - в лісову зону, а там мало не цілий музей опалювальних конструкцій. Хтось нас почав консультувати, за компетентністю, наче директор фірми. Як виявилось - це готові системи опалення максимальних потужностей. Що мене подивувало, окрім незвичних форм баків, там стояли системи опалення у вигляді ракет, по кілька вряд. Далі, як консультувала нас людина, ми підійшли до звареної конструкції, у вигляді фонтату, але, як розповів "інформатор", то - є частиною системи опалення. Як похвалився наш співбесідник, що це він сам зробив. Ця конструкція мала вигляд трьох дзьобатих шоломів, що дивилися врізнобіч. Ми відчували, що треба йти далі, адже поліція все одно ходитиме далі. Ми знайшли лавку, на якій присіли. В руках мій напарник тримав зварену конструкцію у вигляді решітки, нерівно зігнутої по краях. Поки спілкувались, до нас підійшов поліцейський, розпитати чи не чули, не бачили чогось підозрілого? Ми не маючи жодного хвилювання віднікувались, хоча розуміли, що шарварок влаштовано нашою появою. Поліцейський попросив подивитися ту зварну конструкцію, що тримав мій колега в руках. Придивляючись до неї, побачив свіжі зварні шви. Попросив сидіти і нікуди не йти, а сам побіг з нею справдити підозру.